< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основи геоекологічного моніторингу

Термін моніторинг походить від латинського монітор, що означає "той, що дивиться уперед", "той, що попереджує, застерігає". До наукового вжитку введений канадським ученим Р. Манном напередодні Стокгольмської конференції ООН з проблем навколишнього середовища (червень, 1972). Професор Ман запропонував називати моніторингом "систему повторних спостережень за одним або більше елементами навколишньої природи у просторі і часі з певними цілями та наперед заданою програмою".

Ю.А. Ізраїль (1978) моніторингом називає "систему спостережень, яка дає змогу виділити зміни стану біосфери під впливом антропогенної діяльності". Термін моніторинг довкілля набув поширення в міжнародній практиці після Конференції ООН з навколишнього середовища 1972 р. і Генеральної асамблеї ООН, яка прийняла Програму ООН з навколишнього середовища (ІШЕР), затверджену резолюцією 15 грудня 1972 р. Саме в межах цієї Програми було розроблено концепцію і програму моніторингу та оцінки стану довкілля.

Отже, моніторинг - це система спостереження та контролю стану навколишнього середовища для визначення тенденцій його змін і попередження небажаних явищ відповідними регулюючими засобами. Метою моніторингу є реєстрація стану геосистем, його прогнозування, видача даних керівним структурам для своєчасного попередження негативних змін навколишнього середовища.

Державне регулювання у сфері охорони довкілля не може існувати без ефективної системи нагляду за станом середовища, тобто без системи постійно діючого моніторингу. Геоекологічний моніторинг є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації. Це забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану середовища, життєдіяльності суспільства й умов функціонування геосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >