ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРОСТОРОВОГО ТУРИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ДАНИХ ТА МОДЕЛЮВАННЯ В ГЕОГРАФІЧНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ

Аналітичні та моделюючі функції в туристичній ПС

Незважаючи на те, що дані, котрі зберігаються в географічних інформаційних системах (далі – ГІС) являють собою головну цінність (часом 80-90% вартості системи), вони приносять реальну користь тільки при їх використанні в процесі виконання прикладних завдань. Кожна туристична ГІС одночасно з модулями для введення і виведення даних обов'язково має засоби, призначені для виконання загальних функцій просторового аналізу і виконання специфічних завдань користувача. Ці засоби залежать від моделей даних, підтримуваних у туристичній ГІС і використовуваних для виконання завдань користувача.

Туристична геоінформаційна система – програмно- апаратний комплекс, призначений для збору, управління, аналізу і, відображення просторово-розподіленої інформації про особливості руху туристичного маршруту, ресторанно-готельні комплекси на шляху туристичного трансферу, комплексу туристичних об'єктів. Іншими словами, підсистема аналізу – це те, заради чого й існує туристична ГІС.

Основна ідея туристичної ГІС – пов'язування даних на туристичній карті з базами даних. У принципі, туристичну ГІС можна розглядати як певне розширення концепції баз даних. У цьому змісті туристична ГІС у дійсності являє собою новий рівень і спосіб інтеграції і структурування інформації.

Застосування туристичних карт при аналізі має багаторічну історію. Однак, якщо раніше туристична карта зазвичай була кінцевим етапом у вигляді статичної ілюстрації, то на сучасному етапі, за допомогою туристичних ГІС, її можна використовувати для аналізу в реальному часі, інтерактивно формулюючи запити за усіма видами тематичних туристичних характеристик існуючої туристичної ГІС, і майже миттєво отримувати відповіді як у картографічній, так і табличній формах.

Принципова відмінність туристичної ГІС від туристичних картографічних систем полягає в тому, що:

• по-перше, переборюються основні недоліки звичайних туристичних паперових карт – їх статичність і обмежена ємність. Останніми роками, паперові туристичні карти через їх перезавантаженість інформацією стають нечитабельними;
• по-друге, туристичні ГІС як носії інформації дозволяють формулювати не тільки прямі запити: „від властивостей у таблиці – до об'єктів на туристичній карті”, але й зворотні: „від об'єктів на туристичній карті – до властивостей об'єктів у таблиці”;
• по-третє, туристичні ГІС забезпечують управління візуалізацією інформації, надаючи можливість виведення (на екран, тверду копію) тільки тих об'єктів або їх сукупностей, котрі цікавлять користувача на даний момент. У дійсності, виконується перехід від складних комплексних туристичних картографічних технологій до серії взаємопов'язаних окремих туристичних карт, який забезпечує кращу структурованість інформації, а отже, підвищується ефективність її обробки й аналізу;
• по-четверте, туристична ГІС не тільки відображає об'єкти на туристичній карті, але й, на відміну від картографічної системи, дозволяє виділяти й аналізувати об'єкти та їх взаємні зв'язки на карті, тобто здійснювати просторовий аналіз.

У туристичній ГІС, за допомогою сучасних картографічних технологій туристична карта „оживає”, стаючи дійсно динамічним об'єктом у змісті:

• змінюваності масштабу;
• перетворення картографічних проекцій;
• варіювання об'єктним складом;
• можливістю опитування через туристичну карту в режимі реального часу числені бази даних;
• зміни способу відображення об'єктів (колір, тип, лінія і т. ін.), серед них і визначення симвології через значення атрибутів, тобто синхронізації візуалізації зі змінами в базі даних;
• внесення будь-яких змін.

Можливість здійснювати аналіз і моделювання є найважливішою функцією практичного застосування картографічних технологій у ГІС і дозволяє задіяти весь спектр їх функціональних можливостей, а оперативність розрахунків дозволяє за короткий проміжок часу перевірити велику кількість припущень і гіпотез і підібрати найнесуперечливіші з них.

Порівняно із системами автоматизованого картографування, картографічні технології в ГІС володіють ширшим спектром аналітичних можливостей трансформування просторових даних з метою відповіді на поставлені запитання, оперування з історико-географічними, або просторовими аспектами даних, їх непросторовими властивостями, а також з тими й іншими одночасно: від найпростіших методів пошуку інформації в базі даних через інваріантний і багатоваріантний методи статистичного аналізу до просторового аналізу з використанням функцій сусідства та інтерполяційних методів.

Аналізуючи практику виконання завдань за допомогою картографічних технологій у ГІС, не можна не звернути увагу на неформальність постановки більшості завдань. Турист звертається до карт і схем, маючи найчастіше лише інтуїтивне уявлення про план наступних дій. Це обумовлено як нестачею вихідних даних, так і величезним розмаїттям реальних ситуацій, що можуть скластися. Наприклад, при прокладанні туристичного маршруту в гірській місцевості потрібно застосовувати цифрові та електронні карти GPS-навігатора, LBS і Wi-Fi-навігацію, але при цьому враховувати просторове розташування туристичних об'єктів, попередньої їх досліджуючи за допомогою картографічних сервісів геопорталів мережі інтернет. Досить часто виникає необхідність прогнозування тенденцій поточної зміни напрямку екскурсії чи туристичного маршруту, враховуючи різноманітні фактори – екологічні, геополітичні, ситуаційні. Тому в умовах важкої формалізації завдань, роль картографічних технологій у роботі туристичної ГІС зводиться не до видачі готових виконань, а наданні картографічного інструментарію для оптимальної прокладки туристичного маршруту. Інструменти повинні охоплювати дії від простого перегляду ділянок туристичної карти та виконання допоміжних картографічних побудов до видачі експертних картографічних рекомендацій.

Основна проблема картографічних технологій у роботі туристичної ГІС – пошук відповідно до запиту користувача зв'язку між інформацією, що зберігається в базі даних (у вигляді вхідних туристичних карт), і вихідними даними, що містять відповіді у вигляді туристичних карт, таблиць або цифр. Це функція перетворення інформації вхідної туристичної карти в інформацію вихідної туристичної карти.

У методці картографічних технологій у роботі туристичної ГІС як системи, котра дозволяє розв'язувати різноманітні проблеми в особливому „геоінформаційному” стилі, можна виділити такі характерні риси „геоінформаційного” стилю:

• вихідні дані для виконання будь-яких завдань і їх результати зазвичай є картографічними зображеннями, отриманими відбором, накладанням та рекласифікацією картографічних об'єктів;
• для виконання конкретного завдання будується робоча ділянка загально? туристичної карти, що зберігається в системі. Турист відбирає з усіє? множини картографічних матеріалів все те істотне, що з необхідною точністю відображає реальну дійсність. Тут виконуються всі етапи, притаманні картографічному аналізу, виконуються побудови, необхідні для просторового, статистичного, морфометричного та інших видів аналізу;
• в результат виконання завдання утворюється інтерпретацією вмісту робочої частини карти. Важливу роль у цьому випадку відіграє візуальний аналіз робочої частини карти, маніпулювання зображенням – зміною масштабу, ракурсу, точок зору, комбінацією активних шарів. Рішення турист отримує не з ГІС, а через осмислення образу, породженого картографічним зображенням. Можливі модифікації робочої ділянки карти відповідно до логіки розв'язуваної проблеми. Як свідчить досвід, „геоінформаційний” стиль притаманний процедурам більшості виконуваних завдань. Причина полягає в складності туристичних карт, схем і планів, котрі відображають реальні об'єкти геопростору. Співвідношення „частина" і „ціле” є таким, що не дозволяє зберегти причинно-наслідкові зв'язки інакше, ніж через метапредставлення, котрим і є електронна туристична карта.

Об'єктивно складність обумовлена такими чинниками:

• зазвичай, існуюча геопросторова мережа туристичних об'єктів і супутня інфраструктура являють собою складні з просторового боку об'єкти, котрі описуються досить складними електронними туристичними картами у векторному форматі з величезною кількістю атрибутивних даних;
• інформаційне середовище, наприклад транспортної мережі (автомобільної, залізничної, повітряної, морської), утворюється мережею, котра включає тисячі комп'ютерів і охоплює величезну територію. ГІС, що працює в цьому середовищі, неминуче буде зіштовхуватись із різнорідними інформаційними джерелами різної точності, форматом представлення, змістом і якістю;
• геоінформація в ГІС будь-якої тематичної спрямованості безперервно накопичується. Динаміка зміни просторових об'єктів також є достатньо істотною, а це потребує безперервної актуалізації ГІС просторовими та атрибутивними даними.