< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методи оцінювання природного ризику

На поверхні Землі та в прилеглих до неї шарах атмосфери розвиваються складні фізичні, фізико-хімічні й біохімічні процеси, що супроводжуються обміном і взаємною трансформацією різних видів енергії. Джерелами енергії є процеси перетворення речовини, що відбуваються всередині Землі, фізичні й хімічні взаємодії її зовнішніх оболонок і фізичних полів, а також геліофізичні впливи. Ці процеси лежать в основі еволюції Землі й природної обстановки на ній [1]. Геодинамічні процеси зумовлюють розвиток таких небезпечних явищ, як землетруси, виверження вулканів, цунамі, зсуви, селі, повені, циклони, урагани тощо. За останні 10 років кількість загиблих у результаті природних катастроф зросла на 50 % порівняно з попереднім десятиліттям.

Світові тенденції у розвитку природних катастроф

Аналіз даних щодо природних катастроф, які відбулися за останні десятиліття на земній кулі, засвідчують тенденцію їх зростання. Найуразливішим для природних катастроф є Азійський континент. Тільки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні за останні 30 років від стихійних лих загинуло 1,4 млн осіб, а матеріальні збитки становлять мільярди доларів США.

Усвідомлення того, що природні катастрофи є серйозною перешкодою розвитку економіки, та трагічні події у південно-східній Азії спонукали Генеральну асамблею ООН провести у 2005 р. Міжнародну конференцію щодо попередження стихійних лих. Конференція відбулася у м. Кобе (Японія), у ній взяло участь 4500 делегатів зі 168 країн. Місце проведення вибрано не випадково, оскільки територія Японії знаходиться на “Тихоокеанському вогненному крузі” і в неї є великий досвід боротьби з такими природними явищами, як землетруси, тропічні шторми і тайфуни. Крім цього, 17 січня 1995 р. стався сильний землетрус Ханшин–Авадзи, внаслідок чого постраждало місто Кобе з населенням 1,5 млн осіб та прилеглі райони, загинуло 5502 людини, понад 40 тис. осіб поранено [2]. Ханшинський землетрус виявився найзбитковішим катастрофічним явищем XX ст. – загальний збиток від нього сягнув 130 млрд дол. США. Тільки через 12 років Японії вдалося відновити зруйновані інфраструктуру та економіку регіону.

У січні 2001 р. землетрус у штаті Гуджарат (Індія) призвів до загибелі 20 тис. людей, 167 тис. осіб отримали поранення різного ступеня, матеріальний збиток досяг 2,1 млрд дол. США.

У 1988 р. в Науковому центрі з епідеміологічних катастроф (The Center for Research on the Epidemiology of Disasters – CRED), що знаходиться в Брюсселі, було розпочато роботу зі створення бази даних і вивчення природних катастроф у різних частинах світу. В банк даних включали тільки великі катастрофи, в яких загинуло не менш як 10 або постраждало не менш як 100 осіб. Центр зібрав інформацію про природні катастрофи у світі за 35 років (1965–1999). Зокрема, розглянуто 6385 великих катастроф, пов'язаних тільки з найпоширенішими природними небезпеками: землетрусами, повенями, тайфунами і штормами, посухами, виверженнями вулканів, зсувами, екстремальними температурами (заморозки, ожеледі, суховії). Останні три явища об'єднані в одну групу, названу “інші природні катастрофи”. З аналізу цих даних простежуються певні тенденції в розвитку природних небезпек у світі (рис. 5.1). Усі небезпечні події згруповано за п'ятирічними інтервалами, для кожного інтервалу знайдено середнє число. Дані рис. 5.1 підтверджують, що у світі зростає кількість природних катастрофічних явищ. У 1990–1994 pp. їх трапилось майже втричі більше, ніж у 1965–1969 pp. У 1995–1999 pp. їх число залишилось великим, хоча й дещо меншим, ніж у попередні 5 років. У наступні п'ять років число природних катастроф знову зросло.

Найпоширенішими у світі є тропічні шторми, повені, землетруси і посухи. Ці види небезпечних явищ становлять відповідно

Динаміка великих природних катастроф у світі за 1965–1999 pp. (середнє щорічне значення за 5-річні періоди) [1]. Тут і на рис. 5.3: 1 – тайфуни і шторми; 2 – повені; 3 – землетруси; 4 – посухи; 5 – інші катастрофи

Рис. 5.1. Динаміка великих природних катастроф у світі за 1965–1999 pp. (середнє щорічне значення за 5-річні періоди) [1]. Тут і на рис. 5.3: 1 – тайфуни і шторми; 2 – повені; 3 – землетруси; 4 – посухи; 5 – інші катастрофи

34, 32, 13 і 9 % загального числа НС. На інші види припадає 12 % (рис. 5.2).

Руйнівні природні явища, що завдають максимальних економічних збитків особливо поширені на Азійському континенті (39 % загального числа найбільших катастроф), у Південній і Північній Америці (26), Європі (13), Африці (13), Океанії (9 %) (рис. 5.3).

Найпоширеніші природні катастрофи у світі (1965–1999)

Рис. 5.2. Найпоширеніші природні катастрофи у світі (1965–1999)

Розподіл катастроф за континентами світу (1965–1999) [1]

Рис. 5.3. Розподіл катастроф за континентами світу (1965–1999) [1]

Для України динаміка природних катастроф має дещо інший характер. Так, за даними МНС України, за 9 років (1997–2005) було зареєстровано 1369 надзвичайних ситуацій природного характеру (рис. 5.4), серед яких переважали НС гідрометеорологічного характеру, інфекційні захворювання та отруєння населення. Середньорічна кількість НС за останнє десятиліття в Україні ста-

Зміна кількості природних надзвичайних ситуацій в Україні (1997– 2005): (дані МНС України): 1 – метеорологічні; 2 – геологічні; 3 – масове отруєння населення; 4 – інфекційні захворювання людей; 5 – масова загибель диких тварин; 6 – пожежі в природних екосистемах

Рис. 5.4. Зміна кількості природних надзвичайних ситуацій в Україні (1997– 2005): (дані МНС України): 1 – метеорологічні; 2 – геологічні; 3 – масове отруєння населення; 4 – інфекційні захворювання людей; 5 – масова загибель диких тварин; 6 – пожежі в природних екосистемах

новила 152, у той час як у попередньому десятилітті вона була значно більшою. Найбільше природних НС трапилось у 1997– 1998 pp., що пов'язано з періодом масової активізації природних процесів й обумовлено екстремальним підвищенням середньорічної температури повітря в ці роки. Слідом за цим у 1999 р. зафіксовано значний спад загальної кількості природних надзвичайних ситуацій.

За даними Всесвітньої конференції з природних катастроф (Йокогама, 1994), число загиблих від природних стихійних лих зростало щорічно в середньому за період із 1962 по 1992 р. на 4,3 %, потерпілих – на 8,6, а величина матеріальних втрат – на 6 %. Загальне число загиблих на Землі за 35 років від 7 видів катастрофічних явищ становить 3,8 млн осіб.

Якщо простежити за динамікою зміни числа загиблих у 5-річні інтервали, то виявиться, що воно змінюється нерівномірно: від 25 тис. до 359 тис. осіб за рік (рис. 5.5). Максимум припав на 1970–1974 pp., коли посухи в Африці спричинили загибель 1 млн 793 тис. людей. Ще один пік смертності, пов'язаної з посухою в низці країн Азії, відзначався у 1980–1984 pp. Наприкінці 1980-х і першій половині 1990-х років число жертв природних катастроф залишалося приблизно на одному рівні (52– 58 тис. осіб за рік), а в 1995–1999 pp. – знизилося до 33 тис. осіб за рік.

Збільшується число людських жертв, пов'язаних з повенями, у той час як розподіл по роках загиблих від інших видів катастроф не має жодної закономірності.

Найнебезпечнішими для життя людей є посухи – їхніми жертвами стали майже 49 % загиблих. Величезну загрозу несуть тайфуни і шторми. Від них загинуло близько 26 % людей, які випробували силу природних катастрофічних явищ. Землетруси посідають третє місце за кількістю смертельних випадків (17 % загального числа загиблих). Проблема прогнозування землетрусів дуже складна, і нині вчені інтенсивно працюють над створенням методів оперативного прогнозу. Більш як половина (53 %) усіх людських жертв припадає на Африку, 37 % – на Азійський континент, на Америку, Європу й Океанію – відповідно 7,4, 2,5 і 0,1 %. В Африці особливо багато жертв приносять посухи, в Азії – тропічні циклони і шторми.

Загальне число людей, які постраждали від 7 видів природних катастроф за 35 років (1965–1999), становить 4,4 млрд осіб, тобто майже 3/4 населення Землі. Зниження захищеності людей

Середньорічне число жертв тайфунів і штормів (1), повеней (2), землетрусів (3), посух (4) та інших стихійних лих (5) на 1965–1999 pp. [1]

Рис. 5.5. Середньорічне число жертв тайфунів і штормів (1), повеней (2), землетрусів (3), посух (4) та інших стихійних лих (5) на 1965–1999 pp. [1]

від стихійних лих засвідчує ріст числа потерпілих протягом досліджуваного періоду (1965–1999): воно зросло від 33 млн (середньорічне значення за 1965–1969) до 208 млн осіб (1994–1999), тобто більш як у 6 разів.

Серед континентів перше місце утримує Азія (89 % усіх потерпілих), далі йде Африка (6,7 %), на частку Америки, Європи й Океанії припадає менш як 5 %. На Азійському континенті близько 55 % усіх потерпілих – від повеней, 34 % – від посух, 9 % – від тайфунів і штормів. За відношенням числа потерпілих до чисельності населення окремих континентів, цей показник для Азії буде вдвічі вищим порівняно з Африкою, у 6 разів – порівняно з Америкою й у 43 рази порівняно з Європою.

Найбільших економічних втрат від природних катастроф зазнають Азійський континент (46 %), потім ідуть Америка (26 %), Європа (23 %). На Африку й Океанію припадає 5 %. В абсолютних цифрах економічні втрати за 35 років (1965–1999) досягли 412, в Америці – 234, в Європі – 210 млрд дол. США. Вже нині багато країн, зокрема Японія, змушені витрачати на боротьбу з природними катастрофами до 5 % свого річного бюджету (0,8 % валового національного продукту), що становить 23–25 млрд дол. США за рік. У Китаї щорічні збитки від природних лих становлять у середньому 3–6 % валового національного продукту.

Аналізом уразливості країн із різним рівнем соціально-економічного розвитку підтверджено, що найбільший соціальний ризик (загибель і каліцтво людей) характерний для країн з найнижчим рівнем розвитку. На країни з низьким доходом, чисельність населення яких становить 58 % усього населення Землі, припадає 88 % загиблих і 92 % усіх постраждалих від природних катастроф у світі за період 1965–1999 pp. Абсолютні значення економічних втрат значно більші в розвинених країнах, що пояснюється високою концентрацією у них багатств. Водночас відношення прямих втрат до обсягу валового національного продукту засвідчує, що найбільші відносні втрати спостерігаються в країнах з низьким доходом. У країнах із середнім доходом це відношення у 2 рази, а в країнах із високим доходом – у 5,5 раза нижче. Отже, економічний збиток від природних катастроф, так само як і соціальний збиток, найважчим тягарем лягає на економіку бідних країн.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >