< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Мокоша

Богиня-покровителька родини, материнства, здоров'я дітей, цілителька, берегиня домашнього вогнища, яка є матір'ю живучої сили природи. З давніх часів вона зображалася у вінку з колосся та пишних квітів з піднятими до сонця руками, в оточенні двох вершників на конях, іноді з півнем у руках чи над головою, а поруч неї – знаки Сварги (образ на рушниках); є її зображення з рогом достатку в руках (образ у камені, на статуї Світовида). Інша форма її імені Макоша, як вважають, походить від назви рослини мак, який в українців завжди був символом родючості, достатку, а також розуму. Тому мак широко використовують для приготування обрядових страв, печива, пирогів, куті та ін. Мокоші приносять у жертву прядиво (вовну, нитки), бо вона, як і Доля, – Богиня-пряля. Подекуди її також вважають покровителькою вівчарства: "Мокуша стриже овець".

Мокошами ще в XVI ст. називали знахарок, чаклунок; загалом Мокоша позначає водну, жіночу природу Землі. В Україні й досі існує назва квітів водяних рослин мокоша (водяна лілія, лотос, латаття біле).

Мокошин день – п'ятниця. У цей день жінки не шиють, не прядуть, не перуть білизни, щоб не розгнівити свою покровительку. Найбільшими Мокошиними святами є п'ятниця на Русальному тижні та остання п'ятниця жовтня (так звані "Бабські Святки"). У Колі Сварожому Мокоші також відповідає сузір'я Водолія.

Коляда

Бог зимового сонця, який повертає Коло Свароже до весни. Густинський літопис – єдине, мабуть, писемне джерело, що вказує на Коляду як на бога. Слово "коляда" багатозначне: Святий вечір, обряд славлення на Різдво, сама пісня, винагорода за колядування, різдвяний подарунок. Сучасне мовознавство, пов'язує значення слова коляда з коло, колокол, а також латинським calendae (календар, різдвяні канікули) тощо. Але в народному уявленні існує також богиня Коляда не тільки як уособлення свята, але як богиня-мати, що народжує сина божича-КоляДу.

Імена, пов'язані з періодом Коляди та значенням Кола: Кола, Коло – можливо, від коло – сонце, а також небо (подібне до грецького polos – вісь, полюс, небо, оберт; пор. слов'янське Сварга – небесний коловорот).

У давні часи людям, народженим на свято Коляди (21, 22 грудня) надавалися відповідні імена. Нині існує прізвище Коляда, а також відомі імена давніх русичів і міфологічних істот, пов'язаних з поняттям кола: Колобуд – пробуджуючий сонце; Коловрат – коловорот (знак Сварги, Сварога); документальне ім'я хороброго русича, що відзначився в битвах з полками Батия.

Род

Прабог, творець Всесвіту й людського роду. Род згадується у Велесовій Книзі: "І тут у Сварги перші Пращури молили: в Роду і Рожаниць – джерело (криницю) випросили, а у Дуба – частку хліба нашого".

Род – духовна енергія пращурів, що перебуває в Сварзі, дарує життя людям, звірам, птахам, дає родючий дощ полям і городам, посилає людині долю. Род єднає всі покоління: померлих пращурів, їхніх живих нащадків і майбутні ще ненароджені гілки родів, тобто він є зміцнювальним ядром народу (нації) – зв'язком минулого, теперішнього та майбутнього, виразником історії свого етносу, який формує і його майбутнє.

Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння; здійснюють "рождественноє волшеніє", що означає віщувати за зірками майбутнє родів ("родословіє").

У давні часи наші пращури цього дня читали "Рожденник – книгу, в которій указані добриє і злиє дні і часи і вліяніє їх на судьбу нарождающихся младенців", тобто за давніми "чарівниками" книгами намагалися віщувати дитині долю. Цього дня також поминають померлих і вшановують старших родичів та батьків (батька і матір, тобто тих, хто народив).

Колись побутувало багато імен, похідних від Рода: Родак, Родан, Родик, Родко, Родько – родич; так називали дітей, які народились на Свято Роду. Родимир – родючий; той, хто народжує людей (мир); мирний рід. Родислав – народжений для богині слави; людина славного роду. Родобог – народжений Богом; жрець святині Роду, за аналогією до Миробог, Дажбог.

Род тотожний з Богом Отцем – Сварогом, який оберігає наш український народ.

Додаток

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >