< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ЛОГІСТИКА ЗАПАСІВ

Необхідність утримання виробничих запасів і збутових запасів готової продукції

В логістичній системі при проведенні операцій купівлі-продажу, консигнації і інших виникає задача мінімізації сумарних витрат всіх складових операції, пов'язаних з просуванням і зберіганням запасів продукції на власному складі. Тому нижче розглянемо призначення і типи запасів, системи управління запасами, питання вибору розміру партії продукції, яка закуповується або вироблена, забезпечення мінімізації витрат, пов'язаних із закупівлею продукції.

При розробці стратегії управління запасами враховується товарна політика компанії (підприємства, фірми). Що таке товар? Товар – це фізичний об'єкт, послуга або зобов'язання, які можуть задовольняти потреби і приносити вигоду покупцю. Тобто, покупець купує не тільки товар як фізичний об'єкт, але і послуги, які супроводжують його продаж. Іншими словами, покупець купує задоволення своєї тієї або іншої потреби. Хоча товари матеріальні, а послуги абстрактні, але і перші, і другі призначені для задоволення потреб покупця і є предметом вивчення в логістиці.

В логістиці під поняттям товар мається на увазі фактичний товар (в фізичній формі), а послуга це прийоми просування товару, стимулювання збуту, виробничі процеси, пов'язані з поліпшенням якості продукції тощо.

Товар може виражатися в товарній одиниці, тобто конкретному специфічному виді продукту. Існують поняття товарний асортимент і товарна номенклатура. Товарний асортимент – це група товарів, тісно пов'язаних між собою хоча б однією ознакою; загальна споживча група, загальний канал розподілу, схожий діапазон цін.

Товарна номенклатура – це сукупність всіх асортиментних груп товарів і товарних одиниць, які пропонуються для продажу. Товарна номенклатура характеризується трьома показниками: шириною, глибиною і послідовністю (гармонійністю). Ширина товарної номенклатури – загальна чисельність різних асортиментних груп, її глибина – число видів (варіантів) кожного окремого товару в кожній асортиментній групі. Послідовність (гармонійність) товарної номенклатури означає ступінь близькості між товарами різних асортиментних груп з точки зору кінцевого використання, каналів розподілу і інших подібних показників.

Рішення, які приймаються в рамках товарної політики, повинні визначати наступні позиції: номенклатуру товарів, ширину, глибину і гармонійність асортиментних груп товарів, якість і стандартизацію товару, його модифікації і випуск (доставка) нових товарів, кількість кожного виду товарів, що випускається ( доставляється) за певний період часу тощо. Товарна політика формує запаси продукції на підприємствах. Тому в комерційній логістиці доречно розглянути політику підприємства в області управління запасами. У зв'язку з цим дамо характеристику перспективному методу управління запасами "точно в строк",

"Точно в строк" – це філософія, яка може бути застосована в логістиці до всіх аспектів підприємництва, включаючи виробництво, відвантаження і закупівлю продукції. Ядром цієї філософії є точка зору, що всі запаси небажані і вони повинні бути усунені або зведені до мінімуму. Традиційна ж політика є системою виробництва, при якій продукція є "про всяк випадок" з тим, щоб можна було задовольнити непередбачений на неї попит. Така практика дуже витратна унаслідок утримання великої площі складських приміщень для зберігання запасів, та інших видатків.

Виникає питання: чи будувати на тій, що є площі підприємства, складські приміщення для зберігання запасів або розширювати виробничі потужності, а з ними і випуск продукції? Підприємства, як правило, застосовують другий варіант, оскільки метод управління запасами за принципом "точно в строк" пов'язує всю діяльність в процесі фізичного виробництва і розподілу. Мета цього методу – виробляти і відвантажувати продукцію точно в строк для її подальшого використання. Особливе значення для реалізації принципу "точно в строк" мають такі аспекти, як закупівлі і виробництво разом з контролем якості.

Принцип "точно в строк" застосовується до закупівель для скорочення або усунення запасів. Передбачається наявність потрібного товару у відповідному товарно-розподільчому центрі в необхідний час і доставка його наступного дня після замовлення, причому у хорошому стані і без втрат.

Принцип "точно в строк" припускає наявність декількох надійних постачальників на тривалий термін з гарантією високої якості обслуговування. Тісна співпраця між виробниками і постачальниками передбачає спільну роботу при проектуванні виробу, забезпеченні контролю якості і стабілізації графіків виробництва.

Для успішної реалізації продукції за цим методом велике значення має вид транспортування і відвантаження. Кожний вид транспортування, природно, має свої переваги і недоліки. Наприклад, автотранспорт ефективний при перевезенні продукції дрібними партіями. Тому підприємства схильні в більшій мірі використовувати автотранспорт, ніж залізничний транспорт, зі збереженням за залізничним транспортом пріоритету у перевезеннях на великі відстані, існує видимою також тенденція деяких підприємств при використанні методу "точно в строк" до скорочення кількості постачальників і їх географічного наближення до своїх підприємств.

В умовах ринкової економіки стають особливо актуальними питання раціональної і ефективної організації процесів управління і контролю за рухом матеріальних і фінансових потоків з метою підвищення ефективності матеріально-технічного постачання самого підприємства і збуту виробленої або готової продукції. Це необхідно для оптимізації рівня запасів і ефективного їх використання, зменшення їх рівня на підприємствах, а також мінімізації оборотних коштів, вкладених в ці запаси.

Недостатня кількість виробничих запасів у підприємства приводить до порушення ритмічності його виробництва, зниження продуктивності праці, перевитрати матеріальних ресурсів через вимушені нераціональні заміни і підвищення собівартості продукції, що випускається. Нестача збутових запасів не дозволяє забезпечити безперебійний процес відвантаження готової продукції, відповідно зменшує обсяги її реалізації, знижує розмір одержаного прибутку і веде до втрати потенційної клієнтури споживачів продукції, яка випускається підприємством. Разом з тим наявність невикористаних запасів уповільнює оборотність обігових коштів, відволікає з обороту матеріальні ресурси і знижує темпи відтворення.

Запаси – це економічна категорія, вони створюються на всьому шляху просування товарно-матеріальних цінностей – від місця їх виробництва (виготовлення, видобутку) на підприємствах – виробниках до місця безпосереднього використання матеріальних ресурсів на підприємствах – споживачах або базах постачання. Сукупний запас практично будь-якого виду товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, що придбані, ззовні палива, запасних частин, МШП, готової продукції тощо) розміщується в різних місцях у міру просування їх до безпосередніх споживачів:! підрозділяється на збутові запаси, товарні, виробничі і запаси в дорозі.

Збутові запаси створюються на добувних підприємствах: шахтах, рудниках, гірничо-збагачувальних комбінатах тощо, або на переробних і видобувних підприємствами і призначені для забезпечення безперебійного постачання підприємств – споживачів, крупнооптових і дрібнооптових баз постачання. Як збутовий запас на підприємствах – виробниках може бути відповідно руда, прокат і труби чорних і кольорових металів, цемент, скло, пиломатеріали і деревина, корабельна продукція, комплектуючі вироби і запчастини, паливо, шкіра, тканини, напівфабрикати, машинобудівна продукція електродвигуни, паливна апаратура, тракторні і автомобільні двигуни, трактори, комбайни, автомобілі, товари народного споживання

Збутові запаси необхідні для забезпечення безперебійного процесу відвантаження готової продукції базам постачання і акціонерним товариствам – споживачам вищезгаданої продукції при готовності замовників різних галузей економіки сплатити за неї. В основному це готова продукція, що відвантажується споживачам у великих кількостях – залізничними вагонами, залізничними маршрутами, річковими і морськими судами, вантажними автомобілями – само вивозом, коли споживач територіально близько розташований до підприємства – виробника і своїм транспортом вивозить продукцію.

Готова продукція,яка знаходиться на складі підприємства – виробника в очікуванні її реалізації підприємствам – споживачам і базам постачання, є збутовим запасом. Раніше в умовах централізованого планування економіки, споживачу виділяли фонди на матеріально-технічні ресурси, централізовано прикріплювали до постачальників і споживач відповідно до їх величини замовляв підприємству – виробнику поставку продукції на певний квартал, місяць і укладали з ним з цього приводу договор. Відповідно до договору постачальник планував випуск продукції в терміни, зручні для нього. У зв'язку з "Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення і особливими умовами на поставку того або іншого матеріального ресурсу", діючим на той час, підприємство – виробник могло поставити дану продукцію покупцю в будь-який день місяця, передбачений договором і це не було порушенням договірних відносин між постачальником і споживачем.

В умовах ринкової економіки рівень збутових запасів підприємства – виробника набуває особливого значення. Виробник вже сам шукає покупців своєї продукції, прагне задовольнити їх вимоги за договірною ціною, якістю, термінами поставок. Тому запас готової продукції, що користується попитом, повинен бути мінімально необхідним і достатнім, щоб його можна було пред'явити до відвантаження в достатніх кількостях для реалізації залежно від попиту в перервах між його випусками. Річ у тому, що підприємства – виробники повинні завжди мати у себе на складі необхідну кількість продукції, що випускається або готової, що б відвантажити її споживачу в той момент, коли він хоче її придбати і готовий за неї сплатити. Потенційний покупець не чекатиме, коли підприємство її виготовить, а звернеться в інше акціонерне товариство, яке має цю продукцію на складі і готове йому її реалізувати. При цьому збутовий запас підприємств – виробника повинен бути оптимальним – наявність зайвих запасів збільшує витрати щодо їх утриманню. Відсутність же або брак необхідних запасів на складі приводять до зменшення обсягів реалізації продукції, що випускається, і втрати клієнтів, які можуть постійно її купувати.

Товарні запаси будь-якої продукції створюються в товаропровідній мережі (на крупнооптових, дрібнооптових базах постачання, фірмах, магазинах тощо). Спеціалізовані бази постачання одержують готову продукцію від підприємств виробників в транзитних кількостях і поставляють її споживачам в невеликих обсягах – за звичайно вантажним автотранспортом. Необхідність наявності товарних запасів обумовлена тим, що є певний круг промислових підприємств, які значно віддалені від підприємств – виробників і навіть від залізниць, або витрачають матеріальні ресурси в невеликій кількості. їм економічно доцільно заводити ці матеріальні ресурси не залізничними вагонами, а автомобільним транспортом з баз постачання в невеликих обсягах.

Товарні запаси необхідні для забезпечення безперебійного процесу постачання споживачів – це складська форма постачання. Вона дозволяє споживачам витрачати матеріальні ресурси в невеликих кількостях, забезпечити безперебійний процес виробництва при більш низькому рівні у них виробничих запасів.

В загальному випадку будь-який вид матеріально-технічного ресурс, що витрачається, поступає на підприємство – споживач не щодня, тому в перервах між поставками цього ресурсу у підприємства повинна бути певна його кількість на складі, щоб забезпечити на деякий час потреби в даному виду для видачі необхідного матеріалу у виробництво і виготовлення продукції, що випускається, в період до чергової його поставки. Цей ресурс, що знаходиться на складі, називається виробничим запасом.

Виробничі запаси формуються у підприємств – споживачів за рахунок товарно-матеріальних цінностей, що надходять до них транзитом і складській формі постачання (з баз постачання) та призначені для забезпечення безперебійного процесу виробництва в перервах між поставками.

Наявність запасів в дорозі, тобто товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в залізничних вагонах, автомобілях , на морських і річкових судах, що прямують з вантажем до споживача, обумовлена великою віддаленістю підприємств – виробників від споживачів готової продукції.

Залежно від часу і розміщення матеріальних ресурсів вони послідовно змінюють свою категорію як запаси: Наприклад, прокат, чорних металів, виготовлений на металургійному заводі і знаходиться у нього на складі в очікуванні відправки, є збутовим запасом; прокат, що поступив на базу, буде товарним запасом, а також прокат, завезений до підприємства – споживача і що знаходиться у нього на складі в очікуванні запуску виробництва, є виробничим запасом. При цьому будь-яке промислове підприємство має як виробничі запаси, які йому необхідні для організації власного безперебійного процесу виробництва, так і збутові запаси випущеної ним готової продукції, яка, у свою чергу, чекає відправки споживачам. Наприклад, на металургійному заводі руда буде виробничим запасом, а випущений металопрокат, що знаходиться на складі в очікуванні відвантаження споживачам, – збутовим запасом; на взуттєвому підприємстві шкіра, нитки, клей, інші напівфабрикати будуть виробничим запасом, а взуття – збутовим запасом.

Утворення збутових і виробничих запасів на промислових підприємствах обумовлене різними причинами. При транзитній формі відправки готової продукції підприємство-виробник звичайно відвантажує товарно-матеріальні цінності своїм крупним споживачам і базам постачання у великих обсягах (наприклад, вугілля, руду – вагонними маршрутами, по 30-50 вагонів в одному маршруті, прокат – вагонами, комплектуючі – контейнерами тощо) і їм необхідно для відвантаження на протязі декількох днів накопичити у себе на складі готову продукцію до транзитної норми відправки. За існуючих умов постачання промислові підприємства також не завозять до себе щодня весь необхідний їм асортимент матеріальних ресурсів для випуску продукції, а роблять це періодично. Практично багато видів матеріалів завозять на підприємства у великих кількостях, складують, а потім невеликими обсягами поступово витрачають через добову їх видачу на виробничі і господарські потреби. Матеріальні ресурси, завезені на підприємства за транзитною формою постачання або здійснені складськими поставками, і знаходяться на складі в очікуванні моменту їх запуску у виробництво, є виробничим запасом.

Наявність на промисловому підприємстві виробничих і збутових запасів є об'єктивною реальністю і економічною необхідністю. При цьому матеріальні ресурси, зосереджені в запасах, відволікаються з сфери виробництва. Відносно високий рівень запасів вимагає від підприємства вкладення в них значних оборотних коштів і веде до великих витрат на утримання самих запасів.

В умовах ринкової економіки менеджер підприємства, керівництво і співробітники його служб постачання і збуту, планової і фінансової служб повинні прагнути ефективного управління рухом матеріальних і фінансових ресурсів – процесами постачання і збуту, запасами і оборотними коштами, вкладеними в ці запаси, своєчасно попереджати про наявність і появу дефіцитних позицій товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, які загрожують порушити безперебійність організації процесу виробництва; виявляти зайві запаси матеріальних ресурсів з метою визначення можливості їх реалізації. Наявність оптимальних запасів на підприємстві, яку можна забезпечити шляхом організації управління і контролю за потоками матеріальних і фінансових ресурсів, за станом і рівнем запасів дозволить , підприємству безперебійно функціонувати при малому обсязі невикористаних матеріальних ресурсів і невеликих розмірах відвернутих оборотних коштів, вкладених в ці запаси.

Перевищення фактичного рівня запасів проти запланованого, приводить до утворення наднормативних запасів. Наднормативними запасами називають також фактичну кількість матеріалів, яка перевищує максимальну загальну норму запасу, включаючи максимальий поточний, підготовчий і страховий запаси. При визначенні величини наднормативних запасів необхідно враховувати сезонні чинники їх утворення, при яких в окремі періоди може різко збільшуватися загальна кількість матеріалів, що знаходяться на складі.

Розрізняють також зайві запаси або зайві матеріали, напівфабрикати і готові вироби, які не потрібні для виробничого процесу. Зайві запаси матеріальних ресурсів виявляються у двох випадках: відсутності витрати даного матеріалу в перебігу тривалого періоду і шляхом порівняння фактичної наявності матеріалів з потребою в них за нормами або заявками споживачів.

Однією з причин утворення наднормативних і невикористаних запасів матеріальних ресурсів є розвиток науково-технічного прогресу(МТП). Нові досягнення в науці і техніці дозволяють знижувати питомі витрати сировини і матеріалів на одиницю продукції, яка випускається. Одночасно технічні досягнення виявляються в постійній зміні компонентів, що входять до складу початкової сировини, величини використаних видів матеріалів, типів і марок готових і комплектуючих виробів. У свою чергу ці зміни відображаються на обсягах запасів матеріальних ресурсів, частина з яких навіть при якісній початковій нормативній базі переходить в наднормативні і невикористані матеріальні ресурси.

Розвиток НТП, вирішуючи одні суперечності шляхом реалізації досягнень науки і техніки, супроводжує виникненням інших суперечностей об'єктивного характеру, які в свою чергу впливають на господарський механізм. Отже, розвиток науково-технічного прогресу, організаційною стороною забезпечує строгий фактичний облік матеріальних ресурсів на промислових підприємствах, прогнозування потреб в тих або інших видах матеріальних потоків.

Аналіз причин утворення наднормативних і зайвих запасів матеріальних ресурсів показує що більше 60% випадків, в результаті яких вони утворилися, відбувається з причин, що залежать від діяльності підприємств, і менше 40% випадків з незалежних від підприємств причин.

Причинами утворення наднормативних запасів, залежними від діяльності підприємств є:

  • – неправильне планування потреби в матеріальних ресурсах;
  • – замовлення не транзитних норм – транзитом;
  • – дострокове відвантаження матеріальних ресурсів постачальником;
  • – неправильне встановлення норм витрат матеріальних ресурсів;
  • – непідготовленість до випуску виробів, на виготовлення яких заявлені матеріальні ресурси;
  • – замовлення непотрібних видів матеріальних ресурсів;
  • – технологічні і конструкторські зміни на підприємстві;
  • – невиконання виробничої програми в обсязі і номенклатурі;
  • – невиконання технологічної дисципліни;
  • – випуск продукції, що не користується попитом;
  • – неправильне визначення нормативів запасу матеріальних ресурсів;
  • – завищення норм витрат матеріально-технічних ресурсів, коректування планів виробництва підприємств у бік їх зниження без зміни обсягів виділених ресурсів, необгрунтоване, встановлення нормативу

виробничого запасу;

  • – відсутність зв'язку між натуральними показниками товарно- матеріальних цінностей, якими переважно оперують виробничо- постачальницькі служби, і вартісними, якими оперують фінансові служби;
  • – дострокова поставка відділом постачання підприємства матеріально-технічних ресурсів, а також відсутність можливості у підприємств оперативно уточнювати структуру матеріально-технічних ресурсів при внесенні конструктивних змін у виробу, включені у виробничу програму;
  • – складність процедури оперативного маневрування матеріально- технічними ресурсами, а також відсутність системи стимулювання працівників різних підрозділів підприємства, відповідальних за накопичення і розподіл виробничих запасів;
  • – недостатня організація складського обліку.

Причини, спричиняють наднормативні зачатки і що не залежать від підприємства:

  • – зміна виробничої програми підприємств після того, як останні вже замовили матеріальні ресурси, необхідні для забезпечення виробництва;
  • – невчасне виконання (або невиконання) поставок підприємствами- постачальниками матеріальних ресурсів, що приводить до необхідності купувати вже не потрібні матеріали (через розбіжність в термінах) або вдаватися до неекономічних заміни;
  • – відмова від договірних зобов'язань споживачів через зміну плану їх виробництва;
  • – поставка неякісних матеріальних ресурсів або некомплектна поставка;

Наявність на підприємствах великих наднормативних запасів товарно- матеріальних цінностей негативно впливає на використання виробничих фондів, уповільнює оборотність обігових коштів і зменшує обсяг одержаного прибутку, тобто практично погіршує всі показники господарської діяльності підприємства. Тому ліквідація зайвих наднормативних запасів, зниження сукупних запасів товарно-матеріальних цінностей є істотною передумовою підвищення ефективності виробництва.

Виробничі запаси на підприємстві необхідні для того, що б не було збоїв у виробництві, а збутові запаси потрібні для повного задоволення потреб споживачів. Але надлишок виробничих запасів може лягти важким тягарем на підприємство, і воно матиме додаткові витрати на їх утримання. Надлишок збутових запасів, може привести до старіння готової продукції, і підприємство може зазнати колосальних збитків або взагалі стати банкротом.

Як приклад впливу окремих причин на утворення наднормативних запасів матеріальних ресурсів можна розглянути на такій продукції як – прокат чорних металів. В машинобудівній ланці вплив причин на утворення наднормативних запасів прокату чорних металів в середньому може розподілитися таким чином: завищення потреби при їх заявці – 34,6%; дострокова поставка – 17,6% невиконання плану по номенклатурі – 5,7%; заміни конструкції і технології і зняття з виробництва виробів – 31,6%; інші причини – 10,5%.

Ритмічне постачання матеріальних ресурсів і дотримання нормативів запасів разом з не допущенням наднормативних запасів матеріальних цінностей можуть бути досягнуті тільки при встановленні систематичного контролю за станом запасів і забезпеченні управління матеріальними потоками, які передбачали б вирішення всіх взаємопов'язаних задач: розрахунку норм виробничих запасів, обліку їх руху, співставлення фактичної наявності матеріалів з розрахунковими розмірами запасів і затвердженими нормативами оборотних коштів. Такі заходи дозволять мати необхідні дані для прийняття своєчасних управлінських рішень щодо усунення відхилень, запобігання накопичення наднормативних запасів або ліквідації непотрібних підприємству ресурсів.

Впровадження заходів щодо економії матеріальних ресурсів на підприємствах, встановлення контролю за раціональним їх використанням на основі впровадження нормативного методу обліку матеріальних ресурсів виробництва дозволяють досягти значної економії матеріальних ресурсів, зниження за рахунок цього собівартості продукції і отримати прибуток.

Запаси – один з найдорожчих активів більшості підприємств і складають до 40% від загального капіталу, що інвестується. Операційні менеджери давно усвідомили, що оперативне управління запасами є необхідним. З одного боку, підприємство може спробувати понизити витрати шляхом зниження рівня запасів, що зберігається. З другого боку, покупці проявляють незадоволеність, коли виникають часті перебої, викликані браком запасів. Таким чином, підприємства повинні підвести баланс між вкладеннями в запаси і необхідним рівнем обслуговування покупців. Цілком очевидно, що мінімізація витрат є найважливішим чинником, що дозволяє досягти такого нестійкого (чутливого) балансу.

Запасом є будь-який ресурс, який використовується для того, щоб задовольнити поточну або майбутню потребу. Заготівки і висхідні матеріали, напівфабрикати, що знаходяться у виробничому процесі, і готові вироби є прикладами запасів.

Підприємства як правило мають декілька типів планування запасів і систем управління ними. Керівництво повинно прийняти рішення, виробляти продукцію самостійно або закупляти. Як тільки це буде визначено, наступний крок – прогнозування попиту. Потім менеджери з логістики визначають запаси, необхідні для задоволення цього попиту.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >