< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Антропогенне забруднення водних об'єктів України

Практично всі поверхневі джерела водопостачання України впродовж останніх десяти років, інтенсивно забруднювалися. Через низьку якість очищення стічних вод надходження забруднених стоків у поверхневі водойми не зменшується, хоча використання води порівняно з початком 90-х років зменшилося більше ніж удвічі. Усього у 2009 році скинуто в поверхневі водні об'єкти 7381 млн м3, що на 961 млн м3 менше порівняно з 2008 роком. За категоріями забруднення скинуто:

  • – забруднених – 1766 млн м3 (що на 962 млн м3 менше, ніж у 2008 році), у тому числі забруднених без очищення – 270,5 млн м3 та забруднених недостатньо очищених – 1496 млн м3;
  • – нормативно очищених – 1711 млн м3 (на 354 млн м3 більше, ніж у 2008 р.);
  • – нормативно чистих без очищення – 3904 млн м3 (що на 353 млн м3 менше, ніж у 2008 році).

Треба зазначити, що якість зворотних (стічних) вод значною мірою не відповідає встановленим нормативам гранично допустимих стоків (ГДС), у ряді областей спостерігається неякісна робота очисних споруд, а подекуди вони зовсім не працюють. Разом з тим, існує практика необґрунтованого збільшення нормативів ГДС (встановлення тимчасових ГДС), яка дозволяє водокористувачам переводити стічні води з категорії забруднених до нормативно – очищених, не змінюючи якість технологічних процесів очищення. Крім того, зменшення скиду забруднених стічних вод зумовлено тим, що у 2009 році не було проведено продувки ставка-охолоджувача Запорізької АЕС. Найбільше забруднених вод скинуто водокористувачами Дніпропетровської (522 млн м3), Донецької (530,6 млн м3), Луганської (100,3 млн м3), Запорізької (82,83 млн м3) та Одеської (134,5 млн м3) областей.

Найбільші забруднювачі – це промислові підприємства – 944,6 млн м3 (в основному за рахунок підприємств енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості міст Запоріжжя, Дніпропетровська, Донецької області) та об'єкти житлово-комунального господарства – 779,4 млн м3 (в основному за рахунок комунальних підприємств Дніпропетровська – 142,9 млн м3, Одеси – 102 млн м3 та Львова – 42.22 млн м ). Основні показники використання та відведення води окремими секторами економіки наведені у табл. 1.8.

Таблиця 1.8

Використання та відведення води окремими секторами економіки, млн м3

Використано води всього

З неї на

Відведено зворотних вод у поверхневі водні об'єкти

Побутово-питні потреби

Виробничі потреби

всього

в т.ч. забруднених

з них без очищення

Всього

9513

1956

5149

7692

1766

270

У тому числі

електроенергетика

2896

35

2860

2306

25

10

вугільна промисловість

54

11

17

446

314

10

металургійна промисловість

1399

60

1338

1125

521

92

хімічна та нафтохімічна промисловість

120

13

106

141

27

21

машинобудування

78

24

53

42

21

6

нафтогазова промисловість

16

2

11

12

5

1

житлово-комунальне господарство

1993

1671

302

2324

780

85

сільське господарство

2580

35

254

1110

33

31

харчова промисловість

124

12

107

48

7

2

транспорт

40

22

18

19

3

2

промисловість будівельних матеріалів

21

4

17

35

8

4

інші галузі

192

67

66

84

22

5

Вплив антропогенної діяльності на ґрунтовий покрив України

На сучасному етапі надзвичайно загострюються екологічні аспекти землекористування в Україні. Більшість екологічних негараздів, пов'язаних з використанням земельних ресурсів, мають природно-техногенну основу, однак їх активізація зумовлена не стільки циклічністю природних явищ, скільки антропогенним впливом, точніше – наслідками нерозважливого господарювання, орієнтованого не на перспективу, а на сьогоденну віддачу. Серед основних несприятливих факторів, що позначаються на кількісній та якісній сторонах земельних ресурсів, є хімічне забруднення ґрунтів та ерозійні процеси (водні, вітрові, агротехнічні), які полягають у руйнуванні ґрунтового покриву сільськогосподарськими машинами, переміщенні та перетиранні твердих частинок ґрунту під дією води, вітру або під час обробітку ґрунту.

Станом на 01.01.2006 р. в Україні майже 58% сільськогосподарських угідь становили еродовані землі, у тому числі 10,6 млн. га ріллі (31,6%), Щорічно внаслідок ерозії втрачається близько 11 млн. тонн гумусу, 0,5 млн. тонн азоту, 0,4 млн. тонн фосфору та 0,7 млн. тонн калію, а кількість еродованих земель збільшується на 80-90 тис. га.

Другий за поширенням (після ерозії) антропогенний вплив на земельні ресурси в Україні – інтенсивне забруднення ґрунтів. Основними причинами цього явища, яке підлягає постійному польовому та лабораторному контролю, можна вважати накопичення у ґрунтовому покриві залишків засобів захисту рослин (пестицидів), мінеральних добрив та важких металів. На практиці одним з основних екологічних показників погіршення якості ґрунтів є нагромадження різноманітних важких металів, що потрапляють у ґрунт з мінеральними добривами, з повітря або через підземні води (досить згадати, що в одній лише вугільній золі міститься до 70 хімічних елементів, серед яких значна кількість може бути віднесена до групи важких металів). На чільні позиції виходять навіть не кількісні показники накопичення у ґрунтах важких металів, а їхня токсичність. Кількісними критеріями допустимого вмісту важких металів у ґрунтах є граничнодопустимі концентрації (ГДК), а за їх відсутності (ГДК встановлено не для усіх важких металів) використовують особливі показники – кларки, які показують середній вміст хімічного елемента в природному геологічному середовищі регіону.

Аналіз інформації щодо забрудненості різними токсичними сполуками свідчить, що близько 20% території України перебуває у незадовільному стані. Найнебезпечнішим для довкілля окрім іонів важких металів, є забруднення ґрунтів радіонуклідами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб тощо. В Україні найбільш поширене забруднення земель пестицидами.

Тривожним є гумусовий стан ґрунтів. За останні 35-40 років вміст гумусу в ґрунтах України зменшився на 0,3-0,4% (зараз становить близько 3,1%).

Серед екологічних ускладнень, пов'язаних із земельними ресурсами України, треба відзначити також процеси засолення та вторинного заболочування ґрунтів, активізація яких теж тісно пов'язана з господарською діяльністю людини.

Окремою проблемою є вплив нафтогазового комплексу на ґрунти. В Україні відкрито та експлуатується близько 150 нафтових і газових родовищ. За статистичними даними кількість аварійних ситуацій на підприємствах цієї галузі щорічно сягає 1,5 тис. випадків, значна частина яких супроводжується аварійними викидами нафти, нафтопродуктів та інших речовин. Родючість ґрунтів на локальних осередках забруднених нафтою земельних ділянок відновлюється дуже повільними темпами (потрібно до 20 років для самоочищення ґрунтів від нафтопродуктів).

Істотним фактором техногенного забруднення ґрунтів є транспорт. Викиди виходячих газів суттєво підвищують вміст свинцю у ґрунтах біля автотрас (навіть на відстані більше 100 м від траси його вміст у 3-4 рази перевищує ГДК). У промислових зонах урбанізованих територій та уздовж доріг з інтенсивним рухом перевищення вмісту свинцю в ґрунтах придорожньої смуги (до100 – 200 м від середини проїзної частини) досягає 50 – 70 фонових значень.

Внаслідок спаду обсягів виробництва в останні роки зменшилось загальне фонове забруднення ґрунтів токсичними речовинами. Проте ситуація на локальних рівнях і надалі залишається складною. Навколо промислових підприємств радіус забруднення становить від 1 – 2 до 5 -20 км. Рівень забрудненості цих територій важкими металами часто у 5 – 10 разів перевищує гранично допустимий. Суттєвим є також вплив на ґрунти наслідків аварії на ЧАЕС. Загальна площа сільськогосподарських угідь, забруднених радіонуклідами, складає в Україні близько 6,7 млн. га, з них з рівнем забруднення до 1 Кі/км2 – 5,6 млн. га; 1-5 Кі/км2 -1 млн. га; 5 -15 Кі/км2 -100 тис. га; понад 15 Кі/км2 – 27 тис. га. Зона відчуження займає 58 тис. га.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >