< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Заєць хоч і малий, та свою легенду носить (тварини)

Силу-силенну спостережень викликав світ фауни: розгадана поведінка тварин неодноразово рятувала людям життя. Тварини, зокрема, чудово передбачають погоду.

Проте люди поприписували їм так багато всіляких властивостей і здібностей, що в них іноді навіть важко повірити. Але варто зазначити: кожне народне повір'я – яким би воно не здавалося безглуздим – мало певне значення відповідно до світоглядних уявлень людей того часу, коли виникло. От, скажімо, йдете ви на побачення, а тут зненацька чорний кіт перебігає вам дорогу. Якщо повертаєте назад – ви людина забобонна, а, отже, до деякої міри нещаслива. Все наше життя зіткане з успіхів та невдач, незалежно від того, перейде чи ні кіт (кішка) дорогу.

Якщо ж кіт перебіжить дорогу й після того людину спіткає невдача, то віра в цю прикмету може закріпитися надовго й поглиблювати забобонність, марновірство тієї особи.

А про котів повір'я з'явилися понад тисячу років тому. У них навіть вбачали втілення нечистої сили. Люди вірили, що чарівники, відьми можуть перетворюватися на кота, собаку.

Про це збереглося багато легенд і переказів. Вважалося: кіт умивається – будуть гості; шкребе підлогу, мішок, драбину – на вітер; тулиться до тепла буде похолодання й таке інше.

Надзвичайно цікаві повір'я та звичаї, пов'язані з іншими свійськими тваринами – конем, собакою, волом. Шаною та лагідною турботою народ оточує корову-годувальницю. Про неї збереглася ціла низка заборон, спрямованих на збереження здоров'я худоби, забезпечення високого удою, доброго приплоду.

Худоба, скотина

Якщо скотина збреде з дому, треба сокиру у куток застромити, тоді не займе її звірука.

Якщо гониш до череди товар прутиком, то не кидай його на дорозі, а принеси додому; бо якщо не принесеш, не будуть тварини ходить самі ввечері додому.

Не годиться маленьке телятко або лошатко гладить по спинці, бо не виросте.

Не можна у свята вичищати в худоби, бо буде падіж.

У чужій загорожі худоби не наплодиш.

Всякої тварі по парі.

І тварина розумна, дарма, що не говорить.

Худоба до купи збирається – дощ наближаєься.

У час негоди худоба охоче їсть траву, спокійно йде з пасовища додому – погода невдовзі поліпшиться.

Усі свійські тварини зранку й пополудні виходять на пасовище неохоче – буде дощ.

У який бік спинами лягають тварини, звідти буде вітер.

Якщо в худобини починається більмо, продінь їй у вуха червону шовковину.

Якщо в худоби є рана на шкурі, то, щоб швидше заживало і щоб мухи не сідали, цю рану змащують юшкою, звареною з жаб.

Байбак

Байбак свистить – на переміну погоди.

Байбак – перший провісник весни: він завжди прокидається на початку березня і насвистує монотонні мелодії.

Баран, вівця

Куди баран, туди й вівці.

Блудна вівця – вовча вечеря.

Одна паршива вівця всю череду заразить.

Якщо хочеш, щоби в господарстві велися білі вівці, треба на Великдень, коли дають пастухам перепічки й галушки або писанки, як виганяють рано вівці до турми на вигін, то треба дати замість галушок білі яйця – не крашені.

У баранів видовжується вовна – на мокру погоду, а скорочується – на суху.

Вівці поспішно їдять траву – буде дощ.

Ведмідь

Ведмеді – це колись були люди, які жили в лісі: похмурі, негостинні, не хотіли ні з ким знатися. Зайшов до них благочестивий монах, пройшов усе село вздовж і впоперек, прохаючи нічлігу, але ніхто йому навіть дверей не відчинив. Монах прокляв їх, от вони й стали ведмедями.

Віл, бик

Кажуть, що воли розмовляють між собою людською мовою перед Новим роком. Про це існує переказ: "Один дуже скупий чоловік захотів переконатися в тому, що воли розмовляють, і сховався перед Новим роком в ясла, з яких, як правило, харчувалися воли. Ввечері він дійсно почув розмову волів. Його воли говорили один одному: "Не маємо що їсти: господар наш усе поїв сам, спочиваймо хоць, бо завтра господаря нашого повеземо на цвинтар". Кажуть, що так усе й відбулося. А тому особливо дбають, щоб перед Новим роком добре нагодувати своїх волів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >