< Попер   ЗМІСТ   Наст >

СУТНІСТЬ ТА КОНЦЕПЦІЯ ЛОГІСТИКИ

Логістика і логістичне управління: досвід і перспективи

Сьогодні загострення конкуренції на світових ринках диктує потребу впровадження логістики в практичну діяльність підприємств як одного з найважливіших факторів підвищення конкурентоспроможності компаній. Основний у недалекому минулому фактор масштабності виробництва себе вичерпує, і це показує японський досвід, коли дрібносерійне виробництво також може бути досить ефективним. Настав час, коли стратегія розвитку багатьох провідних фірм будується не на високих, а на “помірних” темпах економічного зростання, оскільки стало очевидним, що неоптимальні витрати компенсувати темпами росту не вдасться.

Реалізація концепції логістичного управління ретроспективно відбувалася у певній логічній послідовності, що визначалося рівнем теоретичного осмислення та практичного застосування передовими організаціями, починаючи від фрагментарного і закінчуючи інтегрованим об'єктом управління. Таке розуміння динаміки масштабу логістичного управління субординує дефініції логістичного управління як управління окремим логістичним процесом, інтегрованим логістичним процесом та управління логістичною системою загалом. Хронологічно трансформація логістичного управління в практичній діяльності подана так:

  • • акцентування проблеми мінімізації рівня запасів у сфері дистрибуції (50-ті роки), в постачанні (60-ті роки), у виробництві та постачанні (70-ті роки);
  • • акцентування проблеми беззапасного виробництва впровадженням принципу “точно, своєчасно” (80-ті роки);
  • • оптимізація транспортних технологій та їх інтеграція в інтерпретованих логістичних ланцюгах (починаючи з 50-х років);
  • • комп'ютерна підтримка прийняття та реалізації логістичних рішень у логістичному управлінні, від MRP, DRP до CILS-комп'ютерно зінтегрованих логістичних систем, систем поповнення запасів (QR, ECR);
  • • інтеграція комп'ютерного забезпечення логістичних і виробничих процесів, зокрема MRP, DRP, EDI, з одного боку, та CAD, САМ, СІМ, TQM (TQC), з іншого.

Узагальнюючи подану хронологію впровадження концепції логістики, можна подати таку етапність розвитку логістичного управління у взаємозв'язку із цілями та масштабами об'єкта управління.

Таблиця 1.1

Етапи розвитку логістичного управління

Сутність етапу

Цілі

Дії / системи

1. Фрагментарний, у межах підприємства

  • 1.1. Мінімізація запасів у постачанні, у збуті
  • 1.2. Елімінація запасів у постачанні, у збуті

DRP, MRP ЛТ

2. Інтегрований на рівні підприємства

2.1. Оптимізація запасів на підприємстві

JIT + DRP II Інтегроване управління запасами підприємства

3. Інтегрований на рівні ланцюга поставок

  • 3.1. Мінімізація рівня запасів.
  • 3.2. Максимізація рівня обслуговування споживача

Управління запасами в ланцюгу поставок Управління часом виконання замовлення QR, ECR

4. Логістично зорієнтоване управління підприємством

  • 4.1. Формування конкурентних переваг
  • 4.2. Підвищення прибутковості капіталу
  • 4.3. Формування економічного потенціалу

Стратегічне логістичне управління

Операційне логістичне управління

Джерело: власна розробка

Охарактеризуємо подані етапи логістичного управління. Перший етап стосується прийняття та реалізації логістичних рішень, що обмежувалися окремими фрагментами логістичної діяльності на підприємстві, передусім сферою запасів. Структура активів підприємства, їх прибутковість, як правило, мотивує підвищення зацікавленості до проблеми запасів з метою оптимізації їх рівня у збуті, у постачанні тощо. І це знаходить своє вираження у формуванні системи управління запасами, що вимагає управління процесами закупівлі, транспортування, складування та утримання запасів у сфері постачання, в мережі дистрибуції тощо. Очевидно, що реалізація систем управління запасами забезпечить їх мінімально необхідний рівень встановленням процедур закупівлі (що, коли, скільки) та поповненням запасів матеріалів, сировини, готових виробів, а це, своєю чергою, гарантуватиме мінімізацію витрат запасів на підприємстві.

Однак мотив мінімізації витрат запасів логічно завершився сприйняттям крайньої концепції управління запасами – їх усуненням. Концепція беззапас- ного виробництва найповніше була реалізована в принципі ЛТ (“точно, своєчасно”) – одному з небагатьох, що успішно пройшли випробування часом: кожна дія має відбуватися саме тоді, коли в ній виникає потреба. Це означає відсутність виробництва чи замовлення на виробництво до моменту появи потреби, коли в традиційних системах, навпаки, між різними діями, сферами створюються так звані “буфери”, тобто запаси.

Характерним прикладом високої ефективності використання стратегій “точно, своєчасно” може бути порівняння часу реалізації замовлення і обороту запасів в американській “General Motors Company” та японській “Toyota” автомобілебудівних компаніях відповідно [47, с. 12]:

  • • час, потрібний для опрацювання нової моделі автомобіля: 5 років і 3 роки;
  • • час виробництва у виробничому закладі: 5 днів і 2 дні;
  • • час, потрібний на введення замовлення дилера у графік виробництва: 5 днів і 1 день;
  • • обороти запасів у повному ланцюзі постачання: 8 разів на рік і 16 разів на рік.

Поданий приклад ілюструє як другий етап інтеграції на рівні виробничого закладу (час виробництва, час створення повної моделі), а також і третій етап – етап інтеграції в ланцюзі поставок (час формування замовлення, оборотність запасів у ланцюзі поставок). Зазвичай інтеграція логістичного управління на рівні підприємства передбачає інтеграцію функцій і процесів сфер постачання, виробництва і збуту. Це означає розгляд логістики як функціональної сфери діяльності підприємства, для якої теж є характерним і необхідним:

  • • формування логістичних цілей підприємства;
  • • формування логістичної стратегії підприємства;
  • • формування концепції логістичних рішень;
  • • прийняття та організація виконання управлінських рішень з логістичного управління;
  • • оцінка та контроль за результатами логістичної діяльності.

Як провідні фірми управляють логістикою? Дослідженнями доведено, що: а) стосовно структури організації:

  • • вже віддавна володіють формальною організацією логістики;
  • • охоче погоджуються, щоб логістикою управляв менеджер вищого рівня;
  • • використовують більш еластичний підхід до організації логістики і заохочують до частих реорганізацій з метою використання нових можливостей, які з'являються;
  • • віддають перевагу скоріше централізованому контролю;
  • • підлягають дедалі більшій централізації у міру підпорядкування організаційної структури своїй місії;
  • • відповідають за більш “традиційний” персонал і лінійні функції;
  • • виходять за межі традиційних функціональних поділів і приймають обов'язки, які раніше не вважались належними до компетенції логістики.
  • б) стосовно стратегії:
    • • визнають логістику процесом, який підвищує вартість;
    • • дедалі більше втягуються в прямування до отримання і утримання задоволення покупців;
    • • докладають зусиль для досягнення еластичності, зокрема у разі спеціальних і нетипових замовлень;
    • • краще справляються з неочікуваними ситуаціями;
    • • охочіше користуються послугами субвиконавців;
    • • акцентують більше уваги на результатах обслуговування як всередині фірми, так і стосовно клієнтів;
    • • охочіше сприймають зв'язки з постачальниками і споживачами як кооперацію стратегічного значення;
    • • передбачають, що у майбутньому користуватимуться послугами третіх осіб ще більшою мірою, ніж сьогодні.
  • в) стосовно поведінки менеджерів:
    • • присвячують більше уваги формальному плануванню логістики;
    • • охочіше надають доступ до планів та норм, видаючи документи, які чітко прецизують місію фірми;
    • • охочіше залучають головних спеціалістів до справ логістики у стратегічне планування установи;
    • • результативно реагують на непередбачувані ситуації;
    • • регулярно застосовують широкий діапазон критеріїв виміру результатів, який охоплює управління активами, витрати, обслуговування клієнта, продуктивність і якість;
    • • охоче застосовують технології перетворення даних та інформаційні системи високої якості;
    • • використовують комп'ютери у багатьох цілях, а також планують розбудову бази даних і її осучаснення;
    • • застосовують нові технології, такі як електронний обмін даними (EDI), а також штучний інтелект.

Етап інтеграції в логістичному ланцюзі поставок провідних компаній світу відбувається через вертикальну інтеграцію постачальників, виробників і дистрибуторів. Маючи на меті отримання стратегічного ефекту від такого інтегрованого логістичного управління ланцюгом поставок, радикальної трансформації вимагають базові принципи управління, серед яких перехід:

  • • від функції до процесу;
  • • від прибутку до прибутковості;
  • • під продукту до клієнта;
  • • від трансакції до зв'язків;
  • • від запасів до інформації.

Загалом у промислово розвинутих країнах відбувається теоретична розбудова логістики в напрямі формування відповідного інструментарію, уніфікованих логістичних рішень, позаяк повсюдно за сучасних умов підтверджується теза, що виробничий процес досить істотно реагує на помилки логістики. Адже, коли необхідні як безпосередньо, так і опосередковано матеріали та інформація не будуть вчасно і у повному обсязі отримані, то найкращі виробничі системи не зможуть функціонувати. XXI століття актуалізує значення логістики не тільки як концепції управління, але і як філософії управління. Водночас більшість країн, серед яких і Україна, все ще перебувають у фазі фрагментарної логістики, тобто використовують традиційно лише логістичні рішення щодо прогнозування попиту, закупівлі, планування матеріальних потреб, планування виробництва, створення запасів, складування, планування дистрибуції, транспортування, опрацювання замовлень, системи пакування, обслуговування клієнта. Значно рідше використовується логістична концепція для управління матеріальними потоками у цілісному вигляді в окремих функціональних сферах (транспортування, складування тощо) чи фазах трансформації ресурсів (постачання, виробництво, збут, рециклювання відходів тощо), не кажучи вже про концепцію логістики в межах всього підприємства. Піонерами логістики в економіці України на сучасному етапі переважно є підприємства з іноземними інвестиціями. У разі участі іноземного партнера як стратегічного інвестора такі підприємства функціонують, як правило, на засадах логістичної системи. Це створює реальні передумови поетапної логістичної інтеграції учасників логістичного ланцюга постачання та учасників мережі дистрибуції в міжорганізаційні логістичні системи і на їх основі повної логістичної інтеграції учасників ланцюга поставок (від первинного джерела ресурсів до кінцевого споживача). Власне реалізацією цього проекту найбільшою мірою можна створити ефект синергії – ефект “взаємного підсилення елементів системи”.

Досвід провідних компаній світу дає змогу окреслити загальні (типові) принципи та підходи до реалізації логістичного управління інтегрованим ланцюгом поставок:

1. На рівні вибору стратегії: пріоритетна ціль полягає у підвищенні обслуговування споживача шляхом зростання здатності реагування на попит з

одночасним охопленням усього життєвого циклу продукту від розробки до утилізації відпрацьованих частин.

  • 2. На рівні планування: спільне інтегроване планування учасників логістичного ланцюга за принципом “одна організація”, що означає інтегровані параметри циклу замовлення, рівня запасів, планової інформації тощо.
  • 3. На рівні реалізації логістичних процесів: інтегроване управління просторово- часовим переміщенням матеріальних благ, що вимагає повної інтеграції функцій і процесів у ланцюзі поставок.

Підвищенню ефективності функціонування логістичних ланцюгів поставок сприяла сучасна концепція поповнення запасів – система швидкого реагування як осучаснена реалізація принципу JIT, у якій існує повноцінна субституція запасів інформацією. Впровадження такої стратегії стало можливим завдяки розвиткові інформаційних технологій, передусім електронного обміну даними (EDI), електронних пунктів продажу (EPOS – electronic point of sale) тощо та транспортних технологій.

Черговим етапом – етапом найвищої інтеграції – необхідно вважати формування системи логістично зорієнтованого управління організацією, логістичною кооперацією організацій, інтегрованим ланцюгом поставок. Мова йде про ототожнення системи управління із системою логістичного управління як такою, в якій принципи, концепція, стратегія логістики виконують функції генеральних (корпоративних), а організаційна одиниця логістики є головним структурним підрозділом в системі управління.

Подана етапність теоретичного розвитку та практичного використання концепції логістичного управління в часовому зрізі спостерігається одночасно і цьому є об'єктивні пояснення. Водночас ця етапність окреслює напрям поглиблення впровадження логістичної концепції та забезпечення (майнового, організаційного, інформаційного) її ефективної реалізації. Цьому і будуть присвячені наступні розділи книги.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >