< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Взаємодія техносфери з довкіллям

Взаємодія господарської діяльності людини з ресурсами навколишнього середовища відбувається на декількох рівнях: технологічний процес – установка – виробництво – підприємство – галузь виробництва (випалення сировини – цементна піч, що обертається, – виробництво цементу – цементний завод – будматеріали). Найбільш характерною ланкою, що визначає умови взаємодії, є виробництво, оскільки розглядаючи окремі виробництва можна врахувати різні взаємодії технологічних процесів і установок, що входять у виробництво, а, розглядаючи сукупність виробництв з урахуванням взаємних зв'язків, можна визначити їх сумарний вплив в масштабах галузі або регіону.

Матеріальне виробництво

Матеріальне виробництво – це комплекс процесів діяльності людини, які впливають на речовини природного або штучного походження за допомогою певного обладнання з метою виготовлення продукції, необхідної для забезпечення належних умов для забезпечення життєдіяльності. Матеріальне виробництво передбачає передусім діяльність, спрямовану на освоєння навколишнього природного середовища і є основою суспільного розвитку, оскільки саме воно задовольняє найрізноманітніші людські потреби (фізіологічні, духовні, соціальні, особистої безпека, престижу тощо). Матеріальне виробництво не може існувати без природних та людських ресурсів. Останнім часом велику увагу приділяють саме використанню умовно невичерпних, відновлюваних та вторинних ресурсів, як основи розвитку цивілізованого суспільства. Матеріальне виробництво включає сільськогосподарське та промислове виробництво і науково-інформаційну діяльність.

Особливу роль у життєдіяльності людини відіграють промислові виробничі підприємства, які є невід'ємною частиною матеріального виробництва. Сьогодні основними джерелами формування техносфери є промислові підприємства, сільське господарство, військова діяльність та транспорт. Середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність для задоволення повсякденних різноманітних потреб, носить назву виробниче середовище. Воно містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій тощо. Виробниче середовище характеризується специфічними параметрами для кожного виробництва і визначається його призначенням:

  • • вид продукції, яка виробляється;
  • • обсяг виробництва;
  • • кількість працівників;
  • • продуктивність праці;
  • • енергоємність;
  • • сировинна база;
  • • відходи виробництва, тощо.

Крім цих параметрів, є й такі, що визначають техногенний вплив виробництва на довкілля. Це:

  • • газоутворення;
  • • пилоутворення;
  • • шум та вібрації;
  • • радіаційне випромінювання;
  • • електромагнітне випромінювання, тощо.

В свою чергу, виробниче середовище існує поряд з середовищем проживання людей (селітебні зони), що містить сукупність житлових будівель, споруд культурного та спортивного призначення, а також комунально-побутові підприємства. До основних параметрів побутового середовища відносять:

  • • розмір житлової площі людини;
  • • ступінь електрифікації та газифікації житла;
  • • наявність централізованого опалення, холодної та гарячої води;
  • • розвиток громадського транспорту;
  • • харчове забезпечення та інше.

Ці середовища формуються людиною фактично в односторонньому напрямку без участі природи, але переважно за рахунок її ресурсів. Отже, сукупність цих середовищ можна назвати побутово-виробничим, штучним, антропогенним або ж – техногенним середовищем.

Головною причиною створення та розвитку техногенного середовища було і є прагнення людей задовольняти свої потреби, які весь час зростають. Однак дуже часто через незнання або нехтування законами природи людська діяльність призводить до небажаних, а інколи навіть до трагічних екологічних наслідків.

Промислове виробництво (ПВ) – це відносно самостійна система, до структури якої входять:

  • • виробничі об'єкти підприємства (цехи, складські приміщення, дільниці, лабораторії тощо);
  • • комунально-побутові об'єкти;
  • • об'єкти водопостачання;
  • • локальні очисні споруди;
  • • накопичувані відходів;
  • • енергетичні об'єкти тощо.

Усі потреби для забезпечення ПВ задовольняються шляхом постійного обміну речовиною, енергією та інформацією з природним середовищем.

Обмін речовиною проходить шляхом залучення визначених технологічних та природних ресурсів у матеріально-технічне виробництво, в процесі якого створюється продукція господарського споживання та утворюються відходи.

Обмін енергією відбувається шляхом перетворення природних енергетичних ресурсів у енергетичні ресурси виробництва, а також шляхом виділення у навколишнє середовище частки енергії, яка не використана у виробництві в первинному або інших видах.

Обмін інформацією дозволяє корегувати процеси обміну речовиною та енергією і робити висновки про стан окремих компонентів ПВ. Інформація природного характеру виражається через властивості природних компонентів, технічну інформацію отримують через використання автоматизованих систем контролю, прогнозу та управління процесами виробництва та станом природних об'єктів та їх параметрів.

Таким чином, процеси обміну речовиною та енергією у ПВ можуть контролюватись та цілеспрямовано керуватись за допомогою визначених технічних засобів, за рахунок чого ПВ перетворюється у промислово-природні комплекси. Можливість контролю та управління процесом обміну речовиною та енергією між природним середовищем та промисловим виробництвом є основою для підвищення ефективності використання та охорони природних ресурсів в процесі будівництва та експлуатації промислових об'єктів і забезпечення заданого рівня якості навколишнього середовища в зоні їх дії.

Кожне підприємство (кар'єр, шахта, завод, тощо) є складною виробничою системою, яка призначена для виготовлення певного виду продукції. Так, кар'єри призначені для добування піску, глини, бурого вугілля; шахти для добування кам'яного вугілля, солі, руди; заводи для виготовлення машин, фабрики для шиття одягу тощо.

Отримання кожного виду продукції є результатом певного виробничого процесу.

Виробничий процес – це сукупність дій пов'язаних з науково-технічними та конструкторськими розробками, проектуванням, прогнозуванням, транспортуванням та зберіганням сировини, виготовленням проміжної та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком та зберіганням, ремонтом обладнання тощо. Виготовлення проміжної та готової продукції належить до технологічного процесу, який є складовою частиною виробничого процесу.

Технологічний процес – це послідовний набір технологічних операцій, в ході кожної з яких із сировини отримують проміжну або готову продукцію з певними властивостями. У ході цих операцій змінюються форма, розміри і/або властивості сировини. Внаслідок цих змін сировина перетворюється на напів- або готову продукцію.

Кожний технологічний процес складається з дрібніших технологічних процесів або сам є частиною більш складного процесу. Наприклад, технологічний процес складання автомобільного двигуна, з одного боку, можна поділити на дрібніші, які відрізняються один від одного: технологічні процеси складання шатунно-поршневої групи, блоку циліндрів або коробки зміни швидкостей; з іншого боку, технологічний процес складання двигуна є частиною технологічного процесу складання автомобіля в цілому.

Технологічні процеси постійно вдосконалюють, оскільки наука, техніка та технології пропонують нові, ефективніші способи обробки сировини, нове продуктивніше обладнання та більш досконалі інструменти. Для виконання технологічного процесу потрібно обладнати місце праці (роботи).

Місцем праці (роботи) називають відповідно обладнану територію, яка призначена для виконання певного технологічного процесу одним або групою працівників (робітників).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >