< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методологічний підхід до формування принципів логістичного менеджменту

Розгляд принципів логістичного менеджменту у першу чергу потребує уявлення про:

■ зовнішнє середовище підприємства (умови функціонування підприємства, структуру ринку, споживачів, постачальників та конкурентів, технології);

■ специфічні цілі та завдання підприємства у сфері логістичної діяльності, його ролі в економіці та суспільстві (тобто місії підприємства, яка визначає розуміння того, що воно буде вважати вищими результатами своєї діяльності);

■ "ключові компетенції", тобто про основу потенціалу підприємства як його головного ресурсу, який потрібен для здійснення його місії [13].

Ці три види уявлень зобов'язані відповідати одне одному, бути відомими та зрозумілими всім працівникам підприємства для того, щоб згодом принципи логістичного менеджменту перетворилися у відповідну "логістичну культуру". Оскільки принципи логістичного менеджменту мають характер гіпотез, якими оперують стосовно постійно змінюваних об'єктів дослідження, вони повинні постійно перевірятися та підтверджуватися практикою.

Логістичний менеджмент базується на таких основних принципах загального характеру.

  • 1. Принцип системності. Формування потокового процесу, виділення об'єктів, що переміщуються та трансформуються, як окрема керована підсистема та використання по відношенню до неї системного підходу. Зв'язок витрат на окремі логістичні операції і функції, що пов'язані з поставками та перевезеннями товарів зі стратегічним планом підприємства. Досягнення взаємодії логістичного менеджменту з іншими елементами менеджменту підприємства (маркетинг, виробництво, фінанси, планування тощо) як єдиного потокового процесу у логістичному ланцюгу.
  • 2. Принцип комплексності. Формування всіх видів забезпечення (розвитку логістичної інфраструктури) для здійснення потокових процесів у конкретних умовах функціонування підприємства. Координація дій прямих та опосередкованих учасників потокових процесів. Здійснення централізованого контролю виконання завдань, що стоять перед логістичними підрозділами підприємства. Прагнення до тісного співробітництва із зовнішніми партнерами логістичного ланцюга та встановлення міцних зв'язків між різними підрозділами підприємства у межах їх внутрішньої діяльності. Узгоджене й зважене співвідношення довгострокових і короткотермінових аспектів взаємодії всіх учасників логістич- них ланцюгів.
  • 3. Принцип науковості. Об'єктивність знань та наукових положень логістичного менеджменту. Посилення розрахункового начала, обґрунтованість рішень, що приймаються на всіх стадіях управління потоковими процесами – від планування до системного аналізу. Виконання розрахунків всіх параметрів траєкторій руху потокового процесу. Визнання за кваліфікованими управлінськими кадрами статусу пріоритетного ресурсу.
  • 4. Принцип конкретності. Чітке визначення конкретного результату логістичного менеджменту як мети виконання потокового процесу відповідно до технічних, економічних і інших вимог. Здійснення виконання потокового процесу з найбільш оптимальними витратами всіх видів ресурсів.
  • 5. Принцип конструктивності. Диспетчеризація потокового процесу, безперервне відслідковування віх переміщень та трансформації об'єктів потокового процесу та оперативне коригування його параметричних характеристик. Ретельне виявлення деталей всіх операцій, що пов'язані з транспортуванням, складуванням матеріальних ресурсів.
  • 6. Принцип надійності. Забезпечення безвідмовності та безпеки руху об'єктів потокового процесу. Резервування інженерних комунікацій та технічних засобів для просування й трансформації об'єктів потокового процесу.
  • 7. Принцип варіантності. Можливість адекватного реагування підприємства на коливання споживчого попиту. Цілеспрямоване створення резервних логістичних потужностей, завантаження яких здійснюється відповідно до попередньо розроблених резервних планів підприємства.
  • 8. Принцип гнучкості. Убудованість у логі стичну систему механізмів, які дають можливість прогнозувати тенденції зміни стану зовнішнього середовища та відпрацьовувати адекватні їм дії.
  • 9. Принцип інтегрованості. Очікувані якості характерні лише системі логістичного менеджменту у цілому, але не властиві жодному з її елементів окремої Наявність інтегрованих якостей свідчить, що властивості такої системи хоча й залежать від властивостей її елементів, але не визначаються ними повністю Система логістичного менеджменту не зводиться до простої сукупності певних системних елементів. Розподіл її на окремі складові та дослідження кожної з них окремо не дає можливості оцінити властивості системи у цілому. З іншого боку, система логістичного менеджменту є ефективною тоді, коли вона допомагає всім її складовим (постачання, виробництво, збут, споживання) зробити свій внесок у досягнення спільної мети – отримання стійких конкурентних переваг шляхом задоволення потреб споживача з найбільш оптимальними витратами на таку діяльність.
  • 10. Принцип цілісності. Сприяння доведенню управлінських впливів до всіх структурних складових системи логістичного менеджменту, формуванню й розвитку між ними співробітництва в інформаційному середовищі з метою досягнення цілей логістичного менеджменту. Передбачається оцінка системи як єдиного цілого, що складається із взаємодіючих, інколи різноякісних і різнорідних, але єдиних за орієнтацією на кінцеві результати елементів логісгичної системи.
  • 11. Принцип превентивності. У логістичному менеджменті допускається тільки концепція превентивного управління, що спрямовується на попередження виникнення відхилень параметричних показників потокового процесу, диспропорцій та ситуацій дефіциту, на відміну від концепції девіантності (відхилень у нормальному розвитку чого-небудь), яка спрямована лише на їх усунення за фактів виникнення.
  • 12. Принцип ефективності. Здатність системи логістичного менеджменту при встановленому рівні розвитку ринкових відносин, виробничих технологій, при конкретних суб'єктах такої системи досягати принципово можливого мінімуму логістичних витрат.

Поряд з цим для сучасного підприємства значимою є сукупність компетентно-орієнтованих принципів логістичного менеджменту, вимоги до яких визначаються такими базовими положеннями.

  • 1. Логістичний менеджмент підприємства виходить з встановлених цілей його власного організаційно-економічного, технічного та технологічного розвитку. Важливим у встановленні шляхів їх реалізації є врахування діючих на підприємстві систем маркетингу та логістики, спроможності його вищого керівництва зорієнтувати управління контрольованими факторами та адекватно реагувати на впливи неконтрольованих факторів на діяльність підприємства.
  • 2. Система цілей логістичного менеджменту підприємства зумовлює коло- оберт усіх процесів його функціонування з отриманням нових імпульсів прогресивного розвитку власної діяльності і діяльності зовнішніх обслуговуючих і обслуговуваних систем і підсистем, орієнтуючись на споживчий ринок.
  • 3. Логістичний менеджмент у своєму зовнішньому прояві виступає як відповідний інструмент адаптації управління потоковими процесами до змінюваних ринкових умов. Використання принципів логістичного управління відкриває перед підприємством нові можливості, які дозволяють найбільш ефективно реалізувати визначені цілі та завдання. Такі принципи мають розглядатися з позицій встановлення певних універсальних правил, яких повинні дотримуватися персонал і керівництво підприємства при його функціонуванні у динамічно змінюваному зовнішньому середовищі.

А отже виникає запитання, у чому полягають приховані резерви того чи іншого виду діяльності підприємства, які можуть бути приведені у дію завдяки його ефективному логістичному менеджменту.

Відповідь на таке питання лежить у площині дослідження здатності органів управління підприємства найбільш ефективно сформувати, скомбінувати та розподілити внутрішні і зовнішні потокові процеси, відповідні його елементи та ресурси краще (тобто якісніше, оригінальніше та швидше), ніж конкурентами, на основі концепції логістики.

Перед підприємством завжди має стояти завдання вибору з усього різноманіття існуючих можливостей саме таку, яка за існуючих реалій (ресурси, витрати, рівень довіри споживача, надійність постачальника тощо) здатна максимально оптимізувати його виробничо-господарську діяльність на конкурентному ринку. Запорукою успішного вирішення такої проблеми у конкретній ринковій ситуації є наявність на підприємстві ключової компетенції – здатності підприємства сформувати і утримати у певних часових перспективах конкурентні переваги при створенні споживчої цінності продуктової пропозиції.

Принцип ключової компетентності виражає таку важливу властивість підприємства, як здатність визначити та реалізувати свої можливості з надання споживачам продукту (матеріальної продукції чи послуги), певних переваг і вигод, які перевершують можливості конкурентів. За таким принципом будь-яке підприємство (чи група підприємств) розглядається як цілісна логістична система, що еволюціонує (тобто системно розвивається) на основі взаємодії внутрішніх і зовнішніх ключових компетенцій.

Тобто повинен встановлюватися баланс між двома еволюційними правилами [17]. З одного боку, підприємство у певній мірі може бути автономним і визначатися різними комбінаціями ключових компетенцій логістики (правило ідентичності). З іншого боку, висока динамічність логістичних процесів передбачає розвиток процесів адаптації, тобто пристосованості підприємства до зовнішнього середовища;(правімо адаптивності). У такому випадку структура та існуючі форми логістичного управління на підприємствах мають трансформуватися й адаптуватися до постійно змінюваного зовнішнього середовища.

У розвитку принципу ключової компетентності визначився перехід від традиційних достатньо "жорстких" і вертикально ієрархічно інтегрованих логістичних систем, що базуються на системі забезпечення постійного перерозподілу фінансових, матеріальних і інформаційних ресурсів на підприємстві (ERP- система), до мережного (розподіленого) інтегрованого логістичного середовища (SCM-система). Такий підхід визначає перспективу формування мережних "розширених підприємств" (extended Enterprise). Підприємства формуються та функціонують у єдиному організаційно-технологічному та інформаційному середовищі за рахунок об'єднання ресурсів різних підприємств у певному часовому проміжку. За так досягається високопродуктивне ув'язування ключових компетенцій за рахунок залучення до реалізації цілей і завдань логістичного управління потоковими процесами кращих елементів мереж. Розширені можливості логістичних мереж та їх нові якості дозволяють поєднувати і більш ефективно використовувати обмежені ресурси, які використовуються для досягнення ключових компетенцій.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >