< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Способи податкового планування

Відповідно до загального правила доходи компанії підлягають оподатковуванню незалежно від місцезнаходження їхнього джерела. Однак, це можливо тільки в тих випадках, коли місцерозташування їхнього джерела може бути встановлене податковими органами. Проте в багатьох міжнародних операціях чітка локалізація джерела доходів відсутня, що дає можливість усунення прямих податків. Це стосується посередницьких угод, комісійних відрахувань, фінансових і консалтингових послуг тощо. Доходи від таких угод, укладених від імені офшорної компанії, надходять на її рахунки без яких-небудь податкових втрат. У світовій діловій практиці вироблено велику кількість корпоративних схем й організаційних методів, що забезпечують оптимальне проведення закордонних операцій, тобто в безподатковій зоні може перебувати центр прибутку міжнародної компанії.

Способи податкового планування комерційних операцій базуються на ознаках класичного офшору, а саме:

  • • Офшорна компанія є нерезидентною щодо території, де її зареєстровано. Це означає, що її центр контролю й управління перебуває за кордоном. Будь-які комерційні операції офшорної компанії мають проводитися за межами юрисдикції, де її зареєстровано.
  • • Офшорна компанія звільнена від податків і виплачує щорічний податковий збір. Відповідно, немає податку на капіталізацію, відсутні податки "біля джерела" на вивезення дивідендів, відсотків за кредит, платежів роялті й інших видів доходів.
  • • Спрощено процедуру реєстрації й управління офшорною компанією. Допускають використання "номінальних" власників і директорів. Вимоги до проведення загальних зборів і рад директорів мають формальний характер. Управління офшорною фірмою здійснюють за допомогою послуг секретарської компанії.
  • • Для офшорних фірм у податкових оазисах відсутній валютний контроль, вимоги із фінансової звітності зведено до мінімуму або відсутні зовсім. Аудиторські перевірки, за рідкісним винятком, не потрібні.
  • • Володіння офшорною фірмою може здійснюватися на анонімній основі за високих гарантій конфіденційності. Конфіденційний характер володіння офшорною фірмою гарантований загальноприйнятими правовими нормами та законодавством юрисдикції, у якій офшорну фірму зареєстровано. Таким чином, офшорна компанія не може мати реально функціонуючого офісу у власній офшорній юрисдикції. Усі ділові операції вона має здійснювати за її межами. Ці обмеження не мають істотного значення, тому що офшорні компанії призначені для міжнародних операцій і ведення бізнесу у третіх країнах. їх використовують як інструмент проведення комерційних операцій. Адже право підпису від імені офіційно зареєстрованої юридичної особи може бути корисним у багатьох ділових і життєвих ситуаціях.

Скорочення витрат на податок "біля джерела (withholding tax). На практиці прийомом розміщення дочірніх фірм у країнах із відносно низьким рівнем оподаткування прибутку, наприклад у податкових гаванях, скористатися можна не завжди, оскільки вибір місця розміщення дочірньої фірми визначається цілим комплексом чинників. Особливо це стосується профільних фірм, що спеціалізуються на виробництві товарів або наданні послуги. Для них вирішальне значення можуть мати: наявність необхідного персоналу, близькість до основних ринків збуту, транспортні умови, організаційні чинники тощо. У такій ситуації пріоритет має бути відданий методам, що забезпечують зниження податкових витрат при вивезенні і репатріації доходів. У діловій практиці розроблено ефективні процедури зменшення цих втрат. Ідеться про використання особливих транзитних (conduit) компаній, для розміщення яких вибирають або країни зі сприятливими податковими угодами між двома даними державами, або юрисдикції, що володіють універсальною мережею таких угод. Крім того, для проміжних компаній надають спеціальні податкові пільги.

Для створення міжнародних каналів із трансферту фінансово- інвестиційних ресурсів використовують спеціалізовані холдингові, фінансові і ліцензійні компанії. Вони дозволяють значно знизити витрати, що виникають при трансферті капіталів з однієї країни в іншу. Основою більшості транзитних схем є створення проміжних холдингів. За допомогою посередницької холдингової компанії здійснюють трансферт засновницького капіталу і дивідендів між материнською фірмою та її дочірніми підприємствами. На сучасному етапі роль холдингових фірм у податковому плануванні закордонної діяльності досить значна й у цій сфері накопичено вагомий міжнародний досвід. Дочірні холдингові фірми зазвичай створюють у тих країнах, де умови репатріації і міжнародного переказу капіталу між юридичними особами у формі дивідендів, банківських відсотків і платежів, роялті найсприятливіші. Кількість таких країн обмежена. До них належать: Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Австрія, Люксембург, Данія, а також деякі податкові гавані. В усіх холдингових юрисдикціях податок "біля джерела" на переказ прибутку значно нижчий, ніж в інших розвинених країнах, де його ставка досягає ЗО % і більше. Разом з тим характер і ступінь податкових пільг, якими користуються холдингові компанії в різних традиційних холдингових юрисдикціях, неоднакові.

При виборі оптимального варіанта корпоративної схеми, що забезпечує зниження податкових втрат, компанії необхідно проаналізувати:

  • • умови двосторонніх податкових угод про уникнення подвійного оподаткування;
  • • систему компенсації закордонних податків у всіх юрисдикціях, у яких беруть участь;
  • • пільги, надавані "проміжним" компаніям при проведенні майбутніх ділових операцій.

Таким чином, податки на закордонні доходи і механізм їх компенсації державою варто вивчити уздовж усього ланцюжка – від дочірньої компанії у країні джерела доходів, на проміжних етапах у країнах дочірніх посередницьких фірм, де вони накопичуються, і до материнської країни або території, де їх планують реінвестувати. Мають бути розглянуті всі можливі альтернативні схеми побудови холдингової структури, після чого необхідно вибрати оптимальний варіант. У найпростішому випадку структура із проміжним елементом є такою. Припустимо, що основні капіталовкладення планують зробити в США шляхом створення дочірніх фірм. Однак доходи від дочірніх фірм передбачено інвестувати не в США, а в іншій країні. Для цього створюють холдингову або фінансову компанію у сприятливій податковій юрисдикції. їй передають акції дочірніх підприємств й інші активи в США. Доходи із США переводять на адресу цієї фірми у вигляді дивідендів, відсотків за кредит або платежів роялті. Надалі вони можуть бути розподілені між іншими дочірніми фірмами, вкладені в нерухомість, переведені в податкову гавань або репатрійовані.

Як проміжні компанії найчастіше використовують холдингові фірми, що сприяють зниженню втрат при міжнародному переказі доходів у формі дивідендів. Поряд з ними в діловій практиці застосовують посередницькі фінансові і ліцензійні фірми. Фінансові фірми служать для зниження втрат при переказі банківських відсотків, а ліцензійні – для здійснення платежів типу роялті. У деяких країнах усі три функції можуть бути об'єднані в одній юридичній особі. Юрисдикції, що обирають для холдингових фірм, зазвичай використовують і для створення фінансових і ліцензійних дочірніх компаній. Існують й інші способи уникнення податку ''біля джерела”. Наприклад, у деяких випадках дочірнє підприємство може функціонувати як представництво. Репатріація доходу представництва не в усіх країнах піддається податку ''біля джерела” (або для нього існує спеціальна ставка). Зокрема, у законодавстві деяких країн чистий прибуток представництва вважають повністю "очищеним” від податків, а от якщо б дивіденд або пайовий дохід переводили від імені дочірньої фірми, то фірма мала б сплатити податок "біля джерела".

Фінансовий контроль в офшорній фірмі У більшості країн світового господарства, які не є податковими гаванями, встановлено тверді вимоги до ведення бухгалтерської звітності. Закон передбачає регулярні незалежні аудиторські перевірки фінансової документації і пред'являє високі кваліфікаційні вимоги до бухгалтерів, аудиторів і менеджерів компанії. Серед них можна виділити такі:

  • • фірма має вести бухгалтерський облік відповідно до встановлених у місцезнаходженні юридичної особи правил і стандартів; усі записи в бухгалтерських книгах повинні бути підтверджені контрактом або рахунком;
  • • обов'язковою є щорічна перевірка бухгалтерських книг кваліфікованими і незалежними контролерами. Щорічні фінансові звіти, включаючи річний баланс і рахунок прибутків та збитків, також повинні бути завірені аудиторами.

Відповідно до правил фінансового контролю для певних типів компаній надають різні типи пільг. Зазвичай до сфери пільг належать підприємства малого бізнесу, яким дозволено вести звітність за спрощеною схемою. Найбільшими пільгами користуються офшорні компанії, але в різних юрисдикціях ці пільги неоднакові. У деяких країнах (Кіпр, Ірландія) офшорні фірми формально мають завіряти фінансову документацію, надавати звітність поряд зі звичайними фірмами. На о. Мен аудиторські перевірки документації передбачені законодавством, однак акціонери компанії можуть прийняти рішення не проводити перевірку. У таких юрисдикціях, як Гернсі, Гібралтар, для офшорних компаній деяких типів (переважно для компаній міжнародного бізнесу) встановлено певні вимоги щодо аудиторської перевірки бухгалтерської документації. Для компаній, що функціонують за класичною офшорною схемою, такі вимоги практично повсюдно відсутні (за рідкісним винятком). У багатьох випадках для них не потрібно жодних фінансових звітів.

Оцінка і мінімізація ризику в офшорному бізнесі При створенні офшорної фірми, як і при інших видах інвестування, найважливіше значення має оцінка чинників ризику. Ключовими моментами тут є репутація та професіоналізм секретарської компанії – вашого основного партнера в офшорному бізнесі. Особистий контакт, знання персональних якостей співробітників фірми, досвід спільної роботи дозволяють поліпшити взаєморозуміння та знизити ступінь ризику тих або інших операцій. Детальний аналіз чинників ризику необхідний при плануванні офшорної схеми, а також при виборі офшорної юрисдикції. При цьому аналізують можливість використання номінального володіння акціями або паями, призначення номінальних директорів. Умови доручень на право підпису, відмовні зобов'язання номінальних власників і директорів мають надійно гарантувати інтереси власника офшорної компанії.

Правилом передбачено визначення кола офіційних осіб (у юрисдикції реєстрації) і компаній, що мають доступ до конфіденційної інформації. Сферу потенційного витоку інформації максимально обмежено, причому враховують можливість скористатися кодуванням управління банківськими рахунками ззовні, одержати доступ до фідуціарних депозитів (такі рахунки відкривають у банках за посередництва банківських трастових компаній; особистість власника коштів у банку у цьому випадку може бути закодована). Клієнти аналізують ступінь законодавчого захисту комерційної і банківської таємниці, політичну й економічну стабільність, ступінь престижності й імідж юрисдикції. Необхідно скласти чітке уявлення про те, у якій формі в даній юрисдикції допускають використання номінального володіння, які правила розкриття інформації при реєстрації й у ході поточної діяльності компанії, за яких умов офіційні органи і банки можуть відкрити конфіденційну інформацію. Необхідно також заздалегідь усвідомити механізм обслуговування позовів і порядок судового розгляду, прийняті в даній та інших потенційно прийнятних юрисдикціях. Слід визначитися і з тим, де будуть перебувати агент і секретар компанії, куди надійде судовий позов, у які терміни власники одержать інформацію про нього, і розробити варіанти дій на випадок тих або інших ускладнень.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >