< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЗАКУПІВЕЛЬНА ЛОГІСТИКА

Сутність закупівельної логістики

Підтримка на заданому рівні і систематичне зростання обсягів суспільного виробництва можлива лише за умови безперервного надходження необхідних засобів виробництва для відшкодування вже спожитих знарядь і предметів праці, а також для збільшення їх споживання.

Забезпечення процесу виготовлення матеріальних благ засобами виробництва для підтримки його .безперервності – здійснюється на основі закупівельної логістики і є необхідним моментом як простого, так і розширеного відтворення в будь-якій суспільній формації. Він має дві сторони – технічну, що полягає в переміщенні матеріальних ресурсів, їх зберіганні і підготовці до виробничого використання, і економічну. Остання обумовлюється тим, що в процесі виконання постачальницько-збутових функцій люди неминуче вступають між собою у певні відносини економічні, соціальні, правові тощо.

Таким чином, закупівельна логістика є одночасно технічним і соціально-економічним процесом. Технічна його сторона визначається рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, соціально-економічна – обумовленими ними виробничими відносинами.

Закупівельна логістика багатогранно впливає на суспільне виробництво. Тому важливою задачею закупівельної логістики є організація чіткої і злагодженої роботи всіх ланок, що забезпечують рух матеріальних потоків на підприємстві, здійснення цього процесу з якнайменшими витратами.

Закупівельна логістика здійснюється на основі товарно-грошових відносин і з урахуванням вимог закону вартості. Матеріальні ресурси доводяться до споживачів не безкоштовно, а за платню. При цьому засоби виробництва реалізуються як товар, що має відповідно як споживчу вартість, так і собівартість.

Уміле використання товарно-грошових відносин сприяє оволодінню ринком, управлінню ним відповідно до властивих йому законів.

Підприємства на зароблені ними кошти купують все, що потрібно для випуску продукції і реалізації та післяпродажного обслуговування.

Поняття "закупівельна логістика" характеризує лише одну сторону процесу обігу продукції виробничого призначення (матеріалів, технічних і засобів технологічного використання) – покупку, придбання, заготовку засобів виробництва підприємствами, яким вони необхідні. Іншу сторону цього процесу – збут (реалізація) виробничої продукції – охоплює логістика розподілу. Тому більш правильно говорити про закупівельну логістику і логістику розподілу як про єдиний взаємопов'язаний процес.

Проте в умовах діяльності виробничих підприємств – це два різні процеси. Задачі збуту не співпадають із задачами постачання. Кожне підприємство здійснює і функції збуту (при реалізації виготовленої продукції), і функції постачання (при заготівці матеріально-речовинних компонентів для продовження виробничого процесу), але, з погляду окремого підприємства, – це дві відмінні операції. Одна знаходиться на початку технологічного ланцюга, з неї починається виробничий процес, інша ж завершує процес виробництва.

Постачання має справу з предметами і знаряддями праці, необхідними для здійснення виробничого процесу, а збут – з вже виготовленою готовою продукцією. Отже, в технологічному відношенні ці операції виконуються по- різному.

Поняття "збут" і "постачання" споріднені поняттям "продаж" і "покупка", але включає крім самого акту реалізації вартості ті виробничі процеси (просторове переміщення продукції, її зберігання, підготовка до виробничого використання тощо), які в реальній дійсності йому супроводять.

Закупівельна логістика і логістика розподілу (яку ми розглянемо в розділі 9) в організаційних і економічних відносинах обслуговують весь процес суспільного відтворювання, всі його основні стадії.

Закупівельна логістика і логістика розподілу здійснюють свою діяльність, в основному, у сфері розподілу частини суспільного продукту, призначеного для виробничого споживання, і в той же час істотно впливають на його раціоналізацію, забезпечуючи не тільки нормальне протікання виробничого процесу, але і досягнення високих кінцевих результатів.

Функціонування сфери закупівельної логістики і логістики розподілу повинно бути направлене на вдосконалення обслуговування виробництва, підвищення його економічної ефективності.

Основні напрями посилення дії закупівельної логістики і логістики розподілу полягають в забезпеченні наступних його характеристик:

  • 1. Безперервності виробничого процесу, ритмічного випуску продукції в запланованому обсязі і асортименті.
  • 2. Технічне вдосконалення виробництва на основі використання новітніх досягнень науки і техніки.
  • 3. Ефективної організації використання матеріально-технічних ресурсів.
  • 4. Прискорення обертання виробничих коштів.
  • 5. Зниження витрат, обумовлених заготівлею, споживанням і реалізацією продукції виробничо-технічного призначення.

Процес управління закупівельною логістикою здійснюється на галузевому, міжгалузевому і територіальному рівнях і на рівні суб'єкту господарювання.

Управління закупівельною логістикою майже повністю зводитися до управління рухом матеріальних потоків. Основний зміст цього процесу полягає у визначенні потреби в матеріальних потоків, плановому їх розподілі, розміщенні замовлень в промисловості на виготовлення всього різноманіття вироблюваної і спожитої продукції, встановленні прямих зв'язків з постачальниками, організації просторового переміщення матеріальних ресурсів з сфери виробництва в сферу виробничого споживання.

Таким чином, відділи закупівельної логістики і логістики розподілу управляють процесом матеріально-технічного забезпечення як певною специфічною стороною економічного управління, маючи, у свою чергу, різноманіття власних управлінських функцій в межах самого цього процесу – планування, фінансування, документальне оформлення, оперативне регулювання тощо.

Організація процесу управління полягає у встановленні конкретних завдань, формуванні колективів виконавців, визначенні порядку і послідовності дій, системному підході при вирішенні окремих питань, здійсненні поетапного контролю і подальшої оцінки досягнутих результатів.

Організаційна структура характеризує впорядкованість всіх ланок управління, ієрархічність їх побудови, комплектність і взаємозв'язок. Вона припускає обов'язкову послідовність в підпорядкуванні окремих підрозділів, систему їх взаємозв'язку і місце в загальній ієрархії управління. Кожний з них знаходиться в певному зв'язку (вертикальний або горизонтальний) з вищестоящими, нижчестоящими і рівними собі по рангу підрозділами. Цей зв'язок виражає змістовну сторону їх взаємостосунків, що складаються в процесі рішення конкретних задач управління, в досягненні його цілей і реалізації власних і загальних цілей, обумовлених спрямованістю цього процесу.

Кожна ланка по відношенню до інших ланок в структурі управління має цілком певні права і обов'язки, що дозволяє розподілити і закріпити між ними конкретні функції управління.

Основними принципами побудови структури управління є відповідності структури цілям і задачам управління, особливостям об'єкту управління; раціональне співвідношення централізації і децентралізації; чітка ієрархічна побудова, що виключає дублювання і паралельність виконання, виникнення зайвих ланок в структурі управління; забезпечення надійного зв'язку і ефективності взаємодії всіх її елементів на основі раціонального розподілу і кооперації праці; забезпечення безперервності і комплектності управління, його оперативності і динамізму; можливість постійного вдосконалення.

При побудові органів закупівельної логістики використовується функціональна або товарна спеціалізація структурних ланок управління, а частіше всього їх поєднання.

Основу організаційної структури складає апарат управління. Він утворюється з підрозділів, що виконують найважливіші функції управління. Тому формування апарату починається з аналізу і визначення цілей, задач і функцій управління.

Процес розробки планів закупівельної логістики, розвивається у міру переходу від одного етапу планування до іншого і набуває самого розгорненого характеру реалізації виділених лімітів.

Процес управління незалежно від своєї сутності починається з визначення цілей, постановки задач, підготовки і ухвалення рішень, організації їх виконання і закінчується досягненням певного результату. Потім дані про ступінь виконання поставлених задач, їх зміні в реальній обстановці аналізуються, відповідно до цього ставляться нові цілі і процес повторюється.

При виборі якнайкращого варіанту рішення проблеми повинні бути ретельно вивчені і зпівставлені з потребами в сировині, матеріалах, устаткуванні, фінансових і трудових ресурсах та можливостями їх задоволення, необхідні зміни в організаційній структурі управління, штатному розкладі, використанні конкретних працівників, заходи щодо посилення взаємодії різних ланок апарату управління з передбачуваним поліпшенням керованого об'єкту і кінцевими результатами рішення проблеми.

Рішення повинно бути не тільки прийняте, але і повністю реалізоване.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >