< Попер   ЗМІСТ   Наст >

СТРАТЕГІЯ ЛОГІСТИКИ І ЛОГІСТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ

Логістика виробництва товарів

Розглядаючи розвиток логістики виробничого підприємства у контексті історичного розвитку теорії логістики, доцільним виглядає вирізнення окремих періодів, ототожнюваних із панівними концепціями. Фрагментарний період логістики виробничого підприємства охоплював насамперед логістичні рішення щодо окремих фаз виробництва, тобто постачання, власне виробництва і збуту. Локалізація логістичних рішень у межах названих фаз гарантувала лише субоптимальні рішення, які не могли розглядатися a priori як оптимальні для всіх фаз виробничого підприємства, оскільки критерії оптимальності не брали до уваги відповідних умов оптимізації. Прикладами фрагментарних рішень можна вважати визначення оптимальної партії закупівлі за формулою Вільсона у логістиці постачання без зважання на наслідки цього рішення у фазах виробництва та дистрибуції, визначення оптимальної партії виробництва без зважання на наслідки цього рішення у фазах збуту та постачання, визначення оптимального рівня запасів готової продукції на складі готової продукції без зважання на наслідки цього рішення у фазі постачання та виробництва.

Логічним виглядає досягнення збалансованості партії закупівлі протягом усього логістичного процесу у будь-якій його ланці трансформації матеріального потоку до партії відправлення зі складу готової продукції включно. Така 100-відсоткова точність координації у часі і просторі на кожній із ланок виробничого процесу гіпотетично забезпечувала б системну оптимальність, оскільки не потребувала би складування в запас за відсутності кількісно- якісного балансу матеріалів у просторі та часі.

Власне таким підходом і характеризується концепція логістики виробничого підприємства як системи (другий період – період системної інтеграції), входом якої є закуплені і доставлені для виробництва ресурси виробництва, а виходом – готова продукція. Отже, вхідний потік – це сировина, матеріали, частини, вузли, а вихідний – готові вироби (кінцеві продукти, вузли, замінні частини тощо). Гіпотетично сутність концепції логістики виробничого підприємства як логістичної системи (стан системної інтеграції) можна подати у вигляді ріки, в якій переміщається певна кількість води з одного пункту в інший. Графічно це зображено на рис. 4.1.

Графічна інтерпретація концепції логістики виробничого підприємства: а – гіпотетичний варіант; б – ідеальний варіант

Рис. 4.1. Графічна інтерпретація концепції логістики виробничого підприємства: агіпотетичний варіант; бідеальний варіант

Ідеальний варіант ідентифікує процес переміщення матеріального потоку (води) через усі фази рівномірно, прямолінійно з нульовим запасом у всіх фазах. Отже, цим забезпечуються мінімальні витрати на переборення одиницею матеріального потоку простору від входу до виходу у мінімально можливий час (за відсутності запасів швидкість переборення простору визначається лише швидкістю переміщення матеріального потоку).

Реальний процес переміщення гіпотетичного матеріального потоку подібний до протікання води, коли на його шляху з'являються певні перешкоди (греблі, “вузькі” місця тощо) і це призводить, з одного боку, до зростання опору, а, отже, до збільшення витрат на його переборення, а, з іншого, – до вимушеного складування, коли виникає недостатність пропускної здатності чергової ланки каналу. Ідентифікатором таких перешкод на виробничому підприємстві є “шви”, що з'єднують окремі фази виробництва, окремі однорідні ланки трансформації потоку у цих фазах та окремі логістичні операції. Іншим чинником, який погіршує ідеальні умови переміщення матеріального потоку, необхідно вважати простору конфігурацію каналів переміщення як відхилення від єдиного прямолінійного напряму.

Третій період, період “канальної” інтеграції, розглядає концепцію логістики виробничого підприємства як субконцепцію логістики ланцюга поставок, в якому виробниче підприємство стає центральною ланкою, але, як правило, не першою і не останньою. Водночас залежно від специфіки виробництва кінцевої продукції місце виробничого підприємства у ланцюзі поставок може бути ближчим до його початку чи кінця. Так, у ланцюзі поставок інвестиційних товарів виробник локалізований ближче до джерел постачання з виробничих мотивів (наприклад, із “транспортного ефекту” зростання технологічності кінцевої продукції), а в ланцюзі поставок споживчих товарів – ближче до центрів споживання з мотивів обслуговування споживача. В обох випадках інтеграція цілей організації у ланцюзі поставок виводить на пріоритетний рівень концепцію логістичного ланцюга поставок, в якому виробниче підприємство – лише одна з ланок цього ланцюга. Концепція логістики такого ланцюга ґрунтується на спільній оптимізації в трьох аспектах: запасів, транспортування, просторового розміщення. Масштаби та складність такої оптимізації істотно залежить від галузі, технології виготовлення тощо. Так, у нафтопереробній та хімічній галузях із вузького асортименту сировини виготовляється широкий спектр кінцевих виробів, виробничі процеси мають неперервний характер. В автомобілебудівній галузі навпаки: з великої гами сировини, матеріалів, частин, вузлів виготовляється обмежений асортимент кінцевої продукції, а виробничі процеси мають дискретний характер.

З іншого боку, не можна однозначно трактувати абсолютну оптимальність найвищого інтегрованого рівня логістичної концепції – рівня ланцюга поставок, оскільки істотним чинником тут є і тип підприємства, і зміст завдань у логістичних фазах виробництва.

Абт подає характерні ознаки логістичних систем залежно від типу підприємства, що обумовлюють переважне використання того чи іншого рівня логістичної інтеграції [57, с. 33–34] (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Характерні ознаки логістичних систем залежно від типу підприємства

Тип підприємства

Характерні ознаки систем

1

2

1. Виробничо-промислове а) велике, наприклад, в автомобільній промисловості

  • • оцінка якості поставок
  • • методи типу MRP-планування матеріальних потреб
  • • методи ABC і XYZ
  • • коопераційні зв'язки в ланцюгах поставок
  • • господарювання вторинною сировиною і відходами
  • • потреба системи з EDI
  • • пріоритет графіків поставок
  • • мережа дилерів

б) менше, наприклад, у меблевій промисловості

  • • організація ланцюга поставок
  • • спрощені методи типу MRP
  • • графік поставок і збуту

в) мале переробне, наприклад, у хімічній промисловості

  • • оцінка якості сировини
  • • ритмічність поставок і збуту
  • • транспортне господарство

2. Сільськогосподарське в агробізнесі

  • • графік поставок сировини
  • • співпраця у ланцюзі з харчовою промисловістю
  • • пріоритет якості продуктів
  • • вимоги у складуванні

3. Торговельне

  • • розвинутий логістичний маркетинг
  • • вимоги у складуванні
  • • координація транспортування
  • • автоматична ідентифікація товарів (АІ)
  • • співпраця роздрібних, гуртових торговців і логістичних центрів
  • • організація транспортного упакування

4. Будівельне

  • • графік поставок
  • • організація складських площ і складів
  • • координація будівельного обладнання

5. Транспортне а) міжнародне

  • • системи резервування і розрахунків перевезень
  • • проектування логістичних транспортних ланцюгів: повітряних, водних і наземних засобів
  • • комбінований транспорт (автомобіль, залізниця тощо)

б) локальне (національне)

  • • інформаційні системи щодо потреб перевезень і можливостей реалізації
  • • синхронізація поставок у часі
  • • якість послуги й упакування
  • • підбір засобу транспорту
  • • оптимізація траси

6. Рибацьке, мисливське, закупівельне тощо

  • • вимоги складування
  • • координація збуту
  • • продуктова специфіка

7. Підприємство послуг, наприклад, банк, пошта, лікарня, гастрономічний заклад тощо

  • • інформаційна система обслуговування
  • • циклічність постачання
  • • страхові запаси
  • • якість послуги
  • • утилізація відходів

Джерело: [57, с. 3534]

Подана таблиця ілюструє характерні особливості тих чи інших логістич- них систем. Так, щодо автомобільної промисловості, то виробниче підприємство стає ланкою багатьох логістичних ланцюгів з постачання. Водночас окремі постачальники, наприклад, виробники електрообладнання автомобілів, теж є учасниками багатьох логістичних ланцюгів поставок. І це актуалізує інтегроване вирішення логістичних проблем у сфері постачання. Свої особливості щодо використання концепцій логістики мають і інші типи підприємств.

У цьому розділі викладемо загальну характеристику логістики виробничого промислового підприємства, результатом діяльності якого є випуск продукції. Такий тип підприємства характеризується наявністю трьох взаємозалежних фаз: постачання, виробництва і збуту. Очевидно, що логістичне управління в межах такого підприємства має здійснюватися у стратегічному, тактичному й операційному вимірі, стосуватися довготермінових, середньотермінових і короткотермінових завдань, бути локалізованим щодо окремих логістичних рішень у певній фазі виробництва чи охоплювати сумісні або всі фази виробництва. У такому разі треба дотримуватися безумовного пріоритету загальної (корпоративної) стратегії, під час реалізації якої логістичне управління може пояснити відповідні конкурентні переваги, як це бачимо із поданої таблиці.

Таблиця 4.2

Приклади відповідності логістичних стратегій моделям загальних стратегій підприємства

Загальна стратегія підприємства та її ключові напрями

Логістичні стратегії

1

2

Лідерство у витратах – стратегія диференціації продукції від конкуруючих продуктів на основі низьких цін.

Мінімалізація витрат запасів, складування, транспорту, логістичних операцій, використання запасів в повному ланцюзі поставок при певному рівні обслуговування кінцевого одержувача; найчастіше це обслуговування масового виробництва і дистрибуції та продажу дешевих продуктів у багатьох місцях на ринку; управління логістикою скеровано на мінімальні рівні запасів в ланцюгу поставок, мінімалізацію потрібної складської поверхні і оптимальне її використання, оптимізацію транспортних сполучень і використання ресурсів транспорту та детальне моніторування логістичних витрат.

Диференціація продукту – стратегія вирізнення продукту серед конкуруючих продуктів, заснована на високій якості продукції, високих технологіях, якісних матеріалах, індивідуально підібраної і з високим рівнем системі обслуговування клієнтів.

Індивідуально підібране і високоякісне логістичне обслуговування, яке перевищує стандарти, пропоновані конкурентами, наприклад, поставки за запитом будь- якої кількості та асортименту продукції, утримання високого страхового запасу, поставки дорогих матеріалів від спеціалізованих постачальників невеликими партіями, обслуговування малих і різноманітних партій для дрібносерійного виробництва, гнучкість та надійність поставок. Підтримана загальна стратегія через логістику менш сфокусовано на витрати, а насамперед на якості та високому рівні сервісу

Концентрація підприємства – стратегія, яка у діяльності орієнтована

Географічно і продуктово сконцентроване логістичне обслуговування разом із вдосконалюваним у вузькій сфері спеціалізації;

на певну групу клієнтів, продуктів або географічну територію. Передумовою є те, що підприємство, зосереджуючись на певному сегменті покупців чи асортименті продуктів, зуміє краще обслужити свій вузький стратегічний сегмент, ніж існуючі конкуренти в ширшому масштабі (напр. Wedel – кондитерські продукти, ARO – виробництво багатьох різних продуктів харчування, хімічних, промислових).

концентрація на співробітництві з визначеною групою постачальників і асортименті матеріалів та одержувачів; встановлені принципи співпраці в малій кількості ланцюгів постачання і дистрибуції; прагнення до високої ефективності, справності та рівня використання у вузькій сфері спеціалізованих операцій.

Джерело: розроблено на підставі [66]

До типових ключових логістичних рішень у функціонуванні виробничого підприємства належать:

  • • вибір оптимальної спеціалізації виробництва;
  • • вибір технології;
  • • вибір постачальників;
  • • вибір транспортно-складських технологій;
  • • визначення величини партії закупівлі, виробничої партії та партії поставок;
  • • обґрунтування політики запасів;
  • • оптимізація використання технологічного часу.

Кожне з перелічених рішень має певну свободу та певні обмеження, які диференційовані щодо двох частин логістичного управління: віртуальної як фази обґрунтування і прийняття управлінських рішень, зазвичай її називають плануванням, та реальної як фази реалізації управлінських рішень, тобто контролювання, регулювання, оцінки, зазвичай її називають керуванням.

У поданих нижче таблицях перелічені типові логістичні рішення структуровані за значимістю у системі менеджменту та за часовими горизонтами. Зміст цієї таблиці вказує на стратегічне, тактичне та операційне значення логістичних рішень щодо обраних об'єктів. Для постійного пристосовування підприємства до політичного і господарського оточення стратегічні рішення не завжди збігаються і прирівнюються до довготермінових часових горизонтів, оскільки можуть бути характерні як для середньо-, так і для короткотермінового часового горизонту. Основні тенденції залежностей об'єктів логістичних рішень від часових горизонтів наведені в табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Перелік об'єктів логістичних рішень у стратегічному, тактичному і операційному менеджменті

з/п

Суттєві об'єкти логістичних рішень

Значення у процесі менеджменту

стратегічне

тактичне

оперативне

1

Вибір оптимальної спеціалізації

++++

++

2

Вибір технологій

++++

++

+

3

Вибір постачальників

++

+++

+

4

Вибір транспортно-складських технологій

++

+++

+

5

Планування виробничого процесу

+

++

+++

6

Планування використання технологічного часу

++

+++

Таблиця 4.4

Часові горизонти логістичних рішень

з/п

Об'єкти логістичних рішень

Часові горизонти

довготермінові

середньотермінові

короткотермінові

1

Вибір оптимальної спеціалізації

2

Вибір технологій

3

Вибір постачальників

4

Вибір транспортно-складських технологій

5

Планування виробничого процесу

Відомості наступної таблиці не містять однозначних параметрів відповідних часових горизонтів логістичних рішень, оскільки перебувають під впливом низки слабкоструктурованих факторів, наприклад:

  • • часу реакції конкурентів на бажання клієнтів;
  • • коливання життєвого циклу продукту під впливом поведінки споживачів;
  • • формування пропозиції логістичних послуг;
  • • динаміки рівня витрат власного виробництва;
  • • динаміки цін у постачанні, в інвестиційних процесах, у сфері логістичних послуг.

Повніша, детальніша структура логістичних рішень у системі логістичного управління виробничим підприємством може бути отримана на основі ідентифікації функцій (завдань) логістичного управління в окремих фазах та в цілому на підприємстві, як це подано в табл. 4.5.

Розглянемо дефініцію, функції і завдання кожної фази детальніше, прийнявши за основу фазову структуризацію логістики виробничого підприємства, подану на рис. 4.2.

Таблиця 4.5

Основні функції логістичного управління згідно зі сферами діяльності підприємства

Вид і характер завдань

Основні функції (завдання) логістичного управління

у сфері постачання

у сфері виробництва

у сфері дистрибуції

1

2

3

4

Логістичні завдання і процеси

довго

термінові

  • • планування процесів складування і транспорту
  • • планування місць складування
  • • планування структури постачання
  • • планування переміщень матеріалів і сировини
  • • планування діапазону зовнішньої логістики
  • • планування процесів складування і транспорту
  • • планування засобів складування і транспорту
  • • планування структури і систем виробництва
  • • планування забезпечення потенціалу виробництва
  • • планування процесів складування і транспорту
  • • планування локалізації складів
  • • планування структури дистрибуції
  • • планування запасів готових виробів
  • • планування діапазону зовнішньої логістики

середньо- і короткотермінові

  • • планування застосування засобів транспорту
  • • планування і керування переміщеннями матеріалів
  • • планування термінів постачання, виду упакувань
  • • обмін інформації
  • • планування застосування засобів транспорту
  • • планування і керування виробництвом
  • • керування переміщенням матеріалів і напівпродуктів
  • • керування використанням персоналу і технічних пристроїв
  • • обмін інформації
  • • планування застосування засобів транспорту
  • • керування і реалізація замовлень
  • • планування термінів достачання товарів
  • • керування запасами готових виробів
  • • комісіонування

і упакування товарів

• обмін інформації

Завдання координації процесів і сфер діяльності

довго

термінові

  • • спеціалізація у постачанні
  • • планування і узгодження програм постачання
  • • планування стратегії постачання
  • • оцінка і вибір постачальників
  • • спеціалізація виробництва
  • • планування і узгодження програм виробництва
  • • планування стратегії виробництва
  • • вибір технології
  • • планування розміщення виробництва
  • • планування і узгодження програм дистрибуції
  • • планування стратегії дистрибуції
  • • вибір торговельних підприємств і клієнтів

середньо- і короткотермінові

  • • визначення потреб у сфері постачання
  • • визначення програм закупівлі, транспорту і складування
  • • визначення розмірів поставок
  • • визначення потреб у сфері виробництва
  • • визначення навантаження машин
  • • планування партії виробництва
  • • планування використання технологічного часу
  • • визначення потреб у сфері дистрибуції
  • • визначення програм продажу,

транспорту і складування

• встановлення рівня обслуговування поставок

Джерело: [43, с. 9293]

Схематичне подання логістики постачання у логістиці підприємства

Рис. 4.2. Схематичне подання логістики постачання у логістиці підприємства

Отже, логістика постачання, першої фази виробничого підприємства, охоплює сферу матеріально-технічного постачання підприємства і містить зовнішнє транспортування матеріалів, сировини, складових частин, їх складування на підприємстві та відповідне переміщення до першого місця виробничого складування у процесі виготовлення.

Грунтуючись на загальному визначенні логістики підприємства, під логістикою постачання слід розуміти комплексне планування, керування та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировини, покупних частин та відповідного інформаційного потоку в процесі їх переміщення від постачальників у сферу початкового виробничого складування для оптимізації витратних та часових характеристик процесів.

Основна ціль логістики постачання полягає у забезпеченні заготівлі матеріалів та покупних частин відповідно до програми виробництва (терміну, кількості, якості, асортименту) з мінімальними витратами. Цьому сприятиме виконання окремих функціональних цілей, а саме:

  • • попередні замовлення для своєчасного постачання матеріалів та частин;
  • • комісійне складування матеріалів та частин для виробництва за системою “точно, своєчасно” на складі постачальника за найнижчими загальними витратами;
  • • постійне використання єдиних контейнерів протягом тривалого виробництва;
  • • мінімізація зовнішньовиробничих та внутрішньовиробничих витрат у сфері постачання;
  • • мінімізація запасів матеріалів та частин;
  • • досягнення постачання “за вимогою” для скорочення часу реакції на бажання клієнта;
  • • гарантія бездефектного складування частин та мінімізація витрат на вхідному контролі;
  • • зниження кількості частин, що закуповуються;
  • • мінімізація складських витрат на матеріальному складі.

Для реалізації окремих цілей постачання передбачається здійснення відповідної системи фазових логістичних функцій. У сфері постачання такими логістичними функціями є:

  • • визначення потреби в матеріально-технічному постачанні;
  • • розміщення замовлень матеріалів, частин у постачальників;
  • • закупівля та надходження матеріалів;
  • • утримання та поповнення запасів у постачанні;
  • • складування матеріалів, частин;
  • • транспортування зовні і всередині підприємства;
  • • заготівля шляхом виготовлення матеріалів, частин;
  • • маркетинг постачання;
  • • комісування матеріалів, частин.

Система логістичних функцій формується під час аналізу причинно- наслідкового зв'язку в ланцюзі: мета логістики підприємства–мета логістики постачання–основні та окремі цілі логістики постачання–складові логістичного процесу у постачанні–логістичні функції в постачанні. Так, мінімізація загальних витрат вимагає мінімізації витрат у постачанні, зокрема і шляхом мінімізації транспортних витрат. Останнє вимагає оптимальних рішень щодо вибору транспортних засобів та транспортних технологій, а це становить зміст однієї з логістичних функцій у постачанні.

Стратегічні завдання менеджменту ставлять якісно нові вимоги до логістичного функціонування галузі постачання. Мова йде про оптимізацію матеріально- технічного постачання на підставі стратегічного плану досягнення оптимального рівня спеціалізації виробництва. Це дасть змогу оптимізувати стратегію постачання, використовуючи такі концепції, як “single sourcing” (концентрація джерел постачання), “global sourcing” чи “eine quelle-versorgung” (єдиний постачальник), виробничо-синхронне постачання (“точно, своєчасно”), “zulie- ferintegration” (інтеграція постачальників у розвиток виробництва) тощо.

Виробнича логістика охоплює сферу безпосереднього виготовлення, а також процеси від початку виробництва до передання продукції до сфери збуту. Серед них: внутрішньотранспортні переміщення напівфабрикатів, складових частин тощо, словом, усі трансформаційні процеси між фазами постачання та збуту.

Виробнича логістика інтегрує в собі також складування матеріалів, складових частин усередині підприємства, між виробничими дільницями, зокрема так зване проміжне складування. Зрозуміло, що традиційно цей процес регламентується системою виробничого планування та керування. Класичні системи такого планування та керування (поза логістичним підходом) мають на меті оптимізацію власного виробництва, керуючись принципами максимального використання потужності тощо. Однак логістичний підхід перебудовує систему виробничого планування та керування в напрямку формування загально- системних логістичних рішень. Тому мета виробничої логістики – комплексне планування та керування матеріальним потоком у процесах виготовлення, внутрішньовиробничого транспортування і складування та відповідним інформаційним потоком, з одночасним забезпеченням витратної та часової оптимізації характеристик матеріального потоку.

Основна ціль виробничої логістики полягає в організації відповідно до замовлень збуту технологічного процесу за одночасної мінімізації товарів у процесі виготовлення та затрат на виробництво. Така основна ціль спричиняє окремі функціональні цілі:

  • • оперативне планування та управління виробництвом для скорочення часу виготовлення за умови збереження оптимальних розмірів партій відповідно до отриманих замовлень;
  • • бездефектне виробництво для запобігання збільшенню часу виготовлення та витрат на виправлення браку;
  • • підвищення рівня кваліфікації робочої сили для зростання реакційної здатності на замовлення клієнтів;
  • • інтеграція внутрішньовиробничих транспортних та вантажно-пакувальних процесів і засобів виробництва у системі виробничого планування та управління;
  • • мінімізація витрат на транспортно-складські та пакувальні процеси всередині виробництва;
  • • мінімізація оборотних коштів у незавершеній продукції;
  • • поглиблення спеціалізації;
  • • максимізація використання виробничої потужності;
  • • мінімізація витрат ручної праці;
  • • мінімізація тривалості оборотного циклу;
  • • мінімізація витрат постачання готових упакованих виробів для сфери збуту

Реалізація окремих логістичних цілей може бути забезпечена системою фазових логістичних функцій, а саме:

  • • плануванням виробничої програми;
  • • плануванням виробничого процесу;
  • • плануванням використання потужності;
  • • плануванням матеріального потоку;
  • • внутрішньовиробничим транспортуванням;
  • • виробничим контролем;
  • • виробничим менеджментом;
  • • проміжним складуванням;
  • • екологізацією виробництва;
  • • пакуванням.

Логістичний розгляд матеріального потоку у галузі виробництва вимагає концентрації уваги особливо на таких окремих функціях, як внутрішнє транспортування, проміжне складування, виробничий контроль та пакування.

У стратегічному плані виробнича логістика провідних фірм через структуризацію виробництва зорієнтована на впровадження виробничої стратегії 90-х років – системи “lean production” (“худе виробництво”), яка ґрунтується на таких елементах:

  • • паралельності розвитку виробництва і виробничих засобів;
  • • гарантії безперервного зниження витрат;
  • • гнучкому процесі виготовлення через упровадження принципів “точно, своєчасно”, Кан-бан-системи тощо;
  • • безпомилковій стратегії;
  • • постійному покращенню продукту і процесу, в японській філософії підприємництва відповідною є система “Kaisen”.
  • • сегментації виготовлення тощо.

Логістика збуту як субсистема логістики підприємства-виробника в межах системи охоплює процеси переміщення готових виробів від закінчення виготовлення до замовника. Оскільки замовник не завжди має бути кінцевим споживачем, а між підприємством та кінцевим споживачем часто є третя сторона – посередник, то логічно не ототожнювати логістику збуту із логістикою продажу, логістикою торгівлі. Сумнівно також уважати логістику збуту складовою системи маркетингу. Зважаючи на концепцію маркетингу як ринково- орієнтованого напрямку всього виробництва або як ринковоорієнтовану стратегію підприємства, введення поняття логістики маркетингу стає не зовсім коректним, а швидше модним.

Логістика збуту часто трактується як дистрибуційна (розподільча) логістика, оскільки вона стосується процесів розподілу готових виробів замовникові. Логістика збуту скерована на комплексне планування, керування та фізичне опрацьовування потоку готових виробів у супроводі необхідного інформаційного потоку в межах від моменту здавання-приймання товарів із виробництва до замовника (споживача) для оптимізації витратних та часових характеристик вказаної частини матеріального та нематеріального потоків.

Основна ціль логістики збуту полягає в організації збутової діяльності відповідно до замовлень клієнтів з мінімальними загальними витратами на складування готових виробів, їх пакування, навантажування-розвантажування та транспортування. Звідси формуються окремі цілі:

  • • постачання готових виробів відповідно до замовлень клієнтів (час, якість, ціна);
  • • якісне складування готових виробів за мінімізації витрат на складування;
  • • мінімізація запасів готових виробів;
  • • мінімізація пакувальних витрат та повторне використання захисних упакувань;
  • • мінімізація зовнішніх транспортних витрат;
  • • забезпечення високого рівня сервісу;
  • • мінімізація витрат щодо комерційної діяльності галузі збуту;
  • • наскрізне управління угодою-замовленням до збуту включно;
  • • мінімізація витрат ручної праці на складі готової продукції;
  • • постачання готових товарів до клієнтів з мінімальними витратами.

Викладений перелік окремих логістичних цілей у сфері збуту ініціює систему фазових логістичних функцій, а саме:

  • • планування дистрибуційної мережі;
  • • складування та зберігання готових товарів;
  • • планування збуту та виконання угод;
  • • управління запасами готової продукції та замінних частин;
  • • менеджмент збутової діяльності;
  • • транспортування зовні підприємства;
  • • організація збуту з використанням орендного складування, комісування.

Особливого логістичного змісту набувають функції логістики підприємства- субпідрядника, які охоплюють:

  • • окремі функції логістики постачання (розрахунок потреби, розміщення замовлень, заготівля, складування, транспортування матеріалів);
  • • окремі функції виробничої логістики (виробниче планування, менеджмент виготовлення);
  • • окремі функції збуту (планування розподільчих структур, менеджмент готових виробів, транспортування до клієнтів).

Центральними моментами щодо оптимізації витрат у сфері збуту слід уважати такі окремі логістичні функції, як складування готових виробів, їх транспортування та постачання до клієнтів.

На цих моментах акцентується увага і в стратегічних завданнях сфери збуту. Зважаючи на необхідний рівень надання сервісних послуг клієнтам (час, дотримування терміну і готовність постачання), можна аргументувати істотний вплив на рівень обслуговування не тільки наявності готових виробів на складі готової продукції, але і дистрибуційної структури, тобто місця складування готової продукції (на підприємстві, в посередника, у споживача), кількості ступенів складування, кількості складів на кожному ступені. Помічниками збутової діяльності тут можуть виступати логістичні підприємства, акумулю- ючи експедиторські, транспортно-складські та комісійні послуги.

Функціональна сфера перероблення та утилізації відходів (рециклювання) у загальній системі підприємства охоплює сьогодні не тільки перероблення та повернення у виробничий процес виробничих відходів, необхідну утилізацію, але й перероблення та повернення на підприємство своїх продуктів після закінчення терміну служби, тари, упакування тощо з необхідним для цього транспортуванням, складуванням.

Логістика перероблення та утилізації відходів вимагає насамперед безвідходних, екологічно чистих технологій, а у разі неможливості – ефективних технологій перероблення та утилізації, досягнення процесів рециклювання матеріалів та енергоресурсів. Отже, логістика перероблення та утилізації відходів має на меті комплексне планування, керування та фізичне опрацювання потоку виробничих відходів, утилю, відпрацьованих виробів, тари, упакування тощо від місць виникнення до місць застосування чи екологічно сприятливого для довкілля складування обробленого чи утилізованого потоку з необхідним для цього інформаційним потоком, забезпечуючи витратну та часову оптимізацію цієї частини матеріального потоку.

Основна ціль логістики перероблення полягає в мінімізації загальних витрат на перероблення виробничих та пакувальних відходів, утилізацію через відповідні системи збереження та рециклювання. Окремі цілі логістики перероблення:

  • • сортована заготівля відходів та утилю в стандартизований транспорт та пакувальні контейнери;
  • • швидке перероблення матеріалів, які можуть бути повторно використані рециклюванням;
  • • екологічно безпечне складування відходів, які не можуть бути повторно використані;
  • • мінімізація витрат у проміжному складуванні та накопиченні відходів та утилю, повторній підготовці, транспортуванні та кінцевому складуванні.

Викладений перелік окремих логістичних цілей у сфері перероблення та утилізації відходів передбачає необхідні логістичні функції, а саме:

  • • планування перероблення та утилізації відходів (відпрацьованої продукції, тари, упакування тощо);
  • • планування процесів рециклювання;
  • • складування та зберігання виробничих відходів;
  • • організацію транспортування відходів до місць перероблення, утилізації чи кінцевого зберігання;
  • • організацію процесів рециклювання;
  • • менеджменту перероблення та утилізації відходів.

Неважко зауважити, що ключові слова “дії” в кожному визначенні фазових сфер логістики полягають у “комплексному плануванні та керуванні” для “оптимізації витрат коштів та часу перебігу”. Однак у логістиці підприємства логістичне планування та керування не може бути тільки сумою всіх активних управлінських дій у цих сферах, а власне має стати зінтегрованим результатом, оскільки саме це зумовить зростання ефективності виробництва через систему синергічних ефектів, які до цього не “матеріалізовувалися”.

Схематично зміст логістичного планування та керування підприємством зображено на рис. 4.3.

У логістичному плануванні та керуванні поряд із виробничим плануванням та керуванням системою інформаційних потоків інтегровані такі елементи, як планування та постачання матеріалів та частин, складування готової продукції, її пакування та відвантажування тощо. Наочно це можна продемонструвати прийняттям логістичного рішення щодо визначення величини партії замовлення в постачанні з урахуванням чинників впливу на оптимізацію партії виробництва та дистрибуції (рис. 4.4).

Схема логістичного планування та керування

Рис. 4.3. Схема логістичного планування та керування

Окремим випадком є виконання замовлення на продукцію, яка вимагає створення виробу та технічної підготовки виробництва. У сфері розвитку виробу фазова логістика передбачає досягнення таких окремих цілей:

  • • побудову виробничих структур за блочним принципом для прискорення реагування на варіації виробів та зменшення варіантів технологій;
  • • застосування окремих стандартизованих частин як умову зменшення та спрощення матеріальних запасів;
  • • застосування придатних до рециклювання матеріалів;
  • • оптимізацію використання сировинних матеріалів для зниження виробничих відходів;
  • • забезпечення необхідної якості та дизайну з мінімальними витратами на виготовлення у разі уніфікованого пакування тощо;
  • • САПР розвитку виробу;
  • • забезпечення необхідної логістичної придатності виробу.

Графічна інтерпретація інтегрованого логістичного рішення щодо величини партії закупівлі: 1, 2, 3 –залежності витрат запасів відповідно у сфері постачання, виробництва та збуту від величини партії; 4 – крива загальних витрат запасів; А, В, С – відповідно оптимальна величина партії в постачанні, виробництві та збуті; Д – наскрізна оптимальна величина партії закупівлі

Рис. 4.4. Графічна інтерпретація інтегрованого логістичного рішення щодо величини партії закупівлі: 1, 2, 3 –залежності витрат запасів відповідно у сфері постачання, виробництва та збуту від величини партії; 4крива загальних витрат запасів; А, В, Свідповідно оптимальна величина партії в постачанні, виробництві та збуті; Днаскрізна оптимальна величина партії закупівлі

Своєю чергою, логістика технологічної підготовки передбачає виконання таких окремих цілей:

  • • встановлення оптимального рівня спеціалізації залежно від освоєних технологій, що забезпечить якість та низькі витрати;
  • • поступовий розвиток та застосування нових технологій, що скорочують тривалість виробничого процесу та витрати;
  • • перманентне спрощення виробничого процесу за умови збереження існуючого виробничого забезпечення;
  • • технологічна відповідність потужностей окремих ланок виробничого процесу.

За умов відчутного прояву тенденцій поглиблення спеціалізації на підприємстві відповідно зростає частка “третьої сторони” через переймання виконання логістичних функцій (аутсорсинг). Це зумовлює збільшення швидкості обороту запасів матеріалів та готових продуктів. Зауважимо, що основним фактором впливу слід вважати зростання частки поставок за принципом “точно, своєчасно”, а це веде до формування значно більшої кількості матеріальних й інформаційних потоків. Реалізація функцій менеджменту щодо цих потоків на основі логістичних концепцій зможе забезпечити мінімізацію логістичних витрат і цим підвищити ефективність виробничих процесів, тобто співвідношення результатів та витрат.

З огляду на викладене, стає актуальним розгляд логістики як основного на сучасному етапі напряму підвищення конкурентоспроможності фірми, врахування реального безпосереднього впливу логістики як на функціональні (логістичні) витрати, так і на дохід від реалізації товарів. Уплив логістики на витрати стосовно реалізації товарів очевидний, оскільки до сфери логістики входять витрати з виконання замовлень (витрати на оброблення замовлення, переміщення, складування, управління запасами, упакування і підтримувальну діяльність). Вплив логістики на поліпшення становища фірми на ринку матеріалізується в ефективній пропозиції фірмою конкурентоспроможного рівня обслуговування споживачів.

У перспективі можна очікувати істотного зростання важливості логістики у напрямі “присутності” її концепції під час прийняття управлінських рішень у фазах виробництва та поза його межами (рис. 4.5).

На рис. 4.6 подана типова блок-схема, що акумулює напрями впливу логістики на доходи та витрати фірми впровадженням логістичних концепцій у функціонування підприємств через прийняття та реалізацію системних логістичних рішень. Блок-схема проектування та узгодження логістичних рішень побудована так: на основі визначення оптимального рівня спеціалізації виробництва виникають два відносно незалежні логістичні ланцюги, що ідентифікують взаємопов'язані фазові логістичні рішення, а саме:

  • • логістичний ланцюг куплених матеріалів і частин;
  • • логістичний ланцюг виготовлених виробів і частин.

Наступним вирішальним етапом є узгодження фазових логістичних рішень щодо досягнення логістичних цілей підприємства загалом, наприклад, зниження витрат чи зменшення тривалості виконання замовлення.

На ринку товарів важливим конкурентним фактором є надійність постачання, оскільки це є істотним моментом для отримання повторних замовлень від споживача чи отримання замовлень від нових споживачів за рекомендацією чинних. Такий уплив на конкурентоспроможність може бути дуже вагомим, оскільки повторне замовлення часто стає найприбутковішим підприємництвом із погляду довготермінової перспективи з причини менших до- та післяпродажних витрат, менших витрат на проектування і стандартизацію продукції. Особливо надійність постачання має більшу конкурентну перевагу перед іншими факторами (наприклад, швидкістю та частотою постачання) щодо ринку інвестиційних матеріалів.

Отже, коли на ринках товарів імовірність диференціації продукції за її властивостями чи за якістю зменшується, а корпоративний імідж чи стратегія фірми в короткотерміновій перспективі майже незмінні, логістика стає все важливішим конкурентним фактором. За таких умов конкурентна перевага може виникати із здатності фірми своєю логістичною діяльністю досягати відмінностей у сегментації ринку (логістична сегментація ринку), змін в економічному оточенні і ринкових вимогах тощо.

Подальший розвиток традиційно ї логістики в напрямку стратегічної логістики

Рис. 4.5. Подальший розвиток традиційно ї логістики в напрямку стратегічної логістики

Джерело: розроблено на підставі [63]

Блок-схема проектування та узгодження типових логістичних рішень

Рис. 4.6. Блок-схема проектування та узгодження типових логістичних рішень

Діяльність виробничого підприємства як логістичної системи, тобто такої, що підлягає логістичному управлінню в контексті безумовного задоволення вимог споживача, може бути подана трьома блоками:

  • • логістика постачання, під якою розуміють комплексне планування, управління та фізичне опрацювання потоку матеріалів, сировини, складових частин та відповідного інформаційного потоку від їх переміщення від постачальників до початкового виробничого складування;
  • • логістика виробництва, яка охоплює управління процесами від початку виробництва до передавання продукції у сферу збуту;
  • • логістика збуту охоплює управління переміщенням готових виробів до замовника.

Схематично взаємозв'язок між прийняттям логістичних рішень у фазових сферах в обмеженнях попиту та рівня логістичного обслуговування зображено на рис. 4.7.

Схема взаємозв'язку логістичних рішень виробничого підприємства

Рис. 4.7. Схема взаємозв'язку логістичних рішень виробничого підприємства

Діяльність виробничого підприємства в умовах ринку вимагає орієнтації виробничої діяльності, насамперед на потреби потенційних клієнтів. Саме попит на ринку визначає формування заповненого та прогнозованого портфелів замовлень, що є основою прийняття стратегічних, тактичних та оперативних логістичних рішень.

Оцінка попиту передбачає визначення поточного попиту (формування портфеля замовлень), прогнозування попиту на майбутнє, а також планування запасів готової продукції, необхідних для забезпечення запланованих обсягів збуту. Оцінка поточного попиту та прогнозування збуту вимагає маркетингових досліджень намірів клієнтів, виявлення потенційних клієнтів та їх планів, тобто передбачає активне виявлення і формування клієнтурної бази та замовлень.

Плануючи запаси готової продукції, беруть до уваги акцептований рівень логістичного обслуговування . Відповідний (акцептований) рівень обслуговування споживача визначає відповідні критерії для цього (наявність товару, умови постачання та оплати, тривалість циклу виконання замовлень, час та якість реагування на проблему тощо), які, своєю чергою, істотно впливають на зміну логістичних витрат та ефективність діяльності підприємства. Вплив рівня обслуговування клієнта на обсяги продажу і прибутки графічно подано на рис. 4.8.

Вплив рівня обслуговування клієнта на величину продажу і прибутки підприємства

Рис. 4.8. Вплив рівня обслуговування клієнта на величину продажу і прибутки підприємства

На підставі очікувань клієнтів щодо обслуговування та логістичних витрат на утримання певного рівня обслуговування обирається оптимальний (не нижче від акцептованого) рівень логістичного обслуговування, за якого досягаються найліпші показники підприємства (максимізація прибутку, обсягів продажу тощо).

Після прийняття рішень про попит та рівень логістичного сервісу переходять до ухвалення наступних логістичних рішень, насамперед визначення оптимального рівня спеціалізації ®. Очевидно, що склад логістичних рішень істотно залежить від рівня управління та термінів планування (наприклад, операційний менеджмент, короткотермінове планування не передбачають оптимізації рівня спеціалізації).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >