< Попер   ЗМІСТ   Наст >

МЕНЕДЖМЕНТ ВИРОБНИЧО-ЛОГІСТИЧНИХ ЛАНЦЮГІВ

Основні цілі і завдання формування виробничо-логістичних ланцюгів

Система логістичної підтримки виробництва (чи цикл підтримки виробництва) – це відносно нова технологія логістичного менеджменту. Її сутність виходить із розгляду всіх етапів виготовлення кінцевої готової продукції як єдиного безперервного процесу руху і трансформації матеріального і віднесених до нього інформаційного, фінансового, сервісного й інших потоків.

Така система створюється і розвивається на основі сформованих і реалізованих насамперед у середині підприємства (бізнес-системі) економічних, організаційних, технологічних, трудових і інших відносин. Такі відносини визначаються елементами відповідних спеціалізованих функціональних сфер діяльності підприємства (постачання, виробництво і збут), основних, допоміжних і управлінських процесів, відповідних елементів і ресурсів.

М. Окландер відзначає (далі за текстом першоджерела [45]); "Цикл підтримки виробництва – це відносна новація логістики. Він відграє зв'язуючу роль між циклами постачання і фізичного розподілу. Якщо останні охоплюють частково невизначені зовнішні контакти з постачальниками і споживачами, то цикл підтримки виробництва має відношення до передбаченого графіком внутрішнього переміщення і зберігання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, незавершеного виробництва, готової продукції в межах підприємства. Тому тут можливий відносно більший контроль матеріального потоку. Максимальне використання цього контролю є основним аргументом на користь розгляду підтримки виробництва як самостійної ділянки логістики. Таким чином, переміщення і зберігання матеріального потоку на самому підприємстві (внутрішня частина матеріального потоку) класифікується як підтримка виробництва. Система підтримки виробництва контролює: рух та зберігання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів після оптибуткування на складі; незавершеного виробництва після початкового виготовлення; готової продукції аж до оприбуткування на відповідному складі підприємства".

Побудова системи логістичної підтримки виробництва поряд з існуючою системою функціонально-адміністративного управління визначається складністю ієрархічності побудови внутрішніх бізнес-процесів. Наявність на підприємстві декількох наскрізних бізнес-процесів супроводжується досить складною багаторівневою ієрархією управління. На підприємстві виникає декілька паралельно існуючих складових системи загального менеджменту.

Це викликає формування досить потужного управлінського рівня замісників та розподілу між ними сегментів процесів виробництва і логістичної підтримки, закріплюючи відповідальність за такі сегменти за кожним з них. Одна з них виходить з існуючої структури функціональних підрозділів, є традиційною та зрозумілою для усіх (система функціонального управління виробництвом). Інша – це система логістичного менеджменту, яка досить часто діє самостійно з метою забезпечення ефективності виконання основного процесу.

За таких умов дві системи управління потребують дві системи обліку та звітності, дві системи розподілу ресурсів і, що не виключено, дві системи планування. Виникає важко керований потік звітних документів, зростає кількість указівок та розпоряджень для виконавців нижчого рівня. За таких умов вирішення проблеми ретельної ідентифікації наскрізних бізнес-процесів з метою встановлення причин виникнення зон безвідповідальності, функціональних та управлінських бар'єрів, пересічення повноважень лежить у площині формування виробничо- логістичних ланцюгів.

Виробничо-логістичний ланцюг – це доцільна сукупність взаємодопов- нювальних і взаемовизначених видів діяльності і їх взаємодіючих елементів, які цілеспрямовано формують та реалізують сукупні внутрішні відносини на всіх етапах відтворення й розвитку їх життєвого циклу на основі інтеграції й адаптації внутрішніх потокових процесів, елементів і ресурсів, з метою забезпечення підприємству стійких конкурентних переваг.

Отже, менеджмент виробничо-логістичного ланцюга визначається як цілеспрямоване оптимальне управління сукупністю внутрішніх відносин та відповідних потокових процесів, елементів і ресурсів на основі концепції логістики.

На рис. 5.7 наведена схема, яка відображає понятійну сутність менеджменту виробничо-логістичних ланцюгів.

Виробничо-логістичні ланцюги, які зумовлюють параметри і зміст вхідних, внутрішніх і висхідних матеріальних, інформаційних, фінансових і інших потоків підприємства, включають різноманітні за складністю, трудомністю та розподілено у часі й просторі таких основних функціональних процесів і операцій:

■ процеси, операції і відповідні процедури системного прогнозування і планування;

■ процеси проектування, розробки та впровадження відповідних потужностей підприємства (матеріально-технічної бази складських та транспортних підрозділів, закупівлі чи виготовлення виробничого устаткування та його експлуатацію, засобів механізації, автоматизації основних і допоміжних процесів);

■ процеси й операції системної організації і управління виробництвом у комплексі з основною технологією, матеріально-технічним забезпеченням, і збутом;

■ процеси сервісного забезпечення виробленої продукції на всіх етапах її споживчого використання (допродажна підготовка продукції, введення в експлуатацію, гарантійне і післягарантійне обслуговування, зняття з експлуатації та утилізація);

■ процеси транспортного і складського обслуговування;

■ процеси і відповідні операції інформаційного, фінансового, соціального й іншого потокового забезпечення вищенаведених процесів.

Занальна схема формування виборничо-логістичного ланцюга

Рис. 5.7. Занальна схема формування виборничо-логістичного ланцюга

Динаміку виробничо-логістичним ланцюгам надає необхідність узгодження потреб у ресурсах на "Вході" і на "Виході". У першому випадку потреби у ресурсах визначаються певним замовленням на сукупність замовлень на ідентичну продукцію. Потреби на "Виході" – це очікувані від функціонування виробничо- логістичного ланцюга результати, що відповідають вимогам споживача. Ефективність і продуктивність виробничо-логістичного ланцюга складають основні показними його менеджменту. Ефективність виробничо-логістичного ланцюга підприємства визначається тим, у якій мірі отримані результати відповідають вимогам споживача. Продуктивність виробничо-логістичного ланцюга визначається витратами ресурсів, що необхідні для виконання замовлення.

Вимоги, яким повинні відповідати організація й управління виробничо- логістичним ланцюгом, визначаються так:

1. Врахування комплексної характеристики особливостей організації та технічного рівня підприємства. Ця характеристика включає:

■ ступінь його спеціалізації;

■ складність та стійкість виробленої номенклатури готової продукції;

■ масштаби виробництва;

■ кількість та чисельність підрозділів, що входять до складу підприємства;

■ номенклатуру задіяних у виробництву матеріально-технічних ресурсів;

■ наявність та розміри виробничих складів (сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції);

■ наявність, види та кількість транспортних засобів;

■ структура парку станків, устаткування та різного виду технологічного оснащення, що використовується у виробництві.

2. Управління виробничо-логістичними ланцюгами охоплює комплекс завдань досить різноманітного характеру:

■ вибір та обґрунтування виробничої структури підприємства, орієнованого на логістику;

■ проектування та забезпечення взаємозалежного й взаємовизначеного функціонування всіх складових єдиного виробничого процесу;

■ проектування та здійснення на практиці організації підрозділів виробничо-логістичної інфраструктури підприємства;

■ поєднання раціональних організаційних форм і економічних методів ведення виробничо-господарської діяльності підприємства;

■ розробка системи взаємодії служби логістики з іншими функціональними підрозділами підприємства та формування ефективної структури управління підприємством.

3. Розгляд проблем формування й розвитку виробничо-логістичних ланцюгів відноситься до числа найбільш важливих напрямків удосконалення організації виробництва на цей період ринкових відносин. До них відносять:

■ впровадження гнучких форм та методів організації виробництва, що дозволяють оперативно враховувати і задовольняти вимоги й потреби кожного споживача виробленої продукції з відповідним набором сервісного забезпечення на стадіях її життєвого циклу;

■ впровадження прискорених методів розробки та освоєння виробництва нових видів продукції й сервісу, що конкурентні на ринках;

■ суттєве підвищення якості матеріальної продукції та сервісу;

■ забезпечення ритмічної та стійкої роботи підприємств шляхом впровадження прогресивних методів управління виробничим процесом;

■ розвиток виробничої демократії та самоуправління, активізація участі працівників в удосконаленні управління виробництвом.

За таких умов логістичний підхід до управління виробничо-господарською діяльністю підприємства реалізується через формування й розвиток виробничо- логістичних ланцюгів.

При розгляді менеджменту виробничо-логістичних ланцюгів окреме підприємство складає організаційно-господарську систему у взаємозв'язку з постачальниками сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, посередниками, споживачами виробленої готової продукції, а також системою транспортного і складського господарства, з перенесенням акцентів дослідження на взаємозв'язки постачальників з підприємствами і підприємства з постачальниками. На цій підставі виробничо-логістичний ланцюг включає:

■ управління інформаційними системами підприємства;

■ пошук джерел сировини, матеріалів та комплектації, організація та управління процесом їх закупки;

■ складання календарних планів виробництва та їх виконання;

■ отримання та опрацювання замовлень на поставку споживачеві кінцевої готової продукції;

■ управління виробничими запасами;

■ складування й транспортування запасів та готової продукції;

■ обслуговування споживачів на всіх етапах використання ними отриманої продукції;

■ післяпродажну утилізацію упаковки та матеріалів.

Концептуально формування виробничо-логістичного ланцюга має виходити з поширення функцій координації та оптимізації потокових процесів на всі функціональні підрозділи підприємства, а також на субпідрядні організації, які пов'язані з виконанням певних замовлень споживачів. Зміни вимог до функціональних підрозділів підприємства та його суміжників визначається такими факторами впливу зовнішнього середовища на функціонування виробничо- логістичного ланцюга:

■ скорочення розмірів технологічних ланцюгів опрацювання продукту, а отже пришвидшення виведення такого продукту на ринок;

■ скорочення тривалості перебування продукту у виробничому циклі, відповідно підвищення продуктивності праці та зменшення витрат на виробництво одиниці продукту;

■ збільшення кількості технологій та виробничого устаткування, що відповідають сучасному рівню науково-технічного прогресу;

■ розширення асортиментних груп виробленої продукції з відповідним сервісним забезпеченням, що дає змогу урізноманітнити та індивідуалізувати їх споживчі властивості з випередженням своїх конкурентів;

■ підвищення вимог до рівня якості та надійності кінцевої готової продукції, що формує групи лояльних покупців і кінцевих споживачів.

Поряд з цим представлені підходи до формування і структуризації логістичної стратегії підприємства окреслюють лише загальні, обов'язкові контури концепції управління виробничо-логістичними ланцюгами. Тому завданням органів управління є конкретизація таких контурів, уточнюючи, через які рівні управління всім підприємством проходять ресурсні (матеріальні, інформаційні, фінансові, сервісні і т. д.) потоки.

На рис. 5.8 представлена схема ієрархічності стратегій управління виробничо- логістичними ланцюгами підприємства (на основі джерела [12]).

Вона показує, до яких конкретних змін функцій менеджменту призводить реалізація концепції управління виробничо-логістичними ланцюгами. Рішення щодо терміновості стратегій управління виробничо-логістичним ланцюгом як на рівні відповідних функціональних підрозділів і підприємства у цілому коригує чи повністю змінює весь його виробничо-господарський потенціал На такій підставі визначаються рамки повноважень і відповідальності напрямів і функціональних підрозділів за кінцеві результати їх виробничо-господарської діяльності.

Необхідно мати на увазі, що у ході реалізації такої концепції обов'язково буде уточнюватися та змінюватися сам підхід до розвитку системи логістичного менеджменту як нової ринково орієнтованої економічної дисципліни і професії менеджера з логістики.

Переважна більшість промислових підприємств у сучасних умовах господарювання побудована за функціонально-ієрархічним принципом. Такий принцип передбачає наявність декількох (3 – 12) рівнів управління підприємством: від керівника підприємства до рядового робітника.

Зв'язок між основними стратегіями виробницства і логістики підприємства

Рис. 5.8. Зв'язок між основними стратегіями виробницства і логістики підприємства

Закінчення рис. 5.8

Ланки ієрархічної системи управління підприємством (функціональні підрозділи) як правило угруповані за функціональною ознакою, тобто за видами діяльності всередині підприємства (управління постачанням, виробництвом, збутом, фінансами тощо). Всередині кожної такої ланки існує своя функціональна ієрархія від керівника підрозділу до рядового виконавця.

Всередині ланок функціональної ієрархії циркулюють потоки інформації, які спрямовані вгору і навпаки. До них відносять:

в планову інформацію про діяльність функціонального підрозділу, яка доводиться керівником підрозділу до своїх підлеглих;

■ контроль (узгодження, затвердження тощо) підготовлених на нижчому рівні документів послідовно по всім рівням ієрархії у межах відповідного функціонального підрозділу;

■ передачу звітності оперативного та періодичного характеру про виконану роботу працівниками підрозділу знизу вгору, формування зведених звітів та передача керівникам функціональної ієрархії.

Змістовна характеристика виробничо-логістичного ланцюга може бути виконана шляхом відображення відповідних процесів за структурно-потоковою моделлю візуалізації його внутріїпніх зв'язків (табл. 5.1) [13].

Таблиця 5.1

Внутрішні зв'язки у виробничо-логістичному ланцюгу

Типологія потоків

Структурно-потокова схема виробничо-логістичного ланцюга

елементи ланцюга

внутрішні

постачальники

головний

підрозділ

допоміжні

підрозділи

внутрішні кінцеві споживачі

функціо

нальні

забезпе

чувальні

функціо

нальні

забезпе

чувальні

1

j

...

...

N

YIP

R

Вихідні

1

Внутрішні

i

rij

Вхідні

m

Модель представлена матрицею {rij}, стовбці якої інтерпретуються як елементи (тобто вузли, у яких відбувається пересічення матеріальних і інших потоків) ланцюга поставок виробничого підприємства, а рядки – як потоки (вхідні, внутрішні та вихідні). Матриця заповнюється цілими числами (+1) і (-1) за правилом: (rij =1), якщо j-й елемент генерує (споживає) і-й потік.

Вільна клітинка матриці (rij = 0) означає, що і-й потік не відноситься до j-го елемента. Якщо елемент ланцюга поставок здатний генерувати та споживати деякий потік, перед одиницею ставлять два знаки "+" і "-".

Заповнення матриці здійснюють у декілька етапів. Спочатку ідентифікуються вхідні потоки (матеріальні, інформаційні і т. ін.). Після цього визначають функціональні та забезпечувальні елементи виробничо-логістичного ланцюга і заповнюють стовпчики з 1-го до ДО-го. Далі виконується аналіз інших потоків і констатується факт їх взаємодії з елементами цього ланцюга.

Перевагою такої моделі є можливість узагальнення інформації про характер зв'язків елементів виробничо-логістичного ланцюга та опису його структури, що дозволяє оцінити рух потоків на якісній основі. Принципово така модель може бути застосована до опису зовнішнього по відношенню до підприємства ланцюга поставок (табл. 5.2) [13].

Таблиця 5.2

Зовнішні зв'язки у виробничо-логістичному ланцюгу

Типологія потоків

Структурно-потокова схема виробничо-логістичного ланцюга

елементи функціонального циклу

цикл постачання

цикл виробництва

цикл збуту

функціо

нальні

забезпе

чувальні

функціо

нальні

забезпе

чувальні

функціо

нальні

забезпе

чувальні

1

J

...

...

...

N

Вихідні

1

Вхідні

і

rij

Маневреність виробничо-логістичного ланцюга визначається можливістю трансформації його структури у відповідь на зміни у зовнішньому середовищі. Потреба у цьому обумовлюється зміною пропонованого асортименту, формувати який дозволяє використання матриці, яка наведена у табл. 5.3 [13].

Заповнення її дає можливість для поділу елементів виробничо-логістичного ланцюга на рухомі та інерційні, а також для виявлення потенційних учасників ланцюга поставок, виходячи з стратегічних завдань. Такий підхід дозволяє здійснювати вибір нових учасників ланцюга, що підвищує ефективність логістичної координації в ланцюгу поставок у цілому.

Структурно-змістовна форма опису виробничо-логістичних ланцюгів з якісної точки зору, тобто методом відображення зв'язків, потребує наявності інформації таких питань:

■ чиї інтереси задовольняє цей логістичний процес і який його результат;

■ ким здійснюється цей процес і що подається на його "Вхід";

■ які вимоги до того, що повинно подаватися на "Вхід" цього процесу, і до того, що необхідно отримати на його "Виході";

■ яке наповнення потоків, що мають відношення до цього логістичного потоку?

Таблиця 5.3

Характеристики рухомості виройничп-логістичного ланцюга

Учасники виробничо-логістичного ланцюга

Товарний асортимент

фактичний

потенційні альтернативні варіанти

1

...

T1

...

Tj

...

Tm

...

Tp

1

...

j

...

m

...

P

Фактичні

функціональні

забезпечувальні

і

rij

Потенційні

функціональні

забезпечувальні

k

Виробничо-логістичні ланцюги змінюються по мірі виникнення нових потреб ринку, у відповідь на збурювання, що надходять із зовнішнього середовища чи за інших підстав. їх намагання щодо реорганізації диктується необхідністю спрощення руху нових потоків, які породжуються, у тому числі, цілями нових її учасників.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >