< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Права, Ява, Нава

"Права бо є невідомо уложена Дажбом,

а по ній, як пряжа, тече Ява,

і та соутворює життя наше.

І та, коли одійде, Смерть є.

Ява текуща, а творена в Праві.

Нава бо є по тій: до тої є Нава,

і по тій є Нава, а в Праві ж є Ява"

Велесова книга. Дошка 1.

Права – Божественний Закон, який править Всесвітом; Ява – проявлене життя людей і всіх земних істот; Нава – духовний світ померлих пращурів. Коли людина закінчить свій земний (явний) шлях, її тіло вмирає та переходить до Нави, а її душа піднімається до божественного світу Прави на Луки Сварожі (в Рай), і там, з волі Сварога, отримує нове тіло, щоб знову повернутися до життя (в Яву). Таким чином відбувається кругообіг душ через три світи: Прави, Яви й Нави.

Ява текуща означає "рухома", "скороминуща", "тимчасова"; Права і Нава – "вічність".

Вогмебог-Сварожич

Син Сварога, Бог вогняних жертвоприношень. Вірогідно, колись у пам'яті народів зберігалися всі дванадцять (або й тринадцять) імен Сварожичів, які були покровителями місяців (згадаємо казку про дванадцять місяців).

Найвідомішим в Україні Сварожичем вважається Симаргл – Вогнебог, Сварожич; посередник між світом Яви та Правя (людей і Богів), який несе молитви жертводавця до Сварги. Зображався він у вигляді крилатого собаки (починаючи з Трипільської доби), пізніше – у вигляді вогняного сокола Рарога. Його стихія – повітря, через яке він несе від Землі до Неба молитви, що їх посилає Богам людина, складаючи пожертву священному вогню.

За кольором і напрямком жертовного вогню передбачали наслідки молінь: чи почули Боги молитву, чи не хочуть брати її.

Дажбог

Слов'янський бог літнього сонця, син Сварога, прабатько русичів-українців: "Дажбожі внуки ми – улюбленці Богів, і Боги свої десниці тримають на ралах наших", бо ми "славимо Дажбога, і буде він наш по крові тіла (кровний) заступник від Коляди до Коляди" (Велесова книга). Це животворче горіння в душі нації, він – Батько людського щастя, добра, блага, любові, "добростану" й саме в цьому розумінні – багатства.

Дажбог також творець земного буття: "Се бо Дажбог створив нам яйце, що є світ-зоря, яка нам сяє, і в тій безодні повісив Дажбог Землю нашу, аби тая удержана була. Так се Душі Пращурів суть, і ті світять нам зорями од Іру" (Велесова книга). Про Сотворения Світу з яйця – універсального зародка всього сущого й символу родючості та періодичного оновлення (воскресіння) природи наші пращури знали з давніх-давен, як і про те, що земля кругла, знали задовго до Коперніка. Дажбог вважається одним з божественних батьків русичів-українців. Він, як і Сварог, є також розпорядником

Прави: "Права бо є невідомо уложена Дажбом, а по ній, як пряжа тече Ява, і та соутворює життя наше".

Ярило

Бог весняного сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова яр- означає ярий, нестримний, збуджений. У давні часи чоловіча пристрасть порівнювалась з мужністю, войовничістю й силою. Тому божества родючості часто зображалися з мечем.

У Велесовій книзі Ярило, названий Ярбогом (Яробогом), згадується як Бог, який "править весняним цвітінням і русаліями, і водяниками, і лісовиками, і домовиками". Обряд водіння Ярила зберігся до нашого часу: дівчата обирають найкращого парубка, вдягають його у вінок з перших весняних квітів і трав та й водять його вулицями від хати до хати, де є дівки. На вигоні або коло річки водять навколо Ярила хоровод, співають веснянки, гаївки.

Наш народ дуже шанував Ярила, а тим, хто народився під час його свят, надавали імена: Яр, Ярець, Яробор, Ярогнів, Яролик, Яромил, Яромир, Ярополк, Яросвіт, Ярослав та ін.

Русалії

Свято Русалій згадується у Велесовій книзі. Русалки – добрі божества врожаю, покровительки рослинної сили природи. Уявляються у вигляді гарних дівчат з довгими розпущеними косами, заквітчаними запашним зіллям, квітами, травами. В русалках наші пращури вбачали посередників між світом Яви й Нави. Русалки приходять на землю, щоб допомогти рослинам проростити їхні зелені паростки, наситити їх вологою, сприяти багатому врожаю. Тому в часи Київської Русі свято Русалій відбувалося на початку травня, коли з'являлася молода зелень, але з прийняттям християнства це свято поєднали зі святом Трійці та перенесли на місяць пізніше, коли вже рослини повністю розвинулись. Русалок є "тридев'ять сестріниць", тобто 27 сестер. Вони мають свої імена. Так, е русалки водяні, гірські, лісові, польові й ін. З квітами та травами заносять в хату добрих духів родини. На Поліссі вважають, що русалками стають жінки, народжені або померлі на Русальному тижні. Русалкам жертвують стрічки, полотно, сорочки, що їх розвішують на деревах, бо русалка – дух, який потребує тілесної сорочки, щоб отримати нове життя. Русалії тривають тиждень, після чого з русалками прощаються й урочисто з піснями проводять їх за село.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >