< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЛОГІСТИЧНА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Структура логістичної стратегії, аналіз її складових

Формування логістичної стратегії передбачає системний підхід, зваженість у прийнятті тих чи інших стратегічних рішень. Вихідною точкою є попередній всебічний аналіз загальної стратегії підприємства та визначення у ній місця ло- гістичної стратегії. Такий аналіз визначає етапи формування логістичної стратегії: визначення логістичної місії; формулювання стратегічних цілей та завдань', аналіз середовища логістики підприємства з проведенням логістичного аудиту; прийняття стратегічнихлогістичнихрішень (рис. 4.2) [67].

Загальний стратегічний менеджмент

Основне завдання, яке переслідує підприємство щодо формування своєї логістичної діяльності на ринку, – це забезпечення стійких конкурентних переваг, що характеризуються трьома основними критеріями: наявність ключових факторів успіху; значимість переваг підприємства порівняно з конкурентами; можливість підтримувати такі переваги упродовж тривалого часу.

При встановленні як основних, так і потенційних конкурентних переваг підприємства, їх реалізація пов'язана з вибором варіанта стратегії по відношенню до продукції, послуг та ринку, на якому таке підприємство діє.

Відмінною рисою більшості визначень поняття "стратегії" як економічної категорії є виділення її як засобу розв'язання проблем чи розв'язання суперечностей, що виникають у виробничо-логістичній діяльності підприємства. Тобто, у загальному підході стратегія складає інструмент розв'язання суперечностей

у розвитку підприємства в умовах загроз його зовнішнього середовища підприємства, впливові загрозоутворюючих факторів на основі обмежених ресурсів [53].

Структура логістичної стратегії підприємства

Рис. 4.2. Структура логістичної стратегії підприємства

Стратегічний менеджмент визначається як комплекс не тільки стратегічних управлінських рішень, який визначає довгостроковий розвиток підприємства, але і конкретних дій, що забезпечують швидке реагування на зміну зовнішньої кон'юнктури. Це призводить до необхідності стратегічного маневру, перегляду цілей підприємницької діяльності підприємства та коригування загального напрямку його розвитку.

Стратегія – це спосіб реалізації підприємством своїх інтересів, який визначає його поведінку у просторі параметрів, що характеризують суперечності, які породжені взаємодією підприємства і ринкового середовища, а також взаємодією внутрішніх компонентів підприємства, що знаходяться на різних стадіях свого життєвого циклу. Стратегія встановлює орієнтири і набори правил, які звужують варіанти вибору поведінки з розв'язання суперечностей у межах встановлених обмежень, а також відіграє роль засобу координації всіх ієрархічних рівнів підприємства, виступаючи, таким чином, як управлінський інструмент системи менеджменту.

Путятін Ю. О. Фінансові механізми стратегічного управління розвитком підприємства: монографія / Ю. О. Путятін, О. І. Пушкар, О. М. Тридід. – X.: Основа, 1999. – 488 с.

Система стратегічного менеджменту складається з двох підсистем:

■ підсистеми аналізу та вибору стратегічної позиції підприємства;

■ підсистеми оперативного управління у реальному масштабі часу [4]. Стратегічний менеджмент є дієвою орієнтованою системою, яка включає до розгляду процес реалізації стратегії, а також оцінку і контроль. При цьому реалізація стратегії розглядається як ключова частина стратегічного управління.

Прихід до розуміння та впровадження системи стратегічного управління у повній мірі пов'язується з розвитком управління підприємством на професіональному рівні Це потребує, насамперед, раціональних оцінок і детального аналізу діяльності підприємства на ринку.

При дослідженні логістичної стратегії необхідно взяти до уваги шість класичних елементів (напрямків) загальної стратегії підприємницької діяльності підприємства [1].

1. Товарний ринок, на якому буде конкурувати підприємство. Сфера його діяльності визначається таке;

■ продуктами (продукцією чи послугами), які підприємство планує запропонувати на ринкові чи від яких воно відмовиться;

■ ринками, які воно планує охопити чи від яких передбачає відмовитися;

■ конкурентами, з якими підприємство буде боротися і від конфліктів з якими воно намагається уникати;

■ рівнем вертикальної інтеграції.

2. Рівень інвестицій. Підприємство визначає підходи до інвестування у певні напрями діяльності відповідно до таких концептуальних підходів:

■ інвестиції у зростання (чи вхід на товарний ринок);

■ інвестиції у зміцнення (чи утримання) зайнятих позицій;

■ експлуатація ("доїння") певного напрямку діяльності шляхом мінімізації інвестицій;

■ повернення максимально можливого обсягу активів для ліквідації чи ди- вестиції (продажу) бізнесу.

  • 3. Функціональні стратегії, які необхідні для конкуренції на обраному товарному ринку. Конкретний спосіб конкуренції як правило характеризується однією чи декількома функціональними стратегіями: продуктовою (по продукції чи послугам) стратегією; комунікативною стратегією; ціновою стратегією; стратегією розподілу; виробничою стратегією; інформаційною стратегією; стратегією сегментування; глобальною стратегією; Іпіетеї.
  • 4. Стратегічні активи чи компетенції, які забезпечують стійкі конку- рентні переваги і на яких базується вся стратегія діяльності підприємства.

Стратегічні компетенції – це стратегічно значимі для підприємства певні напрями діяльності, у яких воно найбільш сильне.

Стратегічні активи – це певні ресурси, що перевершують за своїми параметрами аналогічні ресурси конкурентів.

Наступні два елементи стратегії характерні для багатопрофільних підприємств (стратегії корпоративного центру).

  • 5. Розподіл ресурсів між підприємствами. Розподілу підлягають сформовані всередині підприємства чи поза ним фінансові ресурси, а також приміщення, устаткування і персонал. Таке рішення може відіграти ключову роль у стратегії діяльності підприємства у цілому.
  • 6. Існування синергічних ефектів між видами діяльності підприємства: вилучення вигоди з комплементарності (взаємної відповідності елементів, що забезпечує їх взаємодію) та взаємної підтримки підприємств. Такий елемент актуальний для підприємств, у яких є диверсифіковані види діяльності, споріднені за своєю природою.

Узагальнення вищенаведених елементів стратегії можуть бути представлені такими основними складовими (рис. 4.3).

Основні складові стратегії підприємства

Рис. 4.3. Основні складові стратегії підприємства

У загальному плані при визначенні логістичної стратегії керуються двома основними стратегічними напрямками: стратегії зростання і стратегії консолідації (рис. 4.4) [55].

На підставі загальних завдань корпоративної місії [81], роль логістичної місії у процесі формування й розвитку підприємства визначається так:

  • 1. Логістична місія деталізує статус підприємства та орієнтує напрямки і орієнтири для визначення цілей і логістичної стратеги на різних організаційних рівнях. Визначені на її основі цілі й завдання логістичної стратегії є критерієм для подальшого прийняття управлінських рішень. За відсутності чітко сформульованої логістичної місії і визначених на її основі цілей і завдань логіс- тичного менеджменту підприємства у його керівництва не буде можливості вибору найкращої альтернативи функціонування на конкурентному ринку. Визначення логістичної місії починається з відповідей на запитання: хто є реальними (потенційними) споживачами проектованої (виробленої) продукції і її сервісного забезпечення; у який спосіб необхідно створити керовану ринком стратегію логіс- тичного ланцюга, на підставі якої цінність найбільш ефективним способом буде доставлятися покупцям і споживачам?
  • 2. Розуміння логістичної місії допомагає отримати ширші уявлення про стратегічні перспективи підприємницької діяльності підприємства. Воно дозволяє менеджерам побачити реалії своєї діяльності під кутом "масштабності огляду", без чого досягнення конкурентних переваг у довгостроковій перспективі неможливе.
  • 3. Логістична місія має велике значення для формування та розвитку внутрішніх і зовнішніх комунікацій. З одного боку, це забезпечує зрозумілість цілей логістичної реорганізації підприємства його працівниками, з іншого – бізнес- партнери підприємства (постачальники, посередники, споживачі) усвідомлюють переваги такої реорганізації у межах встановлення і підтримки стратегічно значимих взаємовідносин.

Логістична місія – це чітко й однозначно сформульована вищим керівництвом та доведена до свого персоналу бізнес-партнерів, кінцевих споживачів стратегічна (генеральна) мета логістичної діяльності, суть його існування з точки зору стратегічних інтересів суспільства.

Логістичну місію виражають у порівняно простій, зручній і зрозумілій оточенню формі. В основу логістичної місії покладено: цілі й завдання задоволення потреб і вимог споживачів; формулювання чіткої відповіді, у який спосіб підприємство буде добиватися споживчої цінності своїх товарів і послуг. При формулюванні логістичної місії беруть до уваги тип ринку, на якому діє підприємство, вид продукції, обмеження щодо обслуговування та витрат.

При описі логістичної місії можуть бути використані загальновідомі рекомендації. Однак за всіх інших умов при формулюванні логістичної місі необхідно дотримуватися правил:

Основні напрямки стратегій підприємства, орієнтованого на логістику

Рис. 4.4. Основні напрямки стратегій підприємства, орієнтованого на логістику

Логістична місія

Місія (бізнес-девіз підприємства) характеризує можливості підприємства сформувати та ефективно розвивати свою діяльність у напрямку задоволення потреб і вимог споживачів швидше і краще, ніж конкуренти, і отже, досягти конкурентних переваг у довгостроковій перспективі.

Логістична місія – це визначення довгострокових цілей логістичної діяльності підприємства, яких має бути досягнуто у рамках певних ринкових ситуацій.

Місія дає уявлення оточенню про дану організацію, про и філософію, імідж. Вона сприяє встановленню певного внутрішнього організаційного клімату, створює основу для формулювання конкретних цілей – загальних і специфічних, а також відпрацювання стратегії й політики.

Шегда А. В. Основы менеджмента: Учебное пособие / А. В. Шегда, – К.: Знання, КОО, 1998.-512 с.

■ не задавати цілей, які підприємство не здатне реалізувати;

■ досягати чіткості та конкретності у викладенні місії, що забезпечить у подальшому можливість визначити міру її реалізації;

■ визначити інструментарій, за допомогою якого можливо досягти найбільшої ефективності логістичного управління [11].

Існує два основні практичні підходи до формування логістичної місії:

1. Місія як спосіб чіткого визначення основних напрямків логістичної діяльності підприємства.

У місії повинно бути описано:

■ цільові ринки;

■ групи споживачів, які підприємство планує обслуговувати;

■ потреби споживачів, які підприємство повинне задовольнити;

■ основні товари і послуги, що пропонуються підприємством;

■ логістичні технології, завдяки якими можуть бути задоволені потреби реальних і потенційних споживачів, або ж виконані певні.функції;

■ конкурентні переваги підприємства.

2. Ершидська модель (автори Кембел і Товадей).

Опис логістичної місії виходить із суті підприємницької підприємства. Вона передбачає визначення:

а) Призначення логістичної діяльності підприємства:

■ для чого формується логістична система підприємства;

■ хто отримає від цього вигоди та переваги?

При цьому перераховуються вигоди і переваги всіх учасників управління потоковими процесами (споживачів, постачальників, підприємства, посередників).

б) Логістична стратегія.

Це комерційна логіка підприємства щодо формування й розвитку логістичної системи, яка передбачає її межі (базові ринки постачання, дистрибуції та кінцевого споживання), конкурентних переваг підприємства.

в) Норми підприємницької поведінки підприємства.

Правила, якими керується підприємство у своїй діяльності.

г) Система цінностей підприємства.

Декларування вищим керівництвом своїх намірів у довгостроковій перспективі, здійснення яких повинне постійно наближати підприємство до Повної реалізації місії.

Наявність чітко визначеної місії дозволяє підприємству вивіряти загальний напрямок своєї логістичної діяльності та встановлювати її пріоритети.

Д. Уотерс наводить приклад формулювання логістичної місії: "Наша місія у логістиці-зробити свій внесок у досягнення корпоративних цілей, доставляючи матеріали, що необхідні для виробництва, переміщаючи незавершене виробництво у межах компанії та доставляючи готову продукцію замовникам. Наша метанадавати гнучкі, надійні та ефективні щодо витрат послуги, що у повній мірі задовольняють наших споживачів як зовнішніх, так і внутрішніх"[73].

Б. Анікін відзначає, що логістична місія може формулюватися як "...досягнення в мінімальними витратами найбільшої частки сумарних поставок товарів споживачам у зручні для них терміни за дотримання необхідної партіонності та інтервалів відправлень" [30]. При цьому звертається увага на необхідність розгляду основної ідеї місії "досягнення кінцевого результату" в контексті реалізації основних принципів калькуляції логістичних витрат, які передбачають окремий аналіз витрат та прибутків за типами споживачів та за сегментам ринку чи каналам розподілу.

Таким чином, логістична місія як відображення певної філософії підприємницької діяльності підприємства має включати її основоположні принципи. Місія, що представлена загальними формулюваннями і положеннями, є публічним поясненням суті існування підприємства та його діяльності на ринку; формує уявлення про стратегію логістичного управління та власне що собою представляє підприємство ("Хто ми?", "Чого ми хочемо?"рЩо ми робимо?", "Для кого ми це робимо?").

У сучасних умовах формулювання логістичної місії все більше пов'язується з визначенням поняття "бізнес-культура підприємства" – декларування способу, у який персонал підприємства має виконувати свою роботу.

Бізнес-культура підприємства – це глибоке і складне явище, яке ґрунтується на спільних поглядах і переконаннях вищого керівництва і персоналу. Такі погляди і переконання досить часто є неусвідомленими і сприймаються як очевидне. Бізнес-культура в логістиці є продуктом групового досвіду, який виникає там, де існує певна єдність інтересів виробника, його бізнес-партнерів та кінцевих споживачів.

Бізнес-культуру логістичної діяльності будь-якого підприємства визначають: способи прийняття управлінських рішень, манера спілкування з бізнес- партнерами і кінцевими споживачами, надання їм необхідної інформації, розвиток мотивацій, методи вирішення конфліктних ситуацій.

За будь-яких умов, при формулюванні логістичної місії важливо отримати відповідь на запитання: у якій мірі існуюча на підприємстві бізнес-культурна ситуація є рушійною чи стримувальною силою для логістичної реорганізації підприємства?

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >