Офшорні зони в Африці

Африка також має у своєму розпорядженні широку мережу офшорних центрів, які розташовані в Ліберії, Маврикії, Ботсвані, на о. Майдера та Канарських і Сейшельських о-вах.

Ліберія є великим офшорним центром на континенті і спочатку цю зону використовували як офшор із винятковою спеціалізацією на реєстрації суден, що брали участь у міжнародних перевезеннях. Відповідно до Закону про мореплавання ліберійський прапор може бути використаний будь-якою ліберійською нерезидентною компанією і ліберійським іноземним підприємством у сфері судноплавства. Іноземне судноплавне підприємство може бути зареєстроване Міністерством закордонних справ Ліберії. На підставі такої реєстрації підприємства сплачують внесок у розмірі 1525 дол США. Щорічний збір становить 500 дол США. Дешевизна і простота реєстрації судновласницьких підприємств, необтяжливість реєстраційних процедур, високі вимоги до конфіденційності інформації сприяли тому, що Ліберія залишається світовим лідером із загального тоннажу зареєстрованих суден.

Останні десятиріччя спектр послуг і податкових переваг Ліберії постійно розширювався, і країна увійшла до провідних багатоцільових офшорних центрів. Крім реєстрації суден, офшорні компанії Ліберії широко використовують для міжнародного управління активами, податкового планування для фізичних осіб, а також у схемах міжнародної торгівлі. Розширенню сфер діяльності сприяли різні пільги, що діють у зоні. Відповідно до податкового законодавства Ліберії зареєстровані у країні корпорації не підлягають оподаткуванню прибутку при одночасному дотриманні двох умов:

• якщо не менше 75 % статутного капіталу прямо або опосередковано належить нерезидентам;
• якщо дохід корпорації отриманий із джерел за межами Ліберії.

Крім того, для компаній-нерезидентів відсутня необхідність розкриття імен реальних власників, акціонерів, директорів, не потрібне надання щорічних звітів про діяльність компанії, для офшорних компаній немає необхідності мати зареєстрований офіс у країні. Додаткову привабливість Ліберії надають такі чинники, як відсутність будь-яких валютних обмежень на діяльність нерезидентів, чіткі вимоги до збереження конфіденційності, використання американського долара нарівні з ліберійським.

Щорічно в офшорному центрі реєструють 10-12 тис. компаній, а всього в реєстр зони внесено близько 337 тис. компаній.

Іншим офшорним центром, створеним відносно недавно, але, що має значний потенціал зростання, є Республіка Маврикій. Це острівна держава, розташована на перехресті торговельних шляхів, що пов'язують Європу, країни Африки і Південно- Східної Азії, а також Індію, почала виконувати функції офшорного центру з 1992 р. Економічне становище у країні досить стабільне, Маврикій дотримується переважно ринкових методів господарювання, на острові розвинена банківська система, а також фінансова сфера. За рівнем технологічної оснащеності телекомунікаційними мережами і доступу до Інтернет, що сприяють розвитку фінансових послуг, Маврикій займає одне з перших місць серед країн Африки і Південної Азії.

Базовим нормативним актом для формування офшору на острові став ухвалений у 1992 р. "Закон про офшорну діяльність на Маврикії", тоді ж було засновано урядовий орган – Управління з ділової активності в маврикійському офшорі. Останньою було розроблено систему законодавчих актів, що регулюють діяльність офшорних компаній і банків, завдяки чому Маврикій за рівнем розвитку даного законодавства можна зрівняти з такими визнаними офшорними центрами, як о. Мальта і Багамські о-ви. На Маврикії реєструють різні типи компаній, але головними серед них є міжнародні компанії, для яких передбачено більш пільгові умови, ніж для інших компаній. Міжнародну компанію можна зареєструвати протягом одного робочого дня, однак для неї обов'язкова наявність зареєстрованого на острові офісу з поштовою адресою.

У 2000 р. з'явилося істотне нововведення в корпоративному законодавстві Маврикія: набув чинності Закон про "стільникові" компанії, своєрідність яких полягає у тому, що їх статутних капітал розділений на частки, тобто "стільники", кожна з яких захищена від можливих вимог кредиторів до інших сегментованих часток капіталу. З огляду на це ризики банкрутств і відповідальності в таких компаніях достатньо розмежовані, їх активи не змішуються, і директори "стільникової" компанії зобов'язані вести справи кожного сегмента окремо.

Інша сфера діяльності офшорного центру – реєстрація судноплавних компаній у маврикійському відкритому судновому реєстрі. На Маврикії офшорні судноплавні компанії вільні від валютного контролю в портах приписки їх суден. Зареєстровані в республіці нерезидентні судноплавні компанії звільняють від усіх місцевих податків, якщо вони одержують доходи від фрахту за межами країни реєстрації. Замість цього судноплавні компанії платять помірні реєстраційний і річний збори залежно від водотоннажності і призначення судна. Судна, які реєструють, мають бути не старші 15 років і відповідати кваліфікації, яку затверджує директор із судноплавства. Тимчасову реєстрацію проводять на термін шість місяців, постійну – на рік з подальшим продовженням.

В офшорному центрі здійснюють також страхову діяльність. Офшорні страхові компанії можуть бути засновані як самостійні організації відповідно до Закону про компанії 1984 р. або як філії інших компаній. Реєстраційний внесок становить 500 дол США, а щорічне мито – 1,5 тис. дол США.

Відмінною рисою офшорного центру Маврикій є його орієнтація на створення інвестиційних фондів для роботи з індійськими акціями й іншими цінними паперами Індії. За оцінками, через Маврикій в Індію щорічно інвестують (переважно країни Південно-Східної Азії) кілька мільярдів доларів, що є значною часткою прямих іноземних інвестицій у цю країну. Таким чином, острівна держава Маврикій відіграє значну роль у капіталовкладеннях в економіку Індії. Проте останнім часом Маврикій прагне диверсифікувати спрямованість фінансових потоків з метою ослаблення їх орієнтації на індійський ринок і розширення зв'язків із ринками африканських країн, а також країн Близького і Середнього Сходу. Основні інвестиційні фонди проявляють більшу зацікавленість у виході на ринки країн Перської затоки, а також Пакистану і Бангладеш. Офшорний бізнес – найважливіша частина економічної системи Маврикія і він значно впливає на показники економічного зростання країни. Нині частка офшорного сектора у ВВП Маврикія – приблизно 25 %.

Конкурентоспроможність офшорного центру зростає у зв'язку з низькою платою за надання послуг із реєстрації й утримування компаній. Так, вартість реєстрації компанії, включаючи оплату за перший рік, становить 1990 дол США, щорічна плата за звільнення від податків із другого року – 150 дол США, терміни реєстрації компанії – до семи днів. Вартість надаваних офшорних послуг на Маврикії значно нижча, чим у відомих європейських юрисдикціях – на о-вах Мен і Кіпр. За кількістю офшорних компаній Маврикій входить до десятки офшорних центрів країн, що розвиваються, а розбудовуючи офшорний бізнес, ця мала острівна держава знайшла свою нішу у світовій економіці, що забезпечує йому стабільні доходи.

Сейшельські о-ви. Хоча згідно із законодавством республіки Сейшельські Острови іноземний інвестор має можливість заснувати підприємства всіх відомих організаційно-правових форм, на практиці тільки класичні офшорні компанії і трасти доступні для володіння й управління нерезидентам.

Контроль, регулювання, ліцензування і реєстрацію офшорних компаній покладено на Службу з обслуговування міжнародного бізнесу Сейшельських Островів (Seyshelles International Business Authority (SIBA)). Загалом SIBA працює за принципом супермаркету, здійснюючи ліцензування управління основами всього офшорного бізнесу на Сейшельських о-вах. SIBA – реєстратор усіх видів офшорних компаній і трастів, регулює їх діяльність у вільній зоні міжнародної торгівлі. SIBA є одним із найоперативніших реєстраторів офшорних компаній у світі, про що свідчить, наприклад, той факт, що Свідоцтво про реєстрацію офшорної компанії може бути видане протягом години.

Закон Сейшельських о-вів про міжнародні підприємницькі компанії (International Business Companies Act) увібрав у себе все краще, що було раніше винайдено світовою офшорною думкою, а саме:

• можливість реєстрації та легалізації назви офшорних компаній і статутів будь-якою мовою народів світу (з обов'язковим перекладом англійською або французькою);
• володіння й управління офшорною компанією однією особою (фізичною або юридичною);
• можливість випуску акцій компанії на пред'явника, іменних й інших класів, видів і часток, як це вирішать власники компанії;
• відсутність вимог щодо оплати будь-якого мінімального статутного капіталу офшорної компанії;
• оголошення статутного капіталу компанії в будь-якій валюті (включаючи неконвертовану);
• проведення зборів директорів й акціонерів компанії у будь-якій країні світу;
• можливість зберігати протоколи зборів директорів й акціонерів офшорної компанії, а також фінансові документи де завгодно у світі;
• відсутність щорічної фінансової і статистичної звітності (єдине, що необхідно – реєстратор компанії має знати адресу, де зберігають ці документи);
• відсутність реестра директорів й акціонерів офшорної компанії (у файлі реєстратора зберігають тільки копії статутних документів і свідоцтво про реєстрацію компанії);
• розгляд будь-яких питань легального характеру, які стосуються офшорних компаній, не проводячи відкритого засідання;
• вимоги третьої сторони розкрити будь-яку інформацію про компанію можуть бути задоволені тільки у зв'язку з розслідуванням справ про незаконне зберігання, виготовлення і торгівлю наркотиками, незаконну торгівлю зброєю і відмивання грошей;
• можливість однієї офшорної компанії бути директором, а також власником іншої офшорної компанії;
• допустимість наявності офісу на Сейшельських о-вах й управління справами компанії з території островів;
• можливість для компанії відкривати банківські рахунки, як на Сейшельських о-вах, так і в будь-якій країні світу, повністю звільняючись при цьому від валютного контролю і маючи право інвестувати в економіку Сейшельських о-вів, включаючи володіння судном під сейшельським прапором і рибний вилов у прибережній зоні країни;
• гарантія офшорним компаніям репатріації 100 % капіталу і прибутку від діяльності за межами республіки;
• відсутність для офшорних компаній будь-яких податків;
• відсутність для офшорних компаній імпортних мит на машини, устаткування, сировину і напівфабрикати;
• можливість переміщення компаній з інших юрисдикцій на острови, а також злиття і консолідація офшорних компаній з іншими компаніями;
• фіксація щорічних мит за продовження реєстрації (навіть якщо згодом держава збільшить мита, то для раніше зареєстрованих офшорних компаній вони залишаться незмінними).

Закон Сейшельських о-вів про міжнародні трасти (International Trust Act) привабливий для іноземних засновників тим, що не накладає жодних обмежень на міжнародний траст (International Trust), за винятком заборони на придбання трастом землі на Сейшельських о-вах. Як мінімум, один довірчий управляючий трасту (Trustee) має бути резидентом Сейшельських о-вів і зазвичай цю функцію виконує провайдер корпоративних послуг (Corporate Service Provider) на Сейшелах.

До офшорного сектора економіки Сейшельських о-вів також входить міжнародна торговельна зона (International Trade Zone), де дозволено таку діяльність компаній:

• операції з виготовлення, збирання та пакування;
• виробництво товарів, обробка і переробка напівфабрикатів;
• перерозподіл і реекспорт товарів із Сейшельських о-вів.

Підприємства, які працюють у міжнародній торговельній зоні, не підлягають оподатковуванню, а вартість щорічного подовження ліцензії на ведення бізнесу варіює від 550 до 2 000 дол США залежно від виду діяльності.

Останнє законодавче нововведення в офшорному секторі Сейшельських о-вів – так звана компанія зі спеціальною ліцензією (Company Special Licence). Ці компанії можуть бути цікаві нерезидентам, яким потрібно засвідчити хоч якісь податкові виплати на свою діяльність, пов'язану з холдинговою, інвестиційною, маркетинговою та іншою комерційною активністю. Ставка податку на ці компанії дорівнює 1,5 % із чистого прибутку.

Офшорна компанія може бути ліквідована через несплату або несвоєчасну сплату щорічного мита за подовження реєстрації. Щорічні державні мита за наступний календарний рік діяльності компанії належить сплатити не пізніше, ніж за день до дати роковин минулої офіційної реєстрації компанії. Якщо вони не сплачені до 31 грудня цього ж року (протягом цього терміна послідовно виставляють рахунки із двома доданими штрафами за затримку оплати), то компанію автоматично виключають із Реестра компаній Сейшельських о-вів і публікують відповідну інформацію в офіційній пресі.

Відновити офшорну компанію можна не пізніше, ніж через три роки від дня її виключення з реєстра і якщо її не відновили протягом цього терміну, то Реєстраційна палата автоматично ліквідує таку компанію. Для відновлення компанії необхідно сплатити мита, які за цей час накопичилися, і штрафи, але при цьому не виключено, що колишня назва компанії вже не може бути використана. Якщо хто-небудь зарезервує у реєстрі аналогічну назву протягом часу, коли компанія вважалася виключеною, то реєстратор не має права відмовити в реєстрації нової компанії з такою ж назвою.

Усі офшорні компанії повинні зобов'язано мати на Сейшельських о-вах провайдера корпоративних послуг (зареєстрованого агента), який ліцензує і підтримує зареєстровану адресу компанії. На Сейшельських о-вах діє закон, який зобов'язує всіх агентів, що ліцензують та реєструють офшорні компанії, неухильно дотримуватися процедури "знай свого клієнта". У межах цього закону кожний агент повинен мати детальну інформацію про директорів, акціонерів, довірених осіб і секретарів офшорних компаній. Цей закон як вимагає від зареєстрованих агентів зберігати конфіденційність цієї інформації, так і встановлює порядок її розкриття.

Будь-яка ділова активність на внутрішньому ринку Сейшельських о-вів можлива тільки за наявності відповідної ліцензії (видає Державне ліцензійне управління (ДЛУ; Seychelles Lisensing Authority)). Компанії або окремі бізнесмени, що мають намір започаткувати у країні будь-який новий вид бізнесу, зобов'язані заповнити офіційну форму і надати її до розгляду в ДЛУ, яке може задовольнити прохання про видання ліцензії або відмовити в ній. В останньому випадку заявник має право оскаржити відмову ДЛУ в Міністерстві фінансів, яке має право затвердити інше рішення.

Зазвичай бізнесом на Сейшельських о-вах займаються компанії з обмеженою відповідальністю, процедура організації яких досить проста. Кожна резидентна компанія щорічно подає балансовий звіт, завірений місцевим аудитором, і платить податки залежно від виду підприємницької діяльності. Сейшельські о-ви підписали угоди про запобігання подвійному оподаткуванню з такими країнами, як: Ботсвана, В'єтнам, Індонезія, Китай, Маврикій, Малайзія, Оман, Таїланд, ПАР.

Стрімкий розвиток фінансового сектора, що пов'язаний з активною діяльністю Управління міжнародної торгівлі Сейшельських островів (Seychelles International Business Authority), а також низкою прийнятих прогресивних законів, сприяють стрімкому розширенню сфер діяльності офшорних структур і припливу інвестицій. Усе це є важливими складовими розвитку економіки Сейшельських о-вів.

Отже, одним із наслідків стрімкого розвитку офшорного сектора світової економіки стало відкриття нових можливостей для країн так званої світової периферії – невеликих держав із малопотужною економікою. На цих територіях створення сприятливих умов для іноземних інвесторів у поєднанні з потребами ТНК привело до формування офшорів на значній відстані від світових фінансових центрів і на перший погляд у малоперспективних країнах. Завдяки цьому в багатьох із цих країн з'явилися нові можливості для економічного розвитку, а офшорний бізнес став багато в чому його основою.

Незважаючи на тенденцію до універсалізації, офшорні центри країн, що їх розвивають, мають свою специфіку і свої відмінні риси порівняно з офшорами промислово розвинених країн. Це, насамперед:

• повна залежність від імпорту необхідних для розвитку офшорного бізнесу елементів інфраструктури;
• робота з капіталами, як із розвинених, так і країн, що розвиваються;
• постійне розширення видів діяльності і переліку послуг, що надають;
• діяльність з удосконалення законодавства, що вбирає у себе норми різних правових систем;
• сміливе експериментування з різними організаційно- правовими формами компаній;
• відсутність розгалуженої мережі договорів про запобігання подвійному оподаткуванню;
• акцент на ціновій конкуренції в боротьбі за залучення клієнтів;
• менший ступінь співпраці з міжнародними економічними організаціями у питаннях боротьби з відмиванням "брудних" грошей.

Більшість малих острівних держав і територій з уразливою економікою в недалекому минулому були прикладом країн світової периферії, маючи типові характеристики аутсайдерів світового економічного процесу. Розвиток офшорної індустрії, що став істотною домінантою їх господарських систем, вивело ці, обділені традиційними ресурсами й особливо вразливі з боку численних чинників зовнішнього середовища країни, на перші позиції серед держав світу за такими показниками, як ВВП на душу населення, рівень соціальної захищеності, рівень технологічної оснащеності, рівень розвитку сектора послуг тощо. Таким чином, ставка на формування офшорних центрів й усілякий розвиток офшорного бізнесу була зроблене вірно, що сприятливо позначилося на економічному розвитку зазначених країн.

Інші дані красномовно свідчать, що сумарно депозити офшорних центрів перевершують депозити трьох сучасних гігантів світової економіки (США, Японії і ЄС) разом узятих, а половина всього світового флоту зареєстрована під прапорами судновласницьких офшорів, таких як Панама, Кіпр, Ліберія, Маврикій, Сейшели, Багами тощо. За даними ФБР США на рахунках банків й інвестиційних компаній, розташованих у 62 найліберальніших офшорних центрах світу, зосереджено близько 5 трлн дол США. На думку Департамента внутрішніх доходів США, 60 % усіх світових фінансових коштів трансфертуються нині через офшорні юрисдикції.