< Попер   ЗМІСТ   Наст >

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

ТЕМИ РОЗДІЛУ

  • • Теоретичні основи інноваційного менеджменту
  • • Теорії інноваційного розвитку
  • • Інноваційний процес як об'єкт інноваційного менеджменту
  • • Державне та регіональне регулювання інноваційної діяльності
  • • Управління інноваційною діяльністю на підприємстві
  • • Організація інноваційної діяльності на підприємстві
  • • Інтелектуальний капітал як основа інноваційного розвитку підприємства
  • • Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Сутність інновацій та інноваційної діяльності. Уперше термін "інновація" був ужитий на початку XX століття основоположником теорії інновацій га інноваційного розвитку И. Шумпетером [42], який розглядав інновації й інноваційну діяльність як рушійні сили економічного розвитку. /нноваиія (нововведення), за И. Шумпетером, – це втілення в життя нової комбінації ресурсів (продуктивних сил), що здатна задовольняти нові потреби.

И. Шумпетер розрізняв п'ять типів інновацій:

  • 1) новий або вдосконалений продукт;
  • 2) новий метод виробництва;
  • 3) новий ринок збуту;
  • 4) нові методи управління (організаційні форми);
  • 5) нова сировина, матеріали чи комплектуючі.

Він вважав, що основним механізмом розвитку економіки є конкуренція, заснована на інноваціях, яка призводить до "творчого руйнування" вже сформованих галузей і ринків, а також творчість людини, новатора-підприємця, здатного втілити нові ідеї в ефективні економічні рішення [42]. На цю думку його наштовхнула наукова праця М. Кондратьева про довгі цикли розвитку кон'юнктури (довгі хвилі), яка ініціювала подальше вивчення багатьма економістами причин та наслідків цих циклів і їх тривалість. Найбільш важливою причиною були визнані інновації.

Сьогодні відомо п'ять технологічних укладів-хвиль з тривалістю близько 50 років (шостий зароджується), які у своєму розвитку проходили різні стадії, що розрізнялися за ступенем впливу на загальне соціально-економічне зростання у світі (табл. 1.1) [27].

Технологічний уклад – комплекс сполучених технологічно однорідних сукупностей процесів постачання, виробництва і споживання, які пристосовані один до одного та мають однаковий техніко- технологічний рівень.

И. Шумпетером було показано, що інновацію (нововведення) слід розглядати як комерційну реалізацію оригінальної ідеї нового продукту, технологічного чи організаційного рішення тощо – новації. Інакше кажучи новація за своєю сутністю є результатом винахідницької (інтелектуальної) діяльності, а інновація – її комерційним втіленням (результатом розроблення,, виготовлення й просування новації на ринок). Поява неординарних нововведень-продуктів означає фазу зародження нового технологічного укладу, а його повільний розвиток протягом певного проміжку часу пояснюється монопольним становищем товаровиробників, які вперше застосували нововведення-продукти.

Таблиця 1.1. Характеристика технологічних укладів

Уклад

Період,

роки

Основа (ядро) технологічного укладу

І

1770-1830

Текстильна промисловість, текстильне машинобудування, виплавка чавуну, обробка заліза, будівництво каналів, водяний двигун

II

1830-1880

Паровий двигун, будівництво залізниць і залізничного транспорту, машино- і суднобудування, вугільна і верстатобудівна промисловість, чорна металургія

III

1880-1930

Електротехнічне і важке машинобудування, виробництво і прокат сталі, системи електропостачання, неорганічна хімія

IV

1930-1980

Автомобіле- і тракторобудування, кольорова металургія, виробництво товарів тривалого використання, синтетичні матеріали, органічна хімія, виробництво і переробка нафти

V

з 1980

Електронна промисловість, мікроелектроніка, комп'ютери і їх програмне забезпечення, оптико-волоконна техніка, телекомунікації, роботобудування, інформаційні послуги, видобуток і переробка газу

Згідно із сучасними уявленнями [31], новація це новинка, кінцевий метод, принцип, новий порядок, винахід, новий продукт, процес тощо, які є якісно відмінними від попереднього аналога й становлять результат інтелектуальної діяльності, завершених наукових досліджень і розробок.

Разом з терміном "новація" часто вживають "винахід" і "відкриття".

Винахід – нове технічне або технологічне вирішення конкретного завдання, що дас позитивний ефект, поліпшує якість продукції або змінює умови праці. Наприклад, нові машини, механізми, прилади, обладнання, інструменти, матеріали, процеси (технології) тощо.

Відкриття – встановлення невідомих раніше об'єктивних закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що сприяють накопиченню теоретичних знань. Наприклад, циклічні хімічні реакції, у процесі яких розчин певних речовин з чіткою періодичністю внаслідок хімічних перетворень змінює колір необмежену кількість разів; відкриття на початку XXI сторіччя планет поза Сонячною системою біля інших зірок.

Як винаходи, так і відкриття є основою інновацій. На їх підґрунті створюються базисні (радикальні) інновації, здатні докорінно змінити характер людської діяльності, створити нові галузі економіки, започаткувати новий технологічний уклад. Наприклад, двиї^ни внутрішнього згорання, мікропроцесорна техніка, космічна техніка тощо.

На основі поширення та вдосконалення базисних інновацій створюють поліпшуючі інновації, які враховують особливості певних галузей, ринків, їх сегментів чи ніш, наприклад, мобільний різновид персональною комп'ютера notebook, яким можна користуватися практично будь-де.

Незважаючи на досить велику кількість різних визначень терміна "інновація", усі їх можна об'єднати у дві групи: І) інновація як процес (розроблення, виготовлення й просування новації на ринку); 2) інновація як результат (діяльності з розроблення, виготовлення і просування новації на ринку).

Більш поширеними є погляди на інновацію як результат інноваційної діяльності. Зокрема, за Законом України "Про інноваційну діяльність" інновації розглядаються як результат інноваційної діяльності – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [9].

Сучасні економічні реалії не обмежують інновації лише комерційним використанням результатів інноваційної діяльності, адже існують некомерційні інновації, наприклад, соціальні. У цьому разі слід говорити не про комерційне, а практичне їх використання. Дійсно, відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, втілений у новому (удосконаленому) продукті або технологічному процесі, який використовується в практичній діяльності або в нових підходах до соціальних послуг.

Поряд з терміном "інновація" часто вживають термін нововведення (Й. Шумпетер їх ототожнював) – результат практичного освоєння новації в різних сферах діяльності, який дає економічний чи соціальний ефект. Проте, на думку деяких науковців, нововведення не є тотожним інновації. Вони вважають [31], що нововведення стають інноваціями лише в разі, якщо забезпечують суспільний прогрес, підвищення рівня ефективності в галузі їх виробництва чи (та) споживання.

Узагальнення викладеного стало підставою для такого визначення інновації – кінцевий результат діяльності, спрямованої на створення й використання нововведень, втілених у вигляді вдосконалених чи нових товарів (виробів або послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, які сприяють розвитку й підвищенню економічної ефективності виробництва та споживання або забезпечують соціальний чи інший ефект.

Діяльність зі створення (розроблення й виготовлення), упровадження й поширення інновацій називають інноваційною [17]. Інноваційна діяльність протягом усього свого часу повинна передбачати як науково-дослідні і дослідницько-конструкторські роботи (НДДКР), так і їхній маркетинговий супровід (маркетинг інновацій) у їх логічному взаємозв'язку.

НДДКР [27] розглядаються як роботи творчого характеру, що пов'язані з науковим пошуком, проведенням досліджень, експериментів з метою розширення наявних і тримання нових знань, втіленням їх у нові (удосконалені) вироби і технології, методи управління тощо, науковим обґрунтуванням інноваційних проектів.

Маркетинг інновацій визначають [23] як діяльність, спрямовану на пошук нових сфер і способів використання потенціалу підприємства, розроблення на цій основі нових товарів (виробів чи послуг) та технологій їх просування на ринку з метою задоволення потреб і запитів споживачів більш ефективним, ніж у конкурентів, способом, отримання завдяки цьому прибутку та забезпечення умов тривалого виживання й розвитку на ринку.

Аналізуючи ці визначення, слід зауважити, що з практичного погляду (з позицій конкретного інноватора-товаровиробника) маркетинг інновацій пов'язаний з орієнтацією виробництва і збуту інноваційної продукції на задоволення запитів споживачів, формування та стимулювання попиту, НДДКР – з втіленням досягнень науки і техніки в інноваційну продукцію, здатну задовольнити запити споживачів та принести прибуток їх виробнику.

Згідно із Законом України "Про інноваційну діяльність" інноваційна діяльність є однією з форм інвестиційної діяльності, яка має на меті:

  • – впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП) у виробництво і соціальну сферу, зокрема випуск і поширення принципово нових видів техніки і технологій;
  • – прогресивні міжгалузеві структурні зрушення, реалізацію довгострокових науково-технічних програм із великим терміном окупності витрат;
  • – фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані виробничих сил, розроблення та впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, спрямованої на поліпшення екологічного стану навколишнього середовища.

Слід зазначити, що в умовах інформаційної економіки, коли інформація і знання стають основними засобами й предметом суспільного виробництва, а також обмежувальним чинником розвитку (в індустріальному суспільстві ним є капітал) і заміщають працю як джерело доданої вартості, інновації не обов'язково тісно пов'язані з інвестиціями.

Зокрема, розробники системи програмування Turbo-Pascal її створювали протягом двох років у вільний від основної роботи час, на свій страх і ризик. Отриманий програмний продукт вони ж самі і просували на ринок США (єдиним засобом просування спочатку була яскрава інформативна реклама), продаючи його за ціною, у десять разів дешевшою, ніж інші системи програмування, за незрівнянно вищих функціональних можливостей і ефективності використання їх розробки. Оскільки продукт майже ідеально збігався із запитами споживачів, то темпи зростання обсягів продажу були наскільки значними, що інноваторів навіть запідозрили у фінансових махінаціях. Так було покладено основу створенню принципово нової системи програмування, яка істотно підвищувала оперативність розроблення й налагодження пакетів прикладних програм, призначених для використання в різних галузях людської діяльності.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >