< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Форми організації суспільного виробництва

На різно-галузевих підприємствах під впливом науково-технічного прогресу відбуваються складні й суперечливі процеси подальшого суспільного поділу праці. Ці процеси виявляються в еволюційному розвитку низки суспільних форм організації виробництва. Серед них провідна роль належить концентрації виробництва, на засаді якої створюються й розвиваються інші форми його організації – деконцентрація, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування і диверсифікація, кожна з яких має свої об'єктні види та показники рівня розвитку (табл. 2.1).

Концентрація виробництва

Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш зростаючих розмірах підприємств.

У господарській діяльності виокремлюють три основні види концентрації:

Агрегатну – збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних установок, агрегатів, устаткування;

Технологічну – укрупнення виробничих одиниць (цехів, відділів, виробництв) підприємств;

Заводську (фабричну) – процес збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів, виробничих та інших об'єднань), який здійснюється на засаді агрегатної та технологічної концентрації виробництва.

Розрізняють абсолютний і відносний рівні концентрації виробництва. Перший характеризується середнім розміром підприємств тієї чи іншої галузі економіки, другий – часткою великих підприємств за певним показником.

Таблиця 2.1

Об'єктні види й показники рівня розвитку суспільних форм організації виробництва

Форми організації

Об'єктні види

Показники рівня розвитку

Концентрація (деконцентрація)

  • – агрегатна
  • – технологічна
  • – заводська (фабрична)
  • • Середній розмір підприємства
  • • Частка великих підприємств
  • • Частка дрібних і середніх підприємств

Спеціалізація

  • – предметна
  • – подетальна
  • – технологічна
  • – функціональна
  • • Частка основної (профільної) продукції в загальному її обсязі
  • • Кількість видів технологічно однорідних виробів
  • • Частка продукції по детально (технологічно) спеціалізованих підприємств і цехів у загальному обсязі

Конверсія

– предметно-функціональна

• Частка цивільної продукції (продукції перепрофільованих виробничих ланок) у загальному обсязі виробництва

Кооперування

  • – агрегатне
  • – подетальне
  • – технологічне
  • – внутрірайонне
  • – міжрайонне
  • – галузеве
  • – міжгалузеве
  • • Частка покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у загальному обсязі продукції
  • • Коефіцієнт кооперування (кількість підприємств-суміжників у розрахунку на один вид продукції)
  • • Частка окремих видів кооперованих поставок у загальному їхньому обсязі

Комбінування

  • – Вертикальне (поєднання послідовних стадій обробки сировини)
  • – Горизонтальне (на базі комплексного використання вихідної сировини)
  • – Змішане
  • • Частка виду продукції, що виробляється підприємством у загальному обсязі його виробництва в країні
  • • Частка напівфабрикатів, що переробляється на інший продукт за послідовною технологією
  • • Коефіцієнт комбінування (співвідношення валового обороту й товарної продукції)

Диверсифікація

– Різногалузева технологічно не пов'язана

– Частка продукції інших галузей (непрофільних видів) у загальному її обсязі

Для визначення відносного рівня концентрації виробництва всі підприємства групують за їхніми розмірами. Ознакою для групування може бути чисельність персоналу, вартість основних фондів, обсяг продукції.

Однак треба усвідомлювати, що чисельність персоналу (особливо, за умови високомеханізованого й автоматизованого виробництва) не спроможна дати вірогідну характеристику рівня концентрації, а вартість основних фондів лише опосередковано характеризує розмір підприємства. Інакше кажучи, тільки обсяг виробленої продукції найбільш точно й повно відображає рівень концентрації виробництва.

У монопродуктивних галузях розмір підприємств доцільно визначити за обсягом продукції в натуральному виразі, а в галузях з однорідним устаткуванням та широким асортиментом продукції, – за кількістю встановленого устаткування (наприклад, у текстильній промисловості – за кількістю ткацьких верстатів або веретен). У сезонних галузях (наприклад цукровій промисловості) розмір підприємства обчислюється за показником середньодобової переробки сировини.

Підвищення рівня концентрації виробництва має забезпечувати зростання його внутрішньої ефективності. Зі збільшенням розмірів підприємств поліпшуються, як правило, усі техніко-економічні показники і зменшуються питомі капітальні вкладення, зростають фондовіддача й продуктивність праці, ліпше використовуються матеріальні ресурси, знижується собівартість продукції, зростає рентабельність.

При цьому вартість сконцентрованих засобів виробництва зростає повільніше, ніж економічний ефект від їхнього спільного використання.

Проте рівень концентрації має верхню економічну межу, перевищення якої унеможливлює подальше зростання ефективності виробництва

Створення і функціонування надмірно великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних, а й з екологічних та соціальних міркувань; воно призводить до посилення монополізму і через це заважає розвитку конкуренції продуцентів на світовому й національному ринках. Тому в ринкових умовах господарювання між виробниками і споживачами більш важливим стає зворотний процес – деконцентрація виробництва. Такий процес повинен здійснюватися завдяки утворенню широкої мережі малих та середніх підприємств і поділу існуючих великих підприємств.

Світовий досвід свідчить про те, що малі підприємства (фірми) є технічно (технологічно) передовими, спеціалізованими, мобільними та економічно ефективними виробництвами, які домінують передусім у науково-виробничій сфері. Близько. 90% усіх фірм – це малі фірми, так звані венчурні (ризикові) організації, які на одиницю витрат створюють і реалізують нововведень у кілька разів більше, ніж великі концерни; понад 80% несільськогосподарських підприємств належить до дрібних і середніх (з чисельністю робітників менше 500 осіб, а на більшості з них – навіть менше 50 осіб). їхня частка в загальній кількості робочих місць становить понад 45%.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >