< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Трибог

Бог Вітру (вихору, бурі), покровитель погоди, син Сварога (Сварожич). У Велесовій книзі читаємо: "Стрибог свистів у степах"; "А Стрибог вітри яритиме на землю". Про те, що Вітри .– Стрибожі онуки, знаємо також зі "Слова о полку Ігоревім". Корінь стр- мають слова, що позначають швидкість: стріла, струмінь, стріляти, стрімкий, стрімголов, стрічати. Стрибог має ще ім'я Посвистач, напевно, від того, що вітер свистить у просторі.

У Козелецькому повіті на Чернігівщині в 1856 р. записано розповідь 85-літньої жінки Гуйдихи та стару козацьку думу, в якій згадується Посвистач: "Люди ці великі були, зовсім не те, що ми, християни; у них і Бога якось інакзвали – кажуть Посвистач якийсь. Він, кажуть то, установляв годину (погоду) усюди" (Пантелеймон Куліш). За давніми переказами, в околиці Лубен (у Мгарському монастирі) на стелі церкви було ліпне зображення Стрибога у вигляді старого діда з довгою бородою та кільцем у губах: "Кажуть, що ото Старий Вітер з закованими губами. Що тепер Вітри е, то кажуть, молодь шастаеться; старий же тільки іноді в щілинки поміж губів дмуха – і отто бурі бувають! Якби йому губи розкувать і він дмухонув на ввесь рот – все б поздував на світі, гори з долинами б порівняв, кінець світові був би... Отже, кажуть, колись таки йому розкуються губи" (Номис, 3151). Свято Стрибога, за відновленим календарем, випадає на 19 серпня. В цей день примічають, яка погода: якщо вітер теплий – буде добрий врожай вівса.

Світовит

Бог світла та святості, духовна сутність Сварога-Отця. За Вченням про Триглава з Велесової книги, знаємо, що СвітоВит – уособлення Святого Духа поруч із Сварогом (Богом Отцем) і Перуно́м (Богом Сином): "бо це є тайна велика, яко Сварог є Перуном і Світовитом, а ті обоє удержані в Сварозі". Світовит – дослівно "світло, що витає в повітрі", тобто духовний вогонь, світло та святість одночасно. "Богові Світовитові ми славу прорекли, бо цей Бог став Богом Правія і Явія, і йому співаємо пісні, яко єсть він святий. І через нього ми побачили світ видимий і буття Яви". Храм Світовида в Ругії називався Аркона й він існував до 1168 року, коли його зруйнували хрестоносці. Назва святині походить від давнього "ректи" – говорити, пророчити й означає, що тут був найсильніший оракул, до якого сходилися мешканці не тільки ближніх поселень, але й з усієї Слов'янщини, щоб почути віще слово пророків.

Найзначнішими були урочистості в день осіннього рівнодення (нині випадає на 25-26 вересня). В це свято правилася всенічна богослужба, подібна до Великодньої, відбувалося всенародне причастя до священного коловаю (короваю) розміром в зріст людини і священним напоєм медом-сурою, який споживали з рога, промовляючи славослів'я богам. Світовит уособлює всіх богів українського пантеону (Перуна, Дажбога, Ладу, Мокошу, Велеса) і творить триєдність світів Прави, Яви й Нави. Храм Світовида існував майже до XVII ст. на горі Богит• (Тернопільська область України), а його статуя нині зберігається в Краківському археологічному музеї в Польщі. У Києві на Софійському майдані встановлено копію цієї статуї Світовида.

Мати слава (Перунпця)

"Ось прилетіла до нас, сіла на дерево й заспівала Птиця, і всяке перо іншої барви, – червоне, синє, блакитне, жовте і срібне, золоте і біле. І так сяє, як Сонце Свароже" (Велесова книга). Мати Слава – віща птиця, посланниця Богів, яка співає воїнам пісню ратну, а народу – божественну славу; вона ж віщує майбутнє тим, хто вміє почути її таємну мову. Вона знає все на світі: про сотворения Світу, Неба і Землі, про богів Прави, духів і героїв, людей і звірів. її уявляють як прекрасну крилату діву у військових обладунках, яка своїм співом вселяє воїнам прагнення до перемоги над ворогами. Недаремно вона ще має ім'я Перуниця – подруга Перуна. Мати Слава золотим крилом покриває воїнство своє на полі бою – це вона прообраз Покрови, захисниці українських козаків. Це вона проводить загиблого воїна стежками Прави до Лук Сварожих– Раю. Вона дає йому повний ріг, щоб напитися води живої і мати життя вічне.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >