Показники оцінювання роботи складського комплексу та окремих його ділянок

Ефективність роботи складу необхідно розглядати за показниками з урахуванням стратегічної мети. Якщо підприємство виступає як замовник-орендатор, то здебільшого його будуть цікавити питання якості збереження вантажу, швидкості обробки потоку та вартісна складова робіт, пов'язаних із цим. Якщо підприємство є власником, який використовує складські площі самостійно для власних потреб (або частково надаючи їх в оренду), то, відповідно, питань, що його цікавлять, буде більше — це й ефективність використання площ, і раціональна завантаженість працівників, техніки тощо. І третій варіант — коли склад виконує переважно спекулятивну функцію, тобто був побудований задля надання площ в оренду.

Зараз ми не будемо розглядати питання доцільності власного складу порівняно зі складом загального користування. Все залежить від інвестиційних можливостей підприємства, його стратегії на ринку, його вантажо-товарооберту. Зазначимо лише, що головна перевага власного складу полягає в тому, що в довгостроковій перспективі він є менш витратним, ніж використання складів загального користування. Операційні витрати можуть бути на рівні 15—25 % нижче, якщо підприємство може досягти певних значень показників пропускної здатності складу (високу оборотність запасів). Мається на увазі загальновизнаний коефіцієнт наповненості власного складу на рівні 75—80 %. Якщо підприємство не може досягти 75 % значення, то йому краще використовувати склади загального користування.

Проте за будь яких умов є певні характеристики, які доцільно знати, хоча б для того, щоб розуміти, чому пропонують саме таку ставку оренди.

Отже, загалом усі показники, що характеризують роботу складу, можна представити чотирма групами:

I група. Показники, що характеризують ефективність використання складських площ: вантажонапруженість, місткість (ємність).

II група. Показники, що характеризують ефективність складських технологічних процесів: вантажооберт складу, питомий вантажооберт, коефіцієнт нерівномірності завантаженості, час обслуговування одного замовлення тощо.

III група. Показники, що характеризують рівень збереження вантажів: кількість випадків втрати вантажу за певний період часу, співвідношення втрат за добу до загального обсягу товарів на зберіганні за добу, кількість вантажу, який було повернено через ушкодження.

IV група. Економічні показники, що характеризують загальну ефективність роботи складу: собівартість зберігання, продуктивність працівників, доходи складу.

Охарактеризуємо деякі з них детально.

Складський комплекс в логістичних системах перетворює різні за інтенсивністю і характером вхідні та вихідні матеріальні (вантажні) потоки. Тому основні показники складських потужностей будуть прямо залежати від характеристик вантажопотоків, зокрема^[1]:

- від добового вантажопотоку:

де Qдоб — середньодобова вантажопереробка (величина середньодобового вантажопотоку — т/добу, або умовні піддони — п/добу);

Qн.д — середньодобовий вантажопотік надходження, т/добу, ум.п./добу;

Qв.д— середньодобовий вантажопотік відправлення, т/добу, ум.п./добу;

Qвп — середньодобова внутрішньоскладська вантажопереробка, т/добу, ум.п./добу;

- від середньодобового вантажообігу надходження:

де Qн — річний вантажопотік надходження, т/рік, ум.п./рік;

Тн — кількість днів роботи складу в режимі надходження вантажів;

Киер.н — коефіцієнт нерівномірності надходження (прибуття) вантажів. Значення приймають на рівні 1,2—1,5;

- від середньодобового вантажопотоку відправлення:

де Qв.д — річний вантажопотік відправки, т/рік, ум.п./рік;

Тв — кількість днів роботи складу на відвантаження, т/рік, ум.п./рік;

Киер.в — коефіцієнт нерівномірності відвантаження. Приймають на рівні 1,1—1,2;

- від середньодобової внутрішньоскладської вантажопереробки:

де Кп — коефіцієнт внутрішньоскладських перевалок, що показує кількість закінчених операцій впродовж одного технологічного циклу.

Декілька застережень. Огляд літератури з питання складування засвідчив, що різні автори іноді можуть використовувати власну термінологію. Через це одне й те саме явище може мати декілька назв. Наприклад, у книзі В.І. Сергєєва “Корпоративная логистика”^[2] кількість тонн вантажу, що може бути оброблена за добу, — це вантажопереробка. Такий термін походить не від автора, а закріплений у Нормах технологічного проектування складів тарно-штучної продукції, розроблених Комітетом зі співробітництва у галузі матеріально-технологічного забезпечення (Москва, 1978 р.). Водночас у сучасних публікаціях з питання складування подібний показник — обробка тонн вантажу за одиницю часу — має назву “вантажооберт”. Саме таке поняття зустрічаємо у О. Павлової, В. Волгіна, В. Пузанова.

Наголос зроблено невипадково, адже прості на перший погляд формули іноді доволі складно пристосувати до реального бізнесу. Наприклад, як розрахувати вантажооберт, якщо облікова система компанії не підтримує функцію збереження даних щодо габаритів та маси вантажу, а лише його вартісні характеристики. Для цього Віктор Пузанов, один із найдосвідченіших незалежних експерт-консультантів з логістики в Україні, пропонує скористатися даними про вартість постачання у типовому вантажному автомобілі. Таким чином, вантажооберт ((?) буде співвідношенням товарооберту То (грн.) до вартості Сім3 або 1 м2 товару (грн./м3) (ф = То : С). Під товарообертом (То) розуміють обсяг продажів у грошовому вираженні за певний період часу в закупівельних цінах або за собівартістю. Вартість товару (С) визначають логічним шляхом, адже вартість постачання в одному авто відома, ці дані легко знайти в обліковій системі компанії, також відомі габарити автомобіля (фактичний об'єм). Для аналізу вантажооберту В. Пузанов наполягає на доцільності проведення розрахунків за період не менше одного року з кроком в один місяць — щоб визначити середнє та максимальне значення.

Знання про вантажооберт необхідне для розрахунку площ під зберігання, а в разі, коли йдеться про розробку проекту “склад з нуля”, — це основна відправна точка для всіх подальших розрахунків. Саме від цього будуть залежати зонування площ складу, кількість обладнання, кількість механізмів, працівників, рамп.

Отже, для розміщення вантажу необхідно визначитися з площею, де він буде перебувати, та інших допоміжних площ. У випадку, коли більш ніж 80 % вантажів на складах — це тарноштучна продукція, потребу в загальній складській площі можна визначити за формулою

де Е — місткість (ємність) складу, т або ум. піддонів. Під місткістю складу розуміють показник, що характеризує кількість вантажу, яка може одночасно перебувати на складі, т або м3;

(/ — середнє навантаження на 1 м2 площі складування при висоті укладки 1 м;

Кн — коефіцієнт використання площі;

h — висота складування.

де Q — заданий вантажообіг складу в рік, т;

tх — середній термін зберігання вантажу, днів;

Т — кількість днів на рік, у які відбувається надходження вантажу.

Для складів торгівлі прийнятна інша формула розрахунку потреби в складських площах;

де Sн — норматив складської площі на 1 умовну палету товарного запасу, м2;

tх _ товарні запаси, що підлягають зберіганню на складі, гри;

Сi — вартість 1 ум. налети товарних запасів, гри.

За умовний піддон береться вантажна одиниця, сформована на стандартному плоскому піддоні розміром 800 х 1200 мм (висота піддона — 150 мм)^[3] при висоті укладки товару 1050 мм. Об'єм умовного піддона дорівнює 1 м2. В.І.Сергеєв наголошує, що останню формулу доцільно застосовувати при розрахунку потреби в складській площі на перспективу. Норматив складської площі залежить від особливостей типу будівлі й товару, що зберігається на ньому.

Водночас В. Пузанов пропонує дещо прозоріший підхід урахування перспективи зростання при розрахунку складської площі — врахування так званого коефіцієнта розвитку, який автор пропонує закладати на рівні = 1,3 у випадку, коли немає жодних даних за попередні роки. Якщо ж компанія останні роки виявляла певну активність з обробки та збереження вантажів, то бажано для розрахунку цього показника мати дані про вантажо- оберт за останні 3—4 роки. Фактично цей коефіцієнт подібний до коефіцієнта тенденції, про що йшлося у розд. 4 в частині прогнозу продажів для товарів сезонного попиту.

Визначення лише загальної площі складу недостатньо, як і визначення площі, необхідної під зберігання. Адже зі зберіганням пов'язана низка операцій — приймання, відвантаження, маркування, упакування тощо. Таким чином, доцільно розрахувати також інші площі, які супроводжують процес зберігання. Розрахунок цих площ необхідно проводити з урахуванням основних цілей організації складського простору — прискорення та упорядкування обробки вантажопотоку, збільшення обсягів зберігання, забезпечення збереженості вантажів та спрощення процесу інвентаризації. Тому основою для зонування складу (виокремлення певних площ за функціональною ознакою) є процеси, властиві певному потоку (потокам). Як правило, виділяють;

• • зону розвантаження транспортних засобів, яка може розміщатись як усередині, так і ззовні приміщення;
• • зону приймання товару (в тому числі за кількістю та якістю);
• • основну зону зберігання;
• • зону підбору та комплектації замовлень;
• • зону експедиції (відправної та приймальної);
• • зону навантаження транспортних засобів.

Крім того, виділяють резервну зону для зберігання позапланових партій, що надходять на склад, а також зону браку. Звичайно, всі основні зони мають бути пов'язані між собою проходами та проїздами, достатніми для переміщення людей, техніки і вантажів. їх розміри визначаються залежно від габаритів вантажу та підйомно-транспортного обладнання, а також планового та/або фактичного вантажообігу.

Найважливішими моментами тут є: етажність складу, висота складських приміщень та організація вантажопотоку (технологія вантажопереробки).

Пріоритетним напрямом у будівництві складів є одноповерхові будівлі. Висота більшості складських приміщень становить б—10 м, хоч сучасне автоматизоване обладнання дає змогу використовувати склади із набагато більшою висотою стелі — до ЗО м. Висота складу, а також площа зони зберігання залежить від необхідної місткості складу, оборотності вантажів, технології вантажопереробки, характеристики і конструктивних особливостей підйомно-транспортного обладнання, типів стелажів, висоти складської вантажної одиниці, а також вартості земельної ділянки.

При виборі ширини прольотів складської будівлі необхідно враховувати пряму залежність між шириною прольотів і місткістю складу, при цьому вартість 1 м3 об'єму будівлі зменшується зі збільшенням висоти складу.

Вибір форми та основних розмірів складу в плані визначається з урахуванням взаємної компоновки його технологічних зон і потрібних розмірів фронтів розвантаження та навантаження на зовнішній транспорт. Для складів з великим вантажообігом загальна довжина складу може визначатися довжиною вантажно- розвантажувального фронту.

Конструкція складу та планування складських приміщень повинна забезпечувати безперешкодне просування вантажопотоку і за необхідності — можливість усунути зустрічні потоки. Матеріальний потік має проходити лише в одному напрямку, практично виключаючи зворотні потоки. Зворотні потоки виправдані тільки при поверненні тари. Якщо вони все ж виникли, то це свідчить про низький рівень управління матеріальним потоком або нераціональну організацію його руху. Іншими словами, оптимізація логістичної мережі передбачає пряме просування товару від одного ланцюга до іншого, будь-який зворотний рух збільшує кількість операцій і підвищує витрати обігу.

Щодо вантажопереробки на складі такий підхід означає послідовне проходження всіх операцій технологічного процесу — від розвантаження до відвантаження у спеціально призначених для цього робочих зонах. Оптимізація складської переробки та пов'язаних із цим техніко-технологічних рішень повинна починатися вже на етапі макропроектування, при формуванні вихідних вимог до складу, показників, що характеризують вантажопотоки, як вхідні, так і вихідні, визначення основних параметрів складських зон.

Деякі зони не розділяються між собою перегородками чи стінами, вони становлять єдиний складський простір. Причому навіть умовно вони не завжди чітко розмежовані — залежно від інтенсивності та обсягу тих чи інших операцій вони можуть перетинатися чи навіть збігатися.

Наприклад, відбір замовлень може проводитися з першого- другого ярусу зони зберігання, а відвантаження — безпосередньо із зони комплектації. Часто суміщені територіально і зони навантаження/розвантаження, розділяються вони в кращому варіанті часовим бар'єром — скажімо, до 11.00 приймаємо товар, а після 14.00 — відвантажуємо. Все це дозволяє зробити склад більш компактним та універсальним, що дуже важливо, враховуючи вартість площ. Загальний алгоритм здійснення процесу зонування зображено на рис. 5.7.

При плануванні складських приміщень важливо знати функції, які будуть виконуватися в кожній зоні. Тоді з урахуванням масо-габаритних характеристик вантажів, інтенсивності вантажопотоку, кількості людей і техніки, необхідних для його обробки, можливо здійснити розрахунки необхідних площ. Формули не дозволять знайти оптимального рішення, але загальне уявлення про те, що і в якій кількості необхідно враховувати, аби мати можливість підтримувати безперервність складського технологічного процесу, вони дають.

Рис. 5.7. Алгоритм здійснення процесу зонування

Загальна площа складу включає площі декількох зон^[4]:

де Sвапт — вантажна (корисна) площа, тобто площа, зайнята безпосередньо під зберігання продукції (стелажами, штабелями та іншим обладнанням для зберігання продукції), м2;

Sдоп — допоміжна (оперативна) площа, тобто площа, зайнята проїздами і проходами, м2;

Sпр— площа ділянки приймання, м2;

S компл— площа ділянки комплектації, м2;

Sсл — площа робочих місць, тобто площа в приміщеннях складів, відведена для робочих місць складських працівників, м2;

Sп е — площа приймальної експедиції, м2;

SВ е — площа відправної експедиції, м2.

Вантажну (корисну) площу складу можна розраховувати кількома способами:

• 1) на основі даних про обсяг середнього товарного запасу, м3;
• 2) на основі узагальнених значень навантаження на 1 м2 вантажної площі;
• 3) на основі коефіцієнта використання об'єму складу;
• 4) на основі розрахунку необхідної кількості палето-місць.

Є також дещо інший підхід, який наводить В. Пузанов^[5]:

де ТЗсер — середній товарний запас;

Кн з — коефіцієнт нерівномірності завантаженості складу;

Крозв — коефіцієнт розвитку;

Ккомпл — коефіцієнт для складу з комплектацією замовлень у зоні зберігання;

Кв.о — коефіцієнт використання об'єму складу;

Кв.п — коефіцієнт використання площі;

Кяр — кількість ярусів зберігання;

Нпал — висота піддона з вантажем (1,65—1,8 м).

За даними експерта на складі з палетним зберіганням товару

Тобто якщо йдеться про склад з висотою стелі 9 м і палетними чотирьохярусними стелажами, то площа під зберігання товару може бути:

Sзаг.збер=ТЗсер• 1,3 • 2 • 1,1 : (0,7 • 0,4 • 4 • 1,8) = ТЗсер • 1,4 м².

Сутнісно це узагальнений погляд на розрахунок вантажної площі з урахуванням одразу кількох способів розрахунку, наведених вище. Для більшої конкретики наведемо кожен з них окремо.

1. Розрахунок вантажної площі на основі даних про обсяг середнього товарного запасу, м3. Припустимо, що склад підприємства очікує впродовж року на надходження вантажу. Відповідно, менеджери повинні розрахувати необхідну кількість місць під зберігання цього вантажу. Один з методів ґрунтується на основі даних про об'єм середнього товарного запасу на складі.

Визначення об'єму середнього запасу в одиницях товару, як правило, не складне. Складність виникає при перерахунку вартісних (грн.), штучних (одиниць) або вагових (кг) значень середнього запасу в кубічні метри. Товарні довідники не завжди мають достовірну інформацію про масо-габаритні характеристики товарів. Таким чином, розрахунок об'єму середнього запасу можна проводити на основі інформації про кількість одиниць товару в транспортній упаковці (нетто-вага товару в транспортній упаковці) та розміру транспортної упаковки (довжина, ширина, висота).

Середній запас товару Н позиції (Зсер і), м3, визначається так:

де 0і — прогноз оберту за період у натуральних одиницях (шт., кг). Нехай значення річного оберту для товару А буде на рівні 440 000 кг/рік;

Т — планова оборотність запасів (днів оберту). Очікуємо на рівні 20 днів;

Д — кількість днів у періоді. Для прикладу Д = 250 робочих Днів;

Ч — кількість одиниць у транспортній упаковці (кг у ящику) =12;

а • Ь • с — відповідно, довжина, висота, ширина, м. Приймаємо 0,45 • 0,3 • 0,2.

Тоді

Тобто середній об'єм запасу, що буде перебувати на складі кожні 20 днів, становитиме приблизно 80 м3.

Після цього розмір вантажної площі, необхідний для зберігання 80 м3 товарного запасу, потрібно доповнити розрахунками на основі узагальнених значень навантаження на 1 м2 вантажної площі складу.

2. Розрахунок на основі узагальнених значень навантаження на 1 м2 вантажної площі.

Можна погодитися з російським дослідником цього питання А.М. Гаджинським^[6], який наголошує, що визначення узагальнених значень навантаження для галузевих складів — функція, досі не реалізована, тобто немає певних єдиних стандартів. Це відбулося внаслідок переходу економіки від централізованого управління (тобто з одним власником у вигляді держави) до ринкового управління (коли власником є різні структури з різною стратегічною метою створення складів). Наприкінці 80-х років минулого сторіччя для вітчизняних складів оптової торгівлі значення узагальненого об'єму товарної маси, що зберігається на квадратних метрах вантажної площі, становило: при висоті складського приміщення 6 м — 2,63 м3; при висоті складського приміщення 3 м — 1,2 м3.

Отже, з урахуванням показника узагальненого навантаження на 1 м2 розрахунок значення вантажної площі буде мати такий вигляд:

де Кпз — коефіцієнт нерівномірності завантаження складу;

У - усереднене значення навантаження на 1 м2 вантажної площі складу, м3/м2.

Коефіцієнт нерівномірності завантаження складу (Кпз ) — це співвідношення вантажооберту найбільш напруженого місяця до середнього вантажооберту складу. Л.М. Гаджинський наводить такий формульний вираз:

де — максимальний місячний вантажооберт, що було зафіксовано за рік, т/міс.;

12 — кількість місяців у році.

Приділити увагу тут необхідно саме коректності величини вантажооберту. Ви можете не знати дані щодо тоннажності запасів товарів, що перебували на складі кожного місяця, але величину вартості залишків товарів (у закупівельних цінах або собівартості) можна отримати з корпоративної інформаційної системи управління.

Кпз=ТЗмах:ТЗсер (5.22)

Щоб перевести значення товарного запасу з грошової форми у кубічні метри, необхідно поділити вартість залишків товару на кінець кожного місяця впродовж року на вартість транспортування (постачання) 1 м3 (1 т) товару. Отримаємо значення товарного запасу в м3. За даними експерта, на практиці, з урахуванням сезонності Кп з = 1,2 - 1,1.

Продовжуючи приклад, для складу з висотою 6 м (4 яруси), отримаємо таке значення потреби у вантажній площі для запасу товару і (Зсері):

3. Розрахунок на основі коефіцієнта використання об'єму складу.

Розрахунок виконують за такою формулою:

де Кв.о. — коефіцієнт використання вантажного об'єму складу;

Н — висота укладання вантажу па складі.

Коефіцієнт використання вантажного об'єму складу (Кво) — це прості)), що займає обладнання, де зберігається товар (стелажі, наприклад) Коефіцієнт використання в об'єму характеризує щільність і висоту укладення товару на складі. Цей показник залежить від типу і виду обладнання; середньої величини наповненості палет; складності операцій з вантажем; можливостей системи автоматизації складу:

де Км.о — коефіцієнт місткості обладнання для зберігання;

Кв.о- коефіцієнт наповненості палет.

Коефіцієнт місткості обладнання для зберігання (Км.о) — це співвідношення максимального об'єму товару в упаковці, який може бути завантажений в обладнання для зберігання, до загального об'єму складу, що зайнятий стелажами.

Наведемо наочне викладення розрахунку за Л.М. Гаджинським^[4] (рис. 5.8).

Рис. 5.8. Зовнішній контур комірки стелажа

Пунктиром показано зовнішній контур комірки (рос. — ячейки) стелажа, який займає по вертикалі — 1394 мм (100 мм — відстань між верхнім контуром пакетованого вантажу і нижнім контуром верхньої балки, 1050 мм — висота вантажу на піддоні, 144 мм — товщина піддона, 100 мм — товщина нижньої балки); по горизонталі — 2800 мм (2700 = 3 • 800 + 4 • 75, де 3 — кількість піддонів у комірці стелажа, 800 мм — ширина стандартного піддона, 75 мм — технологічний зазор між вантажними пакетами, 100 мм — товщина стійки стелажа).

Отже, довжина комірки стелажа = 2,8 м, висота комірки стелажа =1,394 м, глибина комірки стелажа = 1,2 м, відповідно об'єм комірки стелажа = 4,684 м3 (2,8 • 1,394 • 1,2). Об'єм товару в упаковці, що може бути завантажений у комірку стелажа за даних параметрів, дорівнює 3,02 м3 (0,8 • 1,05 • 1,2 • 3). Розрахунок свідчить, що товар може займати до 64,5 % об'єму стелажа, вирахуваного за зовнішнім контуром, тобто коефіцієнт місткості стелажа буде на рівні Ям о = 0,645 (Км о = 3,02 : 4,684).

Коефіцієнт наповненості палет (Кн.п) розраховують за формулою:

де VТ.сер — середній об'єм товару, що фактично перебуває на складі, мя;

N — кількість палето-місць на складі, од.;

Vпал.сер— середньозважений об'єм однієї палети на складі, м3.

Не можна забувати, що на складі зберігають не лише повністю завантажені палети, але й палети, заповнені лише частково. Частково заповнені палети з'являються на складі, якщо: товар, що надійшов на склад, за об'ємом не кратний цілому числу кількості палет; товар тимчасово відсутній на складі; повне палето- місце через деякий час (після операцій з вантажем з цієї палети) перетворюється на частково заповнене. Сучасні системи управління складським процесом дають можливість формувати із частково заповнених палет збірні палети, що допомагає підвищити коефіцієнт наповненості палет, і, відповідно, ступінь використання вантажного об'єму складу (табл. 5.6).

Таблиця 5.6.

Розрахунок коефіцієнта наповнюваності палет складу(Кн.п)

Середньозважений об'єм однієї палети на складі псер — = 1,273 м3.

Для прикладу, наведеного вище, потреба у вантажній площі складу для зберігання і-го товару, використовуючи значення Зсер і = 80м3, Кп.з=1,25, Кв.о = 0,476 (Кв.о = 0,645 • 0,738, при Н= 5585 : (5945 • 1,273)) при укладці, що дорівнює 5,4 м:

Підвищити ефективність використання площі та об'єму складу можна за рахунок збільшення коефіцієнта наповненості палето-місць. Наприклад, при збільшенні Кн п до 0,8 потреба у вантажній площі для товарних позицій, що було розглянуто, зменшиться до 22 м2, тобто приблизно на 43 %.

4. Розрахунок вантажної площі на основі визначення необхідної кількості палето-місць.

Подібний розрахунок проводять за таким алгоритмом:

• • розрахувати потребу в кількості палето-місць для заданого об'єму середнього товарного запасу;
• • розрахувати норми вантажної площі на одне палето-місце;
• • розрахувати потребу у вантажній площі.

Потреба в кількості палето-місць для заданого об'єму товарних позицій визначається так:

де Кн.з — коефіцієнт нерівномірності завантаженості складу;

Vпал.сер — середньозважений об'єм однієї палети на складі, м3.

Для розрахунку в прикладі будемо брати 1 м3;

Кнп — коефіцієнт наповненості палет. Для розрахунку приймаємо рівним 0,738.

Тоді визначений об'єм запасу необхідно розмістити на 136 палетах: Ni= (80 • 1,25): (1 • 0,738) = 136 палет.

Норму вантажної площі на одне палето-місце (у) визначають на основі інформації про техніку й технологію зберігання, що існує на певному складському комплексі. При цьому значення площі, зайнятої безпосередньо обладнанням для зберігання, необхідно поділити на кількість палет, які можна розмістити в це обладнання (рис. 5.9).

Наприклад^[4], для розрахунку норми вантажної площі на одне палето-місце необхідно знати проекцію зовнішніх контурів секції стелажа, зайнятого вантажем (м2), та кількість палет, які можна розмістити на такій площі з урахуванням висоти стелажа. Нехай довжина стелажної секції буде 2,7 м; товщина балок стелажа — 0,1 м; глибина — 1,25 м. Відповідно, проекція зовнішніх контурів секції стелажа, що може бути відведена під вантаж, становить: Пз к = 1,25 • 2,8 = 3,5 м2. Висота стелажа — 6 м, при цьому висота укладки вантажу — 5,4 м за умов повністю завантаженої налети — 1,25 м. Отже, у такий об'єм (3,5 м2) можна розмістити 12 палет. Відповідно, норма вантажної площі на одне палето- місце за таких умов буде дорівнювати у = 3,5 м2: 12 палет = = 0,29 м2/п. Для нашого прикладу будемо оперувати саме таким значенням.