ОРГАНІЗУВАННЯ СИСТЕМИ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Обмірковуй рішення повільно, але виконуй їх швидко.

Сократ

Генезис організаційного забезпечення логістичного менеджменту підприємства

Формування ефективної організаційної структури логістичної системи потребує виконання таких умов [2]:

• 1) виділення функцій логістичного менеджменту;
• 2) відокремлення ланок логістичної системи за функціями управління з метою реалізації глобальної мети логістичної системи;
• 3) наявність відносин логістичного менеджменту (координації, інтеграції, узгодження) між виділеними ланками логістичної системи.

Формування організаційної структури здійснюється на основі функціональної структури логістичної системи, яка формує зміст процесу логістичного менеджменту.

Особливістю логістичної системи є те, що майже кожна ланка логістичної системи є синтезом об'єкта і суб'єкта управління, причому окремі ланки можуть бути функціонально відособленими логістичними підсистемами, що мають свої цілі і локальні критерії оптимізації. Тому досягнення стратегічної мети логістичної системи повинно бути забезпечене за рахунок необхідного рівня інтеграції, координації і директивного управління керівництвом підприємства.

Світовий досвід розвитку організаційного забезпечення логістичного менеджменту репрезентує багато етапів (рис. 5.1).

На рис. 5.1 відображені три етапи еволюції організаційних структур логістичної системи: фрагментаризація, функціональна агрегація і процесна інтеграція.

Рис. 5.1. Генезис організаційного забезпечення логістичного менеджменту (згідно з Д. Бауерсоксом [4])

На етапі фрагментаризації у зв'язку з виділенням окремих логістичних активностей у виробництві, транспортуванні, управлінні запасами тощо, а також обліком і контролем пов'язаних з ними витрат відбулося закріплення певних логістичних функцій за відповідними підрозділами організаційних структур підприємства. При цьому традиційні організаційні структури управління на підприємстві стали поступово трансформуватися у структури з функціонально- агрегованими логістичними активностями для управління процедурами замовлень, запасами, транспортуванням, складуванням, вантажопереробкою, виробничими процедурами. Переважно укрупнення здійснювалось за напрямами: “постачання- виробництво” і “дистрибуція”. Цьому сприяла і наявність конфліктів, які виникали у процесі управління матеріальними і сервісними потоками між структурами фінансів, виробництва і маркетингу. Загалом за маркетингом закріплювались функції прогнозування, організації продажів, сервісу, реклами, управління запасами у дистрибуції; за фінансами – формування процедури замовлень, планування інфраструктури, інформаційна система менеджменту; за виробництвом – планування потреби у матеріальних ресурсах, їх закупівля, складування, складування готової продукції у виробництві, процеси транспортування, інжиніринг, контроль запасів у постачанні і виробництві, оперативне виробниче планування, контроль якості готової продукції.

Професор Д. Бауерсокс виділяє три фази організаційних змін логістичних систем.

Перша фаза належить до кінця 1950-х – початку 1960-х років, коли на західних підприємствах почали систематизуватись такі активності, як матеріальний менеджмент і фізичний розподіл (рис. 5.2). Специфічними кластерами, навколо яких почали групуватися логістичні активності на першій фазі були:

Рис. 5.2. Еволюція організації логістичного менеджменту (фаза 1) [4]

• • у виробництві – постачання матеріальних ресурсів і запасних частин;
• • у маркетингу – споживчий сервіс;
• • у фінансах – управління запасами.

Друга фаза розвитку оргструктур логістичних систем охоплює період кінця 1960-х – початку 1970-х років і пов'язана із агрегацією функцій в ключовій логістичній активності – фізичному розподілі. Крім того, на формування організаційно-функціональних структур логістичної системи вплинули концепції загальних витрат і підвищення значення якості продукції і сервісу. Логістичний менеджмент почав позиціонуватися як важливий стратегічний елемент. Розвиток логістичної організаційної структури набув вигляду, показаного на рис. 5.3.

Рис. 5.3. Еволюція організації логістичного менеджменту (фаза 2) [4]

Третя фаза вдосконалення оргструктур логістичних систем належить до періоду середини 1970-х – початку 1980-х років (початку логістичного “ренесансу”). Ця фаза характеризується остаточним закріпленням усіх виділених логістичних активностей за персоналом служби логістики, відповідно до ієрархії і виду (лінійної, функціональної, штабної) оргструктур управління.

На формування оргструктури логістичної системи вплинув інтенсивний розвиток інформаційних технологій, які дали змогу здійснювати автоматизоване логістичне планування, контроль і моніторинг, повніше інтегрувати логістичні активності. Типову організаційно-функціональну структуру логістичної системи підприємства, яка відповідає третій фазі, показано на рис. 5.4.

Рис. 5.4. Типова організаційно-функціональна структура логістичної системи (фаза 3) [4]

На етапі функціональної агрегації організаційні структури логістичних систем реалізовувалися фактично в таких трьох основних видах: лінійної; штабної; лінійно-штабної структур.

Фрагменти відповідних оргструктур показано на рис. 5.5.

Рис. 5.5. (Початок). Фрагменти організаційних структур логістичної системи [4]

Рис. 5.5. (Продовження). Фрагменти організаційних структур логістичної системи [4]

Розвиток організаційних структур відбувається у напрямку від вертикальної до горизонтальної організації. При цьому формуються, зазвичай, матричні, проектно- і процесно-орієнтовані оргструктури і команди персоналу підприємства (SDVT), що реалізовують задані цільові установки логістичного менеджменту на певних горизонтальних рівнях.

Горизонтально орієнтовані організаційні структури логістики відрізняються від вертикальних лінійно-функціональних організаційних структур за такими основними ознаками:

• • організаційною побудовою навколо проекту (процесу);
• • вирівняною по рівнях (завданнях) ієрархією;
• • залученням логістичного персоналу кожного горизонтального рівня та кінцевих споживачів товару до процесу вирішення проблем менеджменту;
• • максимізацією зв'язків між ланками логістичної системи (логістичного каналу, ланцюга);
• • високим рівнем інформованості персоналу логістичного менеджменту і безперервним підвищенням його кваліфікації;
• • мотивацією логістичного персоналу щодо вдосконалення логістики на підприємстві.