< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ

Ключові поняття: логістична система, елементи логістичної системи, властивості, закупівля, склади, запаси, транспорт, виробництво, розподіл, збут, інформація, кадри, межа фізична, умовна ринкова межа, критерій проектування, життєвий цикл, тривалість життєвого циклу.

Ключові питання розділу

  • 3.1. Загальне трактування терміну "система".
  • 3.2. Логістична система: визначення, структура.
  • 3.3. Властивості й зв'язки логістичних систем.
  • 3.4. Класифікація логістичних систем.
  • 3.5. Межі логістичної системи.
  • 3.6. Узагальнений критерій проектування логістичних систем.
  • 3.7. Сучасні підходи до побудови логістичних систем.
  • 3.8. Життєвий цикл логістичної системи.
  • 3.9. Встановлення оптимальної тривалості життєвого циклу логістичної системи.
  • 3.10. Режим функціонування логістичної системи.
  • 3.11. Потужність логістичної системи та способи її оптимізації.
  • 3.12. Способи підвищення надійності функціонування логістичних систем.

Рівень освоєння матеріалу розділу:

знати й розуміти: сутність логістичної системи; важливість застосування логістики в організації і управлінні логістичними системами, сучасні підходи до побудови логістичних

систем, аналогову модель життєвого циклу логістичної системи, режим функціонування логістичної системи;

уміти: в першому наближенні теоретично формалізувати логістичну систему; формулювати економічні завдання та ставити цілі для підсистем логістичних систем, розраховувати узагальнений критерій доцільності проектування логістичної системи, описувати режим функціонування логістичної системи, визначати потужність логістичної системи.

Загальне трактування терміну "система"

У Великому енциклопедичному словнику термін "система" трактується як об'єктивна єдність закономірно зв'язаних один з одним предметів, явищ, а також знань про природу і суспільство. У системній теорії надійності "система" визначається як сукупність спільно діючих елементів, що призначена для самостійного виконання заданих функцій. У техніці під "системою" мають на увазі об'єкт, призначений для самостійного виконання заданих функцій. Що стосується промислово-економічної сфери діяльності суспільства, то термін "система" має на увазі замовлення і настроювання. Таким чином, в основу поняття "система" закладено певну єдність, що укладається в наявності зв'язків між поєднуваними в систему елементами. І на інтуїтивному рівні "людина розумна" розуміє, що ці зв'язки визначаються якимись загальними законами, правилами, описуються "єдиними" алгоритмами і формуються певними властивостями.

Розрізняють штучні, створені для досягнення лише конкретних цілей (цілеспрямовані) і природні (нецілеспрямовані) системи. На практиці менеджмент, а особливо операційний, використовує тільки цілеспрямовані системи. Залежно від цілей аналізу і рівня абстрагування відомі різні підходи до формалізації систем. На сьогоднішній день найбільш загальним і досить обґрунтованим є теоретико-множинний опис. Суть його полягає в тому, що у ході дослідження зв'язків конкретної системи їх розподіляють на зовнішні (Þ, →) і внутрішні (Û, ↔). Зовнішніми називають зв'язки, що виходять за межі системи, а внутрішніми – з підпорядкованими підсистемами Sj', елементами Мiп або між ними. За рис. 3.1, зв'язки із зовнішнім середовищем Ω мають різновекторне спрямування: зв'язок від зовнішнього середовища Ω до системи S (або її елемента), позначений на рис. 3.1 як wi→, називається "входом", а спрямований назовні, позначений Þ, називається "виходом". На внутрішньосистемному рівні кожний зв'язок між елементами (–) системи є входом для одного з них і виходом – для іншого.

Чи можна систему формалізувати з метою її вивчення, проектування, реконструкції тощо? У загальному випадку на теоретико-множинному рівні абстракції поняття "система" можна визначити як упорядковану масу елементів М, відносин (зв'язків) між ними R і властивостей Р:

(3.1)

де – середнє за часом зазначених випадкових величин. Індекс s означає, що елементи, зв'язки між ними і властивості елементів характерні тільки для конкретної проектованої або досліджуваної системи S.

Графічно-формалізована загальна схема системи із внутрішніми і зовнішніми зв'язками:

Рис. 3.1. Графічно-формалізована загальна схема системи із внутрішніми і зовнішніми зв'язками:

Ω – зовнішнє середовище; ωі – чинники впливу зовнішнього середовища; Sсистема; Sv Sv ..., St – підсистеми; Міп – елементи;зв'язки між елементами системи; Û – зв'язки між підсистемами; → "вхідний" зв'язок із зовнішнім середовищем; Þ "вихідний" зв'язок із зовнішнім середовищем

За такої формалізації системи можна припускати, що нескінченне число властивостей Р, яких набула система, задається (або формується) зовнішнім середовищем (метасистемою). Метасистема – це сукупність зовнішніх елементів, що потенційно можуть впливати на стан системи S(t) у тимчасовому масштабі. Тут слід зазначити, що S(t), зрозуміло, не може не залежати як від внутрішнього стану r(t), так і від стану метасистему тобто від зовнішнього оточення (середовища) w(t). Отже, стан системи може характеризуватися значенням функціонала, що досягається:

(3.2)

де ri(t) – параметри системи і її елементів, тобто стан внутрішнього середовища;

wn (t) – стан метасистеми чи зовнішнього середовища.

За аналізом S (t) можна виділити, наприклад, на стадії формування технічного завдання на проектування системи, ряд відповідних властивостей PS. Відображення ж PS на універсуми MS, RS дає, відповідно, підмножини елементів Мс і відношень RC, на яких можна побудувати систему із заданими властивостями, тобто визначити сферу існування системи. А вже виходячи з технічних, економічних, евристичних трактувань, сферу існування системи можна згорнути до бажаних меж, задавши певне число

Межі системи визначаються в залежності від ступеня взаємної адаптації і спрямованості об'єктів (підсистем, ланок): дуже високим ступенем взаємної адаптації компонентів – об'єктів усередині системи, та істотно більш низькою – між компонентами системи і зовнішнім середовищем – об'єктами її оточення.

У ряді наукових праць висловлюється думка про неможливість досліджувати, а тим більше проектувати систему, границі якої не визначені. Визначення ж їх і аналіз функціонала S (t), Ps, Ms і Rs дають можливість локалізувати систему, більш чітко окреслити її кордони. Практично це здійснюється за допомогою додаткових формалізованих методик керування, методичних матеріалів, типових рішень тощо. У даному випадку важливим моментом є встановлення найбільш істотних зв'язків R у системі. На жаль, формалізовані способи виділення останніх у системі на сьогоднішній день відсутні. Тому операційному менеджерові необхідно переглядати повний спектр зв'язків і виділяти з нього ті, за зміни характеристик яких система істотно змінює свої показники.

Відомо, що найважливішими якостями і властивостями систем є функціональні та структурні. Функціональні якості системи – це характеристики процесів взаємної адаптації системи із зовнішнім середовищем. Структурні якості – це характеристики процесів взаємної адаптації внутрішніх компонентів системи між собою. Останні досягають високих значень при відтворенні оптимальної структури системи.

Структура системи – це відображення визначеної закономірності процесу взаємної адаптації її внутрішніх компонентів. Структура систем може бути різною, але все ж вони частіше організовані по ієрархічному принципу. Система, яка має ієрархічну структуру організована як ансамбль взаємодіючих частин, який складається із послідовно вкладених одна в одну взаємодіючих субодиниць. Сьогодні велика увага ієрархічним структурам приділяється в менеджменті. У даному випадку має місце ієрархія підпорядкованості, в якій системи ранжовані за рівнями субординації і можуть взаємодіяти лише одна з одною, не включаючи низові позиції у склад вищих структур. Тому в процесі проектування, модернізації системи необхідно керуватися принципом "від простого до складного", дотримуючись принципів і правил ієрархії і композиції. Під "ієрархією" мається на увазі певний порядок, що встановлює в системі різні рівні і ранги підсистем та їхніх елементів. Композиція – об'єднання елементів, підсистем таких рівнів і рангів у цілісність, тобто в систему.

Звертаючи увагу на склад і структуру системи (рис. 3.1), зручно її аналізувати у вигляді схеми, наприклад, як граф переходів, що відбиває функціональні зв'язки, або як структурну схему, що визначає конфігурацію тієї ж логістичної системи (далі див. рис. 3.2).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >