< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Механізм функціонування закупівельної логістики

В головних промислово розвинених країнах існує відпрацьований більш менш стандартний механізм матеріально-технічного забезпечення. Наприклад, матеріальне забезпечення виробничого процесу оброблювальних галузей у Німеччині засновано на системі складів підприємств- постачальників, центральних складів і складів підприємств, що забезпечують матеріальними ресурсами.

Традиційна система організації матеріального постачання у Німеччині заснована на принципі зберігання запасів. В цьому випадку потрібне оформлення документа про отримання необхідного для виробництва матеріалу із запасів власного складу. На складі підбираються потрібні матеріали і передаються за допомогою системи транспортування одержувачу або доставляються прямо на робочі місця.

У випадку якщо матеріал, який необхідний підприємству, відсутній на складі, подається запит до органу закупівель. На основі запиту закупівельний орган оформляє замовлення і посилає його постачальнику. Постачальник приймає замовлення і забезпечує відправку товарів. На підприємство- замовник відправляються крупні партії матеріалів, як правило, за допомогою автомобільного або залізничного транспорту. Замовлені вантажі після їх надходження приймають на центральному приймальному пункті компанії. Тут перевіряють якість матеріалів, їх відповідність заявці по кількості і номенклатурі. Після оформлення відповідних документів про надходження товарів вони доставляються на окремі виробництва. Типові шляхи проходження документації і матеріальних потоків при цій схемі показані у вигляді значної розгалуженості і різноманіття можливих варіантів господарських зв'язків, а також природного бажання керівництва підприємств вести строгий облік і контроль за системою матеріально- технічного постачання своїх підприємств. Потоки документації, що відповідають переходу від одного структурного елемента приведеної схеми до іншого, складаються в більшості своїй із спеціально розроблених формулярів. Наприклад, відділ закупівель або посередник передає постачальнику 9-10 документів, а постачальник, виконуючи заявку, передає на центральний пункт до 14 документів.

Взагалі численні формуляри з відповідними копіями для різних відділів і підрозділів дають деяке уявлення про розміри адміністративних витрат в рамках традиційної системи матеріального постачання. Замовник і постачальник, починаючи із замовленням на матеріал, його доставку і отримання, використовують близько 15 форм документів, кількість яких з відповідними копіями може розростися до 50 штук для оформлення однієї поставки. Процедура документообігу полегшується з використанням ЕОМ і участю автоматизованих систем, управління, проте потік інформації достатньо великий. За оцінкою німецьких фахівців, занадто великою є і кількість ланок системи.

Оформлення і обробка численних бланків займає багато часу, що приносить значний збиток замовникам, які чекають матеріали. Тривалість циклу організації поставки веде до можливих помилок у виконанні замовлень. Деякі помилки виявляються тільки тоді, коли матеріали вже доставлені за призначенням. Обробка цієї численної сукупності формулярів припускає наявність відповідного персоналу і передбачає значні виграти.

Головний недолік традиційної системи закупівель виражає потребу в комплексі складів з властивими їм адміністративними витратами і витратами праці. Основні статті витрат на утримання складів можна згрупувати таким чином:

  • 1. Утримання складських приміщень: а) амортизація складських будівель; б) амортизація складського обладнання; в) витрати на профілактичний ремонт; г) витрати на опалювання, електроенергію і воду; д) страхування будівель і земельний податок; е) орендна платня.
  • 2. Витрати на обслуговуючий персонал: а) заробітна платня складських робітників і службовців; б) витрати на соціальні потреби робітників і

службовців.

  • 3. Витрати на транспортні засоби: а) амортизація; б) витрати на паливо і енергію; в) витрати на профілактичний і поточний ремонт; г) страхування і податки на транспортні засоби.
  • 4. Збитки від зберігання запасів; а) охорона складів і старіння матеріалів; б) корозія і інші втрати; в) розбіжності в результатах інвентаризацій (помилки обліку відпуску і приймання); г) крадіжки; д) втрати внаслідок пониження цін; е) страхування запасів.

До основних статей витрат на утримання складів західні економісти відносять також втрати відсотків на капітал, які можна б було одержати, якби не довелося знімати гроші з рахунків банку на фінансування будівництва складських приміщень і оснащення їх відповідним обладнанням.

Перераховані статті витрат можуть досягати значних сум, тому система матеріально-технічного постачання постійно оптимізується з погляду пошуків механізмів функціонування, які знижували б потребу в складах до необхідного мінімуму, спрощували процедуру замовлення і отримання предметів постачання, прискорювали швидкодію системи.

Добре зарекомендувала себе в справі матеріально-технічного постачання виробництва система договорів з фірмами-посередниками. Система була розроблена і застосована у ФРН в кінці 70-х – початку 80-х років. Структура її має меншу кількість ланок, істотно спрощено проходження запитів і викликаних ними матеріальних потоків. Система зв'язує постачальника і споживача продукції набагато коротшими зв'язками, ніж описана вище. Закупівельні органи компанії і склади розвантажуються від рутинної роботи. Функції відбору і доставки вантажів переходять до постачальника, яким є не виробник сировини і комплектуючих, а оптова торгова компанія, що виконує розподільчі функції, має свої торгові склади і є посередником між промисловими підприємствами. Споживач прямо від виробничої ділянки відправляє заявку на сировину і матеріали в пункт реєстрації (зосередження) заявок в складському господарстві. Пункт реєстрації двічі в день направляє запити на матеріали далі до постачальників, з'єднаних системою договорів. Постачальник розсилає наступного дня матеріали, які надалі збираються і контролюються по кожній заявці в пункті накопичення (торгових складах).

План-графік поставок складається постачальником і замовником сумісно у формі місячного плану по агрегованих показниках. Замість 14 формулярів запиту заповнюється і фігурує один, який одночасно є і замовленням, і документом, що реєструє поставку і отримання товару.

Система договорів в матеріально-технічному постачанні має ряд переваг перед традиційною. Перш за все це скорочення діловодства, а отже, адміністративних витрат. Проте головний виграш для споживачів – можливість відмовитися від власної, часто розгалуженої системи складів.

Система договорів дозволяє вивільнити капітал, заморожений у власних запасах. Практика використання цієї системи в Німеччині показала, що скорочення витрат на зберігання і транспортування коливалося в межах 5- 20% ціни поставки матеріалів. Підприємства, що забезпечуються матеріальними ресурсами при отриманні помітної економії погоджуються на більш високі ціни на різні послуги і доручення, що виконуються постачальником.

У ряді випадків оптові склади пропонують послуги, які безпосередньо впливають на технологічні процеси підприємства-замовника. Наприклад, проводиться підбір різних комплектів деталей, розкрій сталевого прокату і інші роботи.

Особливо важливим моментом в матеріально-технічному постачанні за договорами є можливість організації термінових поставок. Необхідний матеріал може бути доставлений замовнику протягом 24 годин через торгову організацію, що має в своєму розпорядженні широкий асортимент зразків на складі. Досвід Німеччини показує, що власні склади підприємств звичайно покривають їх потреби тільки на 50-60%. Добре організований склад торгової посередницької фірми може покрити до 90% попиту на матеріали. Договірна документація включає: власне договір, каталоги матеріалів, угоди по організації процесу подачі заявок і виконання поставок, а також інструкції по веденню контролю і обліку виконання договірних умов. Вся документація формується так, щоб було можливе використання ЕОМ на трьох стадіях процесу матеріально-технічного постачання. Значний вплив на закупівельну логістику надає сама організація процесу виробництва в умовах швидкої зміни ситуації на ринку збуту і закупівель.

В умовах розвиненого ринку головна проблема логістичної ланки постачання полягає в тому, що ринкова потреба постійно змінюється в проміжку часу між початком поставок і використанням компонентів. Це приводить до ситуації, коли терміни поставок можуть відсунути через те, що з виробництва і від постачальників поступають деталі, в яких немає більше необхідності, тоді як не вистачає інших компонентів для виконання поточних замовлень клієнтів.

В останні десятиріччя розроблений ряд методів постачання, орієнтованих на конкретну потребу виробництва:

  • – метод "Канбан" (розроблений в Японії з метою управління поставками в умовах потокового виробництва; враховує потребу, яка виходить з кінцевого монтажу);
  • – система планування матеріальних потреб, що охоплює планування на 3 рівнях: на першому рівні здійснюється програмне планування, потім – розподіл матеріалів і управління закупівлями (тут фактичне відхилення від плану передається через зворотний зв'язок на рівень планування і виникає замкнута система);
  • – метод "Точно в строк", за допомогою якого в результаті частих ("дробових") поставок різко скорочуються накопичені запаси;
  • – система запитів, по якій з постачальниками полягають типові контракти на тривалий період існування потреб, а дані по фактичній потребі запрошуються на основі поетапного уточнення;
  • – метод прогнозних показників: попит на великі партії закупівель формується на певному рівні, а потім конкретний обсяг поставок приводиться у відповідність з попитом.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >