< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ТЕХНОСФЕРА

  • 1.1. Загальна характеристика
  • 1.2. Ресурси техносфери
  • 1.3. Взаємодія техносфери з довкіллям
  • 1.4. Джерела впливу на довкілля
  • 1.5. Заходи зі зниження рівня негативного впливу на навколишнє середовище та його попередження
  • 1.6. Збалансоване використання та відтворення природних ресурсів

Загальна характеристика техносфери

З появою людей на Землі почався вплив їх діяльності на кругообіг речовини та енергії в біосфері. Це сприяло зміні як процесів міграції речовин, так і зміні потоків енергії в навколишньому природному середовищі. На шлях, який посилює конфронтацію з біосферою, предки сучасної людини вступили близько 1,5-3 млн. років тому, коли вперше запалили вогнище. Практично з цього моменту шляхи людини та біосфери почали розходитись, почалося їх протистояння. Але найбільш суттєво вплив людини на довкілля почав відчуватись з появою землеробства та тваринництва (сільськогосподарського виробництва) в епоху голоцену майже 10000 років до н.е. Це стало початком безперервних антропогенних змін в біосфері через трансформацію біогеохімічних циклів – як великого, геологічного, так і малого, біологічного. Геохімічну діяльність людини академік О.Є. Ферсман назвав техногенезом. В сучасному розумінні, техногенез – процес зміни природних комплексів під впливом виробничої діяльності. Техногенез має велике значення, особливо під час розгляду питань забруднення й охорони довкілля. Процес суттєво активізувався після “революції машин” у 18 столітті і надзвичайно загострився в середині XX століття, поступово перетворивши біосферу на техносферу.

Техносфера – це сукупність штучних та природних об'єктів, створених або змінених цілеспрямованою діяльністю людини. Техносфера є складовою частиною біосфери, яка з часом може перетворитись в ноосферу, що за теорією В.І. Вернадського повинно стати основною метою сучасного суспільства. Однак, на сьогодні, господарська діяльність людини зумовила деградацію та вичерпування природних ресурсів, що призвело до трансформації сформованих протягом багатьох мільйонів років матеріальних та енергетичних потоків на планеті.

Активне перетворення біосфери в техносферу пов'язане з активізацією діяльності людини та появою факторів негативного впливу на довкілля. Промислова, сільськогосподарська, лісогосподарська, рекреаційна та інші види виробничої діяльності супроводжуються не тільки одержанням бажаних результатів (економічне зростання), але й посиленням еколого-економічних та еколого-соціальних проблем, виникнення яких визначило кризову для розвитку суспільства екологічну ситуацію в багатьох регіонах світу та на земній кулі в цілому. Стан навколишнього природного середовища нашої планети у XXI ст. продовжує неухильно погіршуватись внаслідок зростаючого техногенного впливу. Людина і біосфера все більше втрачають спроможність адаптуватися до швидких глобальних змін. Окрім того, загострюється демографічна проблема, пов'язана як із зростанням чисельності населення, так і з обмеженістю природних ресурсів та життєвого простору на Земній кулі. Масштаби впливу суспільства на природу зростали так швидко, що людство поступово перетворилося у визначальну геологічну силу світового масштабу, яка дедалі більше впливає на природні процеси (за Вернадським). Експлуатуючи природні ресурси, людство значною мірою погіршило умови власної життєдіяльності.

Про це свідчать відомі цифри і факти. Так, за останні 100 років людство більше ніж у 1000 разів збільшило використання енергетичних ресурсів, а за останні 40 років у 2 рази збільшились обсяги світового виробництва індустріальної та сільськогосподарської продукції. У розвинених країнах загальний обсяг товарів та послуг зростає в 2 рази через кожні 15 років. Відповідно збільшується і кількість відходів виробничої діяльності, які забруднюють атмосферу, водойми, ґрунт. У розрахунку на кожного мешканця індустріально розвинутих країн, щорічно видобувається близько 30 тонн природних ресурсів, з них лише 11 – 15% набирає форми продукту, що використовується (споживається), а решта потрапляє у відходи.

Протягом XX сторіччя з надр Землі видобуто корисних копалин більше, ніж за всю історію людства, причому значну частину сировини одержано за останніх 25 – 30 років. Видобуваючи із земних надр щорічно понад 10 млрд, тонн гірських порід, людство тисячами свердловин, шахт, різних гірських виробок порушує земну поверхню, послаблює міцність верхньої частини земної кори та невпізнанно змінює її вигляд кар'єрами, териконами, горами відвальних порід, шлаконакопичувачами та звалищами. Загальна маса речовин, яка щорічно переміщується під впливом господарської діяльності людини, становить близько 2-1011 т, що перевищує сумарні наслідки дії на поверхню суші всіх екзогенних рельєфоутворюючих сил.

В процесі технологічної діяльності постійно зростає забруднення біосфери відходами виробничої діяльності. Так, щорічні втрати нафти під час видобування становлять близько 25 млн. тонн на суші, 8 млн. тонн в океані, та близько 17 млн. тонн її надходить до атмосфери у вигляді парів бензину та інших вуглеводнів. Підраховано, що за рік у світі спалюється близько 9 млрд, тонн умовного палива – близько 70 кг на один м2 поверхні планети. А в таких індустріальних районах, як Рурський або Донецький, надходження диоксиду сірки досягає 100 т/км2. Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 км3 забруднених стоків.

Для інтенсифікації сільського господарства у ґрунти щорічно вноситься близько 500 млн. тонн мінеральних добрив, 4 млн. тонн пестицидів, значна частина яких осідає в ґрунтах та виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани і накопичується в штучних водосховищах, які живлять водою промислові центри. На сьогодні в Україні накопичено близько 11 тисяч тонн застарілих пестицидів. Проблема їхньої утилізації досі не вирішена. Багато сховищ, де вони зберігаються, знаходяться в катастрофічному стані. Щорічно в світі близько 6 млн. га сільськогосподарських угідь перетворюються на пустелі, під час сільськогосподарських робіт розпушується і вивітрюється понад 3 тис. км3 ґрунту.

За останні 100 років людство винищило майже половину лісів планети. На жаль, винищення лісів продовжується не тільки в Азії, Африці та Південній Америці, але й в Україні. В Україні вкриті лісом території становлять близько 16% проти науково рекомендованих 30 – 36%.

Зростання викидів вуглекислого газу через спалювання різних видів палива об'єктами господарської діяльності, може призвести на початку XXI століття до підвищення середньорічної температури на 1,5-2 °С, що може у свою чергу призвести до танення льодовиків, підвищення рівня Світового океану, до зростання площі пустель тощо.

Штучно створені радіоактивні речовини, випробування ядерної зброї, аварії на АЕС призвели до значного підсилення радіаційного фону планети. Під час аварій атомних реакторів, розгерметизації сховищ радіоактивних відходів, радіаційний бруд поширюється на десятки й сотні кілометрів, а внаслідок вибухів ядерної зброї – всією планетою. Важко переоцінити трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи, що стала для України фатальним фактором, який спричинив загрозу здоров'ю нації.

Десятиліттями в Україні пріоритетними були такі ресурсномісткі та енергоємні галузі, як гірничо-металургійна, енергетична, нафтохімічна. До того ж підприємства роками не модернізувалися, виробничі процеси застарілі. Морально та фізично зношені підприємства стають потужними джерелами забруднення довкілля і становлять небезпеку для населення.

Серед промислових підприємств найбільше забруднюють довкілля гірничо-металургійні. Найбільшої шкоди ці підприємства завдають повітряному басейнові, спричинюючи появу кислотних дощів, а також земельним ресурсам через утворення кар'єрів, відвалів, шламонакопичувачів тощо (1 га металургійних шламів у відвалах забруднює близько 5 га сусідніх земель, виділяючи в атмосферу пил, сірчисті та інші гази). Окрім того, відбувається значне теплове забруднення навколишнього середовища. Великої шкоди довкіллю завдають також гірничо-видобувні підприємства України.

Навіть у разі використання маловідходних та надсучасних ресурсозберігаючих технологій кількість сировинних ресурсів, витрачених на виробництво продукції (зокрема, води та органічного палива), буде значно перевищувати кількість кінцевих продуктів виробництва. У видобувній промисловості, енергетиці, хімічній промисловості, металургії, машинобудуванні, будівництві виникають відходи, об'єми і маса яких у світі постійно зростає. Головною небезпекою цих відходів, які називають техногенними, є те, що основна маса їх не переробляється і не може бути перероблена на тих підприємствах, де вони утворюються. В таблиці 1.1 наведені дані техногенного впливу різних галузей промисловості на природно-господарські регіони України наприкінці XX ст.

Поблизу деяких підприємств за багато років утворилися гори з техногенних відходів, які раніше не утилізували. Такі скупчення іноді називають техногенними родовищами. Якщо склад відходів дає змогу їх використовувати на тому самому виробництві, де вони утворилися, то застосовують “виробничий рециклінг”, поширений, зокрема, у чорній металургії.

Таким чином, можна зробити висновок, що людина давно живе не в “природному”, а в антропогенно-зміненому середовищі, трансформованому під впливом своєї ж діяльності, тобто в техносфері.

Таблиця 1.1

Техногенний вплив на природно-господарські регіони України

Природно-господарські

регіони

Об'єм шкідливих речовин,

що надійшли в атмосферу

Об'єм скидання забруднених стічних вод у водні об'єкти

Забруднення

ґрунтів

Розорані ґрунти

Порушені ґрунти

Інтегральний показник

Мінеральними

добривами

пестицидами

т/га

м3/га

кг/га

кг/га

%

%

Західне Полісся

0,09

2,0

218

5,2

36,0

55

4,68

Українські Карпати

0,17

9,0

257

7,3

29,4

25

5,21

Поділля

0,07

2,9

168

5,3

69,0

21

4,18

Київське Придніпров'я

0,06

5,4

144

5,0

51,6

35

4,14

Лівобережне Придніпров'я

0,09

8,2

150

4,5

62,6

19

4,13

Промислове Придніпров'я

0,56

104,6

121

3,5

70,4

71

12,1

Донбас

0,07

24,4

155

3,7

59,3

65

8,73

Причорномор'я

0,05

17,6

124

4,6

67,8

15

4,25

Крим

0,19

8,8

123

16,9

45,1

29

6,38

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >