< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПРАКРИТІ, ПУРУША

(санскр. - природа, творчий початок; , - чоловік, муж) — ключові поняття даршани санкх'я. Першопричиною є Пр., в той час як Пур. не є ні причиною ні наслідком. Головним чинником, що сприяв формуванню вчення класичної санкхї, стало постулювання неодмінної відповідності причини і наслідку. Коли предметом розгляду є зв'язок матеріалу як причини і речі як наслідку, то їх першопричиною потрібно визнати початок тілесний, щоденно перетворюється у кожній події речовинного причинно-наслідкового зв'язку. Ця першопричина -Пр. Коли ж предметом розгляду є дійсність людського я, то наведене тлумачення, втрачає свою обґрунтованість. Дійсність людського я не можливо заперечити, адже сам акт заперечення його доводить. Мислителі санкх'я визнають я самоочевидним, але таким, що ніколи не перетворюється на об'єкт пізнання й завжди лишається суб'єктом. Принципова специфічність дійсності людського я обґрунтовує доцільність ствердження відповідної дійсності Пур., що насправді лишається трансцендентною, та через авідью ідентифікує себе одним із нескінченних проявів Пр. Також, складовою авідьї є оманлива упевненість людського я у достеменності власної індивідуальності. її подолання, на думку санк'хяїків, - мета духовних шукань та умова звільнення від сансари, тобто вихід на рівень надіндивідуального Я. Отже існування усієї сукупності подій і процесів, тобто світу не-Я доводить дійсність першопричини - Пр., а дійсність духовного, тобто здатності людського я до сприйняття і усвідомленням є свідченням необумовленої і без'якісної Пур. Пр. - першопричина, що є осередком трьох гум: саттва, раджас і тамас.

ПРАМАНА

(санскр. - вимірювати) — одне з найважливіших понять інд. філософії, яким висловлюють засіб або джерело істинного пізнання, що є незмінно правильним. Розвиток вчення кожної даршани ґрунтувався на власному переліку П. Максимальну кількість П. було визнано у вченні міманси: сприйняття, умовивід, авторитетне свідчення або одкровення, порівняння, постулювання, несприйняття, а мінімальну в чарваці та локаяті: чуттєве сприйняття.

ПРИНЦИП НЕДІЯННЯ

(у вей) - головний постулат даосизму, що представлений у філософській спадщині Лао-цзи та Чжун-цзи. Справжня мудрість, за Лао-цзи, полягає у позиції невтручання. Наймудріший мусить віднайти Дао у безпосередній очевидності оточуючої дійсності та у власному єстві, й дозволити собі наслідувати його через відмову від цілеспрямованих дій та прагнень. П. н. не слід тлумачити як наказ до бездіяльності. Наймудріший не відмовляється від рухів, спілкування тощо, він поводиться так само, як і решта людей, адже відмова від того, до чого спонукає тілесна природа та соціум - це і є одна з тих цілеспрямованих дій, від яких слід утримуватись. Тобто П. н. - утримання від наміру діяти так, аби досягти визначеної мети. Наймудріший має бажати лише наслідувати незбагненне Дао, здійснюючи лише природні та спонтанні дії без намагання прорахувати їх наслідки та з'ясувати призначення, решта прагнень визнаються хибними. Бути природним, діяти спонтанно без зусилля, тобто перебувати в єднанні з де і Дао означає досягти незалежності від суперечностей. Наймудріший - невразливий і всемогутній, вільний від прагнень та устремлінь, перебуває у стані абсолютної рівноваги.

ПУРУША

див.: Пракриті, пуруша.

РАДЖАС

див.: Гуни саттва, раджас і тамас.

САНКХ'Я

(санскр. - обчислення, перелік) - найдавніша даршана астіки, першим етапом становлення якої є епічна або стародавня С. Найбільш знаними її першоджерелами є: "Упанішади", "Магабгарата" та "Життя Будди" Ашваґгоши. Наступним стало формування класичної С. заснованої - легендарним мудрецем Капілою (VII-VI ст. до н, е.), автором "Санкх'ї-сутри" та призначеної для її пояснення "Санкх'ї-пра-вачани-сутри". Найдавніше зі збережених першоджерел філософського вчення цієї даршани -"Санюгя-каріка" Ішвари-Крішни (V ст. до н. е.). В основі філософського вчення С. лежить означення двадцяти п'яти основ світобудови: пуруша (Я); пракриті; магат (величний зародок або світовий розум в якому відзеркалено усвідомлення Я інтелектом); аганкара (чуття свого: "Я і моє"); п'ять органів пізнання (слух, дотик, зір, смак, нюх), п'ять органів дії (мовлення, маніпуляції, пересування, випорожнення, насолоди) та манас (орган пізнання та дії), що утворюються внаслідок домінування в аганкарі гуни саттва', п'ять найтонших першоелементів (потенції звуку, дотику, кольору, смаку і запаху), що утворюються внаслідок домінування в аганкарі гуни тамас; з вказаних першоелементів виникають п'ять речовинних елементів: етер (акаша або простір), повітря (вітер), вогонь, вода і земля. В першоджерелах епічної С. згадується також невиявлене, як поняття, що висловлює принципову невизначуваність абсолютної єдності усіх основ світобудови. В даршані С. визнано три прамани: сприйняття, умовивід, одкровення або авторитетне свідчення. Метою філософських пошуків є сприяння подоланню авідьї, як оманливого самоототожнення пуруші з віддзеркаленою в ній плинній обумовленості визначених модифікацій пракриті. Вчення даршани С. цілком гармонійно поєднується з поглядами представників даршани йога Патанджалі.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >