< Попер   ЗМІСТ   Наст >

МАРКЕТИНГ ІННОВАЦІЙ

ТЕМИ РОЗДІЛУ

  • • Теоретико-методичні засади формування і функціонування ринку інновацій
  • • Специфіка і основні принципи управління інноваційним процесом на засадах маркетингу
  • • Маркетинговий процес дослідження і формування попиту на інновації
  • • Маркетингова товарна інноваційна політика
  • • Створення і стимулювання попиту на інновації
  • • Маркетингова цінова політика в інноваційній сфері
  • • Маркетингова політика розподілу в інноваційній сфері

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ІННОВАЦІЙ

Теоретичні основи формування ринку у сфері досліджень і розробок

На сьогодні необхідною умовою покращення інвестиційного клімату держави, та відповідно, рівня її конкурентоспроможності є формування ринку інноваційної продукції. Саме інновації дозволяють країні розвиватись і виходити на провідні позиції. З упевненістю можна стверджувати, що всі країни-лідери своїм успіхом зобов'язані саме інноваціям.

Ринок інновацій це форма економічних відносин між власником інтелектуальної власності та покупцем права володіння, користування й розпорядження, у результаті яких відбувається еквівалентний обмін платоспроможного попиту покупця на споживчу цінність, що міститься в інноваційній продукції [4, с. 55].

Головними об'єктами ринку інновацій є:

  • 1. Результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які оформлені у вигляді аналітичного звіту, узагальненого опису способу, конструкторської та технічної документації.
  • 2. Матеріальні активи, що становлять собою певні товари-інновації.
  • 3. Нематеріальні активи, подані у вигляді послуг, пов'язаних із супроводженням інноваційної діяльності, а також нові знання та досвід.

Отже, з огляду на викладене, слід зазначити, що для того, щоб результати НДДКР стали справжньою інновацією, тобто стали необхідною споживачам та комерційно вигідною виробникам продукцією, необхідні певні додаткові знання та їх практичне застосування (рис. 2.1). Однак усі перелічені об'єкти ринку інновацій можуть існувати й окремо один від одного та бути товарами на ринку. Так, наприклад, науково-технічні організації, конструкторські бюро, науково- дослідні інститути і подібні установи здійснюють зазвичай лише НДДКР та реалізують їх результати для подальшого використання іншими підприємствами. Існують також організації, які спеціалізуються лише на доведенні результатів НДДКР до рівня необхідних споживачам товарів, а потім продають їх для масового виробництва іншим установам або підприємствам.

Об'єкти ринку інновацій

Рис. 2.1. Об'єкти ринку інновацій

Виходячи зі специфіки основних об'єктів сам ринок інновацій має також певні особливості [4, с. 56]:

  • 1. Характеризується великим різноманіттям товарів – інноваційних проектів і продуктів.
  • 2. Є нееластичним через обмежений вплив цінової політики та обсяг збуту.
  • 3. Є вторинним щодо товарного ринку, тобто попит на інновації визначається попитом на товари, вироблені з використанням інновації, тому обсяг ринку інновацій значною мірою залежить від інноваційної активності економіки на макро• та мікрорівні.
  • 4. Вартість і ціна нововведень на ринку формується під впливом економічної результуючої факторів конкретного виробництва, а не лише від величини сукупного попиту та пропозиції.
  • 5. Відсутність певного "місця", де продаються інноваційні продукти, або каналів збуту, що визначає важливість заходів з просування інновацій на ринок, а також важливість розвитку інфраструктури ринку інновацій.
  • 6. Глобальний характер ринку.
  • 7. Специфічні форми та методи продажів.
  • 8. Традиційно є новим для організації, що виходить на ринок.
  • 9. Характеризується обмеженою кількістю покупців та продавців.
  • 10. 3а своєю природою це ринок "покупця", оскільки на ньому має місце значне переважання пропозиції товару над попитом.
  • 11. Покупцями інновацій є професіонали, а мета їх купівлі полягає в підвищенні власної конкурентоспроможності.
  • 12. Попит та пропозицію на ринку інновацій складно спрогнозувати через складність, динамічність та непередбачуваність інноваційного процесу.

Необхідною умовою розвитку інноваційної діяльності в країні є наявність ефективної інфраструктури ринку інновацій (інноваційної інфраструктури). Для того, щоб вона стала ефективною, необхідно, по- перше, сформувати якісний склад її елементів, що мають виконувати такі функції:

  • – виробництво інноваційної продукції та її технологічна підтримка. Зазвичай ця функція виконується такими інноваційними об'єднаннями, як технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, інфопорти тощо, а також безпосередньо інноваційно-активними підприємствами;
  • – фінансово-економічний супровід інноваційної діяльності – венчурні фонди, інвестиційні компанії, державні фонди підтримки, страхові та пенсійні фонди тощо;
  • – законодавче регулювання інноваційної діяльності за різними напрямами: захист інтелектуальної власності, сертифікація продукції,

стимулювання інноваційної діяльності, експертиза інноваційної продукції тощо – державні інститути;

  • – інформаційне та консультаційне забезпечення інноваційної діяльності – різноманітні приватні та державні організації;
  • – навчання особливостям інноваційної діяльності, специфіки її ведення – вищі навчальні заклади різних форм власності, приватні навчальні центри, що організують різноманітні тренінги та навчальні курси.

В Україні на сьогодні інноваційна інфраструктура не є сформованою, що свідчить про відсутність і конкурентоспроможного вітчизняного ринку інновацій. Так, частка України в обсязі світового ринку інновацій (2,3 трлн дол.) становить менше ніж 0,1%, у той час як частка США – 39%, Японії – 30%, Німеччини – 16%. Однак позитивним є той факт, що на сьогодні окреслилася тенденція до розподілу сфер впливу на світовому ринку інновацій, і найближчими роками, як мінімум, 3–5% його обсягу поділять між собою країни, що не належать нині до лідерів [45].

Наш час є вирішальним для виходу на провідні позиції в сфері інноваційної діяльності. Однією з найбільших перешкод на цьому шляху для України є відсутність чіткої політики державної підтримки інноваційної діяльності. Однак позитивним є те, що на сьогодні існує багато країн, які своїм прикладом довели важливість державної підтримки для розвитку країни. Тому наявність інформації про їх досвід і можливість її використання з урахуванням усіх недоліків дозволяє сподіватись на швидкий процес ефективного державного втручання і в Україні.

Крім того, для формування ринку інновацій необхідно збільшити кількість інноваційно-активних підприємств, що з кожним роком зменшується. Аналіз зарубіжного досвіду дозволив визначити основні напрями дій вітчизняних підприємств на шляху інноваційного розвитку:

1. Імпорт іноземних інноваційних технологій (зокрема відкриття іноземними виробниками заводів на території України).

Так, наприклад, у Росії побутову техніку збирають на побудованих на території РФ власних заводах або на орендних потужностях майже всі відомі світові бренди (Electrolux, LG, Bosch, Siemens, Samsung, Arcelik, Gorenje, Antonio Merloni).

В Україні таких прикладів небагато, і майже всі наміри іноземних компаній залишаються лише намірами. Так, наприклад, компанія Philips ще з 2002 року мала наміри відкрити власне виробництво на львівському "Електроні", але потім переглянула свої інвестиційні плани на користь Китаю. Це відбулося після того, як керівництво країни прийняло закони, які через дію низького мита відкривали для іноземних імпортерів ринки побутової техніки України. Таким чином, іноземні компанії замість того, щоб відкривати завода на території нашої країни, починали ввозити вже готову продукцію.

Хоча є й позитивні приклади. Так, у 2007 р. італійська компанія Antonio Merloni відкрила в м. Івано-Франківськ завод з виробництва пральних машин. На замовлення іноземних компаній-лідерів ринку LG, Samsung, Daewoo та деяких інших на українських підприємствах, які в основному є дочірніми компаніями великих торгових мереж "Ельдорадо", "Фокстрот" та "АБВ-техніка", збираються телевізори [14, 25, 28].

Доказом на користь застосування даного напряму дій є приклад Китаю, де ще кілька років тому також починали зі зборки високотехнологічних побутових агрегатів під марками відомих іноземних брендів (що, звісно, є не зовсім позитивним моментом в діяльності на ринку). Та вже нині китайські підприємства поступово переходять до власного виробництва техніки в середині країни під власними торговими марками і поступово захоплюють ринки не тільки своєї країни, а й країн Європи. Тобто, можна сказати, що китайці не починали розробляти інноваційні технології самостійно, чим значно зекономили кошти власних підприємств, а імпортували вже готові, отримавши які вони вже мали певну платформу для розроблення власних інновацій і тільки потім починали поступово закривати кордони для входу на ринки іноземних підприємств.

2. Розроблення та впровадження власних інновацій – організація на вітчизняних підприємствах власних наукових лабораторій та постійна кропітка робота маркетингових служб зі створення інноваційної продукції, яка задовольняє вимоги саме вітчизняних покупців.

Цей напрям при позитивному результаті дозволить вітчизняним підприємствам здійснити різкий прорив на ринку під власними торговими марками і дасть можливість захопити лідируючи позиції в довготривалій перспективі, як це свого часу зробила Японія.

Та, вибираючи напрям важливо не помилитися. Адже, якщо компанія не має необхідної бази для самостійної роботи, тоді вона так і не зможе виробляти висококонкурентну продукцію, що відповідає вимогам сьогодення. Наприклад, десять років назад Верховна Рада України затвердила Закон про промислово-фінансові групи (ПФГ) і надала їм певні привілеї. Та досі сих жодна вітчизняна ПФГ не легалізована, оскільки ніхто з них не має можливості повною мірою відповідати вимогам закону [28].

Крім того, необхідно зауважити, що цей напрям в деяких випадках варто обирати вже після першого. Адже навіщо вкладати кошти в розроблення того, що вже давно існує і користується широким попитом. У цілому слід сказати, що ці два напрями можуть реалізовуватися на підприємствах трьома шляхами: паралельним, послідовним та незалежним один від одного.

Звичайно, більшість підприємств бажає бути лідерами на ринку. Проте, як відомо, виробництво інновацій, які відповідають потребам ринку є досить складною справою. Тому перед тим як прийняти рішення про налагодження діяльності з виробництва власних інновацій, слід ретельно оцінити наявні можливості.

Моделі ринку нововведень. Ринок нововведень формується та розвивається під впливом багатьох факторів [2]:

  • – ступінь державної участі в управлінні інноваційними процесами;
  • – рівень вилучення первинних доходів державою;
  • – рівень розвитку ринкової інфраструктури;
  • – ступінь інтеграції науки та виробництва;
  • – рівень конкурентоспроможності технологій на світових ринках;
  • – рівень економічного розвитку країни.

Розглянемо особливості впливу цих факторів більш докладно.

Державна участь в управлінні інноваційною діяльністю. Як уже зазначалося, у багатьох країнах-лідерах інноваційний ринок формувався саме за активної підтримки держави.

На рис. 2.2 подано механізм державної підтримки й розвитку інноваційної діяльності в США, де активізація інноваційної діяльності є найважливішим напрямом в економіці країни, що дозволяє підвищувати рівень її конкурентоспроможності на світовому рівні.

Механізм державної підтримки та розвитку інноваційної діяльності в США

Рис. 2.2. Механізм державної підтримки та розвитку інноваційної діяльності в США

Як показано на рис. 2.2, головний об'єкт впливу – це малі та середні підприємства (МСП) держави, адже саме вони є головними генераторами інноваційних ідей та підприємницьких пропозицій. На сьогодні в США частка МСП у валовому внутрішньому продукті становить більше ніж 50% (в Україні цей показник не перевищує і 10%). Саме цим і пояснюється така активна позиція Уряду США в підтримці саме малого бізнесу.

Суб'єкт даного механізму подано на двох рівнях: І – це загальнодержавний рівень, II – рівень окремих програм. До основних елементів І рівня належить Уряд США, який ухвалює закони, спрямовані на підтримку інноваційної активності підприємств, та розробляє програми з досягнення визначених у них цілях, а також відділ технологій "Адміністрація малого бізнесу" (АМБ), яка координує всі розроблені програми.

Саме згадані вище закони й програми є основними елементами забезпечуючої підсистеми механізму. Головним федеральним законом США, який забезпечує сприятливі умови для успішної діяльності інноваційних МСП, є Закон "Про розвиток інноваційної діяльності в малому бізнесі". Основним цілями даного закону є:

  • 1. Стимулювання технологічних інновацій.
  • 2. Використання потенціалу МСП для реалізації федеральних замовлень на виконання НДДКР.
  • 3. Сприяння в залученні талановитих людей до розробки технологічних інновацій.
  • 4. Допомога приватному сектору в комерціалізації науково-технічних досягнень за результатами НДДКР, що виконані на федеральні замовлення.
  • 5. Залучення малих підприємств до кваліфікованого переліку фірм США, що працюють в інноваційній сфері для задоволення національних потреб у спеціальних дослідженнях та розробках.

Для досягнення окреслених цілей у США розроблено низку програм, які фінансуються з державного бюджету. До основних з них належать:

  • 1. Програма інноваційних досліджень у малому бізнесі (SBIR). Основними суб'єктами програми є 10 найбільших федеральних міністерств та національних агентств, які готують тематичні плани НДДКР та організують конкурси з розподілу субсидій, грантів або контрактів серед МСП, головне завдання яких – генерація інноваційних ідей та розроблення інноваційних пропозицій для вирішення науково-технічних проблем держави.
  • 2. Програма трансферту технологій малого бізнесу (STTR). Головним суб'єктами програми є урядові відомства, які надають фінансову та технічну допомогу МСП у створенні спільних з некомерційним дослідницькими інститутами підприємств або тимчасових об'єднань, що спрямовані на розроблення нових технологій.
  • 3. Програма "Інвестиційні компанії малого бізнесу" (SBIC). Головними суб'єктами підтримки інноваційної активності МСП є комерційні приватні підприємства, які надають акціонерний капітал, довгострокові займи, облігаційні займи, а також послуги фінансового менеджменту на основі гарантійних зобов'язань агентства АМБ та за умови участі в майбутніх прибутках МСП.
  • 4. Програма "Ділові інформаційні центри" (SBIC). Головними суб'єктами є інформаційні центри, які сприяють застосуванню новітніх високотехнологічних методів роботи в малому бізнесі на основі застосування сучасної апаратури, комунікаційних систем та програмного забезпечення.
  • 5. Програма "Корпус консультантів з числа колишніх топ- менеджерів". Головним суб'єктами програми є добровільні консультанти, які надають безкоштовні консультації з технічних, організаційних та фінансових проблем діючим та тим, що тільки розпочинають роботу, підприємцям.

На рис. 2.3 наведено механізм державної підтримки та розвитку інноваційної діяльності в Японії, де держава здійснює потужний вплив на економіку, тому головним суб'єктом механізму, який формує стратегію інноваційного розвитку, є уряд Японії. Суб'єктом, що координує діяльність всієї національної інфраструктури підтримки та розвитку МСП, а також реалізує стратегію уряду в частині інноваційної діяльності, є Державне "Агентство малого та середнього підприємництва" (SMEA). Крім того, значний вплив на інноваційну активність Японії має Організація підтримки МСП та інноваційного розвитку регіонів Японії (SMRJ) та Японська торгово-промислова палата (ЯТПП). Саме ці три структури відносять до суб'єкту І рівня механізму, адже саме вони сприяють активізації інноваційної діяльності Японії на державному рівні.

Забезпечувальну підсистему механізму становить низка законів і програм, за допомогою яких здійснюється вплив на основні елементи об'єкта, а саме:

  • 1. МСП – шляхом реалізації програм фінансування НДДКР, покращення податкової системи та підвищення гнучкості в розподілі фінансових ресурсів, що передбачено низкою основних законів.
  • 2. Технопарки, діяльність яких в Японії робить вагомий внесок в економіку країни – завдяки реалізації спеціальних програм розвитку національних технопарків.
  • 3. Університети – шляхом реформування системи освіти та розширення академічних структур й університетів задля здійснення міжвідомчих досліджень та НДДКР.

Механізм державної підтримки та розвитку інноваційної діяльності в Японії

Рис. 2.3. Механізм державної підтримки та розвитку інноваційної діяльності в Японії

Крім того, як зазначено на рис. 2.3, механізм має також суб'єктів П рівня, до якого відносять установи, що створені суб'єктами І рівня або займаються активізацією інноваційної діяльності на рівні окремих префектур. До них належать:

  • 1. Партнерства венчурного інвестування, до складу яких входять всі зацікавлені компанії при обов'язковому членстві SMRJ як одного з інвесторів.
  • 2. Венчурні центри підтримки підприємництва (ВЦПП), що надають послуги для високотехнологічних МСП, які інтенсивно розвиваються, а також надають консультантів технопаркам, а також муніципальні та регіональні центри підтримки підприємництва, які реалізують програми підтримки МСП, що орієнтовані на окремі префектури та великі
  • 3. Уряд Токійської метрополії, яка відіграє особливу роль в економіці країни. За ініціативою та підтримкою уряду створені венчурний центр підтримки МСП, університет розвитку МСП, місцевий центр інформаційного обслуговування, центр нанотехнологій та ін.
  • 4. Місцеве самоврядування – адміністрації префектур та окремих міст, які надають можливість отримання пільг учасникам проектів, таких, як звільнення від місцевих податків, виділення дотацій та позик з місцевих бюджетів.

На рис. 2.4 зображено механізм державної підтримки інноваційної діяльності в Індії, де головним завданням Уряду є підвищення конкурентоспроможності крани шляхом підтримки інноваційної діяльності в експортно-орієнтованих галузях економіки.

Механізм державної підтримки та розвитку інноваційної діяльності в Індії

Рис. 2.4. Механізм державної підтримки та розвитку інноваційної діяльності в Індії

Як видно з рис. 2.4, до складу суб'єкту механізму входить:

  • 1. Міністерство мікро-, малого та середнього підприємництва (МММСП), яке координує діяльність всієї інноваційної інфраструктури.
  • 2. Національна корпорація малого підприємництва (NSIC), яка входить до складу МММСП та сприяє створенню нових підприємств і забезпечує промисловий розвиток у державі.
  • 3. Незалежна асоціація "Технологічні парки програмного забезпечення Індії" (STPI), заснована урядом для прискорення розробки програмного забезпечення та нарощування експорту в цій сфері.

Основним об'єктом механізму, як і в США та Японії, є мікро-, малі та середні підприємства (ММСП), однак з тією відмінністю, що в Індії більшої уваги приділяють саме експортно-орієнтованим підприємствам.

Для забезпечення підтримки й розвитку інноваційної діяльності в країні діє низка програм, реалізація яких покладена на МММСП, створено систему технічних сервіс-центрі в (NTSC), через яку NSIC надає технологічну допомогу ММСП, та активно здійснює діяльність дев'яти технологічних парків програмного забезпечення NSIC (NSIC – STP), які входять до складу STPI та дозволяють надавати користувачам виробничі й офісні приміщення, засоби зв'язку, офісне обладнання, комунікаційну техніку та виокремлені канали зв'язку.

Аналіз досвіду державної підтримки в інноваційно-активних країнах світу дозволяє стверджувати, що загалом державне втручання в управління інноваційними процесами пов'язане з формуванням інноваційної безпеки та відповідно до цього державних інноваційних пріоритетів. Основні напрями забезпечення інноваційної безпеки держави [2]:

  • – підтримка сфери фундаментальних та стратегічних досліджень;
  • – забезпечення взаємозв'язку науки та виробництва;
  • – розвиток системи технологічного трансферту, в тому числі за сфери оборонних НДДКР в цивільну економіку;
  • – рівень розвитку системи інформаційного та патентно-ліцензійного забезпечення НДЦКР.

Рівень вилучення первинних доходів. Процес вилучення первинних доходів відбувається через систему податків і спеціальних платежів до бюджетних фондів. Високий рівень вилучення дозволяє формувати державний ринок інноваційної продукції, однак водночас унеможливлює розвиток приватного сектору ринку. Таким чином, можна стверджувати що даний фактор залежить від державних пріоритетів у сфері інноваційної діяльності, масштабності та різноплановості її проведення.

Інтеграція науки та виробництва. Історія доводить, що майже всі базисні інновації, які формували нові цикли економічного розвитку та спричиняли науково-технічну революцію, були створенні науковцями роками довгої праці, що поєднувала в собі наукові дослідження та практичні лабораторні експерименти. Звичайно підприємства і власними силами можуть виробляти інноваційні товари, однак у даному разі вони зачасти матимуть характер поліпшуючих новинок. Саме тому на багатьох підприємствах створюють власні науково-дослідні лабораторії (яскравим є приклад колишнього СРСР, де на всіх великих підприємствах існували конструкторські бюро, науково-дослідні частини та відділи НДДКР), або вони об'єднуються з науковими установами та організаціями (приклад Силіконової долини, яка створювалась на базі Стенфордського університету та великої кількості малих підприємств).

Рівень економічного розвитку країни. Про рівень економічного розвитку країни свідчать макроекономічні показники, основним з яких є валовий внутрішній продукт та валовий національний продукт і їх частка на душу населення, індекс процвітання (складається на основі 79 показників, об'єднаних у вісім категорій: економіка, підприємництво, управління, освіта, охорона здоров'я, безпека, особисті свободи, соціальний капітал), а також індекс людського розвитку. Згідно зі зведеним рейтингом за всіма зазначеними вище показниками, а також згідно з порівнянням його результатів з рейтингом інноваційно-активних країн світу (табл. 2.1) можна дійти висновку, що рівень економічного розвитку прямо пропорційно впливає на інноваційну безпеку країни.

Таблиця 2.1. Зведений рейтинг розвитку країн світу в порівнянні з рейтингом інноваційних країн [9]

2.1.1. Зведений рейтинг

2.1.2. Рейтинг інноваційних країн світу

країна

№ з.п.

№ в 2.1.2

країна

№ з.п.

№ в 2.1.1

Норвегія

1

18

Сінгапур

1

22

США

2

8

Південна Корея

2

19

Австралія

3

Швейцарія

3

6

Нідерланди

4

12

Ісландія

4

32

Канада

5

14

Ірландія

5

16

Швейцарія

6

3

Гонконг

6

21

Швеція

7

10

Фінляндія

7

15

Німеччина

8

19

США

8

2

Данія

9

11

Японія

9

10

Японія

10

9

Швеція

10

7

Франція

11

20

Данія

11

9

Бельгія

12

-

Нідерланди

12

4

Великобританія

13

15

Люксембург

13

115

Австрія

14

17

Канада

14

5

Фінляндія

15

7

Великобританія

15

13

Ірландія

16

5

Ізраїль

16

45

Італія

17

-

Австрія

17

14

Іспанія

18

-

Норвегія

18

1

Південна Корея

19

2

Німеччина

19

8

Нова Зеландія

20

-

Франція

20

11

Примітки: – напівжирним у таблиці виділені розбіжності в обох рейтингах

Рівень конкурентоспроможності технологій на світових ринках. Звичайно інноваційна безпека країни напряму залежить від конкурентоспроможності інноваційної продукції на світових ринках. Саме тому багато країн, що обрали шлях інноваційного розвитку, пріоритетом вважають експортну спрямованість своєї інноваційної продукції. Яскравими прикладами є Індія, Нідерланди та Південна Корея, головним завданням яких є входження в міжнародну систему інноваційних розробок. Для цього державні органи здійснюють політику стимулювання розвитку інноваційної діяльності експортно-орієнтованих підприємств. Саме тому ці країни посідають перші місця в міжнародних рейтингах (Південна Корея посідає друге, а Нідерланди дванадцяте місце в переліку найбільш інноваційних країн світу; Індія входить до десятки країн світу за рівнем ВВП) [8, 9].

Викладене вище дозволяє дійти висновку, що ринок нововведень формується під впливом великої кількості різних факторів. На рис. 2.5 подані основні моделі ринку нововведень.

Моделі ринку нововведень [2]

Рис. 2.5. Моделі ринку нововведень [2]

Оборонно-орієнтована модель передбачає існування широкої мережі державних структур, які є замовниками (від імені держави) науково-технічної продукції оборонного профілю.

Замкнута оборонно-орієнтована модель – передбачає здійснення НДДКР переважно спеціалізованими науково-технічними організаціями оборонного профілю відповідної відомчої підзвітності.

Східчаста оборонно-орієнтована модель – передбачає існування розгорнутої, ешелонної системи розробників: від спеціалізованих державних науково-технічних організацій до приватних цивільних підприємств та організацій.

Пріоритетно-орієнтована модель передбачає фінансування з боку держави НДДКР за широкою системою державних пріоритетів та програм (не військових).

Бюджетна пріоритетно-орієнтована модель характерна для майже 100% фінансування НДДКР за рахунок державного бюджету.

Змішано-пайова пріоритетно-орієнтована модель застосовується в разі, якщо держава бере участь у фінансуванні НДДКР разом з приватними (комерційними та некомерційними) організаціями.

Контрактна модель характеризується наявністю розробників НД ДКР, які не мають чіткої спеціалізації та не мають постійних замовників; характер їх контрактів випадковий.

Монопсонічна модель є ефективною в разі, якщо розробник науково- технічної продукції (зазвичай вузькоспеціалізована науково-технічна організація, що складається з одного або кількох підприємств) працює на одного замовника, при цьому замовник може отримувати науково- технічну продукцію й від інших розробників.

Поліпсонічна модель формується в разі, якщо розробник працює на кількох замовників. Така ситуація можлива у двох випадках: коли в галузі існує кілька однотипних підприємств, або коли розробник достатньо диверсифікований.

Модель монополії розробника виникає в умовах орієнтації замовника на одного розробника науково-технічної продукції, який має всі умови для диктування своїх побажань та зазвичай не є достатньо вмотивованим до праці.

Конкурентна модель характерна для ситуації, коли замовник має право вибору розробника, у свою чергу, розробники знаходяться в ситуації високого рівня конкуренції та постійно намагаються відвоювати свою частку ринку.

Крім зазначених вище моделей, існує й інший підхід до їх класифікації та різновидів – матричний. Так, моделі державного ринку нововведень визначаються двома факторами: часткою держави в загальному обсязі вироблених НДДКР (частка) та місткістю державного сегменту ринку оборонно- та пріоритетно-орієнтованих НДДКР (місткість) (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Матричні моделі державного ринку нововведень

Частка / Місткість

Висока

Низька

Висока

Квазіринкова модель

Відцентрова модель

Низька

Центропрагнуча модель

Модель нерозвинутого сегменту ринку нововведень

Квазіринкова модель передбачає насичення державного ринку розробками державних науково-технічних організацій. Такий ринок є умовним, адже при передачі результаті НДДКР не відбувається зміни власника.

Відцентрова модель характерна для директивної економіки, за якої всі науково-технічні організації належать державі; також може мати місце в децентралізованій системі, коли виробництво належить приватному сектору, а наука державі, тобто державні науково-технічні організації виробляють науково-технічну продукцію для подальшого використання приватними виробничими підприємствами.

Центропрагнуча модель характеризується наявністю серйозних державних пріоритетів у сфері інноваційної діяльності, для реалізації яких використовуються розробки приватних організацій. Є досить ефективною за наявності конкуренції на ринку розробників.

Модель нерозвинутого державного сегменту ринку нововведень притаманна слаборозвинутим економікам, які не мають можливість утримувати науку та фінансувати дослідження приватного сектору науково-технічних організацій.

У табл. 2.3 наведено матричні моделі ринку нововведень промислових підприємств, побудовані за двома параметрами – частка вилучення первинних доходів у централізовані фонди (частка 1) та частка витрат на НДДКР, що виконуються в виробничому недержавному секторі, у загальному обсязі НД ДКР (частка 2).

Таблиця 2.3. Матричні моделі ринку нововведень промислових підприємств

Частка 2 / Частка

Висока

Низька

Висока

Модель ринку промислових нововведень, що потенційно звужується

Модель стагнуючого ринку промислових нововведень

Низька

Модель ринку контрактних НДДКР, що потенційно розширюється

Модель ринку промислових нововведень, що потенційно розширюється

Для моделі ринку промислових нововведень, що потенційно звужується, характерним є те, що через довготривалість періоду вилучення доходів окреслюється тенденція до зниження як потреби в науково-технічній продукції (унаслідок зниження платоспроможного попиту), так і її пропозиції (унаслідок зменшення витрат здійснення на проведення НДДКР).

Модель стагнуючого ринку промислових нововведень характеризується слабким рівнем розвитку внутрішньофірмових НДДКР та їх здійсненням переважно завдяки розробкам за контрактами з самостійними науково-технічним організаціями. Отже, відбувається процес стагнації, коли проводяться лише незначні НДДКР поліпшуючого характеру.

Моделі ринку контрактних НДДКР, що потенційно розширюється властиво те, що внаслідок високого рівня розвитку внутрішньофірмових НДДКР та низького рівня вилучення доходів створюються умови для нарощування ринку за рахунок здійснення НДДКР силами сторонніх контрактних організацій, що забезпечить основу для диверсифікації виробництва.

Модель ринку промислових нововведень, що потенційно розширюється, характеризується високим рівнем попиту на науково- технічну продукцію та, відповідно, зумовлює розширення внутрішньофірмових НДДКР.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >