< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Заходи зі зниження рівня негативного впливу на навколишнє середовище та його попередження

Забезпечення екологічної безпеки виробництва

Реальним напрямком вирішення екологічних проблем є реалізація досягнень науково-технічного прогресу, що передбачають зміни техніко-технологічної основи виробництва шляхом переходу на маловідходні, ресурсо – та енергозберігаючі технології. Практично це означає зміну курсу, орієнтованого на ліквідацію несприятливих наслідків, зумовлених зміною якості природного середовища, на курс боротьби із забрудненням та попередженням наслідків. Це є не тільки найбільш логічним, але й економічно найбільш ефективним рішенням, оскільки витрати на усунення екологічних наслідків найчастіше значно перевищують превентивні заходи.

Під ресурсозберігаючою технологією розуміють такий технологічний процес, який передбачає мінімізацію використовуваних природних ресурсів та мінімальні порушення природних умов, тобто відрізняється від традиційних технологій значно меншою питомою витратою сировини та енергії. Для маловідходних (безвідходних) технологій головним є перехід на замкнуті технологічні цикли, які в якійсь мірі відтворюють природні, що дозволяє отримати мінімум твердих, рідких, газоподібних і теплових відходів та викидів. У Декларації про маловідходні і безвідходні технології та використання відходів, прийнятій на загальноєвропейській нараді Європейської Економічної Комісії з співпраці в галузі охорони навколишнього середовища, дається таке визначення: "Під маловідходними та безвідходними виробництвами розуміють такий метод виробництва продукції (процес, підприємство, територіально-виробничий комплекс), за якого вся сировина і енергія використовується найбільш раціонально та комплексно в циклі сировинні ресурси – виробництво – споживання – вторинні сировинні ресурси, і будь-які дії на навколишнє середовище не порушують її нормального функціонування". Як випливає з визначення, про замкнутість виробництва можна говорити в двох аспектах: стосовно до індивідуального виробничому процесу (в рамках одного підприємства) і в рамках групи підприємств, коли відбувається об'єднання різних технологій в послідовні та паралельні ланцюжки з метою більш повного використання сировини і скорочення кількості відходів.

Технологічні принципи організації екологічних технологій залежать від характеру виробничих процесів та від груп галузей промисловості. Для галузевої добувної промисловості, де характерні великі обсяги переміщення порід, такі технології пов'язані з переходом до принципово нових технологій видобутку корисних копалин, наприклад, це може бути підземне вилуговування, електроліз, газифікація та гідроударний видобуток, впровадження яких зазвичай вимагає досить високих стартових капітальних вкладень. Для обробної промисловості (зокрема металургія) можуть виявитися перспективними переходи до більш глибокої обробки вихідної сировини та максимального використання відходів, що утворяться. Іноді складається ситуація, коли більш ефективним виявляється доцільність зниження ступеня вилучення основного компоненту, щоб забезпечити виграш в цілому на комплексній переробці сировини і отриманню побічних продуктів. Подібні ситуації важко уявити без виходу за рамки окремого підприємства. Такий розвиток подій більше ймовірний за умови великого інвестування в рамках холдингу або іншого промислового об'єднання. Для галузей з періодичними виробничими процесами, заснованими переважно на механічній обробці сировини (машинобудування, деревообробка, легка промисловість), організація екологічних технологій пов'язана, як правило, з істотним зниженням загальної кількості відходів на основі зміни засобів впливу на предмет праці. Приклад – виготовлення деталей для машин з металевих порошків (порошкова металургія). Ця технологія підвищує коефіцієнт використання металу до 95%.

Структурна перебудова економіки на базі революційних перетворень техніко-технологічної основи вимагає величезних інвестицій, виділення яких в найближчі роки і навіть у найближчому майбутньому неможливе і нереальне. Тому найбільш перспективним є еволюційний шлях поліпшення експлуатаційних характеристик діючих зразків, видів техніки та технологій. Поетапна трансформація традиційних технологій у цьому випадку є поступовим переходом від відкритих виробничих систем до напівзакритих з частковим використанням ресурсів та відходів, а в подальшому – до систем закритого типу з повним використанням ресурсів і відходів та припиненням останніми забруднення навколишнього середовища. Високий рівень відходів у вітчизняній промисловості свідчить і про суттєві потенційні можливості екологізації технології для вирішення проблем переходу на модель сталого розвитку. Варіантами зміни техніко-технологічної основи виробництва є:

  • 1. Вдосконалення існуючої техніки та технології виробництва з метою перетворення діючих виробництв з дискретних в безперервні замкнуті виробництва, інтенсивні у своїй основі. Цей шлях передбачає "ступінчасту" екологізацію виробництва: поліпшення існуючого виробництва – введення маловідходних ресурсо- та енергозберігаючих технологій; утилізація відходів, створення системи комплексного безвідходного виробництва з доповненням його спеціалізованими комбінатами з переробки всіх промислових та побутових відходів на матеріали, придатні для засвоєння природою або придатні для подальшого господарського використання.
  • 2. "Біологізація" виробництва: підключення біологічних процесів до існуючого виробництва (за типом природного кругообігу речовин).
  • 3. Створення принципово нових технологій і техніки, застосування яких в процесі праці якісно змінить характер природокористування в цілому.

Перші два напрямки не є повною мірою ефективними, тому що допускають еволюційний поступ засобів впливу на природу (техніки) за незмінних або незначно модифікованих принципів, методів та способів (технологій) цього впливу, але є менш затратними за розміром необхідних інвестицій.

Реальним напрямком досягнення бажаного результату (інтенсифікація виробництва та збереження середовища) є створення екологічних технологій і техніки, під якими розуміють такі технологічні процеси, технічні засоби і агрегати, які в процесі свого функціонування виключать витрати суспільної праці на усунення, компенсацію або запобігання шкоди, заподіюваної суспільству в результаті непродуктивного використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >