< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Взаємодія України з провідними країнами світу

Європейський Союз є одним із основних торговельних партнерів України[1]. Згідно із статистичними даними питома вага країн ЄС у зовнішньоторговельному обороті товарами та послугами України за січень-вересень 2013 р. склала 31,6%, або в абсолютних показниках 37 040,4 млн дол. від загального обсягу торгівлі України. Експорт товарів та послуг до країн ЄС за згаданий період становить 14 629,3 млн дол. або 26,3% від загального обсягу експорту товарів та послуг України. В свою чергу, обсяг імпорту з країн ЄС за згаданий період був 22 411,1 млн дол. або 36,4% від загального обсягу імпорту в Україну. У двосторонній торгівлі продовжує зберігатися негативне сальдо, яке за три квартали 2013 р. склалося у розмірі 7 781,8 млн дол., тобто збільшилось у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 1 304,0 млн дол.

Основна частка українського товарного експорту спрямовувалася до Польщі (15,1%), Італії (14,1%), Німеччини (10,0%), Угорщини (9,8%) та Нідерландів (6,0%). Водночас, найбільша кількість товарів ввезена з ФРН (26,1%), Польщі (15,0%), Італії (7,6%), Франції (6,7%) та Угорщини (5,1%). Основні товарні групи українського експорту за 2013 р.: чорні метали (24,8%), руди, шлаки та зола (10,6%), електричні машини і устаткування (9,2%), зернові культури (9,1%), насіння і плоди олійних рослин (6,5%). Питома вага зазначених товарів у загальному обсязі експорту України до держав-членів ЄС за звітний період склала 60,2% або 7 247,3 млн дол.

Основні товарні групи українського імпорту з країн ЄС за І-ІХ 2013 р.: котли, машини, апарати і механічні пристрої (12,6%), наземні транспортні засоби, крім залізничних (10,9%), енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки (10,3%), фармацевтична продукція (8,3%), електричні машини і устаткування (7,1%), полімерні матеріали, пластмаси (6,9%).

За даними Держстату, за 9 місяців 2013 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 3722,0 млн дол. прямих іноземних інвестицій. Обсяг унесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 01 жовтня 2013 р. становив 56565,2 млн дол., що на 2,3 % більше обсягів інвестицій на початок 2013 р., та в розрахунку на одну особу населення складає 1245,6 дол.

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 18712,0 млн дол., Німеччина – 6194,8 млн дол., Нідерланди – 5504,0 млн дол., Російська Федерація – 3842,1 млн дол., Австрія – 3216,4 млн дол., Велика Британія – 2724,4 млн дол., Віргінські Острови (Брит.) – 2452,4 млн дол., Франція – 1843,0 млн дол., Швейцарія – 1277,5 млн дол. та Італія – 1259,0 млн дол.[2]

За обсягом співпраці і значимістю Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) є провідним партнером України з країн ЄС. Україна орієнтується на розвинені держави світу, в яких можна запозичити досвід розбудови політичної, економічної і гуманітарної системи суспільства, і на які можна розраховувати у пошуках захисту від зовнішнього втручання. Серед впливових країн ЄС Україна надає пріоритет розбудові відносин з ФРН. Сучасні українсько-німецькі відносини будуються виважено і прагматично. Заінтересованість Німеччини у зв'язках з Україною була суто економічною, хоча з 2014 р. спостерігається і геополітичний аспект. Для України – це досвід економічних і державних перетворень, практика акціонування розвитку підприємств, соціальна спрямованість економіки, впровадження науково-технічних досягнень, здобутки в санації тощо.

ФРН – перша країна світу, яка мала в Києві з 1989 р. консульство, і одна з перших, що 26 грудня 1991 р. визнала Україну як суверенну державу. Дипломатичні відносини встановлені 17 січня 1992 р. Під час візиту до Києва Федерального канцлера Німеччини

Гельмута Коля 09 червня 1993 р. було укладено спільну Декларацію про основи відносин між Україною та ФРН. Основним документом двосторонньої співпраці в галузі економіки є Договір про розвиток співробітництва у сфері економіки, промисловості, науки і техніки.

Сучасні українсько-німецькі відносини базуються та розвиваються на потужному правовому фундаменті. Договірно-правова основа відносин між Україною і ФРН складається з 83 документів міжнародно-правового характеру, 43 з яких укладені на міждержавному та міжурядовому рівнях.

Ключовими серед них є: Спільна декларація про основи відносин між Україною та ФРН (9.06.93 р.); Договір між Україною та ФРН про розвиток широкомасштабного співробітництва у сфері економіки, промисловості, науки і техніки (5.11.93 р.); Угода між Урядом України і Урядом ФРН про сприяння здійсненню та взаємний захист інвестицій (29.06.96 р.); Угода між Україною і ФРН про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно (4.10.96 р.). Серед передостанніх згадаємо Угоду про співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом та іншими тяжкими злочинами (30.08.2010 р.), Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про фінансове співробітництво (30.12.2011 р.), Спільну заяву про продовження співробітництва щодо перепідготовки кадрів для сфери підприємництва України між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина (23.05.2013 р.) та ін.

Більшість договірно-правової основи двосторонніх відносин складається з угод, домовленостей та програм співробітництва, укладених на міжвідомчому рівні.

Найактивніші контакти на всіх рівнях спостерігалися у середині 1990-х pp. У 1995 р. у Німеччині з візитом перебував Президент України Л. Кучма, а у 1996 р. до Києва вдруге приїздив Федеральний канцлер Г. Коль. Керівниками країн було запроваджено нову форму міждержавного спілкування – політичні консультації на найвищому рівні, яким надано регулярного характеру. Особливої ваги така співпраця набула у зв'язку із стратегічним вибором

України на поглиблення співробітництва з ЄС і НАТО. До розгалуженої договірної основи були додані Угода про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні; Заява Урядів ФРН та України про поглиблення співпраці у проведенні реформ в Україні; Угода про співробітництво між Держтелерадіо України та другим каналом Німецького телебачення (ЦДФ) та ін. Сторони домовились про співпрацю в авіабудуванні, банківській сфері, на інвестиційному напрямі, обмінялися історичними реліквіями, які опинилися в результаті війни на територіях обох країн. Українська сторона передала німецькій 211 старовинних гравюр, у т.ч. роботи Дюрера із зібрання Дрезденської галереї, які опинилися на території України в результаті Другої світової війни. Такий крок України за рівнем подарунка не має аналогів в міжнародній практиці. Федеральному канцлеру Г. Колю було присвоєно почесне звання доктора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Україну було залучено до політичних і економічних проектів, наприклад, співпраці України, Польщі і Німеччини у межах Веймарського трикутника – тристоронніх консультаційних зустрічей політичних діячів ФРН, Франції і Польщі, які у 1997 р. одностайно підтримали пропозицію про залучення України до співробітництва. У розвиток співпраці міністри закордонних справ ФРН і Польщі (23 березня 2005 р.) висловили намагання надати допомогу Україні на її шляху до євроінтеграції у вигляді міжурядових консультацій і регіонального співробітництва. Співпраця в межах Веймарського трикутника сприяла також поглибленню українсько-французьких військових контактів, що в ситуації їх низької активності було доволі вагомим надбанням.

За обсягом товарообороту Німеччина традиційно є лідером серед провідних європейських країн: цей показник у 2006 р. перевищив 8,99 млрд. дол. Негативне українське сальдо склало понад 7 млрд. За підсумками 2012 р. обсяг зовнішньоторговельного обороту товарами і послугами між Україною і Німеччиною зменшився на 0,6% (56,5 млн дол.) та склав 9,42 млрд. дол. Експорт зменшився на 3,5% і становив 2,1 млрд. дол. Імпорт зріс на 0,3% і сягнув 7,3 млрд. дол. Негативне сальдо України становило 5,2 млрд. дол.

У січні-листопаді 2013 р. обсяг двосторонньої торгівлі товарами між Україною та Німеччиною склав 7,8 млрд. дол. (+1,1%), у т.ч. експорт товарів – 1,5 млрд. дол. (-3,5%), імпорт – 6,3 млрд. дол. (+2,2%). Нагадаємо, що в українському експорті низькою є частка високотехнологічної продукції. ФРН переважала за імпортом продукції в Україну – 26,1%.

Переважна частка українського експорту послуг була зорієнтована на Німеччину – 15,7%. Основними країнами імпортерами послуг стали Велика Британія, Кіпр, Німеччина (14,7%). Німеччина обіймає другу позицію після Кіпру щодо інвестицій, обсяг яких склав 6194,8 млн дол. 84,4% німецьких інвестицій (понад 5,4 млрд. дол.) спрямовано у промисловість. Україною інвестовано в економіку ФРН близько 9 млн дол.

Активно діє українсько-німецька Група високого рівня з питань економічного співробітництва (7-ме засідання відбулося 23 травня 2013 р. у Берліні). Проведення наступного засідання планувалося у Києві у 2014 р.

Прямі інвестиції з ФРН в економіку України за основними видами економічної діяльності у 2013 р. становили 6317 млн дол. Це – промисловість (85%), переробна галузь (83%), металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів (73%). Водночас спостерігався відтік німецького банківського капіталу: якщо у 2012 р. питома вага фінансової діяльності, у яку інвестувала ФРН, складала 18%, то 2013 р. – 2% з -1234 млн дол.

Паралельно Україна інвестувала в економіку Німеччини у 2013 р. 9,1 млн дол. Найбільший обсяг інвестицій з України в Німеччину надійшов у промисловість, а саме до галузі переробної промисловості – 4,5 млн дол., що складає майже 50 % від їх загального обсягу.

Попри складну ситуацію в українській економіці, Німеччина зберегла інтерес до співпраці з Україною. Про це свідчить, зокрема, відкриття в столиці України представництв чотирьох впливових німецьких банків, Бюро делегата німецької економіки і представництво Бюро товариства зовнішньоторговельної інформації.

Та поряд із широким спектром двосторонніх відносин ФРН надала співпраці з Україною статус пріоритетного партнерства, а не стратегічного, на що розраховувала наша держава. Негативною ознакою для перспектив співпраці України з ФРН була активізація російсько-німецьких енергетичних відносин і досягнення домовленостей 2005 р. про будівництво Північноєвропейського газопроводу по дну Балтійського моря в обхід низки європейських країн, у тому числі й України. Співпраця з РФ є для Німеччини геополітичним визначальним чинником і будь-які інші варіанти німецькою стороною вважалися неприйнятними. І справа полягає не тільки у глибокій залежності німецької економіки від енергетичної російської сировини, простежується також взаємозалежність у фінансовій, банківській, безпековій сферах тощо.

Водночас німецька сторона виявляє глибокий інтерес до економічних спроможностей промислових регіонів України. На початку вересня 2009 р. Донецьку область за сприянням Донецької торгово-промислової палати, Федерального міністерства з питань економіки і технологій ФРН, німецької асоціації економічно- технологічної співпраці Брюкке-Остойропа (Міст до Східної Європи) відвідали представники 27 провідних кампаній Німеччини. Для порівняння: у 2008 р. делегація ФРН представляла 15 різноманітних німецьких підприємств. Передбачається, що відкриття Генерального консульства ФРН у Донецьку сприятиме активізації українсько-німецької співпраці.

Німеччина засуджує політику Росії щодо України, ініціювала низку європейських санкцій проти загарбника. Німецька сторона надає Україні гуманітарну допомогу для підтримки нашої країни у протистоянні військовій агресії Росії: тільки у жовтні 2014 р. передано десятки тон гуманітарної допомоги. Канцлер Німеччини Ангела Меркель 18 липня 2014 р. закликала французьке керівництво утриматися від постачань військової техніки Росії, про що ФГУП „Рособоронекспорт” і французька компанія DCNS підписали контракт на будівництво перших двох вертольотоносців в червні 2011 р.[3] Німеччина бачить у наслідках таких контрактів – загрозу для власного безпекового існування і небезпеку для всієї Європи.

Характерні особливості має розвиток відносин України і Французької Республіки, що як дві великі європейські держави спроможні налагодити широке взаємовигідне співробітництво. Франція визнала незалежність України 27 грудня 1991 р., а 24 січня 1992 р. у Києві було підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин. Генеральне консульство Франції, яке функціонувало в Києві з 1990 р., було перетворено на посольство. Дипломатичні установи: Посольство України у Франції, Консульство України в Марселі, Посольство Французької Республіки в Україні.

З 1992 р. активно розвивається політичний діалог між країнами: здійснюються часті візити, укладаються міждержавні документи. 16-17 червня 1992 р. відбувся офіційний візит Президента України до Франції, підписано міждержавний Договір про взаєморозуміння і співробітництво між Україною і Французькою Республікою, який Верховна Рада України ратифікувала 17 вересня 1992 р. 30-31 січня 1997 р. – офіційний візит Президента України до Франції; 2-4 вересня 1998 р. – державний візит Президента Франції Жака Ширака в Україну.

Особливістю подій у двосторонніх відносинах початку нового тисячоліття можна виокремити активізацію контактів Президентів України і Франції у 2005 р.: В. Ющенко і Ж. Ширак зустрілися в січні у Польщі під час урочистостей з нагоди 60-річчя звільнення концентраційного табору „Освенцим”; у лютому – в Брюсселі на саміті НАТО, в червні – в Парижі під час офіційного візиту В. Ющенка і знову в Парижі в листопаді під час робочого візиту українського Президента до Французької Республіки. Переговори з главою Французької держави, за заявою В. Ющенка, надали можливість досягти порозуміння у низці питань, найважливішим з яких є підтримка Францією надання Україні статусу країни з ринковою економікою та початку переговорів щодо лібералізації візового режиму.

7-8 жовтня 2010 р. відбувся офіційний візит Президента України до Французької Республіки; 28 листопада 2013 р. – зустріч Президента України з Президентом Франції Ф. Олландом у рамках Саміту Східного партнерства (м. Вільнюс), 16-18 червня 2013 р. – візит Прем'єр-міністра України для участі у 50-у ювілейному авіакосмічному салоні „Ле Бурже” тощо.

Однією з форм співпраці стало запровадження механізму двосторонніх консультацій зовнішньополітичних відомств. Політичні контакти підтримуються з питань стану співпраці і перспектив у вимірі багатосторонньої дипломатії. Так, 6-7 вересня 2011 р. проведено переговори з Дипломатичним радником Президента Франції і Міністром у європейських справах при Державному міністрі, Міністрі закордонних та європейських справ Франції. 11-13 листопада 2012 р. – участь у Міжнародній конференції „Україна як стратегічне перехрестя Європи”, зустрічі з Дипломатичним радником Президента Франції та Головою групи дружби „Франція-Україна” Сенату Франції. 4–5 червня 2013 р. – візит до Франції Діючого голови ОБСЄ. Керівники зовнішньополітичних відомств підписали Дорожню карту між Україною та Французькою Республікою на період 2013–2015 pp. За час дипломатичного визнання відбулися десятки раундів політичних консультацій між МЗС обох країн.

Водночас політичний діалог з французькою стороною розвивається нерівномірно, що пояснюється кількома факторами і у першу чергу традиційним превалюванням російського вектору у французьких зовнішньополітичних інтересах. Водночас, французька сторона зважила на агресію Росії проти України, а також трагедію знищеного російською технікою БУК над Донецькою областю малазійського пасажирського літака із майже 300 особами на борту, і відмовилася від замовлення Росії на вертольотоносці „Містраль", не зважаючи на значні витратні наслідки. Україна привітала таку позицію Франції, оскільки її керівництво тим самим підтримало уведений провідними державами світу проти Росії режим санкцій у відповідь на втручання Москви в українські внутрішні справи і загарбання Криму.

Двосторонні питання співробітництва проходять апробацію у міждержавних структурах високого рівня: Українсько-французькій міжурядовій спільній комісії з економічного співробітництва, Українсько-французькій змішаній комісії з культурного та науково-технічного співробітництва, Українсько-французькому комітеті з науково-технологічного співробітництва тощо.

Розвивається міжпарламентський діалог: візити до Франції здійснили делегації Верховної Ради України різного рівня (квітень 1996, грудень 2001, грудень 2003, листопад 2005, грудень 2006, лютий і червень 2008); в Україну приїздили делегації Національних Зборів та Сенату Франції (квітень 1999, грудень 2001, травень 2005, жовтень 2005, лютий 2006, лютий 2007, лютий 2009, вересень 2010, вересень 2013). 3-4 липня 2014 р. відбувся візит в Україну делегації Комісії у європейських справах Національних зборів Франції, що провела переговори з Прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком, Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним та з керівництвом Комітетів та політичних фракцій ВР України.

Франція посіла активну позицію і організувала міжнародну допомогу Україні в її боротьбі з наслідками гуманітарної трагедії Чорнобильської катастрофи. Французькі громадські організації, окремі приватні особи надавали допомогу в організації оздоровлення і відпочинку дітей із районів, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Починаючи з 1990 р. до Франції щорічно виїздили близько 200 дітей. Франція розгорнула активну діяльність серед країн Великої сімки стосовно реалізації положень Меморандуму про взаєморозуміння щодо закриття Чорнобильської АЕС, а також у проведенні Консультативної наради країн-донорів по Україні (1996 р.). Країна взяла участь у роботі Міжнародного Чорнобильського дослідно-технологічного центру, створеного з метою поєднання та координації зусиль міжнародного співтовариства з всебічного вивчення проблем Чорнобилю. Разом із Німеччиною організувала фінансову підтримку на виконання проектів, пов'язаних із забезпеченням безпеки об'єкта „Укриття”, вивчення екологічних ефектів та впливу на здоров'я людей наслідків чорнобильської катастрофи. У 1990-ті роки французький уряд надавав гранти на такі програми, як підвищення радіаційної безпеки АЕС, інтенсифікація сільськогосподарських технологій у вирощуванні зернових, цукрових буряків тощо. Проблема Чорнобиля порушувалася і під час візиту до Франції Президента України В. Ющенка (лютий 2005 р.).

Договірно-правова основа доволі розгалужена і охоплює співробітництво в економічній, науково-технічній, культурній і військовій галузях. Серед ключових документів виокремимо: Договір про взаєморозуміння та співробітництво між Україною і Французькою Республікою (16 червня 1992 р.); Угоду між Урядом України і Урядом Французької Республіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій (03 травня 1994 р.); Протокол про співробітництво у фінансовій сфері, Угоду про співробітництво в галузі ядерної безпеки і радіаційного захисту, Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (31 січня 1997 р.); Угоду про культурне, науково-технічне співробітництво (19 жовтня 1995 р.), домовленостями в галузі автотранспортних перевезень та багато інших.

У французькій столиці було відкрито Центр міжнародної торгівлі України з метою ознайомлення французьких партнерів із професіоналізмом українських спеціалістів, високою конкурентоспроможністю української продукції тощо. Французькі засоби масової інформації заговорили про Україну, її позицію з питань міжнародної політики, питань роззброєння і ядерної зброї, створення власних збройних сил. Особливу увагу французька сторона надавала факту підписання Україною Паризької хартії для нової Європи в рамках ОБСЄ, що відбулося під час згаданого візиту Президента України до Франції.

Слід нагадати, що офіційний Париж досить стримано сприйняв зникнення СРСР і створення СНД. Основними проблемами, що непокоїли французьку сторону, були ядерна зброя і надійний контроль за нею. У ситуації, що склалася, Франція віддала перевагу Росії як спадкоємиці СРСР. Французька сторона виявляла особливе занепокоєння станом і перспективами українсько-російських відносин, долею Чорноморського флоту, з постійною увагою стежила за перебігом переговорів лідерів двох держав. У ситуації, що склалася із намаганням України набути статусу неядерної держави, було досить важливим отримати ядерні гарантії від Франції, що врешті-решт, після приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) у грудні 1994 р. було досягнуто (поряд із отриманням ядерних гарантій від Росії, США, Великої Британії і Китаю) у формі Декларації гарантій національній безпеці України.

Співпраця військових розвивається у межах миротворчих функцій під егідою ООН, у т.ч. на території колишніх югославських республік, а також з підготовки кадрів, обміну інформацією, оснащення збройних сил тощо. Військові відомства уклали Угоду про співробітництво в галузі озброєння та військової техніки та Угоду про військове співробітництво, які заклали правову основу у військово-технічній галузі, зокрема у сфері підготовки кадрів, обміну інформацією, оснащення збройних сил. 01 лютого 1996 р. міністри оборони України і Франції підписали Угоду про умови військового співробітництва на теренах колишньої Югославії в рамках колективних миротворчих сил IFOR.

Економічне співробітництво між країнами спочатку розвивалося досить повільно. Україна везла вироби художніх промислів, декоративно-ужиткового мистецтва. З Франції поставлялася обчислювальна техніка, медичне обладнання, лікарські препарати. На початок 1993 р. в Україні було зареєстровано понад 650 спільних підприємств, і лише в 10 з них брали участь французькі партнери.

Водночас економічне співробітництво перебуває на низькому рівні: у 2009 р. торговельний оборот становив 1,4 млрд. дол., що не відповідає можливостям України і Франції. Всі роки сальдо співпраці складалося не на користь України. Можна стверджувати, що від'ємне сальдо в українсько-французькому співробітництві перетворюється на постійну величину: у 2009 р. цей показник становив 529,2 млн дол. У 2013 р. загальний товарообіг між Україною та Францією досяг 2 414,2 млн дол. Зовнішньоторговельне сальдо є негативним для України і становить – 1 034,5 млн дол.

За підсумками 9 місяців 2014 р. зовнішньоторговельний обіг між Україною та Францією зменшився на 21,8% у порівнянні з відповідним періодом 2013 р. та склав 1542,0 млн дол. Обсяг експорту з України зменшився на 13,0% та дорівнює 498,2 млн дол. У той же час, обсяг імпорту з Франції знизився на 25,5% та становить 1043,8 млн дол. Сальдо двосторонньої торгівлі товарами та послугами за цей період для України негативне та становить 545,6 млн дол.[4]

Питому вагу українського експорту товарів до Франції формують залишки і відходи харчової промисловості (26,8%), продукти неорганічної хімії (16,1%), жири та олії тваринного або рослинного походження (16,0%), насіння і плоди олійних рослин (12,9%) та зернові культури (6,4%). Інвестиційне співробітництво: станом на 01.10.2013 р. за обсягами інвестицій, які надійшли із 138 країн світу до економіки України, Франція посідає восьме місце, а обсяг інвестицій становить 1,8 млрд. дол. (3,3 % від загального), який з початку року збільшився на 76 млн дол. Українські інвестиції до Франції за цей період склали 172,9 тис. дол. З часткою французького капіталу в Україні нині працює близько 300 підприємств.

Перспективи поглиблення співробітництва криються у завантаженні потужностей українських машинобудівних підприємств замовленнями на виготовлення комплектувальних, запасних частин, оснастки; експорт до Франції рослинних протеїнів (гороху) на основі використання французького насіння; використання кредитів для залучення ноу-хау з перспективою експорту продукції в треті країни. Французька сторона активізувала інвестиційну діяльність у створенні супермаркетів („Брі-костор” та „Карре- фур”), розвитку систем постачання та очищення води („Стеро”), вирощування та переробки льону, будівництва готелів, автошляхів тощо. Одним із перспективних напрямів двосторонньої співпраці залишається участь французьких компаній (Фраматом, EDF, Campenon, Bernard, Bouygues) в розвитку ядерної енергетики України (проект Х2Р4, будівництво сховищ для відпрацьованого ядерного палива, ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи). Така співпраця в ядерному секторі енергетики має своєрідне підґрунтя. Франція особливо чутливо ставиться до відновлення потужностей АЕС, гарантування їх безпеки, зокрема в Східній Європі. Особливої перспективності набуває взаємодія в агропромисловому секторі у питаннях створення в Україні цивілізованого зернового ринку – співпраця з національним офісом зернових Франції ON1C; розвиток насінництва, виробниче використання ячменю – з фірмою Malteroup; виробництво високоякісних молочних продуктів, зокрема відомої фірми „Президент” – з компанією Lactalic у Миколаївській області і Bongrain у Черкаській.

Перспективні напрями співпраці окреслились у транспортній галузі, у спільному виробництві локомотивів та пасажирських вагонів. Міністерство промислової політики України та французька компанія „Сажем ДС” у червні 2005 р. підписали Меморандум про взаєморозуміння, яким передбачено технічну співпрацю між українським Авіаційним науково-технічним комплексом (АНТП) ім. О. Антонова і французькою компанією у сфері літакобудування (АН-140, АН-148) та модернізації літаків марки „МІ”. Уряд України і європейська оборонна авіаційно-космічна компанія EADS, яка вже давно відома на українському ринку, уклали Угоду про стратегічну співпрацю. В угоді йдеться про інвестування EADS в українські авіаційну та космічну галузі, обмін технологіями, а також про допомогу EADS у виході українських виробників на світові ринки.

Водночас Франція, захищаючи власний ринок, всіляко намагається протистояти українським конкурентам: 2002 р. саме вона ініціювала запровадження Європейською комісією квот на імпорт зернових культур з України; не підтримала український проект по створенню літака „АН-70”. Інвестиції вкладалися здебільшого у такі галузі, як фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення, внутрішня торгівля, хімічна і харчова промисловість. Водночас не всі пропоновані французькою стороною позиції збігаються з інтересами нашої держави, а також те, що до деяких товарних груп ЄС, зокрема і Франція застосовують досить жорстку політику протекціоністського характеру (квотування), ініціюють антидемпінгові розслідування тощо. Особливе занепокоєння просуванням української сільськогосподарської продукції на світові ринки виявляють французькі фермери, вбачаючи загрозу власним інтересам з боку української олії, цукру, зерну тощо.

Можна сподіватися, що з імплементацією Угоди про асоціацію між Україною та ЄС подібні факти підуть у небуття. Так, 09 грудня 2014 р. в Києві за результатами третього засідання РГ з питань сільського господарства були погоджені ключові напрями співпраці на наступний рік, а саме: співробітництво щодо впровадження Угоди про асоціацію з ЄС в сільському господарстві (взаємодія у рамках AMIS), санітарне, технічне та торговельне співробітництво у тваринництві, у галузі сільськогосподарських культур, насіння та захисту прав на сорти с/г культур, у земельній політиці, у галузі с/г освіти та досліджень, тощо[5].

Україна і Франція розвивають широке співробітництво в гуманітарній площині. 1992 року на запрошення Академії Наук України в Києві перебувала делегація Національного комітету Франції за програмою ЮНЕСКО „Людина і біосфера”, в рамках якої досягнуто домовленості про широке співробітництво з питань захисту навколишнього середовища, здійснення наукових обмінів ученими, інформацією, проведення спільних досліджень. Добрі традиції мали зв'язки громадськості двох країн: сталі контакти підтримували 40 поріднених міст України і Франції, такі як Київ– Тулуза, Харків–Лілль, Одеса–Марсель тощо. Інтенсивні контакти здійснювалися в культурній сфері. У Києві відкрито Французький культурний центр, співпрацюють учені обох країн. У Паризькому палаці конгресів 1992 р. виступали оперна трупа Національного академічного театру опери і балету України ім. Т. Шевченка, Київський театр класичного балету, Національний ансамбль танцю ім. П. Вірського, Національна капела бандуристів України. Українських художніх колективів у Франції було так багато, що французька преса назвала театральний сезон 1992 р. у Парижі українським. У відповідь у червні в Україні пройшли Дні Франції, під час яких у великих містах країни відбулися виступи балетної трупи з Тулузи, концерти джазової музики, виставки, конференції з питань агропромислового комплексу, охорони здоров'я, енергетики та навколишнього середовища. У 1995 р. підписано Угоду про культурне, наукове та технічне співробітництво, в рамках якої передбачалося розпочати роботу Комісії з питань культури.

Незважаючи на всі проблеми двосторонніх відносин, національним інтересам України відповідає активна розбудова співробітництва з Францією. Це зумовлено передусім її світовим лідерством в окремих напрямах технологічного прогресу, її спроможністю збалансувати іноземну присутність на українському ринку капіталів і товарів, а також політичною вагою Франції. Завдяки французькій підтримці позитивно вирішено питання реструктуризації зовнішнього боргу України перед Паризьким клубом кредиторів, отримання фінансування ЄБРР на подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Допомога Франції у подальшій реалізації євроінтеграційних намірів України реалізується через Асоціацію розвитку обмінів економічними та фінансовими технологіями при Міністерстві економіки, фінансів і промисловості Франції за такими напрямами, як казначейська й банківська справа, прогнозування, державне управління підприємствами, складання та виконання бюджету, сертифікація та стандартизація. Розвивається співробітництво у сферах конкурентної політики й законодавства, сертифікації та стандартизації з відповідними структурами Франції.

Україна і Французька Республіка як дві великі європейські держави спроможні налагодити двостороннє взаємовигідне співробітництво. Разом з тим, Франція доволі обережно сприймає заяви України на членство в ЄС, намагаючись довести віддаленість перспективи і поступовість реалізації цього рішення. Однак попри зазначені перестороги Франція й надалі лишається привабливим українським партнером з огляду на її стрижневу роль у євроінтеграційному процесі.

Важливою складовою європейської стабільності є двосторонні відносини України і Великої Британії, яка визнала Україну 31 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено 10 січня 1992 р. На думку тодішнього посла Великої Британії в Україні пана Саймона Хіманса (Simon Nicholas Peter Hemans), „незалежність України потрібна не тільки Великій Британії, а й Європі загалом. Україна стала новим учасником європейського клубу вільній і демократичних держав. Незалежна, демократична, без'ядерна Україна – ще одна гарантія європейської безпеки" [6].

Офіційна Велика Британія, як і інші провідні ядерні держави, до ліквідації ядерної зброї не сприймала Україну як партнера. У Спільній Декларації між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії від 15 вересня 1992 р. йшлося про те, що Сторони поважають суверенітет і територіальну цілісність одна одної, що Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії вітає намір України стосовно якнайшвидшого приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р. як без'ядерної держави. Парламент країни одним із перших в ЄС ратифікував Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (8 червня 1995 р.). Водночас у перші роки розвитку українсько-британських відносин спостерігалася певна упередженість з боку офіційних кіл Сполученого Королівства щодо України. Британські керівники наполягали на закритті ЧАЕС до 2000 р. на умовах, визначених у Меморандумі про взаєморозуміння між Урядом України і Урядами країн Великої сімки та Комісії Європейських Спільнот (КЄС) щодо закриття Чорнобильської АЕС.

Серед доволі регулярних контактів високого рівня в останні роки загадаємо: 28 січня 2011 р. зустріч Президента України з Прем'єр-міністром Великої Британії Д. Кемероном у рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі; 27 липня 2012 р. – зустрічі Прем'єр-міністра України з Королевою Єлизаветою II у Лондоні; 2 липня 2013 р. – зустріч Президента України з Принцом Майклом Кентським у рамках реалізації іміджевою проекту перельоту літаків британського Клубу любителів старовинної авіації „Air Squadron” в Україну; 17 вересня 2013 р. – зустрічі Прем'єр- міністра з Державним міністром у справах Європи Форін Офісу Д. Лідінгтоном у рамках робочого візиту в Україну тощо.

Від початку російської агресії проти України Сполучене Королівство активно виступило на підтримку нашої держави. Загарбницька політика і відповідні дії Росії щодо України викликали глибоке обурення в британських вищих ешелонах влади[7]. У цьому контексті офіційний Лондон реалізував низку санкцій та обмежувальних заходів в односторонньому та багатосторонньому форматах. Зокрема, Велика Британія надає активне сприяння Україні на майданчиках міжнародних організацій, таких як ООН (особливо, в РБ ООН), ОБСЄ, НАТО, РЄ, ЄС, ЮНЕСКО.

Активність політичного діалогу на найвищому та високому рівні мала безпрецедентно високий рівень за всю історію двосторонніх відносин. З початку 2014 р. стали регулярними зустрічі високих посадових осіб: Президента України Петра Порошенка з Прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Кемероном, Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка з Прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Кемероном та з Державним секретарем у закордонних справах Вільямом Хейгом, низка контактів керівництва зовнішньополітичних відомств[8].

У 2012 р. обсяг торговельного обороту України та Великої Британії збільшився на 6%, сягнувши 3,1 млрд, дол., з яких український експорт становив 1,3 млрд. дол. За підсумками 9 місяців 2013 р., порівняно з відповідним періодом 2012 р., двосторонній товарообіг збільшився на 14% і склав 2,6 млрд. Експорт зріс на 2%, імпорт товарів та послуг збільшився на 21%. За 9 місяців 2014 р. порівняно із відповідним періодом минулого обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами між Україною та Великою Британією скоротився на 23 % і склав 2 млрд. дол. При цьому, експорт товарів та послуг з України до Великої Британії збільшився на 3 % і становив 940 млн, а імпорт товарів та послуг з Великої Британії до України скоротився на 37 % і склав 1,1 млрд. дол. Сальдо двосторонньої торгівлі товарами для України негативне – 114 млн дол. США. Станом на 01.09.2014 р. за обсягами інвестицій, які надійшли зі 133 країн світу до економіки України, Велика Британія посідає 6 місце – 2,3 млрд. дол. (4,8 % від загального).

Особливого розвитку набуло військове співробітництво: британська сторона високо оцінила роль України і взаємодію військових – миротворців у складі сил ООН у мирному врегулюванні боснійської кризи та в Іраку. Міністерство оборони Великої Британії з метою допомоги Україні надавало значні кошти на навчання українських офіцерів у вищих навчальних закладах країни (Королівський коледж оборонних наук, курси іноземних мов у Беконсфілді). В Україні активно працює Британська Рада, бібліотека англійської літератури тощо. Розвиваються зв'язки міст-побратимів, яких в Україні вже дев'ять.

Перспективи розвитку українсько-британської співпраці можна прогнозувати в інвестуванні в українську економіку, спільній участі в миротворчих зусиллях ООН тощо.

Королівство Бельгія[9] визнало Україну 31 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлено 10 березня 1992 р. Правовою основою відносин служить міждержавний Договір про взаєморозуміння та співробітництво між Україною та Королівством Бельгія, Французькою спільнотою Бельгії, Фламандською спільнотою, Німецькомовною спільнотою, Валлонським регіоном, Фламандським регіоном і Регіоном Брюссель – Столиця Бельгії від 23 квітня 1997 р., що набув чинності 10 грудня 2000 р. У бельгійському парламенті, переобраному у червні 2010 р., діяла група дружби Бельгія-Україна, яку очолював сенатор Рік Даемс. До складу групи входять 10 парламентаріїв. У Верховній Раді України діє депутатська група дружби Україна-Бельгія. Договірно-правова основа двостороннього співробітництва налічує близько 30 міжурядових, міжвідомчих та міжрегіональних угод.

Українсько-бельгійське співробітництво реалізується в межах Дорожньої карти двосторонніх відносин між Україною та Королівством Бельгія, її Спільнотами та Регіонами, яка розробляється, як правило, на кілька років і спирається на найважливіший документ двосторонніх відносин – Договір про взаєморозуміння та співробітництво. 19 листопада 2008 р. міністри закордонних справ підписали в Брюсселі Дорожню карту двосторонніх відносин між Україною та Бельгією на період 2009–2010 pp. На наступному етапі основою розвитку співробітництва слугувала Дорожня карта двосторонніх відносин між Україною та Королівством Бельгія, її Спільнотами та Регіонами на період 2012-2014 pp., парафовану у жовтні 2011 р.

Політичний діалог на найвищому рівні було започатковано робочим візитом Президента України Л. Кравчука до Бельгії 7– 8 липня 1992 р. У червні 1995 р. відбулися переговори Президента України Л. Кучми з Королем бельгійців Альбертом II. Поспіль Президент України В. Ющенко з Прем'єр-міністром Бельгії Г. Ве- ргофстадтом обговорили питання українсько-бельгійського співробітництва під час заходів з відзначення 25-річчя „Солідарності” (Гданськ, 31 серпня 2005 р.) та на Саміті ООН (Нью-Йорк, 16 вересня 2005 р.). 22 лютого 2005 р. під час візиту до Брюсселя для участі в Саміті НАТО, Президент В. Ющенко зустрічався з Головою Сенату Бельгії А.-М. Лізен, а 19 березня 2009 р. в рамках Саміту Європейської народної партії – з Прем'єр-міністром Бельгії Г. Ван Ромпеєм. 15-16 жовтня 2009 р. відбувся перший в історії двосторонніх відносин офіційний візит Президента України В.Ющенка до Королівства Бельгія, де український глава держави провів переговори з Королем бельгійців Альбертом II, главою уряду Бельгії Г. Ван Ромпеєм, з головами Сенату А. Де Деккером і Палати представників П. Девалем. Президент України висловив задоволення динамікою двосторонніх відносин, станом реалізації Дорожньої карти двосторонніх відносин на 2009-2010 pp. Домовлено про співробітництво у рамках відносин Україна-ЄС, зокрема з огляду на бельгійське головування в ЄС у другій половині 2010 р.

В Антверпені було підписано також Меморандум про співробітництво між Одеським та Антверпенським портами. Бельгійська урядова делегація у 2011 р. взяла участь у заходах, присвячених 25-м роковинам Чорнобильської катастрофи, зокрема в роботі Київського саміту з питань безпечного та інноваційного використання ядерної енергії.

У комуні Іксель (м. Брюссель) Президент України урочисто відкрив меморіальну дошку на честь першої дипломатичної установи України у Брюсселі – Надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки у Бельгії та Нідерландах (1919- 1923 pp.). Посольство України в Королівстві Бельгія та Великому Герцогстві Люксембург (за сумісництвом) 22 грудня 2014 р. з нагоди Дня працівників дипломатичної служби України у Брюсселі традиційно вшанували пам'ять першої української дипломатичної установи у Королівстві Бельгія[10]. Регулярно відбуваються урядові і парламентські зустрічі.

Політичний діалог на рівні глав зовнішньополітичних відомств розпочався офіційним візитом Міністра закордонних справ Бельгії Е. Дерейке в Україну у травні 1996 р. Наступного року Міністр закордонних справ України Г. Удовенко відвідав Бельгію. З того часу зустрічі керівників МЗС стали регулярними. Тільки у 2008 р. міністри закордонних справ України та Бельгії 5 разів зустрічалися у Брюсселі, Києві та Нью-Йорку, обговорювали поточні питання двосторонніх відносин, актуальну тематику світових процесів та міжнародної безпеки. З березня 2008 р. у Києві перебував Міністр Карл Де Гухт на чолі делегації бельгійських бізнесменів та футбольних функціонерів з метою представлення досвіду країни у проведенні Євро-2000 та можливостей Бельгії долучитися до підготовки в Україні до Євро-2012. В рамках візиту відбувся міжнародний семінар за участі представників Федерації футболу України та бізнесменів, а також представників футбольних та ділових кіл Бельгії.

16 жовтня 2008 р. в рамках офіційного візиту Президента України в Бельгію, відбулася зустріч Міністра закордонних справ П. Порошенка з керівником МЗС Бельгії І. Летермом, обговорено актуальні питання двосторонніх відносин, підтримку Бельгією євроінтеграційних устремлінь України, проблематику регіональної безпеки. 27 березня 2010 р. у Брюсселі Міністр закордонних справ України К. Грищенко обговорив перспективи подальшого розвитку співробітництва між Україною та ЄС, триваючі процесів інституційних реформ ЄС, пріоритети бельгійського головування в ЄС у 2010 р., зокрема щодо надання Україні Плану дій щодо безвізового режиму, завершення переговорів з Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. З 2002 р. триває практика проведення політичних консультацій на рівні керівників та директорів департаментів МЗС двох країн, які відбуваються, як правило, щорічно. У 2010 р. започатковано консультації у форматі Бенілюкс-Україна. Під час візиту в Брюссель Міністра закордонних справ України 23 липня 2012 р. було обговорено перспективи політичного діалогу після формування нового уряду Бельгії, актуальні питання двостороннього співробітництва та європейської інтеграції України. У березні 2014 р. Міністр закордонних справ Бельгії разом з міністрами закордонних справ Нідерландів і Люксембургу відвідали Київ, де відбулися зустрічі з В.о. Президента, Головою Верховної Ради України, Міністром закордонних справ України та іншими українськими високопосадовцями. У грудні 2014 р. Україну з робочим візитом відвідав Віце-прем'єр-міністр, Міністр закордонних справ Бельгії. У рамках візиту глава бельгійського зовнішньополітичного відомства – Голова Комітету міністрів Ради Європи (до травня 2015 р.) провів переговори з Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним, був прийнятий Прем'єр-міністром України та Першим заступником Голови Верховної Ради України.

Двостороннє співробітництво спирається на низку чинних документів, як, наприклад, Угода між Державною податковою адміністрацією України і Міністерством фінансів Бельгії в галузі обміну даними і одночасних перевірок (17.03.2003); Меморандум про взаєморозуміння між Державним департаментом фінансового моніторингу, що діє у складі Міністерства фінансів України, та Підрозділом обробки фінансової інформації Королівства Бельгії щодо співробітництва в сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом (19.09.2003); Угода про співробітництво між Полтавською областю України і Провінцією Ено Королівства Бельгія; Технічна угода між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Королівства Бельгія про участь українського контингенту у міжнародній миротворчій операції у складі тактичного угруповання під бельгійським командуванням (03.12.2002); Угода між Урядом України та Бельгійсько-Люксембурзьким Економічним Союзом про взаємне заохочення і захист інвестицій (20.05.1996); Конвенція між Україною і Королівством Бельгії про свободу пересування (07.07.1992); Протокол між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії про правові основи співробітництва (10.03.1992); Угода між Урядом України і Урядом Королівства Бельгії про встановлення дипломатичних відносин (10.03.1992) та ін.

Економічне співробітництво розвивається доволі активно: у 2011 р. товарообіг товарами та послугами між Україною та Бельгією склав 1 млрд. 445,7 млн дол., у т. ч. експорт 725,5 млн (зріс на 22% в порівнянні з минулим роком), імпорт – 720,2 млн дол. (відповідно на 11% більше). Наведені цифри на 2,8% перевищили показники докризового 2008 р. (1 млрд. 406,72 млн дол.). При цьому сальдо для України вперше за кілька років було позитивним та склало + 5,3 млн дол. за рахунок торгівлі послугами. За даними Держстату України за підсумками 9 міс. 2014 р. експорт українських товарів до Бельгії збільшився порівняно з відповідним періодом 2013 р. на 22,5%, та склав 352,32 млн дол., імпорт товарів з Бельгії зменшився на 20,9% та склав 406,30 млн дол. Негативне сальдо двосторонньої торгівлі товарами – 53,99 млн дол. США. За підсумками 9 міс. 2014 р. експорт українських послуг до Бельгії зменшився порівняно з відповідним періодом 2013 р. на 77,6%, та склав 57,99 млн дол., імпорт послуг з Бельгії зменшився на 20,2% та склав 41,26 млн дол. Позитивне сальдо двосторонньої торгівлі послугами досягло 16,73 млн дол.

Основними товарами, що експортуються є зернові культури; насіння і плоди олійних рослин, палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; продукти неорганічної хімії; чорні метали; текстильний одяг; деревина і вироби з неї. Основними товарами, що імпортуються, є фармацевтична продукція; пластмаси, полімерні матеріали; засоби наземного транспорту (крім залізничного); хімічна продукція; реактори ядерні, котли, машини; електричні машини; м'ясо, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки; алкогольні і безалкогольні напої та оцет.

Прямі інвестиції з Бельгії в Україну за даними Держстату України, станом на 01 січня 2014 р. становлять 73,8 млн. дол. США. За цим показником Бельгія посіла 32 місце серед країн- інвесторів. Бельгійці переважно вкладають гроші у промисловість – 65 %, у т.ч. харчову – 32 % та машинобудування – 6,3 %; операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 16%; торгівлю; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 12 %; діяльність транспорту та зв'язку – 4,5 %; сільське господарство, мисливство – 3 %. Слід також враховувати, що більшість бельгійських інвестицій в українську економіку заходять не напряму, а через треті країни (приклад – компанія "САН ІнБев-Україна").

Бельгійські підприємства, присутні в Україні:

  • • Бельгійсько-українське спільне підприємство Ватра- Шредер, засноване у 1990, є найстарішою компанією країни в Україні. Має завод у Тернополі (бл. 100 робітників), виробляє освітлювальні прилади.
  • • Компанія Bosal Group of Belgium – одна з провідних у світі компаній з виробництва автомобільних вихлопних систем. Створила у 2006 р СП із Запорізьким автомобілебудівним заводом з виробництва автомобільних вихлопних систем.
  • • Компанія Алерс („Ahlers Logistic and Maritime Services”) займається логістичним забезпеченням, працює на українському ринку декілька років, має офіси в Харкові, Києві та Одесі.
  • • Спільне українсько-бельгійське підприємство Мажік. Знаходиться в Харкові. Основний вид діяльності – роздрібна торгівля фармацевтичними товарами.
  • • Французько – бельгійсько – нідерландська банківсько- страхова група БНП-Паріба Фортіс. Придбала у 2006 р. за 7,6 млн. євро українську страхову компанію „Еталон Лайф”, частка якої на українському страховому ринку складає 5,2%.
  • • 1NG Bank у 1994 році відкрив представництво у Києві, у грудні 1997 р. – зареєстрований як банк із 100% іноземним капіталом. Розпочав банківські операції 3 квітня 1998 р. Однак, в результаті кризових явищ у 2008 р. банк прийняв рішення про скорочення своєї діяльності в Україні.
  • • Мелексіс – виробник напівпровідникових інтегральних схем для автомобільної та побутової електроніки. Має дочірнє підприємство в Україні „Мажі – Україна”. У виробництві задіяно більше 70 працівників.
  • • 3 2006 р. в м. Харкові створено компанію з бельгійськими інвестиціями ВАТ Перипротект, яка займається розповсюдженням і монтажем систем охорони виробничих площ від провідних світових виробників, таких як „Betafence” (Бельгія), „Beninca” (Італія), „Cominfo” (Чехія), „Gallaghereurope” (Нідерланди). Компанія також має свої представництва у Дніпропетровську та Києві. У 2007 р. компанія уклала контракт на участь у підготовці українських спортивних об'єктів, зокрема стадіону у м. Дніпропетровськ, до Євро 2012.
  • • 3 2000 р. в м. Києві працює бельгійська компанія Квадрокс, яка займається виробництвом систем відео спостереження та програмним забезпеченням до них для мереж роздрібної торгівлі (супермаркети, автозаправні станції), організації дорожнього руху, в медичній сфері.
  • • „САН ІнБев Україна” є незаперечним лідером на українському пивному ринку з 2000 року, дочірня компанія найбільшої міжнародної пивоварної компанії Anheuser-Busch InBev. В Україні компанія об'єднує три пивоварні підприємства: Чернігівське (Десна), Харківське (Рогань) та Миколаївське (Янтар) відділення „САН ІнБев Україна” (міжнародна пивоварна корпорація „АВ InBev”). Частка бельгійських інвестицій присутня в страхових компаніях „АХА Україна” і „Еталон”.

Перспективні інвестиційні проекти: бельгійська компанія Euro Immo Star (100% акцій – державні) вивчає можливості інвестування в Україні сучасного залізничного терміналу та центру логістики (приблизно 30 млн. євро). Бельгійська компанія B.S.A International (у складі Lactalis Group) отримала дозвіл на придбання контрольного пакету акцій ТОВ „Молочний дім 1” у Павлограді (Дніпропетровська обл.), ТОВ „Молочний дім 2” у Гнівані (Вінницька обл.) і ТОВ „Сакура” (Дніпропетровськ).

Пріоритетними задачами економічної дипломатії як в Бельгії, так і в інших країнах, було і є питання просування українського експорту на ринку країни перебування[11]. З огляду на необхідність скорочення негативного для України балансу зовнішньої торгівлі, слід звернути увагу на просування продукції, яка складає позитив для сальдо двосторонньої торгівлі. На прикладі Бельгії це стосувалося насіння і плодів олійних рослин (рапс – група 12 за УКТЗЕД) з обсягом 137,7 млн євро за результатами 2009 р., що практично повністю експортувався з України в Бельгію. Разом з тим, враховуючи негативний вплив тривалого вирощування цієї культури на якість грунтів, питання подальшого розвитку цього експорту потребує додаткового вивчення та схвалення з боку Міністерства аграрної політики України.

Перспективним є просування експорту з України металургійної продукції, поставки якої в Бельгію істотно зросли. Позитиву додала така група товарів, як готовий одяг з позитивним сальдо. Більш ніж на 53% збільшилися поставки з України в Бельгію субпродуктів харчової промисловості з часткою в експорті 3,6% та позитивом для торговельного балансу України у 5,3 млн євро. Потребує активізації експорт деревини та продукції деревообробки, яка складає 5,2% експорту з позитивним балансом у 8,9 млн євро. На 78% збільшився експорт групи 26: руди, шлаки та зола – з позитивним сальдо у 5 млн євро. Активними темпами розвивався експорт групи 63: інші готові текстильні вироби, комплекти, вторинна сировина, де приріст склав 78,3% з позитивним сальдо у 2,9 млн євро. Попитом відзначається український експорт в Бельгію групи 84: реактори ядерні, котли, машини, апарати і механічні пристрої; їх частини, також групи 90 оптичні прилади, точні апарати та прилади, у т.ч. медико-хірургічні, що мали зростання (дані 2009 р.), відповідно, на 3,6% та 32,9%.

Разом з тим є наявними і негативні показники щодо імпорту в Україну. Це стосується у першу чергу фармацевтичної продукції (групи ЗО), яка складає 14,7% всього українського імпорту з Бельгії з негативним для України балансом у 54,6 млн євро. Що-

  • [1] Відповідно до даних Державної статистичної служби України.
  • [2] Докладніше див. розділ: Україна – ЄС. – Держстат України: epravda.com.ua/news/2014/05/15/452901/
  • [3] Див.: Меркель призвала Францию не продавать "Мистрали" России/ 18 июля, 2014. – day.kiev.ua/ru/news/180714-merkel-prizvala-franciyu-ne-prodavat-mistrali-rossii.
  • [4] За інформацією Посольства України у Французькій Республіці. - fiance.mfa.gov.ua/ua/ukraine-fiance/trade
  • [5] Див.: Посольство України у Французькій Республіці. Двостороннє торговельно-економічне співробітництво між Україною та Францією. – france.mfa.gov.ua/ua/ukraine-france/trade.
  • [6] Киевские ведомости. – 1993. – 12 февр.
  • [7] Девід Кемерон – на сьогодні перший світовий лідер, який відмовився потиснути руку Путіну. – Режим доступу: 24tv.ua/n451243.
  • [8] Див.: Посольство України у Великій Британії. Політичні відносини між Україною та Великою Британією. – uk.mfa.gov.ua/ua/ukraine- uk/diplomacy.
  • [9] Див. Офіційний сайт МЗС України. Посольство України в Королівстві Бельгія. – Режим доступу: beIgium.mfa.gov.Ua/ua/ukraine-be/trade#
  • [10] Див.: Посольство України в Королівстві Бельгія та Великому Герцогстві Люксембург (за сумісництвом). – Режим доступу: belgium.mfa.gov.ua/ua/press-center/news/30950-posol-ukrajini-v-korolivstvi-belygija-igor-dolgov-ta-predstavnik-ukrajmi-pri-jes-kostyantin-jelisejev-zdijsnili-pokladanya-kvitiv-bilya-memorialynoji-doshki-prisvyachenoji-pochatku-ukrajmsykoji-diplomatiji.
  • [11] Див.: ukrexport.gov.ua/ukr/torg_econ_vidn/blg/3454.html
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >