< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Оцінювання ризиків від ураганів та сильних вітрів

Найважливішими характеристиками урагану є швидкість вітру, шлях його руху, розміри і будова урагану, середня тривалість дії урагану. Вітер, швидкість якого більша за 32 м/с (12 балів за шкалою Бофорта) є ураганним. Ураганні і штормові вітри взимку часто спричинюють снігові бурі, які мають значно менші руйнівні наслідки. Пилові й піщані бурі засипають сільськогосподарські угіддя, будинки, споруди, шляхи тощо. Шквальні бурі характеризуються раптовістю і нерідко великою руйнівною силою, іноді супроводжуються сильними опадами. Вихрові бурі – це складні вихрові утвори, зумовлені циклонічною діяльністю, поширюються на великі площі.

За відомої швидкості вітру v у межах населеного пункту математичне сподівання втрат населення M(N) від ураганів і сильних вітрів визначають за формулою

(5.20)

це P(v) – параметричний закон ймовірності ураження незахищеного населення за швидкості вітру ν; ψ(χ, у) – щільність розміщення незахищеного населення в межах елементарного майдан-

чика (х, у); S – площа населеного пункту (область інтегрування).

У разі завчасного визначення математичного сподівання втрат населення слід враховувати мінливість напрямку а і швидкість v вітру. Ці параметри є залежними випадковими величинами. Тому закон їхнього розподілу за рік треба розглядати як функцію щільності системи випадкових величин f(a, v). Тоді втрати можна визначити за формулою

(5.21)

Індивідуальний ризик у районах впливу ураганів обчислюють за формулою

(5.22)

де N – кількість мешканців у населеному пункті.

Визначення карстової небезпеки і ризику

Карст – це геологічне явище (процес), пов'язане з підвищеною розчинністю гірських ґрунтів (переважно карбонатних, сульфатних, галогенних) в умовах активної циркуляції підземних вод. Спричинюється процесами хімічного й механічного перетворення порід із формуванням підземних порожнин, поверхневих вирв, провалів, просідань ґрунтів. Наведемо основні визначення, що стосуються цього процесу. Карстова деформація – це деформація земної поверхні, яка виникла внаслідок розчинення гірських порід поверхневими чи підземними водами.

Суфозія – ерозійний процес вимивання (вилуження) водою мікрочасточок із розчинних гірських порід поверхневими чи підземними водами.

Просідання лесових грунтів – здатність лесових ґрунтів швидко і значно ущільнюватися під час змочування або танення.

Карст – один із найнебезпечніших природних процесів на Землі через раптовість прояву у вигляді провалів і осідань земної поверхні, які іноді досягають 100 м і більше в діаметрі і в глибину. В Україні карстовими деформаціями уражено близько 60 % території, при цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного і соляного карсту. На особливу увагу та індивідуальні

дослідження заслуговують райони Стебницького родовища калійних солей, де поєднані майже всі карстоутворювальні чинники.

Загальноприйнятою інтегральною мірою карстової небезпеки є середня багаторічна інтенсивність провалоутворення, запропонована у праці [6]. Регіональна оцінка карстової небезпеки до останнього часу носила якісний характер. Переважно аналізували основні чинники розвитку карсту і проводили спеціальне районування територій, в якому іноді враховували фактичні дані про ступінь ураження території карстовими деформаціями.

У праці [6] запропоновано методику регіональної оцінки карстової небезпеки і ризику, яка ґрунтується на районуванні території за ступенем ураження карстом і основними чинниками формування карстової небезпеки. Карстову небезпеку або ризик ураження території визначали за формулами

(5.23)

(5.24)

де , – повна і нормована за площею карстові небезпеки, ідентичні відповідно повному і питомому фізичному ризику ураження території карстовими деформаціями, м2/рік; м2/(км2 • рік); – частота утворення карстових деформацій i-го типу, випадок/рік; – середня площа, уражена карстовими деформаціями, м2; – сумарна площа карстових деформацій у межах оцінюваної території, м2; t – проміжок часу, за який утворилися ці деформації, рік; S – площа оцінюваної території, км2.

Відношення – це рівень ураження території S карстовими деформаціями, а вся права частина формули (5.24) – площівна інтенсивність провалоутворення. У сучасній теорії ризик-аналізу цей показник є математичним сподіванням питомого фізичного ризику ураження території карстовими деформаціями або щорічним приростом уразливості для цих деформацій. Він найповніше відбиває рівень карстової небезпеки і тим самим уможливлює перехід до оцінювання карстового ризику економічних, соціальних, екологічних збитків як на регіональному, так і на локальному рівнях.

Крім цього показника, автори праці [7] ввели показник потенціалу карстової небезпеки, який визначають за формулою

де – сумарна в межах оцінюваної території площа підземних різнорівневих карстових порожнин, які можуть спричинити деформації на земній поверхні; Sc сумарна площа існуючих карстових деформацій у межах оцінюваної території; S – площа оцінюваної території може змінюватись від 0 до 1).

Оцінюють карстовий індивідуальний ризик ураження населення для типового представника певної групи населення, що знаходиться в зоні можливого ураження, у вигляді смерті, поранення чи інших негативних для нього ушкоджень протягом 1 року за формулою

(5.25)

де – карстовий індивідуальний ризик ураження населення на оцінюваній території, 1 /рік; – карстовий ризик повних фізичних втрат оцінюваної території, м2/рік; – щільність населення на території, осіб/км2; Vt(C) – уразливість населення для карстових провалів із часом на цій території (в будинках, спорудах, на відкритій місцевості, шляхах тощо (частка одиниці);

– уразливість населення у просторі для карстових провалів у межах тих самих реципієнтів ризику (частка одиниці); – чисельність населення на території.

Уразливість людей щодо карстових провалів визначають залежно від їх знаходження в будинку, на відкритій місцевості чи в рухомому транспорті в момент утворення провалів.

Отже, наведені вище формули і розрахунки дають змогу виявити найнебезпечніші ділянки та об'єкти господарювання, прийняти на об'єктивній основі відповідні управлінські рішення щодо запобігання або зменшення збитків у межах великих територій.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >