< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Заходи зі зниження рівня негативного впливу будівельного комплексу на навколишнє середовище та його попередження

На підприємствах промисловості будівельних матеріалів за невеликих об'ємів газів, які необхідно очищувати, раціональним є термічне знешкодження їх прямим спалюванням в автономних топках. Методи каталітичного окиснення доцільно застосовувати для очищення порівняно невеликих об'ємів газів і невисокого вмісту в них токсичних інгредієнтів після ретельного очищення від пилу та смол. На підприємствах мінеральних виробів, викиди яких містять значну кількість оксиду вуглецю та сірчистого ангідриду, доцільно застосовувати нейтралізацію оксиду вуглецю шляхом високотемпературного спалювання у полум'ї газових горілок, а обезпилювання та очищення від сірчистого ангідриду – шляхом подавання 5 – 10% розчину кальцинованої соди у дрібнорозпиленому вигляді.

Методи високотемпературного спалювання газів у спеціальних печах дають перевагу для очищення газів з високим вмістом в них баласту, а також мінеральних домішок. Застосування вогневого методу зневоднення промислових викидів дістало розповсюдження у виробництві червоної цегли.

У промисловості будівельних матеріалів поширені такі види очищення викидів як механічна фільтрація вентиляційних викидів, очищення викидів від оксиду вуглецю способом аеродинамічного пиловидалення та очищення пилових викидів та ін.

Нові екологічно безпечні технології в будівництві

На сьогоднішній день промисловими виробниками представлено досить багато технологічних рішень, що здатні забезпечити підвищення енергетичної ефективності житлових будинків. Це:

  • • теплоізоляція фасадів;
  • • використання легких бетонів та “пінобетонів”;
  • • удосконалення віконних конструкцій – “євро – вікна”;
  • • системи вентиляції з рекуперацією тепла;
  • • ширококорпусні конструкції будівель;
  • • системи розумного використання та регулювання тепла та води і т. д.

Всі ці рішення певною мірою відомі спеціалістам і вже зараз активно впроваджуються у практику будівництва. Головним фактором, що гальмує впровадження енергоефективних технологічних рішень, є відсутність скоординованої та цілеспрямованої державної політики.

Важливим і першочерговим завданням є формування нормативної бази, спрямованої на довготермінову перспективу. Також важливим є створення системи економічних стимулів, що заохочують впровадження енергоефективних технологій – податкові пільги, субсидії, гранти на проведення науково-дослідних робіт та створення зон енергетичної ефективності.

Серйозних зусиль потребує створення професійної бази, що надаватиме послуги енергосервісу. Це означає, що енергетичні компанії повинні перетворювати комунальні ресурси (електроенергію, тепло, воду) в "комфортні параметри" для мешканців будинку (температура та вологість повітря в приміщеннях, температура та тиск води в трубопроводі, безперебійність електропостачання).

Важливу роль повинна зіграти держава у навчанні населення в питаннях енергозбереження, починаючи з дитячих садків та шкіл і закінчуючи підготовкою та перепідготовкою кадрів в професійних навчальних закладах. Також необхідним є сприяння держави в поширенні передового досвіду інших держав та компаній у сфері енергоефективності. Серед найбільш “енергетично ефективних” держав слід виділити Великобританію та Канаду, які займають перші місця в світі за поширенням концепції зелених технологій. Високий рівень екологічної освіти, активність людей у боротьбі за поліпшення стану навколишнього середовища, а також турбота про наступні покоління дають стимул та підґрунтя до поширення зелених технологій.

Зараз у Великобританії активно ведеться будівля нових житлових масивів, де кожна новобудова є прикладом "зеленого офісу". Уряд Великобританії визначив: "До 2016 року всі споруджені у Об'єднаному Королівстві будинки повинні бути екологічно збалансованими, практично не утворюючи викидів СО2 в атмосферу", крім цього звернули увагу на обов'язковість відповідності стандартам електрозбереження. Використання енергозберігаючих технологій і технічних засобів є обов'язковим не лише для нових будівель, а й для старих.

Десятирічний план впровадження нових будівельних стандартів з чіткою екологічною спрямованістю створює необхідну для бізнесу визначеність, сприяє поширенню інновацій на ринку та зниженню вартості технологій. Уряд Об'єднаного Королівства розробив план дій, згідно з яким до 2016 року буде виконано всі положення Будівельного Кодексу. За оцінкою фахівців, реалізація пропонованого урядом плану сприятиме скороченню викидів СО2 на 5 – 7 млн. тон у 2020 році. В цілому від 2007 до 2050 року кількість вуглецевих викидів завдяки цій програмі буде зменшено на 127 – 136 тис. тонн на рік. Для того, щоб сприяти поширенню нової програми, уряд планує звільнити власників будинків з нульовим викидом вуглекислого газу від податку на продаж майна.

Впровадження ідеї та принципів зеленому офісу поділено на три етапи. Перший – це збір інформації, її обробка та друкування результатів і звітів. Другий етап включає в себе роботу над безпосереднім впровадженням всіх ідей та проектів, а останній – поширення ідеї зеленого офісу шляхом друку статей та проведення різноманітних заходів.

Все більшого поширення "зелені технології" набувають і серед приватних компаній завдяки поширенню екологічної освіти через семінари, тренінги та лекції.

У будівництві останнім часом все більшої популярності набувають пасивні будинки, ідея яких заснована на сучасних технологіях, що дозволяють створити комфортний мікроклімат для проживання людини, будучи одночасно максимально економічними і спричиняючи мінімальний вплив на навколишнє середовище. Такі споруди розроблені так, що їхнє забезпечення вимагає якнайменшого використання природних ресурсів, а також вони абсолютно безпечні для довкілля. Що відноситься до "енергоефективних будинків" (доми, основною особливістю яких є мале енергоспоживання і майже повна енергонезалежність), то на сьогоднішній день в Європі існує така кваліфікація будівель в залежності від їх рівня енергоспоживання:

  • – "Старий дім" (споруди, побудовані до 1970-х років) – вони потребують для свого опалення біля 300 Квт-год/м2 в рік.
  • – "Новий дім" (споруди, які будувались з 1970-х до 2000 року – 150 Квт-год/м2 в рік.
  • – "Дім низького споживання енергії" (з 2002 року в Європі не дозволено будівництво більш низького стандарту) – 60 Квт-год/м2 в рік.
  • – "Пасивний дім" – 50Квт-год/м2 в рік.
  • – "Дім нульової енергії" (споруда, яка архітектурно має той же стандарт, що і пасивний дім, але інженерно оснащена так, щоб використовувати виключно тільки ту енергію, яку сама виробляє) – 0 Квт-год/м2 в рік.
  • – "Дім плюсової енергії" (споруда, яка з допомогою встановленого у ній інженерного обладнання: сонячних батарей, колекторів, теплових насосів, рекуператорів і т.п. виробляє більше енергії, ніж сама споживає).

Ідеї пасивного будівництва стосується планувального рішення та інженерного обладнання, а не матеріалів, з яких зведене житло, хоча вони, безумовно, також повинні бути екологічними. І власне в цьому аспекті ми можемо звернутися до традиційної української народної архітектури, яка була основана на екологічних засадах вже хоча б тому, що люди використовували для неї природні матеріали, обробка яких не шкодила довкіллю, а отже і саме будівництво не несло збитків навколишньому середовищу. Зараз є багато новітніх, штучно створених екологічно чистих матеріалів, проте слід звернути увагу і на природні, традиційні, притаманні саме Україні будівельні матеріали. Поєднання ідеї пасивного будинку з ідеями народного житла може бути дуже цікавіш і дати нові формотворення.

Серед будівельних матеріалів природного походження в традиційному будівництві найбільш популярним було дерево. Багато провідних архітекторів Європи активно цікавляться методами обробки дерева та будівництва з нього, оскільки наші попередники вміли протистояти загниванню та псуванню деревини без хімічної обробки, опираючись тільки на те, що дала нам природа. Ще одним розповсюдженим матеріалом була глина, а також її суміші з іншими матеріалами. Глину використовували як безпосередньо для зведення стін, так і для виготовлення цегли-сирцю. Підмурівки були кам'яними, іноді теж глинобитними. Глиняні стіни за рахунок того, що в склад глиноутворюючих матеріалів в залежності від родовища входять різні види природних сорбентів (монтморилоніт, глауконіт, палигорськіт), володіють значною адсорбційною ємністю до вологи та забруднювачів атмосфери органічного та неорганічного походження. Завдяки цьому встановлюються оптимальні параметри мікроклімату в будинку внаслідок постійного підтримування в просторі будинку рівноважного значення вологості, органічні та неорганічні забрудники атмосфери адсорбуються глиняними поверхнями. Зараз дуже часто в екологічному дизайні помешкань, якщо є змога, влаштовують одну глинобитну стіну чи перегородку. Проте глину рідко використовували як самостійний матеріал, оскільки такі конструкції були недовговічними і потребували постійного догляду. Тому готувалася суміш з глини, піску, вапна, соломи, іноді навіть дерев'яних стружок. Для більшої стійкості робився каркас з дерева, який потім і обкладався – обмазувався глиняним розчином.. Такі стіни обов'язково білилися як ззовні, так і всередині помешкання. Часто ззовні білили постійно тільки ті стіни, за якими були житлові приміщення, решту стін – по сезону.

Для покрівлі використовували солому та очерет, дерево (гонт), пізніше – керамічну черепицю. У наших предків існувало багато різноманітних способів створення стріх та попередньої обробки соломи чи очерету, що дозволяло таким дахам вистоювати впродовж кількох років, не зважаючи на дощі та сніг. Дах робився в основному чотирьохскатним, рідше двохскатним. Солома бралася здебільшого житня, оскільки вона найстійкіша до атмосферних впливів. Після того, як споруду перекривали вперше, її рідко поновлювали капітально, а просто перекривали зіпсовану частину. Під соломою чи очеретом були дерев'яні крокви, піддашшя було широким і ніби звисало над стіною. Часто на головному фасаді винос робився більший і влаштовувалася невелика галерея, рідше її робили по всьому периметру споруди. Зацікавлення солом'яними покрівлями для котеджів спостерігається на сьогоднішній день в Європі, особливо в країнах північного регіону. Щоправда, такий метод є дорогим, але не як сам матеріал, а тому, що надто мало майстрів володіють технікою укладання таких покрівель.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >