Безпека життєдіяльності у природному, техногенному і соціально-політичному середовищах

Природне середовище життєдіяльності людини

Людина як природна істота є елементом природного середовища – джерела ресурсів для підтримання життя. Її безпека безпосередньо залежить від умов, у яких вона взаємодіє з природою.

Природне середовище життєдіяльності – частина земної природи, з якою суспільство безпосередньо взаємодіє, здобуваючи ресурси для життя і розвитку.

Природне середовище утворилося внаслідок тривалої еволюції планети Земля і впливу людської діяльності.

Складові середовища життєдіяльності людини

Біосфера охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємопов'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.

Атмосфера. Це газова оболонка Землі, яка обертається разом із нею. Атмосферу утворюють азот (70%), кисень (21%) та інертні гази (2%).

За характером зміни різних параметрів атмосферу Землі поділяють на такі шари: тропосферу (9–18 км), де повітря придатне для дихання; стратосферу (50– 55 км), де повітря розріджене, а температура у нижній частині становить 55 °С, у верхній – 0 °С; мезосферу (80–90 км), в якій температура знижується і досягає -80–90 °С; термосферу (90 до 800–1000 км), де температура зростає до 1000 °С, і екзосферу (вище 800– 1000 км), у ній повітря зовсім розріджене.

Озоносфера приблизно збігається із стратосферою і має максимальну концентрацію озону на висоті 20– 25 км.

Основними компонентами повітря, що впливають на життєдіяльність людини, є:

• 1) атмосферний кисень (O2), необхідний для дихання людей, тварин, більшості рослин і мікроорганізмів. Джерело його утворення – це фотосинтез зелених рослин (за рік майже 70 млрд т кисню). Приблизно 80% кисню виробляє морський фітопланктон, 20% – наземна рослинність. Кисень утворюється також з водяної пари, яка у верхніх шарах атмосфери під впливом УФ-випромінювання розкладається на Н+ і СТ;
• 2) вуглекислий газ, що є обов'язковим компонентом фотосинтезу рослин. Він надходить в атмосферу внаслідок виверження вулканів, розпаду органічних речовин, дихання живих організмів, парів з поверхні океанів;
• 3) водяна пара. Її вміст в атмосфері визначається співвідношенням процесів випарювання, конденсації і горизонтального перенесення. У приземній частині концентрація пари становить від 0,1–0,2% у полярних широтах, до 3% – в екваторіальних. Водяна пара є джерелом утворення хмар, туманів, опадів, у комплексі з двооксидом вуглецю (СO2) захищає земну поверхню від надмірного охолодження, забезпечуючи парниковий ефект. Якби не було атмосфери, то середня температура поверхні Землі становила б не +15 °С, а -23 °С.

Атмосфера регулює теплообмін Землі з космічним простором, впливає на її радіаційний та водяний баланси. Взаємодія атмосфери з океаном, процеси газо- і теплообміну між ними суттєво впливають на клімат Землі.

Гідросфера. Нею є водяна оболонка Землі. До надземної частини гідросфери, що вкриває 70% поверхні Землі, належать океани, моря, озера, ріки, а також льодовики, в яких вода перебуває у твердому стані. Висока полярність молекул води зумовлює сильну здатність розчиняти інші речовини, зокрема полярні (солі). Тому в природі хімічно чистої води немає. Залежно від кількості розчинених речовин природні води поділяють на: прісні (із вмістом солей до 1 г на 1 л води); солонуваті (із вмістом солей від 1 до 25 г на 1 л води); солоні (із вмістом солей від 25 до 50 г на 1 л води); розсоли (із вмістом солей понад 50 г на 1 л води).

Для живих організмів придатна тільки прісна вода. її запаси (майже 70%) містяться в льодовиках і снігах, лише 0,75% запасів води доступні для живих організмів. Загальна кількість води у поверхневих оболонках Землі, земній корі становить 1 трлн 600 млн т. Період повного обороту всієї води у процесах утворення живої речовини сягає 2 млн років.

За хімічним складом морська вода близька до людської крові, тому основна гіпотеза появи людини стверджує, що життя зародилося саме у воді (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Хімічний склад води Світового океану і крові людини

Літосфера. Це зовнішня тверда оболонка Землі, яка охоплює земну кору з частиною верхньої мантії та складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід. Літосфера містить усі мінеральні ресурси і є одним з основних суб'єктів антропогенної діяльності людини. У верхній частині континентальної земної кори розташовані ґрунти. У межах літосфери періодично відбуваються сучасні фізико-географічні процеси (зсуви, селі, обвали, ерозія), які впливають на екологічну ситуацію у різних регіонах.

Біосфера. Нею є оболонка Землі, утворена живими організмами, або сукупність живих істот, що населяють Землю, зона органічного життя, яка охоплює сферу взаємодії атмосфери, літосфери та гідросфери.

Сучасне трактування біосфери запропонував В. Вернадський: "Біосфера – оболонка життя, сфера існування живої речовини".

Найважливіша функція біосфери полягає у стійкому підтриманні життя. Фундаментальною умовою виконання цієї функції є фізіологічна різноманітність живих організмів.