< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Режим функціонування логістичної системи

Логістична система в будь-якому своєму вигляді і формі – освітня чи інформаційна – має дві тенденції свого існування: стабільне (незмінне) функціонування і розвиток.

Функціонування це підтримка життєздатності, збереження функцій, що визначають цілісність логістичної системи, якісну її визначеність і характеристики її сутності.

Розвиток це набуття логістичною системою нової якості, що зміцнює життєздатність за умов змін у зовнішньому середовищі.

Функціонування і розвиток найтіснішим чином взаємозалежні і відбивають єдність основних тенденцій логістичних систем будь-якого виду і топології. Цей зв'язок забезпечується режимом функціонування ("режим" – установлений розпорядок роботи).

Під "режимом функціонування" мається на увазі сукупність параметрів і умов функціонування, що забезпечують передбачуване за технологією створення логістичної послуги (продукту), а також збереження й поточне відтворення підсистем логістичної системи.

Поняття "режим функціонування" не включає корінних інновацій, капіталовкладень й інвестицій, бо ці процеси обов'язково викликають істотні взаємні відхилення основних параметрів логістичної системи і тим самим породжують принципово інше управлінське завдання. Поняття "режим логістичної системи" тісно пов'язане з виконанням конкретної логістичної активності (іншими словами технологією), яка задає умови і конкретні значення найважливіших параметрів логістичної системи.

Розходження між технологією і режимом як об'єктами керування полягають у тому, що:

  • 1) технологія виявляє себе через прямі і непрямі параметри функціонування. У керуванні технологією безпосереднім об'єктом керування є прямі параметри (наприклад, обсяг перевезень, маршрут руху транспортного засобу тощо). Непрямі параметри керуються лише настільки, наскільки вони здатні впливати на основні. А режим як об'єкт керування в однаковій мірі охоплює і прямі, і непрямі параметри. Більш того, в окремих випадках непрямі параметри можуть бути більш важливим об'єктом керування;
  • 2) режим уособлює, крім основної діяльності логістичної системи, ще й діяльність з її.

Режим логістичної системи складається з ряду окремих аспектів:

  • • технологічної дисципліни (мінімально необхідна сукупність процедур для забезпечення виконання логістичних активностей, дотримання найважливіших прямих параметрів логістичних активностей, що реалізуються в системі);
  • • рівня використання ресурсів;
  • • узгодження основних логістичних функцій у просторі та часі;
  • • дотримання норм допоміжного забезпечення виконання логістичних активностей;
  • • підтримки робочого стану підсистем логістичної системи;
  • • рівня організаційного забезпечення єдності основних параметрів (інформаційне, документарне і кадрове забезпечення єдності).

Логістична система, що знаходиться на стадії стабільного функціонування, звичайно допускає не більш одного оптимального режиму. У той же час у сукупності параметрів, що характеризують оптимальний режим (тобто той, що дає найоптимальніше рішення взаємозалежних проблем надання (виконання) логістичної послуги й відтворення логістичної системи), допускаються деякі варіанти їх, що пристосовують систему до поточних флуктуацій (коливань) зовнішнього і внутрішнього середовища.

У зв'язку з необхідністю нейтралізації поточних флуктуацій середовища, керування режимом допускає забезпечення резерву потужності і наявність організаційної підсистеми, що гарантують оптимальне реагування на флуктуації.

Режим функціонування логістичної системи як об'єкт керування є сферою менеджерських проблем, що забезпечують поточне узгодження зовнішніх і внутрішніх чинників дії системи. Це означає, що завдання керування режимом повинні узгоджуватися зі стратегією, перспективними цілями і процедурами керування.

Головним завданням логістичного менеджменту є забезпечення нормального режиму функціонування логістичної системи.

Поняття нормального режиму характеризує збіг або достатню наближеність фактичних і планових параметрів логістичної системи, що функціонує в межах її реальної потужності.

Поняття "реальна потужність" у даному випадку допускає, що рівень використання техніко-технологічної бази логістичної системи забезпечує її поточне функціонування і відтворення без виходу на критичні (руйнівні) параметри.

Відповідно до життєвого циклу логістичної системи (див. рис. 3.12) нормальний режим характерний для II і III етапів. Причому вважається, що даний режим виникає усередині II і завершується усередині III.

Нормальний режим функціонування є більш передбачуваним "об'єктом керування", тому що саме його поняття будується на деяких стабільних мінімально взаємопов'язаних параметрах і показниках.

Саме для нормального режиму найбільшою мірою придатний дуже ощадливий метод керування за відхиленнями. Цей режим дає можливість логістичному менеджменту сконцентрувати управлінські ризики на перспективних і стратегічних питаннях логістичної системи.

Логістична система, що функціонує в нормальному режимі, забезпечує максимальну, в порівнянні з іншим, режимом, віддачу. Тому, згідно з нею, варто плавно готуватися до неминучих обмежень і змін внутрішнього і зовнішнього характеру. Керівництво логістичної системи має планувати заміну і відновлення критичних ланок основної технології, знаходити "вільні вікна" у грошових потоках, що можуть забезпечити фінансування цих витрат.

Критерієм оптимальної стабільності режиму логістичної системи є рівень використання ресурсів.

Управлінські переваги нормального режиму такі:

  • 1) можливість підвищення кваліфікації логістичного персоналу в силу стабільності виконуваних функцій, зниження витрат;
  • 2) забезпечення збереження рівня якості продукції, що переміщається від виробника до кінцевого споживача;
  • 3) можливість раціоналізаторської інновації у будь-яку підсистему логістичної системи;
  • 4) концентрація менеджменту на окремих актуальних аспектах керування за рахунок зниження рівня контролю стабільних і незмінних аспектів.

Слід також вказати і на типові проблеми і протиріччя керування логістичною системою, що знаходиться в нормальному режимі – це:

  • 1) відсутність внутрішніх стимулів для інновацій;
  • 2) можливість нагромадження внутрішніх невідповідностей між параметрами, умовами або аспектами;
  • 3) застарівання в технологічному і технічному плані деяких підсистем логістичної системи;
  • 4) накопичення "професійно-технологічної утоми" всередині логістичної системи, тобто перетворення творчих функцій на рутину, стандартну й уніфіковану дію незалежно від реального стану зовнішнього і внутрішнього середовища.

Логістична система, для якої автономність від несприятливих умов середовища перетворилася із засобу на самоціль, починає використовувати всі можливості для ізоляції від екзогенних інновацій. Організаційно дуже важливо створити практичний механізм перегляду і переоцінки критеріїв і умов норм режиму, що повинен бути мінливим. Критерієм нормальності мінливого режиму може слугувати такий розмитий критерій, як збереження головної технології, що використовується для виконання логістичних активностей.

Кінцевим завданням керування режимом логістичної системи є оптимальне співвідношення поточної і довгострокової ефективності, а безпосереднім – оптимізація поточної ефективності логістичної системи. Тут слід зазначити, що оптимальність режиму буде забезпечена, якщо, крім іншого, керівництво схильне до впровадження в діяльність логістичної системи технологій і систем, які підтримують логістичну концепцію, наприклад, систем "канбан", "точно вчасно" (JIT), MRP, DRP, "кайзен" та ін.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >