< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Час відпочивати (дозвілля)

Гірка працясолодкий спочинок:

Один із найпрацьовитіших народів у світі, український народ вміє й весело, із запалом розважитись. На жаль, міське населення здебільшого втратило смак до справжніх національних розваг, проте на селі ще вміють зі смаком і розмахом погуляти, Спілкування з природою, активний відпочинок, що постійно перемежовується з допомогою по господарству, прогулянками лісом чи купанням у чистій гірській річці, тихі вечірні розмови або гучні народні святкові гуляння – ось та ідилічна картинка, що її можна побачити, подорожуючи селами України...

Зрозуміло, великі свята всезагального значення та маленькі сімейні оказії – пречудова нагода запросити гостей і як слід погуляти. Колядування, водіння Кози, кусання Калети, обряд Меланки, прикрашання хати й столу до Нового року тощо – усе це давні українські традиції, але принагідно й чудові способи розважитись.

Однак вихідні або повсякденні вечори теж непогана нагода, аби відволіктись від побутових проблем і виснажливої праці: коли всі справи пороблено, оселя доведена до ладу, худоба та птиця ситі, город і садок доглянуті, коли тілом розтікається приємна втома, саме час причепуритись і гайда – весело провести вільний час у приємній компанії.

Прийди, кумо, куму обсудимо (посиденьки)

З давніх-давен жінка посідала найважливіше місце в системі родинних зв'язків. На неї покладалась питома вага обов'язків: народження дитини, її виховання, догляд за чоловіками, численні хатні справи (приготування їжі, прання, шиття, прибирання тощо), роботи на городі й у саду, заготівля їстівних запасів на зиму (консервування, соління, квашення тощо), годування й поїння худоби, свійської птиці та чимало чого іншого. Проте мала вона й цілком заслужене та незаперечне право на відпочинок, одним зі звичних видів якого є посиденьки.

Особливих приготувань жіночі посиденьки не вимагають. Зазвичай жінки смажать гарбузове або соняшникове насіння та збираються під чиїмось двором на лаві. Це чудова нагода не просто фізично відпочити, але й поспілкуватись, послухати щось цікаве, обговорити останні новини, обмінятись рецептами смачної страви, поділитись досвідом, наприклад з приводу виховання дітей, або ж дати чи послухати розумної поради, а також, чого там приховувати, – трохи попліткувати. Нерідко (залежно від настрою компанії, яка зібралася) жінки заводять веселих чи сумних пісень або ж пересипають свої розмови жартами (адже жінка завжди мала "гострий" язичок), сміючись до схочу над смішним і не дуже. Це, до речі, аж ніяк не заважає й дещо підтягти свої хатні справи, що на них завжди бракує часу, приміром латати якісь речі або, творчим натурам, малювати чи вишивати.

Збиратись у такі компанії можуть жінки доволі різного віку, але, як правило, які мають спільні інтереси – дітей, наприклад; або ж разом працюють, живуть по сусідству чи просто приятелюють. Такі посиденьки з лузанням насіння або чаюванням, мабуть, ніколи не втратять своєї популярності. Це не лише відповідає жіночій натурі, але й дозволяє повноцінно відпочити, розважитись, аби надихнутись на подальше вирішення буденних проблем і виконання своїх повсякденних обов'язків.

Канунний мед без'язикий, а людей гуртує (братчина)

Це зібрання членів сільських і міських громад, одна з форм колективного дозвілля, святкового спілкування людей старшого покоління.

Братчина збирається на церковному дворищі (цвинтарі) у найбільш, важливі святкові дні. Основним її призначенням є вшанування свого святого, колективне звернення до нього як до покровителя за допомогою та благословінням в усіх справах громади. Обов'язкові елементи: колективний молебен на честь святого та спільне застілля, що влаштовується у складчину. Обрядовий напій – канунний мед.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >