2.4. Основні характеристики загальновизнаних логістичних стандартів і концепцій управління

Багато концепцій управління набули подальшого розвитку стосовно певних функціональних напрямів. У матеріальному (операційному, виробничому) менеджменті це такі концепції, як Just-in-time (точно в термін), Requirements/resource planning (планування потреби/ресурсів), і відповідні до них моделі (стандарти): KANBAN, MRP I, MRP II, OPT, ERP. У напрямі фізичного розподілу (дистрибуції) це концепції Demand-driven Logistics (логістика, орієнтована на попит), DRP I, DRP II.

Хотілося б зазначити, що метою пропонованого посібника є не відшукування першоджерела та відслідковування виникнення концепцій управління за часом, а лише усвідомлення місця певної концепції управління в системі, її головного завдання і сфери застосування.

Рис. 2.2. Взаємозв'язок масштабу і роду діяльності підприємства та вимог до систем обліку й управління

Це важливо, тому що на окремих концепціях менеджменту базуються телекомунікаційно-інформаційні системи, які їх обслуговують. Це питання відкрите, малодосліджене і ще потребує детального вивчення разом із представниками різних наукових напрямів.

Наприклад, загальновідомі MRP (Materials Requirements Planning) і MRP II (Manufacturing Resource Planning) є не стандартами управління (менеджменту), а швидше зібранням рекомендацій для побудови інформаційних комп'ютерних систем управління, які дуже чітко викладені в декількох виданнях, рекомендованих APICS для всіх розробників подібних систем. На думку окремих представників компаній — інтеграторів програмного забезпечення^[2], саме західні теоретики відмежували деякі рекомендації у самостійні стандарти, які за змістом є лише варіацією до певних концепцій управління. Наприклад, ERP (Enterprise Resource Planning), як і CRM (Customer Relationship Management), SCM (Supply Chain Management), EAM (Enterprise Asset Management), MES (Manufacturing Execution System), PDM (Product Data Management) та інші, є не окремими стандартами, а концепціями, що окреслюють певні напрями діяльності підприємства і по-різному мають бути відображені у комп'ютерних програмних системах.

Отже, KANBAN передбачає, що на відміну від традиційного підходу управління виробник не має завершеного плану і графіка. Він жорстко обмежений не загальним планом, а конкретним замовленням цеху (споживача) й оптимізує свою роботу не загалом, а в межах цього замовлення. Конкретного графіка роботи на декаду і місяць немає. Відмінність системи KANBAN від традиційної системи планування полягає в тому, що остання функціонує згідно з принципом “виштовхування” з раніше визначеної партії деталей чи вузлів у наступні операції і не реагує на те, чи потрібні вони там фактично у такій кількості і в цей конкретний час. KANBAN побудована на прямо протилежному принципі. Дослідники цього питання вважають, що залежно від конкретних умов спільне функціонування систем KANBAN і MRP цілком можливе. Після того, як зведений план потреби в матеріалах складено, KANBAN можна використовувати як інструмент управління виробництвом у межах кожного планового періоду. Таку систему застосовує, наприклад, компанія “Ямаха Моторз” (Японія). Вона дістала назву “Сінхро MRP”. У процесі організації виробництва, здатного пристосовуватись до коливань попиту, системи MRP і KANBAN слугують засобами забезпечення “точно в термін”. Наведемо коротку характеристику згідно з дослідженням російського вченого В.С. Лукінського^[3].

MRP I (Materials Requirements Planning) — це система планування потреби в матеріалах виробництва, що базується на узгодженні інформації про наявний попит на готову продукцію та наявні запаси. За такою концепцією не передбачено виробництво за встановленим графіком чи планом. Виробництво відштовхується від наявного попиту. Залежно від цього та наявного рівня запасів розраховують обсяги замовлень сировини/матеріалів, графік їх постачань і обсяги виробництва.

MRP II (Manufacturing Resource Planning) — це також система виробничого планування ресурсів, але яка об'єднує виробниче, маркетингове, фінансове планування з логістичними операціями. Плани виробництва складають не лише з урахуванням попиту на готову продукцію, але й з урахуванням динаміки збуту. Завданням цієї концепції є формування оптимального потоку матеріалів, сировини як у системі постачання, так і у виробництві, а також оптимізація потоку готової продукції.

DRP (Distribution Requirements Planning) — система планування постачань готової продукції (товарів) у дистрибутивних каналах. Ця концепція базується на мінімізації рівня запасів за рахунок максимально точного планування розміру партії та місця збуту, що дозволяє знизити використання складських потужностей. DRP II (Distribution Resource Planning) є більш інформаційно потужною версією попередньої концепції.

DDT (Demand-driven Techniques/Logistics) — концепція фізичного розподілу (дистрибуції), орієнтована на попит, яка має кілька варіантів:

a) QR (Quick Response) — дистрибуція (постачання товарів) здійснюється залежно від попиту, який відслідковують у режимі реального часу. Це стало можливим завдяки розвитку автоматизації. Тобто кількість проданого товару виробник чи дистриб'ютор можуть відстежувати день у день завдяки мобільному зв'язку і планшетам у кожного торгового агента. Відтак продажі товару відстежують не за певними встановленими датами, а кожного дня, що дає можливість акумулювати необхідні запаси для постачання — збільшувати їх або навпаки;

б) CR (Continuous Replenishment) — “безперервне поповнення запасів” роздрібної точки збуту, яке базується на “передбаченні” постачальником (логістичним оператором, дистриб'ютором) можливої потреби в продукції завдяки відстеженню попиту в реальному часі.

Різновидом цього підходу є VMI (Vendor Managed Inventory) як більш удосконалена версія концепції управління запасами постачальником, яка базується на новітніх інформаційних технологіях. Відповідно до неї постачальник (логістичний оператор) бере на себе відповідальність підтримувати запаси на належному рівні, самостійно відстежуючи продажі та пов'язуючи це з можливостями вчасного поповнення продукцією у виробника.

JIT (Just-in-time) — концепція, що максимально синхронізує взаємовідносини між учасниками процесу просування матеріального потоку. Як правило, її асоціюють з відсутністю запасів як таких. Це стає можливим за рахунок консолідації партій у межах одного замовлення (зниження видатків на логістику досягається через укрупнення замовлення — тобто обслуговують не окремо кожне невелике замовлення, а доставляють продукцію декількох замовників однією партією за розвізним маршрутом). Ця концепція також має декілька варіантів:

• а) LP (Lean Production) — “безнадлишкова продуктивність”, що передбачає виключення тих операцій, які несуть лише надмірні витрати, наприклад складування. Пропонується виробляти продукцію невеликими партіями, щоб уникнути надвитрат. Це стандарт граничної мінімізації ресурсів, на відміну від наступного;
• б) VAD (Value added Logistics) — додана вартість кожної операції, або додана вартість продукції (товару чи послуги). Цей стандарт пропонує поглянути на логістичний процес як на процес створення вигід для кінцевого споживача і, відповідно, збільшення кінцевої вартості продукції. Скажімо, доставка швидкопсувної продукції у спеціальному транспортному засобі допоможе зберегти якісні характеристики продукції, але як наслідок збільшить його ціну через використання “особливого” транспортного засобу.

SCM (Supply Chain Management) — концепція “управління ланцюгами постачань”. За М. Кристофером, вона спрямована на досягнення більшої споживчої цінності за менших видатків уздовж усього ланцюга. Ця концепція базується на зниженні загальносистемних видатків, об'єднуючи всіх учасників ланцюгів єдиною метою — задовольнити споживача в такий спосіб, щоб знизити всі можливі витрати вздовж ланцюгів. Це досягається за рахунок тісного обміну інформацією між учасниками.

ERP (Enterprise Resource Planning) — концепція інтегрального управління всіма ресурсами підприємства, що поєднує модулі прогнозування, управління проектами, витратами, кадрами, фінансовою діяльністю, інвестиціями тощо.

CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) — концепція планування ресурсів, синхронізована зі споживачем, яка використовує функціональність EPR і перебудовує планування виробництва від кінцевого споживача. Вона враховує виробничі та інші ресурси підприємства, витрачені на маркетингову, комерційну, післяпродажну роботу зі споживачем.

TBL (Time-based Logistics) — це концепція, спрямована на оптимізацію всіх фаз життєвого циклу виробу (продукції) за часом, починаючи з науково-дослідних і випробувальних розробок і закінчуючи післяпродажним сервісом. Навіть зараз виробники наголошують, що споживча цінність продукції інформаційних технологій (програми, мобільні пристрої) вже за рік практично втрачає вартість, оскільки з'являються інші, більш сучасні програми, пристрої тощо.

Схематично основні концепції управління залежно від їх функціональної складової наведено на рис. 2.3^[4].

Зазначимо лише, що, на думку інтеграторів програмного забезпечення, ERP часто використовують як збірний термін для опису комплексного підходу до управління підприємством. Проте якщо у торгового підприємства немає виробничих потужностей, то, відповідно, немає й необхідності у використанні систем MRP чи MRP II.

Концепція CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) також не є стандартом менеджменту. Ця концепція була розроблена й застосовується як стратегії розвитку американською компанією SYMIX Іпс. для серії програмних продуктів SyteLine. Подібні продукти є в більшості інших великих інтеграторів, як, наприклад, mySAP.com- концепція й реалізація взаємодії за допомогою Інтернету, розроблена компанією SAP, або MRP ІІІ-концепція ERP-системи, інтегрованої з системами прогнозування, тощо.

Рис. 2.3. Основні концепції управління

У зв'язку з високим ступенем спеціалізації постачальники програмного забезпечення на Заході зазвичай працюють в одній або кількох взаємопов'язаних нішах ринку. Найчастіше простежується послідовність MRP — MRP II — ERP. Постачальники систем для вирішення завдань SCM, CRM, ЕАМ, MES, PDM та інших у більшості випадків пропонують окремі програмні продукти. Однак, незважаючи на всю динаміку розвитку ринків, система управління внутрішніми ресурсами підприємства (MRP II, ERP для виробничих підприємств) завжди повинна розглядатись як основа для задоволення потреб бізнесу і подальшої побудови архітектур інформаційних систем. Необхідно насамперед навести порядок у себе, а лише потім переходити до управління взаємовідносинами з клієнтами чи впровадження технологій.