< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ресурси техносфери

Природними ресурсами називають компоненти природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил використовуються або можуть бути використані як засіб виробництва чи предмет використання. Природними ресурсами можуть бути об'єкти та явища, що прямо чи опосередковано використовуються для створення матеріальних благ суспільства та підтримки умов існування людства. Використання природних ресурсів має тенденцію до постійного розширення і зміни пріоритетів – до цього спонукає як науково-технічний прогрес, так і зростання чисельності населення Землі. Величезні обсяги використання людством природних ресурсів надзвичайно загострили проблеми їх раціонального використання і охорони.

Існує безліч класифікацій природних ресурсів. Наприклад, класифікація природних ресурсів, що ґрунтується на особливостях їх походження, економічного значення та специфіки господарського використання, передбачає: 1) природну класифікацію за природними групами (земельні, водні, мінеральні, біологічні, кліматичні тощо); 2) екологічну класифікацію за ознаками вичерпності і відновлюваності природних ресурсів (невичерпні і вичерпні, в складі останніх – відновлювані і невідновлювані); 3) господарську класифікацію природних ресурсів, що враховує можливості їх використання (реальні та потенційні природні ресурси). Теоретично всі речовини Землі можна розглядати як потенційні корисні копалині.

За способом використання у матеріальному виробництві (у промисловості, сільському господарстві, тощо) природні ресурси розподіляють на:

  • а) відновлювані (біологічні, земельні, водні та ін.) та невідновлювальні (мінеральні – підземні корисні копалини);
  • б) вичерпні, у тому числі відновлювані (біологічні, земельні, нафта, кам'яне вугілля) та практично невичерпні (сонячна енергія, енергія припливів та відпливів, внутрішнє тепло Землі, енергія води та вітру);
  • в) замінювані (кам'яне вугілля, може бути замінене в багатьох випадках нафтою або газом) та незамінювані (вода, кисень, вуглекислий газ тощо).

Таким чином, ресурси – це матеріали, потоки речовини, енергії та інформації, які утворюють вхідні ланки природних та господарських циклів, є їх необхідними компонентами, а відтак носіями функції корисності. Ресурси мають кількісну характеристику, яку можна визначити (маса, обсяг, щільність, концентрація, інтенсивність, потужність, вартість). Ресурси підпорядковуються фундаментальним законом збереження речовини та енергії.

З екологічної точки зору ресурси класифікують на:

  • ресурси біосфери, які є відновлюваними і, як правило, вичерпними ресурсами речовини, енергії, інформації і знаходяться під контролем живих організмів;
  • ресурси техносфери, до яких входить частина відновлюваних ресурсів біосфери, що знаходяться під контролем людини (використання цих ресурсів призводить до вилучення їх з біотичного кругообігу) та вичерпні невідновлювані ресурси, що видобуваються в основному з надр і які знаходяться поза контролем біоти біосфери.

Використання ресурсів характеризують терміни: природоемність, що характеризує обсяг ресурсів, які використовуються техносферою, та природоемність виробництва, тобто співвідношення між технічною та біотичною енергетикою.

Земельні ресурси

Під земельними ресурсами слід розуміти землі, які використовуються, або можуть бути використані у різних галузях народного господарства (сільському господарстві, промисловості, рекреації тощо). Територіальний аспект земельних ресурсів характеризується земельним фондом, тобто категоріями земель відповідно до їх цільового використання (землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів; землі підприємств промисловості, транспорту, зв'язку тощо), які перебувають у власності відповідних власників землі і землекористувачів на території певної країни. Для кожної категорії земельних ресурсів встановлено відповідний правовий режим, який повинен забезпечувати ефективне та раціональне їх використання.

Згідно з даними аерокосмічних зйомок площа планетарного суходолу, яка не охоплена господарською діяльністю, становить приблизно ЗО – 35% (табл. 1.2). Можна стверджувати, що наслідком техногенезу є порушення природних екосистем на значній території суходолу – велика кількість “дірок” у зеленому покриві планети більш небезпечна, ніж “озонові діри”.

Таблиця 1.2

Площа земель, яка не охоплена господарською діяльністю

Континенти

За критерієм Hannah (1994)

За даними зйомок з космосу

Європа

15,6

5,7

Азія

43,5

22,9

Африка

48,9

27,0

Північна Америка

56,3

34,0

Південна Америка

62,5

20,9

Австралія

62,3

27,1

Увесь суходіл*

56,0

28.3

* Без Антарктиди та інших льодяних і скельних поверхонь.

Використані та придатні для господарського освоєння землі становлять близько 60 млн. км2, притому, що вся площа суші становить 149 млн. км2 (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Ландшафтно-господарська структура земель усього світу

Категорія земель

Млн. км2

%

Сільськогосподарські угіддя, у тому числі:

3218

21,6

рілля

1518

10,2

Ліси та чагарники

4550

30,5

Нелісові рослинні ландшафти

1132

7,6

Під водою та болотами

1030

6,9

Під спорудами, шляхами тощо

980

6,6

Пустелі

2270

15,2

Інші

1720

11,6

Всього

14900

100,0

Аналіз структури земельного фонду планети показує, що під прямим контролем людини знаходиться майже 50 млн. км2 земної поверхні (28,2%). На думку екологів, ця площа вже перевищує нормативні показники для господарського використання.

Землі України. За даними Державного агентства земельних ресурсів України на 1.01.2012 р. земельний фонд країни становив 60354,9 тис. га (сільськогосподарські угіддя – 70,9%, ліси та лісовкриті площі – 17,6%, забудовані площі – 4,2%, відкриті заболочені землі – 1,6%, території, що покриті поверхневими водами – 4%, інші землі – 1,7%). За 6 років, починаючи з 1.01.2006р. площа сільськогосподарських земель зменшилася на 165,7 тис. га, на 107,6 тис. га збільшилися площі лісів та лісовкритих територій, забудованих земель стало на 55,7 тис. га більше, відкритих заболочених – на 14,1 тис. га, площа територій, вкритих поверхневими водами, збільшилася на 5,9 тис. га. На діаграмі (рис. 1.1) можна побачити динаміку змін структури земельного фонду України за основними видами угідь та економічної діяльності станом на 1 січня 2012 р. порівняно з даними на 1 січня 2006 р.

Динаміка земельного фонду України станом на 01.01.2006 р. та 01.01.2012 р.

Рис. 1.1. Динаміка земельного фонду України станом на 01.01.2006 р. та 01.01.2012 р.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >