< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Утилізація ТПВ

Існуючі звалища ТПВ вважаються одним з найбільш небезпечних об'єктів у плані впливу на навколишнє середовище та здоров'я людей. У зв'язку із цим практично у всіх містах України ведеться інтенсивне обговорення перспектив закриття звалищ ТПВ та переходу на іншу технологію управління відходами. Можливими варіантами у новій технології є:

  • • Новий полігон ТПВ, який проектується та експлуатується у відповідності з українськими нормами та нормами ЄС та дозволяє вилучати енергію відходів у вигляді біогазу.
  • • Смітгєпереробний завод, де сміття, що надходить із системи збору проходить попередню стадію сепарації, де вилучаються цінні компоненти, а дальше, відповідно до запроектованого варіанту, або подаються на анаеробний розклад, або спалюються, або складується на полігоні ТПВ. Також можливим варіантом є застосування різних методів обробки до різних фракцій відходів.
  • • Сміттєспалювальний завод, де усе сміття, що надходить із системи збору, спаюється, а твердий залишок та пил, вловлений

системою очищення відхідних газів, зберігається на полігоні ТПВ відповідного до небезпечності відходів класу. Тут варто відзначити, що вибір варіанту сміттєспалювального заводу не виключає попередню сепарацію та переробку цінних компонентів відходів на рівні системи збору. Оскільки на сміттєспалювальному заводі проходить термічна переробка відходів, сміттєспалювальний завод є за визначенням і сміттєпереробним, тому надалі буде вживатись саме цей термін.

Незалежно від обраного варіанту, однією з ланок переробки відходів повинен бути новий полігон ТПВ, де будуть складуватися залишки переробки або уся маса відходів без переробки. Беручи до уваги вплив, який чинять існуючі звалища ТПВ на навколишнє середовище, важливим завданням є розробка стратегії по закриттю та рекультивації звалищ та перетворенню їх у об'єкт, безпечний для навколишнього середовища.

Невід'ємною частиною концепції закриття та рекультивації звалищ є оцінка приблизного терміну їх закриття. Термін закриття повинен бути напряму пов'язаний із датою початку роботи нової системи утилізації відходів. У іншому випадку може повторитись ситуація, яка нещодавно склалась у Тернополі, а також складалась декілька разів у інших містах України, коли відходи не приймались на звалище ТПВ, але і не існувало іншого варіанту поводження з ними. Такі ситуації ведуть до нагромадження відходів у місті та неконтрольованого їх скиду у непризначених місцях, що у свою чергу веде до значних збитків, які завдаються навколишньому середовищу та погіршення санітарного стану міста. Для вибору ділянки для розміщення нового полігону ТПВ, окрім можливого впливу на навколишнє середовище та здоров'я людей слід керуватись відстанню до межі міста, що у свою чергу зв'язане з коштом на транспортування відходів, впливом на довкілля, яке чинить сміттєтранспортне господарство, та можливістю утилізації теплової енергії, що утворюється в процесі переробки – часткового або повного спалювання відходів. На обраній території, до закінчення терміну експлуатації діючого звалища ТПВ, повинна бути споруджена, відповідно до норм ДБН В.2.4-2-05, ділянка для заповнення побутовими відходами у випадку затримки із вводом у експлуатацію нового сміттєпереробного заводу.

Оскільки у вказаних вище ДБН описуються технічні моменти проектування та оперування полігоном ТПВ, у них немає рекомендацій стосовно ціни на приймання відходів на сміттєзвалище. У директиві ЄК 91/271/ЕЕС також не вказана конкретна ціна, оскільки вона значно залежить від місцевих особливостей, але відмічається, що для забезпечення стабільності у сфері фінансування необхідних заходів для охорони навколишнього середовища та здоров'я людей, ціна за приймання відходів на полігон ТПВ повинна включати вартість спорудження та оперування полігоном, а також процедури його закриття та проведення усіх необхідних операцій на протязі 30 років від закриття.

Складування відходів у період закриття звалищ ТПВ повинно служити не тільки як метод утилізації відходів, але повинно бути складовою у комплексному підході із рекультивацією звалища. В переважній більшості деякі схили звалищ ТПВ мають занадто різкі уступи, ніж вимагається ДБН В.2.4-2-05, тому неможливо провести їх рекультивацію, оскільки під час просідання тіла звалища зовнішні захисні шари будуть порушуватись. Тому використання відходів як одного із елементів укріплення схилів дозволить окрім утилізації відходів скоротити витрати на рекультивацію.

На територіях, які уже не будуть використовуватись, і де не передбачається рух вантажного транспорту, повинна бути завершена технічна рекультивація із такими шарами відповідно до норм ДБН:

  • • Мінеральний захисний шар із водопроникністю 10-9 м/с та товщиною шару 1 м.
  • • Шар синтетичної гідроізоляції завтовшки не менше 3 мм, стійкий до хімічної і біологічної агресії та до ушкодження гризунами;
  • • Дренажний шар товщиною 0,5 м. Служить для відводу атмосферних вод із поверхні сміттєзвалища;
  • • Рекультиваційний шар завтовшки не менше 1 м, що має шар родючого ґрунту завтовшки 30...50 см

Варто зазначити, що норми проведення технічної рекультивації ДЕН В.2.4-2-05 є подібними з нормами директиви ЄК 91/271/ЕЕС, за виключенням того, що шар синтетичної гідроізоляції не вимагається у директиві ЄК, а також того, що у директиві ЄК не нормується родючість верхнього рекультиваційного шару:

Для забезпечення приймання відходів на протязі декількох років, які необхідні для прийняття рішень та розробки нової схеми управління відходами, потрібно освоювати нові площі під полігон ТІШ. Важливим завданням у освоєнні нової площі є дотримання рекомендацій у спорудженні полігонів ТПВ. Українське законодавство (ДБН В.2.4-2-05) регулює лише проектування та спорудження нових полігонів, а не розширення існуючих. Законодавство ЄС (директива ЄК• 91/271/ЕЕС) вимагає закриття полігонів ТПВ, які не витримують вимог, тому, іншими словами, новий регіон полігону повинен розглядатися як новий об'єкт, який у свою чергу повинен проектуватись згідно з вимогами. Оскільки нова частина є продовженням старого полігону ТПВ, можуть бути такі рекомендації до її проектування:

  • • Створити геологічний бар'єр на підошві полігону з ухилом в сторону зовнішнього його краю. Це дасть змогу фільтрату, що утворюється, стікати у напрямку системи збору. Вимоги для водопроникності геологічного бар'єру та товщини є однаковими у директиви ЄК 91/271/ЕЕС та ДБН В.2.4-2-05 та складають 10-9 м/с та 1 м відповідно.
  • • Створити систему збору фільтрату. Відповідно до директиви ЄК 91/271/ЕЕС геологічний бар'єр повинен покриватись синтетичним водонепроникним матеріалом та дренажним шаром, у якому встановлюються перфоровані труби для збору фільтрату. Згідно з ДБН В.2.4-2-05 синтетичне покриття не вимагається. Також, одним із варіантів біологічної рекультивації є засадження кущами та

деревами, які можуть пускати корені глибоко вниз і тим самим пошкоджувати синтетичне покриття і зменшувати його ефективність.

• Спорудити систему збору звалищного газу. ДБН В.2.4-2-05 рекомендують спорудження газозбірних колодязів паралельно з заповненням площі відходами. Кожних 2 м до центрального колодязя під'єднуються горизонтальні перфоровані труби для збільшення ефективності екстракції газу та зменшення кількості необхідних вертикальних колодязів.

Проведення рекультивації звалища ТПВ паралельно із складуванням вимагає чіткої координації дій оператора полігону, компанії, що проводить технічну рекультивацію та компанії, яка займається дегазацією полігону, оскільки ці процеси є взаємопов'язаними.

На нашу думку збір та очищення фільтратів є найбільшою проблемою існуючих звалищ ТПВ на даний час. Недопускання потрапляння фільтрату у ґрунтові води базується на двох аспектах – спорудження системи збору фільтрату та пониження рівня ґрунтових вод.

В процесі спорудження фільтратозбірної системи важливим завданням є недопущення змішування атмосферних опадів (які є умовно чистими) із фільтратами, що утворюються у тілі відходів в результаті процесів анаеробного розкладу. Збір атмосферних опадів варто проводити за допомогою каналів, причому слід розглянути можливість часткового використання існуючих комунікацій. На стадії завершення рекультивації прогнозований склад зібраних таким чином атмосферних опадів не дозволить скидати такі води у водні об'єкти без очищення, проте після завершення рекультивації дозволить значно зменшити затрати на очищення фільтратів внаслідок зменшення їх об'єму.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >