Геохімічна класифікація елементарних ландшафтів та ценозів

На тип водного режиму ґрунту впливають різні чинники, з яких найбільш вагомими є ступінь підвищення елементарного ландшафту над місцевим базисом дренування, літологічна будова і потужність зони аерації, умови ґрунтового живлення. За водно-фізичними властивостями ґрунтів Українського Полісся і висотою капілярного підйому вологи залежно від їх механічного складу, а також за режимом ґрунтової вологи і провідними тенденціями вологомасопереносу на досліджуваній території виділено такі основні групи елементарних геохімічних ландшафтів – ландшафтно-геохімічних фацій (табл. 3.5).

I. Група елементарних геохімічних ландшафтів прямого зв'язку ґрунтової вологи з ґрунтовими водами. Об'єднує елементарні ландшафти, в межах яких ґрунтові води залягають на глибині до 1,5–2 м.

I-1. Елювіальні ландшафти з низхідним і епізодично обернено-низхідним режимом ґрунтової вологи. Геохімічно практично автономні. Охоплюють відносно підвищені вододільні площі та схили похило-хвилястої низинної рівнини.

I-2. Транссупераквальні ландшафти з обернено-низхідним режимом ґрунтової вологи (напівгідроморфні, геохімічно підпорядковані): перші надзаплавні тераси, ділянки пригирлових заплав і внутрішньозаплавні підвищення в межах низьких заплав. Характеризуються дерновим типом ґрунтоутворення з широким розвитком глейових процесів і залізистого оксидогенезу. Ґрунтові води – проточні.

I-3. Супераквальні ландшафти з випітним режимом ґрунтової вологи (гідроморфні, геохімічно підпорядковані). Охоплюють плоскі знижені ділянки рельєфу низьких терас і заплави річок та озер, де дзеркало ґрунтових вод залягає поблизу поверхні чи виходить на поверхню. Тут розвиваються лучно-болотні і торф'яно-болотні ґрунтотвірні процеси з безкарбонатним оглеєнням. Ґрунтові води застійного типу.

I-4. Елювіально-трансакумулятивні супераквальні ландшафти притерасних частин річкових та озерних заплав, заболочених улоговин з переважно випітним режимом ґрунтової вологи (гідроморфні). Геохімічна підпорядкованість визначається високим рівнем ґрунтових вод, припливом з прилеглого водозбору схилових і ґрунтових вод, затопленням і підтопленням талими і повеневими водами. Ґрунтовні води – проточні.

I-5. Акумулятивно-елювіальні супераквальні ландшафти з випітним і обернено-низхідним режимом ґрунтової вологи (гідроморфні, геохімічно обмежено гетерономні). Приурочені до понижень на плоских вододілах, складених з поверхні піщаними породами значної потужності. Режим ґрунтового зволоження – непостійний.

II. Група елементарних геохімічних ландшафтів ускладненого зв'язку ґрунтової вологи з ґрунтовими водами, в межах яких останні залягають на глибині до 3–5 м.

II-1. Елювіальні (геохімічно автономні) ландшафти з низхідним режимом ґрунтової вологи і розвитком процесів опідзолювання. Охоплюють підвищені ділянки вододільних просторів.

II-2. Транселювіальні (геохімічно гетерономні) ландшафти з низхідним і боковим стоком ґрунтової вологи і розвитком процесів опідзолювання. Охоплюють верхні схилові ділянки вододільних просторів, опуклі вершини.

ІІ-3. Транселювіально-акумулятивні, елювіально-акумулятивні (геохімічно гетерономні) ландшафти з низхідним режимом ґрунтової вологи за відсутності глейових і суглинкових водотривких шарів.

Таблиця 3.5

Індикаторні біогеоценози і ландшафтно-геохімічні умови в точках моніторингу Українського Полісся

III. Група елементарних геохімічних ландшафтів відсутності зв'язку ґрунтової вологи з ґрунтовими водами, в межах яких останні залягають глибше 3–5 м або екрануються водотривкими породами.

III-1. Елювіальні (геохімічно автономні) ландшафти з низхідним режимом ґрунтової вологи. Охоплюють найбільше підвищені ділянки вододільних просторів водно-льодовикових і давніх елювіальних рівнин та еолових утворень.

IIІ-2. Елювіальні (геохімічно автономні) ландшафти, сформовані на лесових і моренно-водно-льодовикових рівнинах, де ґрунтові води екрануються водотривкими відкладами. Природний дренаж і стік надлишкової вологи утруднені, дерново-підзолисті пилувато-піщані ґрунти різною мірою оглеєні.

ІІІ-3. Акумулятивно-елювіальні (геохімічно практично автономні) ландшафти біля вододільних понижень, замкнених мікроулоговин з близьким від поверхні заляганням водотривких шарів. Джерело водного живлення – виключно атмосферні опади прямого і бокового підтоку з прилеглого водозбору. Зміна вологості залежить від кліматичних особливостей. Режим ґрунтової вологи – напівгідроморфний, періодично – обернено-низхідний.

III-4. Супераквальні ландшафти міжрічкових безстічних просторів і надзаплавних терас з випітним і обернено-низхідним режимами ґрунтової вологи. Живлення переважно атмосферне.

IV. Група елементарних геохімічних ландшафтів лощинно-балкової мережі із значним ерозійним урізом, що дренує ґрунтові води. Гравітаційні явища обумовлюють домінування поверхневих процесів схилового і лінійного винесення розчиненого і завислого матеріалу, а також внутрішньоґрунтового відтоку.

IV-1. Ерозійно-акумулятивні (трансакумулятивні) супераквальні ландшафти, що розвиваються в нижній частині ерозійного схилу і на плоских днищах на делювіальних і пролювіальних відкладах в умовах близького залягання ґрунтових вод і схилового підтоку. Ґрунти збагачені грубим гумусом, погано структуровані, різною мірою оглеєні, підстилаються піщано-суглинковим перевідкладеним матеріалом і похованими ґрунтами.

IV-2. Ерозійно-транзитні супераквальні ландшафти звужених долин з гирлами постійних і тимчасових водотоків. Дернові ґрунти слабкорозвинуті, оглеєні в нижній піщано-суглинковій частині та озалізнені у верхній дренованій частині. Можливе посилене винесення солей.