Функції картографічних технологій у роботі туристичної ГІС з просторового аналізу

Однією з найважливіших функцій картографічних технологій у роботі туристичної ГІС є можливість виконання просторового аналізу та моделюючих операцій над даними. Характерною рисою будь-якої ГІС є: виконувані нею функції опрацювання просторово-атрибутивної інформації та аналіз набір функцій для створення запитів даних, які містяться в ній. Запити дозволяють формувати вибірку різноманітних об'єктів (зокрема і просторових), на підставі створених критеріїв, які також можуть формулюватися мовою просторових взаємовідношень.

Найпростішою формою просторових запитів є отримання характеристик туристичного об'єкта, вказавши на нього курсором на екрані. І зворотна операція – відтворення туристичних об'єктів із заданими значеннями атрибутів.

Аналітичні методи можуть бути як дуже простими (накладення тематичних шарів туристичної карт для створення нових, розрахунок площ, периметрів, пошуку близькості об'єктів, найкоротших відстаней), так і складнішими, що включають багатомірні моделі, котрі імітують реальний світ шляхом поєднання багатьох тематичних шарів інформації.

Аналітичні засоби ГІС включають доволі різноманітний інструментарій для проведення операцій з просторовими об'єктами. Відсутність єдиної класифікації на просторовий аналіз породжує велику кількість різних трактувань і переліків, що відображають різність поглядів на суть аналітичного процесу взагалі. Так, відома класифікація А.В. Кошкарьова і В.С. Тикунова ранжує існуючі методи обробки просторових даних, витримуючи звичайну послідовність дій, котрі виконуються туризмознавцем. Таким чином, усе різноманіття картографічних технологій у роботі просторових аналітичних операцій вони пропонують поділити на: конвертування даних із формату у формат, із векторної форми в растрову або навпаки; трансформацію проекцій і їх перерахування в інші системи координат; методи обчислювальної геометрії; накладення шарів; аналітичні, графоаналітичні методи моделювання.

При безперечній усеосяжності наведеної класифікації дещо неприродним здається об'єднання докупи звичайних операцій з підготовки даних з власне аналітичними функціями. Цікавіше сприймається класифікація Енді Мітчела, що являє собою не просто перелік аналітичного інструментарію картографічних технологій у роботі туристичної ГІС, як попередня класифікація, але й підкреслює призначення кожного методу, причому, у досить нетрадиційній, принаймні для нашого ока, формі. Отже, Енді Мітчел наголошує на меті дослідження, а не на інструменті, яким π буде досягнуто. У запропонованому ним переліку найпростіші методи аналізу в туристичній ГІС можна визначити так: пошук об'єктів; проведення ранжування – де „ближче”, де „далеко"; картування щільності; пошук того, що всередині; пошук того, що поруч; картування змін.

Усю множину базових функцій картографічних технологій у роботі туристичної ГІС і просторового аналізу можна представити у вигляді сукупності 8 підгруп.

• 1. Визначення картографічних характеристик туристичного геопростору: вимір довжини прямої між двома заданими точками; вимір довжини кривої між двома заданими точками; вимір периметру полігону; вимір площі полігону; визначення найкоротшої відстані від заданої точки до полігону; визначення найкоротшої відстані між полігонами.
• 2. Визначення географічних характеристик геопростору (просторових співвідношень туристичних об'єктів): перетинання; примикання; вміст; включення; сусідство.
• 3. Виконання картографо-математичних операцій над об'єктами: об'єднання; перетинання; визначення відмінності (різниці).
• 4. Побудова буферних туристичних зон. Буферна зона як площина, обмежена еквідистантними лініями, може бути побудована при постійному значенні впливу різних факторів (буферізація без зважування), або залежно від впливу якого-небудь фактора (буферизація зі зважуванням) навколо об'єктів різної просторової локалізації: навколо точкового туристичного об'єкта (об'єктів); навколо лінійного туристичного об'єкта (об'єктів); навколо площинного туристичного об'єкта (об'єктів)..
• 5. Оверлей – картографічне накладення тематичних туристичних шарів: точки – на точки, на лінії, на полігони; лінії – на точки, на лінії, на полігони; полігони – на точки, на лінії, на полігони.
• 6. Аналіз туристичних мереж і маршрутів: пошук найкоротшого шляху між двома точками мережі (за визначеним фактором – наприклад, за відстанню, часом, витраченими ресурсами); вибір оптимального (за різними факторами) маршруту на множині точок мережі (завдання комівояжера); розподіл часу і розміщення центрів туру; пошук найближчого туристичного об'єкту.
• 7. Аналіз картографічних технологій при побудові аналітичних ГІС-ловерхонь: обчислення кутів нахилу гірськолижного маршруту, визначення ліній небезпек; визначення експозиції схилів; побудова ізоліній і генерація профілів заданих перетинів; інтерполяція висот при побудові альпіністського маршруту; визначення меж зон видимості/невидимості; моделювання мережі тальвегів і вододілів; обчислення об'ємів щодо заданої площини за моделлю рельєфу; контурування водозбірних басейнів; генерація тривимірних зображень; поєднання тривимірних і двомірних зображень.
• 8. Аналіз картографічного розподілу туристичних об'єктів: розстановка; порядок; концентрація або розосередженість; зв'язність або беззв'язність.

Картографічна обробка даних виконується при зверненні до стандартних пакетів прикладних програм, що входять до складу картографічних технологій у роботі туристичної ГІС. Завдання туриста, наприклад із спортивного орієнтування, зводиться до правильного вибору методу (моделі), адекватно виконуванному завданню.

Картографічний аналіз дозволяє отримати реальні процеси динаміки об'єктів, явищ, завдяки розробці та застосуванню моделей. Моделі дозволяють виявити тенденції змін географічних даних, опрацювати цю інформацію і тим самим виробити нову інформацію. За допомогою картографічних технологій у роботі туристичної ГІС цей процес суттєво вдосконалюється, надаючи функції, котрі можуть комбінуватися різними послідовностями для наступної побудови нових моделей. Ці моделі дозволяють виявляти як нові, так і попередньо не усвідомлені (не виявлені, не знайдені) взаємозв'язки як усередині наборів даних, так і між ними, удосконалюючи цим знання про реальний об'єкт або навколишнє середовище.

Результати аналізу можуть бути представлені як у вигляді цифрових навігаційних туристичних карт, так і у вигляді певних звітів, або їх симбіозом. Як показує досвід, цифрові навігаційні туристичні карти краще використати для відтворення просторових взаємозв'язків, а звіти краще підходять для представлення атрибутивних даних і документування будь-яких обчислювальних даних.

Картографічні технології при геоінформаційному аналізі класифікують за методами і результатами обробки на: якісний і кількісний; способами обробки на: автоматизований, статистичний та аналіз рядів (часових або статистичних); якісним рівнем аналізу даних на: системний, узагальнений (іноді структурний), семантичний (змістовний), параметричний (оціночний); за складністю на: простий (виконання простих однокрокових перетворень) і комплексний (виконання складною аналізу даних з використанням різних джерел інформації, складних перетворень і алгоритмів).

Розглянуті види картографічних технологій у роботі туристичної ГІС при аналізі можуть утворювати різні сукупності від впливу або значення аспекту вивчення туристичних даних.