Вплив властивостей ґрунту на надходження радіонуклідів у рослини
Порівняння накопичення радіонуклідів з водних розчинів і фунтів свідчить, що внаслідок сорбції радіонуклідів твердою фазою фунту зменшується їх абсолютне надходження до рослинності. Так, ступінь накопичення радіонуклідів у рослинності з поглинанням з водних розчинів зменшується у ряду: Cs > Sr > Се > Ru > Zr. З внесенням розчинних форм ізотопів у фунт перехід Sr до фітомаси зменшується в середньому в 20 разів, Cs і Се – в 100–1000 разів.
Серед фізико-хімічних властивостей фунтів відомі десятки параметрів, які впливають на перехід радіонуклідів з фунту в рослини. Вплив фунту виявляється у зниженні біологічної рухливості радіонуклідів зі збільшенням вмісту обмінних катіонів, органічної речовини, фізичної глини і мулу, мінералів монтморилонітової групи, ємності поглинання. Спрямованість дії кислотності, карбонатності і вологості фунтів залежить від фізико-хімічних властивостей pH. У кількісному відношенні вплив різних властивостей фунтів виявляється в різному ступені. Для більшості радіонуклідів накопичення їх у рослинності може змінюватися в 10–20, а для деяких – до 100–200 разів. Наприклад, чорноземи характеризуються підвищеним вмістом фізичної глини, мулу, гумусу, обмінних катіонів, високою ємністю поглинання, переважанням мінералів монтморилонітової фупи. Дерново-підзолисті ґрунти містять невелику кількісь поживних речовин, мають невисоку обмінну ємність, низький pH, малий вміст гумусу. В зв'язку з цим виявляється залежність між інтенсивністю надходження радіонуклідів у рослинність і типом фунту. Накопичення радіонуклідів рослинами знижується в ряду фунтів: алювіально-шаруваті, дерново-підзолисті, сірі лісові, сіроземи, каштанові, чорноземи (табл. 5.6, 5.7) [192, 421].
Ємність катіонного обміну (ЄКО) і вміст обмінних катіонів характеризують здатність фунту до сорбції катіонів. Радіонукліди, сорбовані в фунті за обмінним типом, найбільш доступні для рослин. Міцність сорбції тим
Таблиця 5.6
Коефіцієнти накопичення MSr вівсом і горохом з ґрунтів різних типів (вегетаційний дослід)
Ґрунт |
Овес |
Горох |
||
солома |
зерно |
вегетативні органи |
зерно |
|
Дерново-підзолисті ґрунти |
||||
Супіщаний |
11,5 |
0,56 |
18,0 |
0,46 |
Середньосуглинистий |
3,8 |
0,15 |
8,7 |
0,22 |
Чорноземи |
||||
Звичайний |
2,0 |
0,12 |
5,7 |
0,17 |
Південний |
0,7 |
0,05 |
2,0 |
0,04 |
Вилужений |
1,2 |
0,04 |
3,3 |
0,08 |
Карбонатний |
0,9 |
0,05 |
2,6 |
0,06 |
Таблиця 5.7
Коефіцієнти накопичення 137Cs для урожаю вівса з ґрунтів різних типів (вегетаційний дослід)
Ґрунт |
Солома |
Зерно |
Дерново-підзолисті ґрунти |
||
Супіщаний |
0,35 |
0,21 |
Середньосуглинистий |
0,14 |
0,11 |
Чорноземи |
||
Звичайний |
0,03 |
0,01 |
Вилужений |
0,12 |
0,06 |
вища, чим вища ЄКО. Сума обмінних катіонів (ΣΕ) та ЄКО у ґрунті змінюються залежно від реакції середовища, складу органічних і мінеральних компонентів, природи глинистих мінералів. Збільшення лужності ґрунтів сприяє зростанню їхньої ємності поглинання. Унаслідок високої поглинальної здатності гумусових кислот (до 4000–9300 моль • кг1), а також монтморилоніту (700–1750 моль • кг1) ґрунти, які містять велику кількість органічної речовини і мінералів монтморилонітової групи, відрізняються звичайно найбільшою ємністю поглинання (чорноземи). Ці ґрунти характеризуються найміцнішою сорбцією радіонуклідів і мінімальною їх рухливістю [237].
Механічний і мінеральний склад ґрунтів. У ґрунтах одного типу залежно від гранулометричного складу накопичення радіонуклідів рослинами може змінюватися до 10 разів (табл. 5.8). Зі зменшенням розміру гранулометричних фракцій підвищується вміст в них гумусу, ΣΕ та ЄКО. Крім того, відмінність властивостей гранулометричних фракцій пояснюється особливостями мінерального складу. Переважними мінеральними фракціями дрібного піску і крупного пилу є кварц і польові шпати, в середньому і дрібному пилу збільшується вміст слюд і гідрослюд. У мулистій фракції переважають слюди, гідрослюди і мінерали монтморилонітової групи.
Таблиця 5.8
Вплив гранулометричного складу дерново-підзолистого ґрунту на надходження 137Cs в урожай вівса (вегетативний дослід) [192]
Ґрунт |
Гранулометричні фракції, % |
Кн |
||
< 0,01 мм |
< 0,001 мм |
солома |
зерно |
|
Супіщаний |
17,7 |
4 |
0,35 |
0,21 |
9,6 |
3,5 |
0,74 |
0,5 |
|
16,6 |
5,7 |
1,1 |
0,65 |
|
Середньосуглинистий |
34,8 |
11,7 |
0,14 |
0,11 |
35,1 |
9,3 |
0,29 |
0,18 |
|
38,0 |
14,1 |
0,11 |
0,08 |
|
Важкосуглинистий |
39,6 |
12,4 |
0,23 |
0,07 |
Легка глина |
65,4 |
16,1 |
0,74 |
0,66 |
Таблиця 5.9
Вплив мінерального складу ґрунтів на накопичення 137Cs пасовищною рослинністю*
Ґрунт |
Мінерали |
Кн |
Білорусько-Українське Полісся |
||
Торф'яно-болотний піщаний |
Глинисті мінерали відсутні |
16 |
Мещерська низовина |
||
Перегнійно-торф'яно-глейовий |
Гідрослюди |
2,2 |
Алювіальний заплавний |
Гідрослюди і монтморилоніт |
0,2 |
* Copг - 2,4 %.
Мінеральна частина ґрунту становить 55–97 % маси ґрунту. В ґрунті наявні як первинні матеріали – скелетні і крупнопіщані частинки, так і вторинні – переважно в глинистих і колоїдних фракціях, які відрізняються високою здатністю поглинання, що зумовлює зниження переходу радіонуклідів у рослини.
Необмінне поглинання глинистими мінералами зменшує доступність деяких радіонуклідів для біологічного накопичення. Це чітко простежується під час зіставлення інтенсивності поглинання 137Cs рослинами в умовах Білорусько-Українського Полісся на ґрунтах з практично однаковим вмістом органічної речовини, але різного мінерального складу. За даними табл. 5.9, наявність у ґрунтах гідрослюд приблизно у 8 разів зменшує накопичення 137Cs пасовищною рослинністю, а монтморилоніту – у 80 разів.