< Попер   ЗМІСТ   Наст >

МЕТОДОЛОГІЯ І НАУКОВА БАЗА ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Наукова база логістичного менеджменту

Актуальність, значення і складність вирішення проблем надійної та ефективної адаптації промислових підприємств у ринкові значною мірою зростає у зв'язку зі зміною ідеології виробничо-економічних відносин. Підприємства змушені переходити до формування організаційно та технологічно гнучких виробничих потоків, здатних до оперативного реагування на зміни споживчих смаків удосконаленням чи принциповим оновленням асортименту продукції, що виробляється. На будь-якому промисловому підприємстві об'єктивно виникає потреба щодо застосування інноваційних технологій управління, які визначали б структуру, логічність організації, методи та засоби ефективної прибуткової діяльності, спрямовані на підвищення цінності виробленої продукції для споживача.

Особливого значення у подальшому розвитку теорії та завдань практики управління виробничими системами набуває комплексне вирішення проблеми системної оптимізації виробничо-господарської діяльності на основі концепції логістики, такої, що забезпечує новий рівень економічних відносин через формування більш широкого та комплексного спектру видів діяльності і відповідних організаційно-виробничих утворень, їх поглибленої інтеграції та адаптації, орієнтованої на споживача, підвищення конкурентоспроможності. Управління з позицій логістики є необхідним елементом доцільної форми організації сучасних виробничо-господарських відносин.

Для вирішення існуючих проблемних питань щодо найбільш повного осмислення сутності логістичного менеджменту та ефективності його застосування у сфері матеріального відтворення, потрібне чітке усвідомлення її базових цілей і завдань, поглиблений науковий аналіз та опис розвитку логістики як певної галузі знань. Тобто використання логістики має бути забезпечено чітким і однозначним викладенням теоретичних положень, які, з одного боку, будуть знаходитися у руслі системного підходу, а з іншого – надання їм своєї специфічної особливості і універсальності Вважається, що на сучасному етапі існує можливість розширення спектру логічних схем, які дозволяють досліджувати проблеми розвитку логістики.

Логістичний менеджмент – це складова загального менеджменту підприємства з потужним прикладним забезпеченням. Він стрімко розвивається, доповнюючи та уточнюючи теоретичні і практичні складові теорії та практики ефективного управління підприємницькою діяльністю. Наукові знання у області логістичного менеджменту стали можливими завдяки загальному процесу розвитку виробництва, економіки, менеджменту, суспільного життя й культури. їх отримують на основі існуючої системи пізнавальних засобів, вибіркового сприйняття основоположних методологічних[1] положень і інструментарію близьких за спрямуванням сфер суспільних, технічних і економічних наук.

Широкий набір досліджень, що використовуються у формуванні й розвитку потокових процесів, зумовлює комплекс відповідних підходів і методів, які застосовуються у логістичному менеджменті, бони складають методологічний інструментарій для організації ефективного управління потоковими процесами на відповідному рівні (мікро- чи макро-) економиш з урахуванням властивостей логістики за вибірковим сприйняттям оптимізаційних методологічних положень і інструментарію суміжних загальнотеоретичних, технічних і економічних наук.

Формування і розвиток наукових знань у сфері логістичного менеджменту – це творчий акт, що тісно пов'язаний з рівнем інтелекту та активними діями дослідника-управлінця, аналізом ситуації, правильним вибором альтернативи та прийняттям найбільш ефективного рішення. Аогістичний менеджмент знаходиться на стикові прикладних наук і практики виробничо-господарської діяльності суб'єктів ринкових відносин.

У логістичному менеджменті проявляється новий ступінь розвитку корпоративного менеджменту, який базується на переведенні результатів прикладних наук у практичну площину – планування й управління доцільною сукупністю інтегрованих і адаптованих до змінюваних умов зовнішнього середовища взаємодоповнювальних внутрішніх і зовнішніх потокових процесів, їх взаємодіючих елементів і ресурсів.

Існує конкретна сукупність явищ і процесів, пов'язаних з формуванням та трансформацією товаропотоків, які у межах підприємства досить складно відстежувати. Вони пов'язані з певними факторами й умовами функціонування галузей народного господарства та економічної системи у цілому, що необхідно брати до уваги при розгляді напрямків удосконалення діяльності підприємства. Виникають та розвиваються нові господарські відносини, що базуються на кооперації виробників, постачальників і споживачів з метою інтегрованого управління бізнес-процесами на всіх стадіях життєвого циклу продукції на базі інформаційних технологій. До найбільш важливих особливостей таких відносин слід віднести:

■ існування структурної ієрархії міжвиробничих відносин, як такої, що у найбільшій мірі впливає на розвиток підприємств і всієї галузі у цілому;

■ внутрішньогалузеву і міжгалузеву взаємозалежність і визначеність сировинних ресурсів, комплексність їх використання, спрямованість на задоволення потреб споживачів у кінцевій продукції тощо;

■ поєднання централізації та децентралізації в методах планування і управління виробництвом, розподіл функцій планування і управління за рівнями ієрархії, усунення дублювання таких функцій;

■ оперативність прийняття рішень, виходячи з динамічності розвитку ринкової економіки країни, змін на окремих сегментах товарного ринку;

■ рівень керованості діяльністю промислових підприємств, виходячи з динаміки розвитку ринкової економіки країни, оперативність прийняття управлінських рішень, які забезпечують адаптацію до таких змін.

Фахівці зазначають, що ринкові зміни настільки інтенсивні, що теорія логістичного менеджменту (зокрема, понятійний апарат) просто не встигає за практикою, особливо у сферах використання сучасних інформаційних технологій і систем, управління ланцюгами поставок, електронного бізнесу, віртуальної логістики і т. ін. Важливою його передумовою став зв'язок прикладних наук та виробничого досвіду, впровадження системного стилю мислення менеджерів у наукові знання.

...Розуміння логістики як "Управління потоками" (FlowManagement), що останнім часом у багатьох країнах виходить на перший план, підкреслює динамічні аспекти мобілізації і "плинності" логістичних об'єктів у процесах, мережах і потокових системах. У такому розумінні логістика є сферою, що займається систематичною конфігурацією мережних структур, створених з параметрами таких потоків. Тут не тільки матеріальні потоки (фізичні товари), але й люди, і інформація, і послуги, і інші сутності (наприклад, енергетичні потоки) можуть розглядатися як об'єкти логістичного аналізу й оптимізації.

Логистика: Учебник / В. В. Дыбская, Е. И. Зайцев, В. И. Сергеев, А. Н. Стерлигова / под ред. В. И. Сергеева. – М.: Эксмо, 2008. – 944 с. – (Полный курс MBA)

Формування і розвиток наукових знань у сфері логістичного менеджменту – це творчий акт, що тісно пов'язаний з рівнем інтелекту та активними діями дослідника-управлінця, аналізом ситуації, правильним вибором альтернативи та прийняттям найбільш ефективного рішення. Логістичний менеджмент знаходиться на стикові прикладних наук і практики виробничо-господарської діяльності суб'єктів ринкових відносин. У ньому проявляється новий ступінь розвитку корпоративного менеджменту, який базується на переведенні результатів прикладних наук у практичну площину – планування і управління доцільною сукупністю інтегрованих і адаптованих до змінюваних умов зовнішнього середовища взаємодоповнювальних внутрішніх і зовнішніх потокових процесів, їх взаємодіючих елементів і ресурсів.

Як наукову базу логістичного менеджменту виділяють такий спектр дисциплін: математику, дослідження операцій, технічну та економічну кібернетику, економіку і менеджмент і т. д. [14] (рис. 3.1).

Наукова база логістичного менеджменту виходить з таких складових: предмету й об'єкта науки, методів наукового пізнання та теорії.

Предмет науки логістичного менеджменту – це конкретна сукупність знань про об'єктивні закономірності функціонування й розвитку процесів формування й розвитку організаційних утворень, що розглядаються як логістичні системи на мікро-, мезо чи макрорівні, а також система економічних відносин учасників доцільної сукупності взаємовизначених і взаємопов'язаних потокових процесів, що об'єктивно виникають на різних етапах суспільного відтворення благ матеріального і нематеріального характеру.

У найбільш загальному вигляді пізнання предмету науки логістичного менеджменту здійснюється не відразу, а у процесі послідовного переходу від явищ і процесів, які емпірично спостерігаються, до теоретичних знань їх сутності: безпосереднє спостереження (дослідження реальної дійсності через збір та аналіз інформації) → абстрактне мислення (формулювання абстракцій як наукових узагальнень) → практична діяльність (перевірка гіпотез, ідей через встановлення причинно-наслідкових зв'язків між компонентами проблеми за даними спостереження) → результат діяльності (оцінка результату, перевірка правильності гіпотези, її коригування) → висновки та узагальнення.

Структурна схема нукової бази логістичного менеджменту

Рис. 3.1. Структурна схема нукової бази логістичного менеджменту

Об'єкт науки логістичного менеджменту – це сукупність потокових процесів, що вивчаються наукою логістичного менеджменту у ході пізнання свого предмету.

Системне уявлення системи логістичного менеджменту має відображати три основні характеристики його взаємозв'язку з навколишнім середовищем: функціональні властивості (зміст системи); морфологію (складові частини системи і зв'язки між ними) й інформаційні властивості (оцінку точності опису та невизначеності системи).

Тобто менеджер з логістики повинен, по-перше, описати систему логістичного менеджменту за трьома вищевизначеними характеристиками і вже потім, об'єднавши такі описи, починати її формування.

а) Функціональні властивості системи логістичного менеджменту. Це прояв певних властивостей (функцій) взаємодії системи логістичного менеджменту із зовнішнім середовищем.

Система логістичного менеджменту створюється для управління певними логістичними функціями / процесами, тобто вона складає функціональну систему підприємства як бізнес-системи.

У найбільш загальному підході функція розглядається з точки зору наслідків (позитивних, негативних – дисфункціональних, нейтральних – афункціональ- них), що викликані зміною одного параметру в інших параметрах об'єкта (поняття функціональності), або з точки зору взаємозв'язку окремих частин у рамках деякого цілого (поняття функціонування). Сукупність функцій дозволяє уявити досліджуваний об'єкт як ієрархічно організовану систему.

Функція задається системі логістичного менеджменту дослідником зовні і показує, яку роль вона має виконувати по відношенню до більш загальної системи управління підприємством (надсистеми), до якої вона включена як складова поряд з іншими системами (виробництва, маркетингу, фінансів і т. д.). Такі системи по відношенню до системи логістичного менеджменту розглядаються як зовнішнє середовище. Це визначається таким:

  • 1. Будь-яка зміна логістичної функції, що генерована зовнішнім середовищем, буде викликати зміну механізму логістичного управління. Це, у свою чергу, призведе до зміни структури системи логістичного управління зв'язків як у напряму її розвитку, так і регресу.
  • 2. З ускладненням логістичної функції у межах існуючої структури управління підприємством відбувається зміна такої функції. У майбутньому це може викликати виділення її нової частини, тобто розвиток (чи реорганізацію) системи логістичного менеджменту. Функція, визначаючи структуру, функціонування та розвиток системи, розглядається як її головний системоутворювальний фактор.

Успіх функціонування системи логістичного менеджменту визначається її підпорядкованістю таким принципам [34].

Принцип сумісності логістичних функцій. Усі елементи системи логістичного менеджменту повинні визначатися сукупністю головних (ключових) функцій, що забезпечує можливість взаємодії таких елементів. Таким чином, вести мову про цілісність системи логістичного менеджменту можна лише тоді, коли функції елементів системи відповідають умовам формування та розвитку системи у цілому.

Принцип лабільності[2] логістичних функцій. Підвищення стійкості та збереженості системи відбувається шляхом укладення її структури. Системи логістичного менеджменту, які мають велику кількість елементів та взаємозв'язків, характеризуються значним різноманіттям функцій, а відповідно великими можливостями щодо збереження своєї стійкості і розвитку.

Посилення стійкості системи логістичного менеджменту забезпечується не тільки ускладненням її структури, але і дублюванням функцій її елементів, що мають різну структуру. У такому випадку елементи повинні мати значно більшу кількість різноманітних функціональних властивостей.

Принцип нейтралізації дисфункції. Для забезпечення збереженості чи розвитку системи логістичного менеджменту у ній повинні розгортатися чи передбачатися механізми нейтралізації процесу порушення функції, де досягається підтримкою стійкого функціонування системи за рахунок якісних внутрішніх функціональних переходів, що, у свою чергу, забезпечує такій системі динамічну стійкість і стабільність.

Принцип зосередження логістичних функцій. Існує ієрархія функцій елементів системи логістичного менеджменту. Тобто функції елементів нижчого рівня мають бути підпорядковані функціям елементів вищого рівня.

б) Морфологія[3] системи логістичного менеджменту. Це виявлення складових частин системи та зв'язків між ними.

Суттєвим фактором у представлені системи логістичного менеджменту є навколишнє середовище. Теоретично – це все, що залишається поза межами системи. Практично доводиться обмежуватися безпосереднім (реальним) середовищем, яке складається із систем, що включають хоча б однин елемент, "Вихід" який у той же час є "Входом" для деякого елемента системи, або ж навпаки.

Морфологічний опис системи логістичного менеджменту представляють схемою (графом) чи операцією над множиною. При цьому проводять декомпозицію системи S. Бінарне відношення між розділеними елементами (функціональними підсистемами) представляють таким чином [38]:

S = S1 U S2, (3.1)

де S1, S2 – відповідно перша і друга функціональна підсистеми.

У свою чергу кожну таку підсистему можна розділити на наступні підсистеми. Так підсистеми S1 і S2 можна представити таким чином:

(3.2)

де- функціональні підсистеми відповідно першої і другої

функціональної логістичної підсистеми.

Тоді система логістичного менеджменту у розгорнутому вигляді при визначеному рівні розділу буде представлена таким чином:

(3.3)

На попередній стадії впровадження системи логістичного менеджменту її розділ як правило доводять до трьох рівнів, доходячи до підсистем, функцій та операцій. Такого опису буває достатньо для прийняття принципового рішення щодо об'єкта проектування.

в) Інформаційні властивості системи логістичного менеджменту. Це оцінка точності, рівня невизначеності та керованості системи.

Такий опис виходить з вивчення системи логістичного менеджменту як інформаційного процесу і становить одне із найбільш цікавих і важливих у теоретичному і практичному відношенні завдань дослідження логістики.

Сутність інформаційного опису системи логістичного менеджменту визначається такими вихідними положеннями:

  • 1. Розвиток будь-якої системи логістичного менеджменту визначається постійним вдосконаленням комплексу логістичних знань з метою їх використання у сфері матеріальної (виробничо-технологічної) діяльності. Інакше кажучи, система логістичного менеджменту може бути представлена як потік унікальної інформації наукового, технічного та іншого характеру. Такий потік має послідовний та колективний характер: будь-яка наукова робота базується на певній множині раніше висловлених ідей. Нові наукові роботи у сфері логістики з'являються у результаті подальшого розвитку та переосмислення раніше виконаних робіт. За відсутності обмежувальних факторів швидкість зростання публікацій, як носіїв наукової інформації, повинна визначатися досягнутим рівнем розвитку науки.
  • 2. Кожна серйозна наукова концепція повинна викликати деяку кількість нових наукових робіт, які її розвивають чи спростовують [40]. Отже система логістичного менеджменту може бути описана експоненціальною залежністю:

(3.4)

де у – обсяг логістичної інформації (наприклад, кількість публікацій з питань логістичного управління промисловим підприємством);

k – константа, яка характеризує (в середньому) відгук на появу такої інформації;

t – час, за який досліджується механізм росту обсягу такої інформації.

На підставі рівняння (3.4) визначаємо, що швидкість зростання обсягу логістичної інформації пропорційна досягнутому рівню, або відносна кількість зростання залишається постійною величиною.

При вирішенні рівняння (3.4) отримуємо рівняння експонента (рис. 3.2, крива а):

' (3.5)

3. Система логістичного менеджменту формується й розвивається на множині запропонованих наукових ідей, поданих у вигляді певних інформаційних потоків, які можуть бути як правильними, так і помилковими, не завжди зрозумілими для менеджерів [66].

Графічна Інтерпретація Інформаційного опису системи логістичного менеджменту

Рис. 3.2. Графічна Інтерпретація Інформаційного опису системи логістичного менеджменту

Це призводить до виникнення ситуації стримування проходження таких потоків: частина наукових результатів ("інформаційний шум") за певних причин не сприймається проектантами логістичних процесів, наприклад, через сумнівність чи неповноту представлених результатів.

За таких умов виникає ефект стримування інформаційного потоку, першопричиною якого стає дія низки інформаційних трансформаторів. їх основне призначення – перетворення наукових інформаційних потоків на технічні, що безпосередньо формують знання й досвід підприємства у сфері логістичної діяльності Тому ефективність системи логістичного менеджменту значною мірою визначається рівнем формування та трансформування наукових інформаційних потоків (вищі навчальні заклади, інститути перепідготовки фахівців, інформаційні центри інше) у прикладні інформаційні потоки логістичного спрямування.

4. Механізм зростання обсягу логістичного іїіформації, заданий рівнянням (3.5) не може зберії'атися скільки завгодно довго. Поступово починають визначатися стримувальні фактори, у результаті чого відбувається порушення експоненціальної залежності проходження інформаційного потоку. У таких умовах формується новий механізм зростання обсягу логістичної інформації, який описується диференціальним рівнянням:

(3.6)

Таке зростання обмежене, оскільки Ь є максимальним значенням величини у. Відносна швидкість зростання обсягу іїіформації складає:

(3.7)

Вона вже не є постійною – вона стає лінійною функцією у. Чим вище стає досягнутий рівень досліджуваного показника, тим нижче виявляється швидкість зростання обсягу логістичної інформації. Рішення диференціального рівняння (3.7) має вид (рис, 3.2, крива б):

(3.8)

При такому підході система логістичного менеджменту може розглядатися як складна самоорганізуюча система, стан якої визначається інформаційними потоками (потоками знань). Рівень розвитку такої системи буде оцінюватися швидкістю розвитку таких потоків. Якщо відсутні обмежувальні фактори (ідеальний випадок), то інформаційна модель системи логістичного менеджменту описується законом експоненціального зростання потоків інформації. Така залежність зберігається тільки до моменту, коли відчутно не зміняться зовнішні умови, у яких розвивається система. Ці зміни призводять до порушення експоненціального зростання інформаційного потоку. У такому разі можлива поява точки перетину – переходу у логістичну залежність.

Зважаючи на вищенаведене, ефективність впровадження на підприємстві теоретичних здобутків у будь-якій сфері логістики у значній мірі визначається такими показниками організації інформаційного потоку, як динаміка зростання відповідних наукових публікацій, початком і результативністю його трансформації та практичного втілення теоретичних напрацювань. Трансформований науковий інформаційний потік сприймається вже таким, що безпосередньо формує практичний досвід. Іншим результатом інформаційного опису логістичної системи є те, що розвиток логістики як певного інформаційного потоку не має меж. Існують періоди прискореного зростання темпів логістичних досліджень та їх уповільнення, тобто чергуються періоди розвитку та функціонування логістичної системи. Відомо [59]; що тривалість періодів уповільнених темпів у розвитку науки збільшується у два рази при переході від одного періоду до наступного. У свою чергу, періоди прискорених темпів скорочуються у два рази при переході до наступного періоду.

Підтвердженням наведених закономірностей є узагальнені результати аналізу формування та розвитку на пострадянському просторі наукових інформаційних потоків у сфері логістики за останні тридцять років, які отримані на основі систематизації досяжних в Україні даних про публікації з питань теорії та практики логістики.

  • 1. У більш загальному підході можна вважати, що залежності появи в Україні кількості публікацій з проблем логістики у визначеному часовому періоді апроксимуються експонентами. Це дозволяє прийняти підпорядкованість темпів розвитку логістики на пострадянському просторі загальному закону розвитку науки за інформаційною моделлю.
  • 2. Порушення експоненціального ходу кривих спостерігається лише на інтервалі 1991 – 1994 рр., коли країни пострадянського простору були охоплені загальною економічною кризою, що неминуче позначилося і на активності роботи науковців.
  • 3. У середньому щорічно логістичні дослідження промислового спрямування складають 40 – 60 % від загальної кількості публікацій. При цьому рівень актуальності проблеми дослідження логістики підприємства в публікаціях відповідає загальновизначеному рівню – подвоєння сукупної кількості публікацій у середньому становить 2 – 2,5 разів.

Поряд з цим аналіз сучасного стану використання державними органами інструментів впливу на формування та розвиток логістичної системи на макро- і мікрорівні свідчить про їх недосконалість. Цілі і завдання держави щодо створення системних умов для чіткої взаємодії вітчизняного ринку товарів і логіс- тичних бізнес-процесів тільки починають визначатися. Тому всі аспекти вітчизняного логістичного менеджменту на макрорівні мають більш модельний, ніж організаційно-технологічний характер. На даний час прояви логістичного підходу в удосконаленні діяльності промислових галузей економіки країни відбивають, насамперед, об'єктивно обумовлені загальні тенденції еволюції виробничо- економічних процесів у динамічному ринковому середовищі.

Отже різноманіття трактувань поняття логістики, їх досить широкий зміст, що у тій чи іншій мірі включає функції і завдання логістичного менеджменту, свідчить про незавершеність формування її концепції та важливість подальшого дослідження цієї сфери діяльності. Використання логістики має бути забезпечено чітким і однозначним викладенням теоретичних положень, які, з одного боку, будуть знаходитися у руслі системного підходу, а з іншого – надання йому своєї специфічної особливості й універсальності [59]. Вважається, що на сучасному етапі існує можливість розширення спектра логічних схем, які дозволяють досліджувати проблеми розвитку логістичного менеджменту.

З позицій загальної теорії систем уявлення про процес проектування системи логістичного менеджменту слід розглядати з позицій визначення функцій, властивих усім системам: прийняття рішення, формулювання проблеми, кількісні визначення, оцінка, оптимізація, субоптимізація, ієрархічна організація, управління, планування та регулювання [40; 59].

"Прийняття рішення" – це термін, який вживається у випадках для позначення дії. Він визначається вибором одного варіанта з декількох можливих. Прийняття рішення розглядається як інтерактивна процедура, кожен цикл якої включає декілька послідовних кроків.

Фаза "Формування стратегії проектування системи логістичного менеджменту":

■ досягається угода про те, як визначити завдання, що потребує розв'язання;

■ визначається світогляд проектувальника системи логістичного менеджменту (вихідні передумови, передбачення, система цінностей та пізнавальна спрямованість);

■ досягається угода про основні методи, що будуть використовуватися для інтерпретації реальних фактів;

■ досягається угода про те, яких результатів очікують самі проектувальники системи логістичного менеджменту;

■ починається пошук та розробка варіантів.

Фаза "Оцінка проекту системи логістичного менеджменту": • ідентифікація результатів та наслідків, що властиві кожному з варіантів;

■ угода про те, що обрані властивості і критерії для оцінки результатів відповідають встановленим цілям;

■ вибір моделей вимірювання та рішень, які будуть використовуватися для оцінки й порівняння варіантів;

■ угода про метод вибору конкретного варіанта.

Фаза "Реалізація проекту системи логістичного менеджменту":

■ оптимізація – визначення найкращого рішення;

■ субоптимізація – спроба оптимізації з роз'ясненням того, чому найкраще рішення не може бути отримано;

■ складність, яка пов'язана з тим фактом, що для розв'язання завдання необхідно бути проведено спрощення реальності, але вимога адекватності вирішення реальної ситуації визначається "достатньою складністю" рішення;

■ конфлікти, їх розумне урегулювання, управління ними;

■ критична оцінка результатів, що отримані від упровадження проекту системи логістичного менеджменту (результати можуть викликати у проектувальників оптимізм чи песимізм щодо можливості досягнення цілей та виправдання очікувань вищого керівництва);

■ повернення до початку циклу незалежно від успіху чи невдачі щодо отримання очікуваних результатів.

При розгляді процесу реалізації проекту системи логістичного менеджменту особлива увага приділяється процесам передачі інформації за кожним зв'язком. Так званий процес дифузії пов'язаний з первісною передачею нововведень від проектувальника до користувача, потім передаються технології, що базуються на таких інноваціях. На передачу технології проектування системи логістичного менеджменту впливають формальні та неформальні фактори. Така процедура відома як модель інформаційної пов'язаності (Information LinkerModelILM). Вона подана на рис. 3.3 [38].

Формальні фактори:

документування – це процедура визначення формату, структури та мовних засобів опису повідомлень про інновації проектування системи логістичного менеджменту;

розподіл – процедура визначення фізичних каналів розподілу інформації щодо проектування системи логістичного менеджменту;

організація – процедура визначення природи ділової активності, ресурсів, відносин, тенденцій, які призводять до успіху чи невдачі процесу передачі інноваційних технологій проектування системи логістичного менеджменту.

Неформальні фактори- це зв'язки та контакти між персоналом підприємства, персональні думки та індивідуальні сприйняття джерела знань логістики, думка про інші проекти проектування системи логістичного менеджменту.

Загальна структура моделі інформаційної пов'язаності щодо проектування система логістичного менеджменту

Рис. 3.3. Загальна структура моделі інформаційної пов'язаності щодо проектування система логістичного менеджменту

Цінність такої моделі та порівняння різних проектів системи логістичного менеджменту визначається за допомогою економічних факторів. Це пояснюється легкістю обчислення та їх простотою для розуміння.

Стан системи логістичного менеджменту управління та його властивості характеризуються значеннями параметрів її складових елементів і їх взаємовідносинами. На всіх етапах проектування системи логістичного менеджменту необхідно знаходити такі зв'язки, визначати ступінь їх пізнання, складність вирішення недостатньо відомих (а в окремих випадках зовсім невідомих) відносин та визначати їх вплив на параметри і характеристики ланцюга поставок вищого рівня у ієрархічній структурі управління підприємством. Оскільки процес проектування системи – це насамперед процес створення інноваційної умови, яка досить часто не має близького для себе прототипу, то співвідношення елементів системи логістичного менеджменту недостатньо відомі. Тому у процесі проектування при оцінці альтернативних варіантів логістичної системи (перший рівень системного розгляду) та при розробці її окремих елементів (підсистем) (наступні рівні розгляду) такі відносини повинні бути тим чи іншим методом прогнозовані.

Останнє означає, що ступінь достовірності відносин елементів проектованої системи логістичного менеджменту буде мати вірогідний характер. Саме таке уявлення сутності проектування системи логістичного менеджменту дозволяє для оцінки простоти чи складності варіантів системи використовувати величину ентропії системи.

Розглянемо зазначені види складності / простоти системи логістичного менеджменту на простих відношеннях, коли її структура Я становить сукупність бінарних відносин

З метою відпрацювання методологічного підходу до оцінки складності / простоти проектованої системи логістичного менеджменту представимо такі відносини одним видом властивостей. Виконаємо аналіз взаємовідносин між елементами системи за ступенем їх вивченості, наприклад, за такими ознаками: взаємозв'язок елементів може бути встановлено без проведення спеціальних робіт, для встановлення взаємозв'язку елементів необхідно провести експериментальні роботи.

Зазначені властивості відносин елементів системи при оцінці альтернативних ва- ріантів її проектування не можуть бути точно указані, але їх можна визначити у вірогідному вигляді, використовуючи метод експертних оцінок.

Представляючи міру структурної складності / простоти системи логістичного менеджменту аналогічно запису Н-теореми Больцмана (38), вона може бути визначена таким чином:

(3.9)

де - вірогідність наявності в системі н властивості відносин елементів, що її складають.

Представлений варіант розрахунку складності / простоти системи логістичного менеджменту може бути проілюстровано розглядом можливих альтернатив її проекту на першому рівні декомпозиції: постачальницькою та збутовою ланками системи.

Припустимо, що експертне опитування засвідчило такі значення вірогідностей 1-го відношення:

постачальницька підсистема (елементи підсистеми 1-1,1-2 і 1-3):

збутова підсистема (елементи підсистеми 2-1,2-2 і 2-3):

Тоді за форм. 3.10 отримаємо такі значення величини ентропії:

для постачальницької підсистеми:

для збутової підсистеми:

Отриманий результат вказує, що для конкретної системи логістичного менеджменту управління процесом постачання є більш складним, ніж управління процесом збуту продукції. Отже за певних умов необхідно також прийняти до уваги таке. Підсистема управління постачанням є достатньо складною у проектуванні, бо визначається необхідністю управління стратегічними взаємовідносинами з постачальниками. Поряд з таким, на підставі отриманих експертних оцінок може виникнути ситуація: за необхідності проведення всебічних й поглиблених маркетингових досліджень ринків збуту готової продукції, збутова підсистема стає ще більш складною, ніж підсистема управління постачанням. Тобто, такий метод оцінки складності системи лоті стичного менеджменту не дає її абсолютного значення, а є лише відносною мірою оцінки альтернативних варіантів, за якою виконується їх ранжування за критерієм "складність – простота системи".

  • [1] Методологія (метод від грецьк. methodos – шлях дослідження, теорія, вчення, спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання, сукупність прийомів чи операцій практичного чи теоретичного пізнання дійсності; і... логія; грецьк., lygos – слово, вчення, частина складних слів, що означає наука, знання, вчення) – вчення про структуру, логічність організації, методи і засоби діяльності.
  • [2] Лабільність (лат. labilis змінний, нестійкий, рухомий) – функціональна рухомість, нестійкість чого-небудь.
  • [3] Морфологія (від грець, morpho – форма і ...логія) – взагалі вчення про форму, структуру, будову чого-небудь.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >