< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Твіннінг (Twinning)

Задля поглиблення співробітництва між Україною та ЄС, забезпечення адаптації до стандартів ЄС, в країні запроваджено різноманітні інструменти інституціональної розбудови ЄС – Twinning, ТАІЕХ, SIGMA. З 2005 р. в Україні діє новий інструмент інституційної розбудови – Твіннінг, у рамках якого співпрацюють державні службовці аналогічних органів влади країн-членів ЄС та України, що є необхідним в умовах євроінтеграції. На відміну від інших видів технічної допомоги, проект Twinning покликаний виробляти конкретні гарантовані результати, а не лише сприяти розвиткові співробітництва в цілому.

Робочий план нараховував 31 проект Twinning (2009 р.), з них 9 проектів у сферах норм та стандартів, конкурентної політики, акредитації, космічних технологій, державного внутрішнього фінансового контролю, транспорту (2 проекти), внутрішніх справ, юстиції та свободи. У квітні – червні 2009 р. завершилась реалізація двох перших в Україні проектів Twinning: у сферах регулювання ринку електроенергетики (бенефіціар – Національна комісія регулювання електроенергетики України) та цивільної авіації (бенефіціар – Державна авіаційна адміністрація). Розпочалася реалізація наступних 5 проектів Twinning у сферах інвестиційної політики, державної служби, юстиції, регулювання ринку газу, санітарних і фітосанітарних заходів та монетарної політики тощо. 10 проектів Twinning охоплюють сфери митних справ, фінансів, енергетики, муніципальної інфраструктури, адміністративного судочинства, державної служби, статистики, зовнішнього аудиту та соціальній сфері; 6 проектів – у сферах освіти, зв'язку, акредитації, енергетики, норм та стандартів (технічне регулювання) та державних фінансів перебувають на етапі ідентифікації.

Держземагентством України проводиться робота із започаткування проекту Twinning „ Допомога у розвитку відкритого та прозорого ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні”, у рамках якого передбачається, з поміж іншого, удосконалення законодавства України у сфері земельних відносин відповідно до найкращої практики ЄС[1].

До напрямів співпраці України-ЄС слід додати участь спеціалістів у створенні глобальної системи спостереження за землею (GEOSS). Розпочато переговори щодо угоди про співпрацю у створенні Глобальної навігаційної системи (GNSS) і участі України в програмі „Галілео”. Для України використання національних засобів космічного спостереження (системи СІЧ) у міжнародних проектах є важливим чинником розвитку вітчизняного ракетно-космічного потенціалу. Європейське космічне агентство заінтересоване у використанні розвинутої української наземної інфраструктури для прийому та обробки потоків інформації з супутників дистанційного зондування Землі (ДЗЗ).

ЄС підтримав Україну у вступі до СОТ. Водночас негативно сприйняв підписання Україною угоди про створення Єдиного економічного простору в межах СНД (2003 р.), переговори щодо Митного Союзу (2013 р.), вважаючи подвійну інтеграцію неможливою.

Отже, європейський напрям зовнішньої політики України – один із шляхів модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, можливості виходу на внутрішній ринок ЄС. Євроінтеграція є основним і незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України, що закріплено Законом України „Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” (20 липня 2010 р. набув чинності). У ст. 11 документа йдеться про забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі[2]. Намагання України бути визнаною європейською державою спирається на спільне із європейським світом розуміння і бачення суспільних цінностей. Україні при цьому належить законодавчо адаптуватися до права ЄС, яке не зводиться лише до законодавства Спільноти, а охоплює загальні принципи, цінності і правову культуру.

  • [1] Див.: kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/article?showHidden=l&art_id=243079292&cat_id=223290499&ctime=1253708346406; dazru.gov.ua/mizhnarodna-tekhnichna-dopomoha-yes-twmning.html.
  • [2] Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. „Про основні напрями зовнішньої політики України” за цим Законом втратила чинність.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >