< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Види ремонтів основних засобів та валово-витратний ліміт для ремонту

Основні виробничі засоби у процесі експлуатації зазнають як фізичного так і морального зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві.

Ремонти основних засобів залежно від обсягу і характеру робіт бувають поточні, середні й капітальні (рис. 3.4).

Суть поточних ремонтів

Поточні ремонти здійснюються за необхідності і виконуються в основному власними силами. До поточних ремонтів належать дрібні роботи із заміни або виправлення окремих зношених деталей, вузлів машин, обладнання, елементів конструкції будов та споруд, а також профілактичні ремонти й огляди.

Суть капітальних ремонтів

Капітальні ремонти виконуються з періодичністю понад один рік, при цьому здійснюються повне розбирання, заміна або відновлення всіх зношених деталей, вузлів.

Капітальний ремонт основних засобів може бути виконаний двома способами: господарським і підрядним.

Господарський спосіб виконання капітального ремонту основних засобів використовується на підприємстві при незначному обсязі робіт і за наявності на підприємстві спеціалістів, кваліфікація яких дає змогу виконувати передбачені кошторисом роботи.

При підрядному способі до проведення капітального ремонту за договором залучаються спеціалізовані підприємства.

Розрахунки з підрядниками здійснюються на підставі Акта прийому виконаних робіт за рахунками-фактурами.

Витрати з капітального ремонту обліковуються за кожним видом ремонтованих основних засобів.

Класифікація ремонтів основних засобів

Рис. 3.4. Класифікація ремонтів основних засобів

Починаючи з 1996 р. витрати, пов'язані із закінченим капітальним ремонтом основних засобів, відносяться на збільшення балансової вартості відповідних основних засобів після індексації з подальшою їх амортизацією за встановленими нормами на повне їх відновлення (Постанова Кабінету Міністрів України №523 від 16.05.96 р., Листи Головної державної податкової інспекції України

№10-114/10-3180 від 07.06.96 р. №16-1101/10-385 від 20.01.97 р.; Закон України №283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р.

Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР витрати, пов'язані з поточним, капітальним ремонтами, реконструкцією та іншими видами поліпшення основних засобів у сумі, що не перевищувала 5%, а відповідно до Закону України №349-IV від 24.12.2002 р., пп. 8.7.1, п. 8.7. – 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів станом на початок звітного періоду списуються на собівартість продукції (витрат обігу, робіт, послуг), тобто на дебет рахунків №23 “Виробництво”, №91 “Загально-виробничі витрати”, решта – на збільшення основних засобів – на дебет рахунка №10 “Основні засоби”.

У 2005 р. валово-витратний ліміт для поліпшення основних засобів визначали окремо:

  • об'єктів групи 1 – у розмірі 10% від балансової вартості ремонтованого об'єкта на початок звітного періоду;
  • об'єктів груп 2-4, що підлягали амортизації та орендовані основні засоби – у сумі, що не перевищувала 10% сукупної балансової вартості 2-4 груп основних засобів звітного періоду.

У 2006 р. валово-витратний ліміт для поліпшення основних засобів, що підлягали амортизації, у т. ч. і орендованих основних засобів обраховували у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів за станом на початок звітного періоду.

Податковий кодекс України, К., 2011 р., ст. 146. п. 146.12: Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонти та поліпшення були здійснені.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >