< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ресурси атмосфери

Атмосферне повітря широко використовується як сировина в різних видах людської діяльності, однак його склад, структура та особливості в цьому курсі не розглядаються.

Водні ресурси

Водні ресурси – це всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водоймищ, морів та океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяні пари атмосфери. У поняття "водні ресурси" входять і самі водні об'єкти – ріки, озера, моря, оскільки для деяких цілей (судноплавство, гідроенергетика, рибне господарство, відпочинок і туризм) вони використаються без вилучення з них води.

Загальні запаси водних ресурсів становлять близько 1454,3 млн. км3 (з них менше 2% ~ прісні води, а доступними для використання є лише 0,3%). Водні ресурси використовують для водокористування та водоспоживання в різних галузях промисловості, сільського господарства, енергетики, судноплавства, побуту. Виснаження водних ресурсів в результаті втрати їх якості є більшою загрозою ніж їх кількісне виснаження (1 м3 неочищених стічних вод забруднює і робить непридатними 40 – 50 м3 природної річкової води).

Згідно "Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2009 році" водні ресурси України складають поверхневі, підземні та морські води. В Україні налічується 63119 річок, у тому числі великих (площа водозбору більше ніж 50 тис. км2) – 9, середніх (від 2 до 50 тис. км2) – 81 і 63029 малих річок (менше ніж 2 тис. км2). Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, з них 90% припадає на малі річки.

До великих річок належать (за довжиною в межах України) Дніпро, Південний Буг, Дністер, Сіверський Донець, Десна, Західний Буг, Тиса, Прип'ять, Дунай. Більшість річок впадає в басейни Чорного та Азовського морів і лише 4,4% – у басейн Балтійського моря. Найбільша кількість річок припадає на басейн Дніпра – 27,7%, Дунаю – 26,3%, Дністра – 23,7% і Південного Бугу – 9,3%. Сумарна величина доступних для використання запасів річкових вод в Україні в середньому за водністю рік складає близько 88 млрд м3, з них на території України – лише 52 млрд м3. У маловодні роки ці запаси значно менші і складають відповідно 56 і 32 млрд м3.

Враховуючи різні природно-кліматичні умови регіонів України, проблема їх водозабезпечення вирішується за рахунок міжбасейнового перерозподілу водних ресурсів з використанням унікальних водогосподарських систем – Північнокримського та Каховського магістральних каналів, каналів Дніпро-Донбас та Дніпро-Інгулець, міжобласних, міжрайонних та міжгосподарських водорегулюючих та водотранспортуючих систем.

З метою забезпечення населення та галузей економіки необхідною кількістю води в Україні збудовано 1122 водосховищ загальним об'ємом понад 56 млрд м3 та близько 40 тис. ставків, 7 великих каналів довжиною 1021 км та 10 водоводів великого діаметру, якими вода надходить у маловодні регіони України. Більша частина зарегульованого стоку в Україні припадає на Дніпровський каскад водосховищ – загальним об'ємом 43,8 км3 і корисним – 18,5 км3. Всі шість водосховищ Дніпровського каскаду мають комплексне призначення. За рахунок водних ресурсів Дніпра значно підвищена водозабезпеченість у Криму (у 3 рази), в Херсонській (у 5,5 рази), Кіровоградській (у 2,5 рази), Дніпропетровській (у 3 рази) областях.

Сьогодні щорічна потреба населення та галузей економіки у водних ресурсах становить близько 15 млрд м3. Основними водокористувачами є промисловість – 36%, сільське господарство – 41%, комунальне господарство – 23%. У 2009 році з природних джерел було забрано 14478 млн м3 води (прісної – 13656 млн м3), з них 2007 млн м3 – з підземних водних джерел, у тому числі 729 млн м3 шахтно-кар'єрних вод. Порівняно з 2008 р. загальний забір зменшився на 1251 млн м3 (або на 8,0%). Зменшення загального забору сталося за рахунок:

  • – зменшення обсягів використання морської води (на 103,1 млн м3), в основному підприємствами чорної металургії у Донецької області (на 96,5 млн м3);
  • – зменшення обсягів використаної води на господарсько-питні потреби у комунальній галузі (на 108 млн м3).
  • – зменшення обсягів використаної води на виробничі потреби теплоелектростанціями (412 млн м3).

У цілому використання прісної води у 2009 році на різні потреби становило 8691 млн м3. Із них питної – 2382 млн м , технічної – 6309 млн м3. Причому 455 млн м3 води питної якості було використано на виробничі потреби, з них 174,5 млн м3 із комунальних водопроводів (тобто води, спеціально підготовленої до якості питної).

У 2009 році використано 390 млн м3 стічних вод, 91 млн м колекторно-дренажних вод та 51 млн м3 шахтно-кар'єрних вод. У системах оборотного та повторно-послідовного водопостачання налічувалося 41379 млн м3 води.

Втрати в процесі транспортування склали 2285 млн м3 води (15,7% від забраної). Половина обсягів води, які втрачаються, припадає на житлово-комунальну галузь (51%). Відсоток втрат у цій галузі становить 35,5% (порівняно з 2008 р. втрати збільшилися на 0,6% за рахунок збільшення об'єму забору води цією галуззю). Більша частина води, яка втрачається у комунальній галузі, вже підготовлена для споживання.

За запасами місцевих водних ресурсів Україна відноситься до малозабезпечених водою регіонів Європи – менше 1000 м3 на 1 жителя в рік (для порівняння: у Швеції та Німеччині – 2500 м, Франції – 3500, Великобританії – 5000, Європейській частині Росії – 5900).

Внутрішні регіональні відмінності полягають у тому, що до середньо забезпечених (6,19 тис. м3 на 1 жителя) за міжнародною класифікацією належить лише Закарпатська область. У Чернігівській, Житомирській, Волинській та Івано-Франківській областях цей показник низький (2-2,6 тис. м3), а у решті – дуже низький і надзвичайно низький (0,11-1,95 тис. м3 на 1 жителя).

Гальмівним фактором використання водних ресурсів є їх мінливість у часі: в природних умовах на частку весняного стоку припадає 60-70% на півночі і північному сході і до 80-90% на півдні країни.

У XX ст. питне водоспоживання населення здійснювалося переважно з підземних джерел. На них базується водне господарство більше 25% міст світу. Використовують частіше прісні води із зон активного водообміну та артезіанських басейнів з мінералізацією менше 1 г/дм3. Практично вся вода, яка надходить до магістралей питного водоспоживання, повинна піддаватися спеціальній водопідготовці через високий рівень техногенного забруднення поверхневих, а іноді і підземних природних вод.

Водні ресурси використовуються також як транспортні засоби: серед 35 трлн, тонно-кілометрів у рік водного вантажообігу світу приблизно 4% відносять до внутрішнього водного транспорту. Значна частина стоку річок світу проходить скрізь греблі гідроелектростанцій. Сучасне техногенне втручання у кругообіг води наближається до критичного рівня, перевищення якого може суттєво вплинути на географічний розподіл опадів та якість води природних джерел.

Найбільшим водоспоживачем виступає промисловість, частка якої у загальному водоспоживанні країни перевищує 36%. Особливо виділяються три найбільш водоємкі галузі: енергетика, чорна металургія та хімічна промисловість, які використовують 83% всієї води, забраної промисловістю. Водоємність різних виробництв залежить від виду продукції, технічних засобів та технічних схем водоспоживання. Так, на виробництво 1 т різних видів готової продукції необхідні такі середні об'єми води (у м3): вугілля – 0,6; нафти – 3; сталі – 40; синтетичних волокон – 300; паперу – 900; гуми – 2300.

Значні об'єми води потрібні для охолодження енергоблоків: для роботи ТЕС потужністю 1 ГВт – 1,2-1,6 км3 води у рік, а для роботи АЕС потужністю 1 ГВт – до 3 км3. У сільському господарстві України щорічно використовується близько 9,2 км3 води (39% загального водоспоживання), причому 1,5 км3 води призначається безпосередньо для сільськогосподарського водопостачання, а 5,4 км3 надходить на зрошення.

Підземні води утворюються в основному за рахунок інфільтрації атмосферних опадів. Випавши на поверхню Землі, атмосферні опади стікають по її ухилу в річки і моря, випаровуються і просочуються (інфільтруються) через пори і тріщини в породах, поповнюючи запаси підземних вод. Підземні води приурочені до зони аерації і зони насичення. Зона аерації знаходиться в самій верхній частині земної кори від поверхні землі до рівня ґрунтових вод. В цій зоні пори заповнені як повітрям, так і водою. Деякий об'єм пор зайнятий фізично зв'язаною та капілярною водою. Під час випадання атмосферних опадів та сніготанення через зону аерації фільтруються гравітаційні води зверху вниз у вигляді окремих крапель та струминок. За ступенем насиченості різними видами води гірських порід у розрізі зони аерації виділяються: рослинний шар, шар капілярної кайми, проміжний шар. У зоні аерації розрізняють: води шару родючих Ґрунтів, що сформовані внаслідок інфільтрації атмосферних опадів і різних поверхневих вод; верховодку – води, що утворюються на невеликій глибині, що затримуються лінзами і прошарками водотривких порід. Зона насичення розташована нижче зони аерації. В цій зоні всі пори (порожнечі) заповнені водою. Рівень ґрунтових вод є границею між цими двома зонами. Якщо кількість ґрунтових вод збільшується або зменшується, то рівень ґрунтових вод, відповідно, піднімається або опускається. Якщо обидві зони під поверхнею насичуються, то починається повінь, оскільки всі наступні опади змушені залишатися на поверхні. У зоні насичення розрізняють: ґрунтові води, міжпластові (ненапірні) підземні води; Напірні ("артезіанські") підземні води. На державному водогосподарському обліку знаходиться понад 110 тис. свердловин, якими щорічно постачається 5 км3 підземних вод (головним чином для питних та побутових потреб населення). Проте з ними пов'язана ціла низка проблем, які помітно відбиваються на умовах господарювання у різних регіонах країни. Мова йде насамперед про виснаження підземних водоносних горизонтів, від якого вже зараз відчутно потерпають не тільки Значні промислові центри (Донбас, Харків, Одеса, Львів), а й населені пункти менших розмірів, серед яких і численні обласні центри, у тому числі і деякі міста, розташовані у́ так званій зоні “надмірного зволоження” (Рівне, Луцьк та ін.). Помітно погіршується під антропогенним впливом (через забруднення) і якісний стан підземних вод, особливо підґрунтового горизонту, що в свою чергу, обмежує можливості їх подальшого використання. Станом на початок 2005 рік на Державному балансі запасів перебувало 386 родовищ прісних, 124 – мінеральних, два – термальних і одне промислових підземних вод.

Таблиця 1.4

Динаміка забору та використання води з поверхневих та підземних джерел України

22005

2006

2007

2008

2009

Забір води з природних джерел, млн. м3

- всього

15083

15327

16352

15729

14478

- у тому числі прісної води

14255

14416

15356

14804

13656

- у тому числі з підземних водних джерел (вкл. шахтно-рудничні)

2449

2408

2315

2175

2007

- у тому числі морської води

828,0

911,0

995,7

925,2

822,1

Забезпечення валових потреб у воді у % за рахунок

- забору прісних вод з поверхневих джерел

78

78

80

80

80

- забору вод з підземних джерел

16

16

14

14

14

У тому числі забору шахтно-рудничних вод

6

6

5

5

5

- забору морської води

6

6

6

6

6

- використання води в оборотних і повторно-послідовних системах

313

311

299

294

285

Використано води всього, млн.м3

- на господарсько-питні потреби

2409

2298

2192

2103

1956

- на виробничі потреби

4878

4872

5167

5045

4327

- на зрошення

1186

1181

1625

1224

1411

- на сільськогосподарське водопостачання

248,8

246,6

236,1

208,0

203,5

Використано підземних вод

- у тис.м3 в добу

3518

3408

3268

3137

2884

- у відсотках до забору підземних вод

52

52

52

53

48

У тому числі використано підземних вод, тис.м3 в добу

- на господарсько-питні потреби

2153

2035

1976

1934

1784

- на виробничі потреби

632

617

595

583

492

- на зрошення

7

9

16

11

13

- на сільськогосподарське Водопостачання

822

637

593

527

514

Скинуто підземних вод без використання (шахтно-рудничних)

- у тис.м3 в добу

2106

2470

2361

2120

1997

- у відсотках від забору підземних вод

31

37

37

36

36

Використано стічних вод, млн. м3

397,6

388,5

438,6

353,3

389,9

Використано колекторно-дренажних вод, млн.м3

94,05

100,3

100,0

105,0

90,98

Оборотне та повторно-послідовне водо забезпечення, млн.м3

41167

47716

48883

46260

41379

*за даними "Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2009 році".

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >