Нормативні документи, що визначають зміст вищої освіти

Сучасний фахівець працює за умов високих темпів нагромадження науково-технічної інформації, постійного оновлення технологічних циклів у багатьох галузях виробництва. Усе це не лише ускладнює його працю, а й зумовлює швидку зміну структури багатьох професій, зникнення одних і появи інших. Ці процеси вимагають наукового обґрунтування змісту освіти у вищій школі як однієї з центральних проблем навчально- виховного процесу.

Зміст освіти – науково обгрунтована система дидактичного та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Визначається зміст освіти освітньо-професійними програмами підготовки фахівців з вищою освітою певних освітньо-кваліфікаційних рівнів; програмами навчальних дисциплін; структурно-логічною схемою підготовки; іншими нормативними документами та навчальною і навчально-методичною літературою.

Освітньо-професійна програма підготовки – перелік нормативних навчальних дисциплін із зазначенням загального обсягу часу, відведеного для їх вивчення, та форм підсумкового контролю з кожної навчальної дисципліни.

Загальний обсяг часу для вивчення навчальної дисципліни охоплює час для аудиторних форм навчання і самостійної роботи студентів. Співвідношення між обсягами аудиторних занять та самостійної роботи, форми і періодичність проміжного контролю визначає навчальний план вищого навчального закладу.

Для наукового і методичного обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми (послідовність вивчення навчальних дисциплін, форми і періодичність виконання індивідуальних завдань, проведення контролю тощо) складають структурно-логічну схему підготовки.

Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки встановлені державними стандартами освіти (сукупність норм). Ці норми є основою оцінювання освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів громадян незалежно від форм освіти.

Державні стандарти вищої школи забезпечують формування змісту освіти, який дає змогу випускнику вищого навчального закладу виконувати професійні завдання, визначені вимогами у сфері праці, науки, культури; можливість встановлення рівня освітньої та професійної підготовки фахівця.

З урахуванням положень Державної системи стандартизації України встановлено певні компоненти державних стандартів вищої освіти:

• 1. Державний компонент, що охоплює:
  • – перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюють підготовку фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;
  • – перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;
  • – вимоги до освітніх рівнів вищої школи (базової вищої освіти, повної вищої освіти);
  • – вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої школи (молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра).
• 2. Галузевий компонент, який містить:
  • – освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів;
  • – освітньо-професійні програми підготовки;
  • – засоби діагностування рівня освітньо-професійної підготовки;
  • – перелік спеціалізацій за спеціальностями вищої освіти.
• 3. Компонент вищого навчального закладу, що включає:
  • – варіативну частину освітньо-кваліфікаційної характеристики випускників вищих навчальних закладів;
  • – варіативну частину освітньо-професійної програми;
  • – варіативну частину засобів діагностування рівня освітньо-професійної підготовки.

Державні стандарти освіти, розроблені для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня та напряму підготовки (спеціальності), затверджує Кабінет Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше одного разу на десять років.

Основні функції державних стандартів освіти полягають у забезпеченні досягнення і підтримання вищим закладом освіти високого рівня вищої освіти через реалізацію нормативної частини змісту освіти та самооцінки чи державної оцінки результатів роботи.

Складовими державного стандарту освіти є освітня, освітньо-кваліфікаційна характеристики, нормативна частина змісту освіти і вибіркова частина змісту освіти.

Освітня характеристика охоплює основні вимоги до якостей і знань особи, яка здобула певний освітній рівень. Зміст її як складової державного стандарту освіти визначається Міністерством освіти і науки України окремо для кожного освітнього рівня: базова вища освіта; повна вища освіта.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика містить основні вимоги до професійних якостей, знань, умінь фахівця, необхідних для успішного виконання професійних функцій. Її зміст визначено Міністерством освіти і науки України для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Нормативна частина змісту освіти – це обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістові модулі із зазначенням їх обсягу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації. Згідно з чинними нормативними актами, вищим закладам освіти надано автономне право щодо визначення змісту освіти, але він не повинен бути нижчим від нормативного.

Нормативні навчальні дисципліни становлять до 75% обсягу годин, визначеного освітньо-професійною програмою. До нормативних навчальних дисциплін належать: цикл гуманітарних та соціально-економічних дисциплін; цикл фундаментальних дисциплін; цикл професійно- орієнтованих дисциплін.

Вибіркова частина змісту освіти – це рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістові модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у кваліфікованих фахівцях певної спеціалізації.

Вибіркові навчальні дисципліни 'запроваджують, як правило, у формі спеціальних навчальних курсів для поглиблення загальноосвітньої, фундаментальної і фахової теоретичної чи практичної підготовки.

Обсяг навчальних дисциплін за вибором становить різницю між загальним обсягом годин і обсягом годин нормативних навчальних дисциплін і формується з циклу професійно-орієнтованих дисциплін за переліком освітньо-професійної програми, циклу дисциплін за вибором вищого навчального закладу, циклу дисциплін за вибором студента.

Освітньо-професійна програма встановлює мінімальний обсяг годин для засвоєння дисциплін, вільно обраних студентом (не менше 25% загального обсягу годин).

При розробленні освітньо-професійної програми науково-методична комісія спирається на концепцію підготовки фахівців за спеціальностями, які відповідають конкретному професійному спрямуванню, і рекомендує перелік професійно орієнтованих навчальних дисциплін за вибором, які мають бути включені вищими навчальними закладами до освітньо-професійної програми у разі передбаченої майбутньої підготовки спеціалістів за конкретною спеціальністю. Термін проходження навчальних практик не перевищує шести тижнів, якщо професійне спрямування не потребує встановленого державними чи міжнародними нормами терміну практичної підготовки. Обсяг годин на проведення практик визначається вимогами до навчального часу студента і може формуватися за рахунок щорічного резерву навчальних тижнів і годин, відведених для циклу дисциплін вищого навчального закладу.

Індивідуальна вільна освітня траєкторія студента полягає в тому, щоб дати студентові право вибору дисциплін, які задовольнять його світоглядні знання та уявлення. В індивідуальному навчальному плані студента 50% становлять нормативні дисципліни, затверджені МОН, 25% – обов'язкові дисципліни, які встановлює ВНЗ, а ще 25% студент обирає добровільно зі списку, який пропонує навчальний заклад. Міністерство освіти і науки подає орієнтовний перелік дисциплін, але навчальний заклад має запропонувати не менше як 20 предметів, щоб студенту було з чого вибрати. У європейських університетах уже давно є такі бюро, куди студенти заздалегідь подають свої побажання, і на основі цього складають розклад занять.

Це нововведення у вищих навчальних закладах України впроваджено в 2009–2010 навчальному році для першокурсників. Решта студентів навчатимуться за старою схемою. А першокурсники вже у другому семестрі матимуть змогу вивчати обраний предмет. Вперше в історії України дається можливість молодим людям обирати частину гуманітарної підготовки за вподобаннями та здібностями, що позитивно вплине на якість підготовки студентів.

Наступним кроком у впровадженні вільної освітньої траєкторії студентів має стати вибір ними спецкурсу. Йдеться не про фундаментальні курси (математику, фізику), а, наприклад, квантову теорію чи астрофізику.

Упровадження вільної освітньої траєкторії студента стане проблемою для тих викладачів, чиї предмети не будуть мати популярності. Усвідомивши свою незатребу- ваність, вони будуть змушені підвищувати свою кваліфікацію, перекваліфікуватися.