2.3. Логістичні ланцюги та канали розподілу
Логістичні ланки формують логістичний ланцюг. Необхідно зауважити, що поняття “логістичний ланцюг”/“ланцюг постачань” (logistical chain/supply chain) у зарубіжних працях з логістики практично ототожнено з “дистрибуційною мережею”, тобто з фізичним розподілом продукції без урахування вартісних характеристик процесу. Загалом це слушно за умови дотримання думки, що логістика займається саме матеріальними потоками, а не потоками фінансовими тощо. Дійсно, в такий спосіб ланцюг, яким проходить продукція, націлений на обслуговування процесу фізичної наявності товару в певному місці у визначений час без урахування вартісних характеристик цього обслуговування.
Логістичний ланцюг — це лінійно впорядкована множина учасників логістичного процесу, які здійснюють логістичні операції з доведення зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої за умови виробничого споживання (В2В) або до кінцевого споживача (В2С) за умови особистого невиробничого споживання.
Таке тлумачення логістичного ланцюга виглядає доречним, оскільки воно стосується одразу двох великих напрямів спрямованості продукції: В2В — “бізнес для бізнесу”, тобто коли споживачем продукції є інші підприємства (прикладом може бути виробництво і продаж автоматизованих ліній/обладнання для виробничих підприємств), і В2С — “бізнес для споживача”, тобто коли споживачем продукції є фізичні особи.
Використовуючи таке визначення логістичного ланцюга, можна чітко зрозуміти сутність і значення поняття “логістичний канал”, або ж “канал збуту”, “канал розподілу/дистрибутивний канал”, “канал товароруху”. Визначень більш ніж достатньо. Втім усі вони сутнісно характеризують одне й те саме явище.
Дистрибутивний канал — це структура внутрішньофірмових організаційних одиниць і/або тих, що не належать до неї, — агентів, дилерів, оптових підприємств і ритейлерів, через яких продукція (товар або послуга) надходить до споживача (визначення Американської асоціації маркетингу)[1].
У словнику APICS (The Association for Operations Management — Асоціація операційного менеджменту, яка вже понад 50 років є розробником професійних стандартів у галузі управління ланцюгами постачань) логістичний канал ототожнюється з розподільчим каналом, під яким розуміють будь-яку сукупність підприємств чи підприємців, які беруть участь у доведенні потоку товарів до споживача.
Ці обидва визначення не дуже відрізняються за змістом, проте вони не дуже відрізняються й від визначення логістичного ланцюга. Для того щоб їх розрізнити, будемо використовувати таке тлумачення логістичного каналу: це певний відокремлений у системі логістичний ланцюг або сукупність ланцюгів, який утворюють притаманні лише йому ланки (учасники). На нашу думку, під логістичним ланцюгом маємо на увазі конкретні підприємства, через які проходить потік, а під каналом розуміємо шляхи (напрями) просування потоку без зазначення конкретних учасників процесу.
Наприклад, підприємство — виробник соків може збувати свою продукцію як через магазини, супермаркети організованих роздрібних мереж (ритейл), так і через учасників неорганізованої роздрібної торгівлі (тобто на ринках продовольчої продукції). Збут продукції через магазини ритейлерів — це один канал збуту, в якому ланцюгом буде виробник — конкретна роздрібна мережа (або мережі). Збут продукції на стихійних ринках — це зовсім інший канал збуту, в якому ланцюгом буде “виробник — множина підприємців”. Підприємство може реалізовувати продукцію одразу двома каналами (і в супермаркетах, і на ринках) і через деякий час зробити висновки про доцільність і привабливість кожного з них. Може трапитися ситуація, коли обсяги продажу продукції через супермаркети певної мережі будуть незначними в загальному обсязі продажу. В такий спосіб може бути прийняте рішення про відмову від збуту продукції цим каналом.
Це лише один з прикладів, який ілюструє сутність і відмінності “каналу” й “ланцюга”.
Канал — ширше поняття, ніж ланцюг, його можуть утворювати кілька ланцюгів, адже робота зі збуту продукції може проводитися з декількома роздрібними мережами одночасно, що буде утворювати відповідні ланцюги.
Отже, якщо керівництво ставить питання про визначення каналів збуту, то це означає знаходження всіх можливих шляхів збуту продукції без зазначення конкретних учасників цього процесу. До речі, в організаційній структурі підприємств, які здійснюють продаж продукції кількома каналами, як правило, функціонують окремі підрозділи: відділ з роботи з роздрібними мережами, відділ з роботи з оптовими підприємствами тощо.
Сукупність ланцюгів різних каналів утворює загальну систему — логістичну мережу.
Зазначимо, що ключовим тут є слово “логістичну”, оскільки, як було зазначено на початку цього підрозділу, процес доведення матеріального потоку — це не лише фізичний розподіл (фізична наявність продукції в певному місці), а й управління вартісними складовими цього процесу (яку суму грошових коштів необхідно акумулювати для здійснення транспортування, складування), інформаційними тощо. Отже, у процесі трансформації матеріального потоку беруть участь одразу кілька підрозділів підприємства: фінансовий відділ, бухгалтерія, відділ аналітики — інформаційний, збутовий, відділ постачання, маркетинговий і виробництво (якщо це виробниче підприємство). Усі вони разом з логістичною мережею утворюють логістичну систему.
Отже, логістична система — це сукупність операцій фізичного та адміністративного (вартісного, інформаційного) обслуговування процесу трансформації матеріального потоку в межах логістичної мережі, спрямованих на досягнення поставленої мети підприємства.
Подібне визначення знову ж таки розширює компетенції виключно “логістики”, оскільки враховує вже ряд не лише логістичних операцій (обмін інформацією, грошовими зобов'язаннями тощо). Але це одна з ключових рис поняття “система”. Окреслення меж логістичної системи необхідне не для теоретизації, а для віднайдення оптимальної концепції управління як у середині кожного окремого підприємства мережі, так і у взаємозв'язку з іншими її представниками (див. підрозд. 2.4).
Є багато класифікацій логістичних систем, одна з яких наведена на рис.2.1.
Рис. 2.1. Класифікація логістичних систем
Логістичні системи класифікуються за такими ознаками.
1. За ознакою просторового обмеження логістичні системи поділяються на два типи: макрологістичні, мікрологістичні.
Макрологістична система — це велика логістична система управління потоковими процесами за участю декількох незалежних суб'єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташуванні. Виділяють такі макрологістичні системи:
- • регіональні;
- • національні (міжрегіональні);
- • міжнаціональні.
Створення макрологістичних систем зумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємопогодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створеній системі.
Цілі створення макрологістичних систем можуть значно відрізнятися від цілей і критеріїв синтезу мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовується і під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, що вирішує завдання оптимізації маршрутів, розв'язання транспортних потоків, переключення з одного виду транспорту на інший. З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створенні макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у поліпшенні загальної економічної ситуації в регіоні, країні чи між державами. Таким чином, макрологістична система є високоінтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.
Мікрологістична система охоплює внутрішню логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об'єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат. Мікрологістичну систему підприємства можна подати у вигляді основних підсистем: закупівлі, виробництва і збуту.
- 2. Залежно від виду логістичних ланцюгів у каналах розподілу, логістичні системи поділяються:
- • на логістичні системи з прямими зв'язками — системи, в яких матеріальний потік доводиться до споживача без посередників, на основі прямих господарських зв'язків;
- • ешелоновані (багаторівневі) логістичні системи — системи, в яких матеріальний потік доводиться до споживача за участю як мінімум одного посередника;
- • гнучкі логістичні системи — системи, в яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв'язками, так і за участю посередників.
Відповідно, від логістичної системи певного підприємства, її місця в загальній макрологістичній системі буде залежати як щільність співпраці окремих її ланок, так і взаємодія із зовнішнім середовищем, а як наслідок — формування конкретного стандарту менеджменту, вибір певної концепції управління та інформаційної технологи для здійснення цього управління.
- [1] 1 Baker M.J. Dictionary of Marketing and Advertising / M. J. Baker. — 2nd ed. — N.Y. : Nichols Publishing, 1990. — P. 47.