< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Стратегія сервісних процесів

Стратегії змінних процесів, зображені в табл. 9.2, можуть бути використані як для сервісу, так і для виробництва. Наприклад, на практиці застосовується, що сервісні підприємства мають, в більшості своїй виробництво дуже малими партіями. Це, ймовірно, правильно для медичного сервісу, ресторанів тощо. Вони часто проводять малі розміри або одиничні розміри партій товарів і послуг. Такі організації будуть позначені в лівому верхньому куті табл. 9.2.

Рішення в секторі сервісу. Як показано в табл. 9.2, в стратегіях, сфокусованих на процесі, потужність і використання обладнання украй низькі – біля 5%. Це справедливо не тільки для виробництва, але також і для сервісу. Рентген в кабінеті дантиста і багато обладнання в кращих ресторанах мало використовуються. Низький рівень використання устаткування частково виникає тому, що потужність розрахована на пікові навантаження або утримується як необхідне. Інша причина – погані розклади (через великі зусилля, які потрібні для прогнозування попиту в індустрії сервісу) і, як результат, – незбалансованість при використанні обладнання.

Таблиця 9.2.

Орієнтири в стратегіях процесів

Обсяг і асортимент товарів

Стратегія, сфокусована на процесі (змінний процес)

Процеси, що повторюються (модульний процес)

Стратегія, сфокусована на продукті (тривалий процес)

Одна або мале число одиниць товару

Проекти

Стратегії нескладні (фіксовані вкладення і витрати, викликані переходом до виробництва іншого продукту високі)

Дуже маленький випуск, висока різноманітність

Витрати на виготовлення (технічна спеціалізація)

Середній випуск, середня різноманітність

незв'язані повторення

Тривалий випуск, середня

різноманітність

Зв'язані повторення

Дуже тривалий випуск, зміна в параметрах (якість, розмір, товщина тощо)

Прості стратегії (змінні витрати високі)

Тривалі процеси

Використання устаткування %

Від 5 до 25

Від 20 до 75

Від 70 до 80

Сервісна індустрія рухається до правої частини табл. 9.2 для випадків ресторанів швидкого приготування, клінік, майстерень по регулюванню автомобілів тощо. Це зменшує кількість варіантів сервісу, тому ми можемо розраховувати на пониження ціни на одиницю продукції. Стратегія процесу і контакт з покупцем. Контакт з покупцем – це важлива змінна у виробничій системі. В процесі, що безпосередньо розрахований на покупця, очікування окремих покупців результатів процесу виробництва не виправдовуються.

Діяльність в секторі сервісу – хороший цьому приклад. В ресторанах, медичних установах, юридичних конторах так багато взаємодії з клієнтом, як це тільки можливо для оперативного здійснення процесу. Багато процесів може бути виконано в унікальній для покупця манері. Ця взаємодія може супроводжуватися різними варіантами, як показано в табл. 9.3.

Таблиця 9.3.

Взаємодія з покупцем і стратегії процесу

Техніка

Приклад

Обмежена пропозиція

Ресторан з обмеженим меню

Мережа споживчих поставок

Перевезення транспортом переважає, над виробництвом на місці

Структура сервісу така, що споживачі приходять, коли їм необхідне обслуговування

Банк: споживач приходить в представництво відкрити новий рахунок, бере кредит тощо.

Сервіс самообслуговування покупців в їх власному темпі

Супермаркет або універмаг

Окремі послуги, які можуть виявлятися автоматично

Автоматичні розрахункові вузли

Одним з найважливіших завдань логістики є надання транспортно- експедиційних послуг. Особлива увага приділяється цьому в Україні в останні роки. Такими є послуги, які надаються клієнтам з перевезення вантажу, його експедиції різними організаціями посередників (як українських, так і зарубіжних).

За способом організації вантажні перевезення поділяються на децентралізовані й централізовані, що бувають прямими, змішаними та комбінованими, а також контейнерними і пакетними. При децентралізованій організації перевезень доставку вантажів здійснює одержувач, який замовляє транспорт, виконує навантаження, експедиційні послуги та розвантаження вантажу. При цьому постачальник не зацікавлений у механізації вантажних робіт, скороченні простоїв рухомого складу та ефективному його використанні.

Централізовані перевезення є прогресивним способом виконання транспортного процесу та експлуатації рухомого складу. Перевезення вантажів таким способом дає змогу поліпшити використання рухомого складу, підвищити продуктивність праці на всіх стадіях переміщення вантажів, звільнити вантажовідправників та вантажоодержувачів від турбот стосовно транспортування вантажів. При централізованих перевезеннях істотно скорочуються невиробничі простої транспортних засобів. Більші простої за умов "самовивезення" пояснюються такими причинами: вантаж не готовий до перевезення; не готові товарно-транспортні документи; відсутній чіткий графік, внаслідок чого виникають стихійні черги під завантаження.

Організація централізованих перевезень дає змогу вчасно підготувати вантаж і документи на нього для перевезення, а також скласти графік черговості подання і навантаження транспортних засобів. Скорочення приблизно утричі простоїв забезпечує зростання у 3 рази кількості поїздок за один день.

Усі перелічені вище чинники роблять рухомий склад більш продуктивним при централізованих перевезеннях у тоннах за годину приблизно в 4 рази, а в тонно-кілометрах за годину – більш ніж у 6 разів, що сприяє зниженню собівартості перевезень у 2,5 рази.

При децентралізованому перевезенні вантажів споживачі для навантаження автомобілів користуються послугами вантажників та експедиторів. Тому виникають не тільки додаткові транспортні витрати споживачів, а й витрати, пов'язані з непродуктивними витратами часу вантажників та експедиторів.

Існують також інші чинники більш ефективного і якісного перевезення вантажів. Централізоване перевезення дає змогу широко використовувати контейнери й пакети, забезпечуючи цим такі переваги: скорочення кількості перевантажувальних операцій за рахунок поєднання дрібних вантажних місць в одне; спрощення приймання, сортування та видачі вантажів; механізація вантажно-розвантажувальних робіт. При цьому скорочується час на навантаження і розвантаження, а отже, зменшуються простої транспортних засобів, підвищується їх продуктивність, знижуються втрати

вантажів при транспортуванні.

Важливою організаційною перевагою централізованих перевезень є чіткий розподіл зобов'язань та відповідальності між вантажовідправником, вантажоодержувачем та автотранспортною організацією. Це є передумовою організації ефективного технологічного процесу, у якому кожен з учасників доставки спеціалізується на конкретних видах робіт, несе за них матеріальну відповідальність, а отже, заінтересований у підвищенні якості та ефективності кожної операції. Все це зменшує сумарні витрати на переміщення вантажів від виробників до споживачів.

Централізовані перевезення організаціями посередників здійснюються на основі договорів. При цьому своєчасно виконується план реалізації продукції і, в свою чергу, вдосконалюється сам процес перевезень, знижуються витрати на транспортування. За системи централізованих перевезень транспортні організації є організаторами процесу доставки вантажу одержувачам і виконують усі пов'язані з процесом перевезення транспортно-експедиційні операції (приймання вантажу та одержання товарно-транспортних та інших супроводжувальних документів, охорона його на шляху прямування, здача вантажоодержувачам і оформлення товарно-транспортних та інших супроводжувальних документів). Вони також приймають на себе матеріальну відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться.

Перевізний процес включає операції, які зобов'язаний виконати відправник або одержувач вантажу, а саме:

  • – складання і передача станції декадних заявок на навантаження повагонних відправлень та вантажів у контейнерах;
  • – оформлення облікових карток виконання плану перевезень вантажів;
  • – заповнення перевізних документів та одержання дозволу (візи) на вивезення вантажу на станцію;
  • – одержання на станції комерційних актів;
  • – розкредитування перевізних документів;
  • – підготовка вантажу до перевезення, доставка його на вантажний двір станції та здача на перевезення;
  • – одержання вантажу, навантаження на автомобільний транспорт, доставка та супровід зі станції на свій склад;
  • – одержання у товарній конторі квитанцій про прийняття вантажів до перевезення; й одержання накладних та інших документів на вантажі, що надійшли;
  • – придбання і заповнення бірок маркірування відправлень;
  • – внесення платежів за перевезення вантажів і виконання додаткових операцій.

Крім того, багато відправників і одержувачів заінтересовані в додаткових послугах транспортних організацій:

  • – у попередньому повідомленні про підхід вантажу під розвантаження;
  • – інформації про час подачі під навантаження чи розвантаження контейнерів, що доставляються автомобільним транспортом на склад одержувача;
  • – у перевірці кількості місць і маси вантажу, коли залізниця робити цього не зобов'язана;
  • – повідомленні одержувачів про відправлення на їх адресу вантажів;
  • – виконанні деяких операцій, що пов'язані з перевезенням зовнішньо торгівельних вантажів;
  • – перепакуванні, захисті вантажів, відправленні тари, спеціальному маркіруванні.

Для виконання цих операцій потрібні висококваліфіковані робітники (експедитори), а також робітники для виконання вантажно- розвантажувальних робіт та супроводження вантажу зі складу станції до складу одержувача чи від складу відправника до складу станції. Утримання такого штату є невигідним для підприємств.

Усі роботи, покладені на відправника та одержувача, можна поділити на чотири групи:

транспортні – завезення і вивезення вантажу; вантажно- розвантажувальні – навантаження, розвантаження, сортування, пакування, комплектування дрібних відправлень у повагонну партію тощо;

експедиційні – оформлення здачі вантажу до відправлення та одержання вантажів, що надійшли, внесення платежів за перевезення і додаткові операції;

допоміжні – виконуються залежно від потреби в них. Коли всі ці операції виконують спеціалізовані організації за дорученням відправників чи одержувача, тоді така організація називається транспортно-експедиційною. Вона виступає посередником між вантажовласником та перевізником.

Експедиційні послуги можуть надаватись як різними транспортними організаціями, так і організаціями посередників. Для всіх організацій вони є однією з найважливіших операцій. Підставою для надання експедиційних послуг є договір, який укладається між відправником, одержувачем і транспортно-експедиційною організацією. Стосунки сторін, що не передбачені договором, регулюються законодавством. Транспортно- експедиційна організація має право взяти на себе увесь комплекс послуг чи тільки частину їх, залежно від укладеного договору. В договорі зазначають порядок і терміни виконання операцій з обслуговування. Транспортно- експедиційні організації можуть виконувати деякі допоміжні операції: пакування, перепаковування та поділ великих вантажів на більш дрібні, заміну пошкодженої тари, відправницьке маркірування деяких вантажних місць, супроводження вантажів на шляху прямування, зберігання їх до відправлення тощо.

Обов'язком вантажовідправника є своєчасна підготовка вантажу до передачі перевізнику.

Порядок виконання транспортно-експедиційних операцій з вантажами, що приймаються до відправлення, є таким. Вантажовідправник завчасно до пред'явлення вантажу для відправлення подає в транспортно-експедиційну організацію заповнену накладну відповідного виду транспорту та повідомлення (якщо послуга полягає в доставці вантажу на станцію чи в порт відправлення). Складати накладну може транспортно-експедиційна організація за дорученням вантажовідправника.

Одержані накладні візуються безпосередньо транспортно- експедиційною організацією або через товарну контору залізниці, порту чи пристані. У більшості транспортно-експедиційних організацій існує такий порядок приймання та супроводження вантажу експедитором. На завізовані накладні транспортно-експедиційна організація виписує наряд у трьох примірниках. Своєчасно, перед днем приймання вантажів, транспортно- експедиційна організація дає своєму експедиторові або водію-експедитору накладну і два примірники наряду з відправлення (наряд і дублікат наряду) під розписку на корінці наряду, що залишається в транспортно-експедиційній організації для обліку.

Вантажовідправників повідомляють напередодні про час прибуття експедитора на склад за одержанням вантажу. Експедитор (водій- експедитор), має постійне доручення на право одержання вантажу, після прибуття на склад вантажовідправника подає останньому накладну і наряд на відправлення з дублікатом. Накладну, складену транспортно-експедиційною організацією, підписує вантажовідправник.

При передачі вантажу відправником і прийнятті його експедитором визначають масу вантажу зважуванням на вагах або обчисленням загальної маси вантажу, який здають, виходячи з маси, зазначеної на вантажних місцях чи стандартної маси вантажних місць. Приймання вантажу засвідчується підписом експедитора в наряді на відправлення, який залишається у вантажовідправника. У дублікаті наряду на відправлення і дорожньому листі водія вантажовідправник відмічає час прибуття автомобіля на склад і відправлення його зі складу.

Після прибуття на станцію, в порт чи на пристань експедитор здає вантаж за накладною на склад. Вагар складу розписується у дублікаті наряду на відправлення про прийняття вантажу та відмічає час прибуття і відправлення автомобіля.

Експедитор (водій-експедитор) звітує перед транспортно- експедиційною організацією за дублікатом наряду на відправлення. На корінці наряду на відправлення ставиться відмітка про виконання операції.

Накладна від вагаря складу передається в товарну (вантажну) контору станції, порту чи пристані, де її таксують, після чого виписують дорожну відомість. Товарний касир транспортно-експедиційної організації розкредитовує в товарній конторі всі накладні на вантажі, що відправляються, тобто сплачує за вантажовідправників та одержує квитанцію на прийнятий для перевезення вантаж. Квитанції за здані до перевезення вантажі після їх обробки в розрахунковій групі передають вантажовідправнику.

Послідовність виконання транспортно-експедиційних операцій з вантажами, що прибувають на адресу вантажоодержувачів, у більшості транспортно-експедиційних організацій така.

Після прибуття вантажів на станцію, в порт чи на пристань перевізні документи надходять у товарну (вантажну) контору; тут їх таксують в порядку контролю та перевірки оплати.

Товарний касир транспортно-експедиційної організації розкредитовує за вантажоодержувачів документи й одержує накладні за вантаж, що прибув з виписаними на них дозволами на вивезення зі станції, порту чи пристані.

У транспортно-експедиційній організації на кожну накладну чи групу накладних залежно від кількості вантажів для відправлення виписують по два примірники наряду на прибуття та реєстр. Експедитору передають: накладну, дозвіл на вивезення вантажу, наряд на прибуття, реєстр у двох примірниках.

Під час приймання вантажу експедитор звертає увагу на його збереження. У разі виявлення будь-яких пошкоджень чи псування вантаж не приймається, про що повідомляється транспортно-експедиційній організації, а вона викликає вантажоодержувача для перевірки вантажу.

Видача вантажу експедитором (водієм-експедитором) на склад вантажоодержувача засвідчується підписом і штампом на наряді на прибуття, зазначають також час простою автомобіля. Накладну разом з реєстром передають (під розписку на другому примірнику реєстру) вантажоодержувачеві.

Експедитор (водієм-експедитор) звітує перед транспортно- експедиційною організацією про виконання операцій на підставі наряду і другого примірника реєстру.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >