< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ієрархічна структура міст

Місто - це складна природно-антропогенна система із властивою їй структурно-функціональною організацією і просторовою диференціацією процесів динаміки та функціонування. Для урбанізованої геосистеми розрізняють три класи елементарних (мінімальних) територіальних одиниць:

  • - техногенний - штучні об'єкти, створені людиною, які підтримуються нею в заданому режимі (споруди, будівлі, покриття, агрегати, механізми та ін.);
  • - антропогенний - штучні ландшафти та їхні компоненти (штучні поверхневі відклади та ґрунти, антропогенні форми рельєфу тощо);
  • - природний - антропогенні модифікації природних геосистем (відносно мало змінені геосистеми паркових, заповідних, меморіальних, рекреаційних та інших територій, які охороняються або вилучені з активного використання).

Одиничних трьох класів називають ландшафтно-архітектурними елементами (ЛАЕ). Таким чином, ландшафтно-архітектурний елемент - це найменша одиниця урбанізованого ландшафту, однорідний простір з певним складом геогоризонтів і одним елементом антропогенного освоєння. При виділенні ЛАЕ використовують такі діагностичні ознаки:

  • - однаковий характер та інтенсивність господарського використання;
  • - однорідні літогенна основа, поверхневі відклади та їхній речовинний склад;
  • - розташування у межах однієї мікроформи рельєфу;
  • - один різновид штучного ґрунту;
  • - один мікроклімат;
  • - однорідний режим зволоження і характер стоку. Поєднання декількох функціонально пов'язаних ЛАЕ утворює ландшафтно-архітектурну групу (ЛАГ). ЛАГ - це декілька спряжених ЛАЕ, які утворюють елементарні функціонально пов'язані ділянки. їхні діагностичні ознаки: 1) спряжений функціонально взаємообґрунтований характер розташування ЛАЕ; 2) якісна різноманітність ЛАЕ; 3) одноманітний характер поверхневих відкладів; 4) розташування у межах комплексу мікроформ рельєфу; 5) один підвид штучного ґрунту.

Однорідні ЛАГ утворюють просторові поєднання, які періодично повторюються, - ландшафтно-архітектурні масиви (ЛАМ). Діагностичні ознаки ландшафтно-архітектурних масивів - це: 1) певний закономірний характер розташування ЛАГ та ЛАБ; 2) однорідне функціональне використання; 3) однорідний характер і співвідношення потужностей поверхневих відкладів та ґрунтоутворювальних порід; 4) розташування у межах однієї мезоформи рельєфу; 5) один вид штучного ґрунту; 6) одноманітний режим температури та зволоження.

Декілька ЛАМ, що утворюють певні планувально-видові поєднання з одним архітектурним стилем забудови, особливим використанням пластики рельєфу, об'єднуються в ландшафтно-архітектурні комплекси (ЛАК). Ландшафтно-архітектурний комплекс - це просторове поєднання ЛАМ, яке утворює морфологічну (планувально-видову) єдність. Діагностичні ознаки ЛАК: 1) функціонально-морфологічне поєднання ЛАМ; 2) планувально-видова єдність ЛАК; 3) наявність комплексних зв'язків між ЛАМ; 4) поєднання певного стилю забудови з комплексом додатних і від'ємних форм рельєфу на однорідній літо-генній основі; 5) один підтип штучного ґрунту, 6) певне поєднання фізико-географічних процесів.

Отже, місто можна розглядати як просторове організаційно-функціональне поєднання ЛАК - ландшафтно-архітектурну систему (ЛАС). Ландшафтно-архітектурна система утворює територіальну єдність з певним характером організації, функціонування, керування і розвитку. Діагностичні ознаки ЛАС: 1) архітектурно-планувальна єдність; 2) структурованість та ієрархічність; 3) функціональна диференційованість та організаційна єдність ЛАК, що входять у ЛАС; 4) значне територіальне поширення; 5) антропогеннотехногенно обумовлені кліматичні умови - "клімат міста"; 6) упорядкований характер стоку.

Поєднання ЛАС можуть утворювати ландшафтно-архітектурну полісистему - Мєгаполіс. Співвідношення рівнів класифікаційних одиниць природних ландшафтів і ландшафтно-архітектурних систем має таку послідовність: ЛАЕ - фація; ЛАГ - підурочище; ЛАМ - урочище, складне урочище; ЛАК - місцевість; ЛАС - вид ландшафту. Саме концепція ландшафтно-архітектурних систем і класифікація її структурних одиниць дозволяє реалізувати ландшафтознавчий метод у дослідженні території будь-якого населеного пункту.

Під поняттям "урбогеотехсистема" розуміють просторово обмежену природно-техногенну систему, складний комплекс взаємозалежних обміном речовини та енергії автономних живих організмів, абіотичних елементів, природних і техногенних, які створюють міське середовище життя людини, що відповідає його потребам, - біологічним, психологічним, етнічним, трудовим, економічним, соціальним. Урбогеотехсистема складається з таких взаємозалежних і взаємо-проникних підсистем:

  • - ква зі природної - перетвореного географічного середовища;
  • - ландшафтно-архітектурної;
  • - соціально-економічної;
  • - суспільно-виробничої;
  • - соціокультурної;
  • - етнопсихологічної.

Зв'язок між ними настільки великий, що практично жодна з них окремо не може виконувати свої функції, і в той же час відсутність однієї з підсистем спричиняє руйнацію урбогеотехсистеми в цілому. Крім цього, у межах урбогеотехсистеми виділяють підсистеми:

  • - урбанізаційне ядро - усі геотехсистеми в межах суцільної забудови;
  • - субурбанізаційна - агрогеосистеми, сільські населені пункти та інші геосистеми міського оточення, орієнтовані на обслуговування потреб міста;
  • - урбокомпенсаційна - геотехсистеми міського оточення, які мають певний рекреаційний потенціал і використовуються міським населенням для рекреації і туризму (парків, лісопарків, лісів, річкових заплав та ін.);
  • - дезурбанізаційна - геотехсистеми (парків, лісопарків, лісів, заплав тощо) міського оточення, вилучені з активного використання з метою забезпечення відтворювальних функцій і тих, які зберігають середовище і мають відповідний статус заповідання та охорони. Отже, послідовність і співвідношення рівнів класифікаційних одиниць природних ландшафте і ландшафтно-архітектурних систем відображаються в концепції ландшафтно-архітектурних систем, що дозволяє повною мірою реалізувати ландшафтознавчий метод у дослідженні території будь-якої урбогеотехсистеми.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >