< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Організація спостережень у системі державного моніторингу навколишнього природного середовища в Україні

В Україні існує достатньо розвинута нормативно-правова база для проведення моніторингу. Державна служба моніторингу довкілля

(ДСМД) - це система установ, які збирають, аналізують, зберігають і поширюють інформацію про стан довкілля, прогнозують його зміни та надають науково обґрунтовані рекомендації для прийняття відповідних рішень. ДСМД - це складова частина національної інформаційної інфраструктури, яка є відкритою інформаційною системою. Пріоритетами її функціонування є захист життєдіяльності громадян і суспільства загалом, збереження природних екосистем, відвернення кризових змін у довкіллі, запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій антропогенно-техногенного походження.

Система державного моніторингу НПС контролює об'єкти трьох масштабних рівнів:

  • - локального - територію окремих об'єктів (підприємств, міст, ландшафти та їхніх складових частин);
  • - регіонального - територію економічних і природних регіонів та адміністративно-територіальних одиниць;
  • - національного - територію країни в цілому.

Створення і функціонування ДСМД має на меті інтеграцію екологічних інформаційних систем, що охоплюють певні території, і ґрунтується на принципах узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення, сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових частин (рис. 22).

Організацію спостережень у системі ДМНПС у межах своїх повноважень здійснюють міністерства та відомства (суб'єкти моніторингу). Так, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) зобов'язано вести спостереження за джерелами промислових викидів в атмосферу, за джерелами стічних вод, за станом поверхневих вод суші, ґрунтів, за вивозом промислових і побутових відходів, за станом морських і наземних екосистем тощо. Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут спостерігає за станом атмосферного повітря, атмосферними опадами, аерологічними параметрами, станом озонового піару у верхній частині атмосфери, радіаційною обстановкою та ін.

Інші установи та відомства ведуть спостереження за визначеними для них компонентами та їхніми параметрами. Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану НПС, зобов'язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів. Мінприроди разом з іншими органами державної влади забезпечує вдосконалення мереж спостереження за станом НПС, раціоналізацію та оптимізацію роботи служб спостереження, уніфікацію методик спостереження, лабораторних аналізів, удосконалення бази приладів і систем контролю, створення міжвідомчого банку даних про стан НПС, створення локальних, регіональних і національних центрів моніторингу, а також координує роботу, що проводиться в Україні за міжнародними природоохоронними програмами, у яких використовуються результати моніторингу.

Рис. 22. Узагальнена схема структури моніторингу навколишнього природного середовища

Рис. 22. Узагальнена схема структури моніторингу навколишнього природного середовища

Щодо порядку функціонування СДМНПС, то органи, які здійснюють спостереження за станом НПС, зобов'язані збирати, обробляти та безстроково зберігати з допомогою сучасних комп'ютерних технологій первинні дані про стан природного середовища. Крім цього, вони зобов'язані узагальнювати інформацію та безкоштовно надавати додатково до форм статистичної звітності дані спостереження або іншу інформацію на запит органів державної виконавчої влади. Прогнозування змін стану НПС та окремих його складових здійснюють органи, які проводять моніторинг як самостійно, так і з залученням науково-дослідних колективів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >