< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЗАКОНИ І ЗАКОНОМІРНОСТІ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Конкретна сукупність об'єктивних законів[1] та закономірностей[2] функціонування й розвитку потокових процесів у різноманітності їх зв'язків, залежностей та опосередкувань розуміється як предмет науки.

Економічні закони (закони розвитку суспільства), як і закони природи, об'єктивні, діють незалежно від волі і свідомості людей. Виникає питання, чи можуть такі закони, які пізнані людиною, бути використані у логістичній діяльності суб'єктів ринкових відносин? Відповідь є однозначною: розвиток оптимізаційних властивостей логістики, комплексне залучення до сфери її управління етапів, структур і елементів виробничо-господарських відносин можливий лише за умови наукового пізнання економічних законів та свідомої реалізації їх вимог на всіх етапах життєвого циклу логістичних систем. Це потребує реалізації фундаментальної процедури логістичного дослідження – наукового методу, використання якого базується на системній орієнтації – відображенні взаємозв'язків і взаємозалежностей логістичних процесів і явищ [34; 48; 49].

Знання законів, закономірностей та принципів управління є теоретичною основою успішного логістичного менеджменту підприємства. Таке знання допомагає його управлінському апарату виявити та реалізувати прогресивні напрацювавші теорії і позитивний досвід практики логістичного управління з метою формування і розвитку нових ринково визначених відносин на основі інтеграції і оптимальної адаптації своїх можливостей до динамічно змінюваних умов зовнішнього середовища.

Економічні закони – це найбільш суттєві, стійкі, постійно повторювані об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності в економічних явищах і процесах. Це закони розвитку відносин виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Прогресивний розвиток кожної системи підпорядковується певним законам та закономірностям, які вказують на стійкі якісні та кількісні причинно-наслідкові зв'язки та відносини, а також на зміни у часі таких зв'язків і відносин.

Першою галуззю науки, де дослідники намагалися визначити та описати закономірності, стало природознавство. Було помічено, наприклад, щодо зростання популяцій відбувається нерівномірно: спочатку повільно, потім інтенсивно з повільним уповільненням, наближаючись до деякої межі. Встановлено, що зростання і популяцій, як і інші процеси розвитку, йде за 5-подібною (логістичною) кривою [38; 40; 58]. Такий закон у 1845 р. був відкритий Р. Перле, американським біологом і демографом. Крива Перле симетрична відносно точки перегину та має вигляд:

(3.10)

де - константи; t – час.

Для більш точної апроксимації реальних процесів англійським статистиком і мате матиком Б. Гомперцем була запропонована крива, що є асиметричною відносно точки перегину (дивись підрозділ 3.1):

(3.11)

де - константи;

Диференціальне рівняння логістичної кривої добре описує процес розвитку систе ми протягом порівняно невеликих відрізків часу. Якщо перейти до вивчення розвитку системи за тривалі інтервали необхідно записувати такий процес сумою експонент:

(3.12)

Де N – число компонент;

- зміщення початку відліку.

Як свідчать дослідження, закономірності розвитку різних систем можуть описуватися різними математичними залежностями: лінійними , ступеневими , напівлогарифмічними (bgy = а + bt), експоненціальними і ін.

Сьогодні відомо більше 130 способів опису закономірностей розвитку різних систем.

Для розвитку реальних систем характерний багатостадійний процес. Статистичні дані зміни тих чи інших параметрів великих систем відображають результати одночасного впливу факторів, які обумовлені об'єктивними законами. Враховуючи одиночний вплив позитивних (прогресивних) та негативних (регресивних) факторів на процес розвитку систем, графічне зображення багатостадійності такого розвитку може бути представлене сімейством однакових 5-подібних кривих (А, В, С і ін.) (рис. 3.8).

На дільниці 1 відбувається повільний розвиток системи (її "дитинство"); дільниця 2 відповідає масовому використанню, її удосконаленню ("змужнілість", "зрілість"); на дільниці 3 темп розвитку системи спадає (її "старість"), тобто система А вичерпує себе. Далі система А або деградує, змінюючись принципово новою системою В, або ж тривалий час зберігає досягнуті показники (дільниця 4). Для розвитку нової системи в характерна таж стадійність, їїй на зміну приходить більш досконала система С і т. д.

Особливості розвитку складних систем полягають у тому, що кожна підсистема, яка входить у систему, також проходить всі три етапи розвитку. Тому 5-подібні криві для складної системи є інтегральними, що складаються із сукупності 5-подібних кривих усіх її підсистем. При цьому найбільш "слабка" підсистема, ресурси якої вичерпуються першими, як правило, гальмують розвиток всієї системи. Тому подальший розвиток всієї системи можливий лише після їїзаміни.

Вищевикладене підтверджують спільність закономірностей розвитку різних видів систем, у тому числі і логістичних систем, що може слугувати науково обгрунтованою методикою для дослідження процесів розвитку конкретних логістичних систем.

Далі представлені загальні закони управління у площині визначення теоретичної основи логістичного менеджменту та закономірності, що виходять із загальної групи таких законів.

  • 1. Закон спеціалізації управління. Визначається своєю вузькою спрямованістю і потребує глибоких предметних знань у конкретних сферах застосування логістичного менеджменту. Сутність такого закону визначається тим, що логістичне управління на промисловому підприємстві, як правило, здійснюється значною кількістю працівників, які "спеціалізуються" на управлінні певними логістичними функціями чи операціями. Тобто розподіл діяльності логістичного управлінського персоналу набуває характеру спеціалізації.
  • 2. Закон інтеграції управління. Відображає єдність виробництва і логістики. Тобто, з одного боку, це підприємство як логістична система (об'єднання різних структурних підрозділів, діяльність яких спрямована на досягнення загальної мети: задоволення потреб і вимог споживача при оптимізації сукупних витрат на таку діяльність), а з іншого боку – це комплекс вузькоспеціалізованих управлінських рішень у сфері виробництва, які спрямовані на досягнення тієї ж мети. Тобто логістичне управління не можливе без об'єднання, координації діяльності більшості персоналу підприємства щодо забезпечення інтеграції та адаптації внутрішніх і зовнішніх потокових процесів і відповідних структурних елементів, що формують і трансформують матеріальні, інформаційні, фінансові й інші узгодженій ними потоки.

Графічне зображення багатостадійності розвитку складних систем

Рис. 3.1. Графічне зображення багатостадійності розвитку складних систем

  • 3. Закон економії часу управління. Розглядає позитивний вплив скорочення часу прийняття управлінського рішення (порівняно з конкурентами) на кінцеві результати логістичної діяльності підприємства. У сучасних умовах ринковий успіх підприємства визначається його спроможністю прискорити терміни розробки матеріальної продукції, точно витримувати графік її поставки з ефективним сервісним забезпеченням на всіх етапах споживчого використання.
  • 4. Закон оптимального (необхідного) поєднання централізації та децентралізації управління. Передбачає, що, з одного боку, має бути централізоване, сконцентроване логістичне управління (управління по вертикалі), з іншого боку – необхідність передачі окремих функцій логістичного управління на більш нижчі рівні за ієрархією (управління за горизонталлю).
  • 5. Закон демократизації управління. Відображає взаємовідносини між персоналом у виробничому колективі, співвідношення влади і підлеглості. Такий закон визначає умову функціонування логістичної системи підприємства, коли прийняті керівником управлінські рішення викликають позитивну реакцію у його: підлеглих і мотивують участь усього персоналу до включення в управління внутрішніми і зовнішніми потоковими процесами.

Тільки при повному врахуванні дії таких об'єктивних законів господарського управління підприємство може отримати успіх у досягненні цілей та завдань логістичного управління. І навпаки. Невдачі підприємства, в тому числі його логістичного менеджменту, – це робота всупереч "вимогам" певних законів, які властиві процесам управління в динамічних економіко-соціальних системах будь-якої складності.

Закони управління знаходять відображення у закономірностях створення, функціонування і розвитку логістичних систем. Знання таких закономірностей – це шлях до правильної оцінки логістичних управлінських явищ і процесів, прогнозування їх розвитку чи регресу.

  • [1] Закон – це необхідні, суттєві, стійкі, повторювані відносини між явищами у природі і суспільстві. Закони мають об'єктивний характер, існують незалежно від свідомості людей.
  • [2] Закономірність – часто спостережена, типова властивість (зв'язок чи залежність), яка характерна об'єктам і процесам, встановлена дослідом. Під закономірністю як правило розуміють більш "звужений" закон, який, на відміну від закону, не поширюється на всі без винятку сфери визначення.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >